Рішення № 106710574, 10.10.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2022 року Справа№200/541/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо непоновлення виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, зобов`язання Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату державної соціальної допомоги відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 01 жовтня 2021 року, визнання протиправним та скасування розпорядження Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи громадянки ОСОБА_1 , зобов`язання Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації внести до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо перемішених осіб відомості про відновлення чинності довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи за № 3008-5000402890, виданої ОСОБА_1 , визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про надання адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, зобов`язання Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, як інваліду 2 групи з дитинства з 01 жовтня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/541/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року витребувано в Управлінні соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в строк до 30 липня 2022 року: копію рішення від 14.12.2021 року №206/35-01/03, яким скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.10.2021 року №3008-5000402890; розпорядчий акт, яким відмовлено позивачу в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; розпорядчий акт, яким відмовлено позивачу в призначенні і виплаті державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що вона є внутрішньо переміщеною особою та 06.10.2021 року вона звернулась до до відповідача з заявами про поновлення виплат допомоги як інваліду 2 групи з дитинства та на проживання за новим місцем обліку. До жовтня 2021 року отримувала зазначені виплати від Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації Донецької області. Відповідачем не поновлено виплату державної соціальної допомоги з 1 жовтня 2021 року у зв`язку з непідтвердженням її місця фактичного проживання. Також, у грудні 2021 року відповідачем без будь-яких попереджень було скасовано її довідку внутрішньо переміщеної особи. Щодо її заяви про призначення адресної допомоги ВПО, відповідачем не надано будь-якого повідомлення про її призначення/не призначення.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, та такими, що порушують її Конституційні права.

Відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа з 06.10.2021. Спеціалістами відділу контролю соціальних виплат та їх цільового використання Управління, 10.12.2021 року було проведено перевірку фактичного місця проживання/перебування позивача за адресою, вказаною в заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. За результатом перевірки, відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сімї позивача від 10.12.2021 року, було з`ясовано, що позивач за адресою не проживає. Враховуючи викладене, рішенням Управлінням від 14.12.2021 року №206/35-01/03 скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.10.2021 року №3008-5000402890 та внесені відомості до Єдиної інформаційної бази даних про взятих до обліку внутрішньо переміщених осіб. 17.11.2021 року, позивач звернулась з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Оскільки рішенням управління від 14.12.2021 року №206/35-01/03 скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.10.2021 року №3008-5000402890 законні підстави для призначення такої допомоги відсутні. В призначенні і виплаті державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю також відмовлено по причині скасування довідки внутрішньо переміщеної особи та складеного акту обстеження матеріально-побутових умов сімї від 10.12.2021 року №2124.

Таким чином, відповідач вважає, що управління не порушило права позивача, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

14 лютого 2022 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником позивача надані заперечення на відзив, в яких не погоджується з доводами, викладеними у відзиві та просить суд відзив управління залишити без задоволення.

Cуд звертає увагу, що Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан в Україні.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією Українита законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно п. 4 Рекомендацій Ради суддів України, опублікованих 02.03.2022 року, щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м. Слов`янськ Донецької області.

У зв`язку з активною фазою проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров`ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ № 14/І-г “Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи”. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Враховуючи те, що станом на 10 жовтня 2022 року в Україні продовжує діяти воєнний стан, суд розглядає і вирішує адміністративну справу в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Гірницьким МВМ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 17.08.2005 року), РНОКПП НОМЕР_2 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 06.10.2021 року №3008-5000402890 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до інформації, викладеної у довідці від 06.10.2021 року №3008-5000402890, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки МСЕК від 18.08.2009 року серії ДОН-07 №079910, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з причини: інвалідність з дитинства, безстроково.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано нежитлове приміщення.

Спеціалістами відділу контролю соціальних виплат та їх цільового використання було відвідано адресу: АДРЕСА_2 з метою підтвердження проживання гр. ОСОБА_1 , яка перебуває на обліку як ВПО. Під час перевірки було з`ясовано, що у квартирі АДРЕСА_3 знаходиться офіс (зі слів сусідів), та гр. ОСОБА_1 ніколи не бачили, про що зазначено у Акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 10.12.2021 року №2124.

Листом від 24.12.2021 року №19085/35-10/12, Управлінням соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації за результатом розгляду звернення позивача від 01.12.2021 року повідомлено про те, що до управління з заявою про призначення державної соціальної допомоги, як особа з інвалідністю ІІ групи позивач звернулась 01.12.2021. В призначенні зазначеної допомоги відмовлено, оскільки скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи 14.12.2021 та відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 10.12.2021 №2124 позивач не проживає за адресою, яка зазначена в заяві.

До матеріалів справи позивачем надано Звіт про проведення технічного обстеження нежитлового приміщення №110 в житловому будинку АДРЕСА_4 , складеного Будівельною лабораторією КП «Київжитлоспецексплуатація» Київської міської державної адміністрації від 03.02.2022 року №211/84, з пункту 2 Висновків та рекомендацій якого вбачається, що в обстежуваних приміщеннях відсутні деформаційні пошкодження, наявні необхідні зручності та під`єднання приміщень до комунальних мереж, можна зробити висновок, що обстежувані приміщення можуть використовуватися як житлова квартира.

Отже, не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд керується такими нормами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статей 46 та 48 Основного Закону України конкретизують конституційне визначення України, як соціальної держави,що передбачае участь суспільства в утриманні тих осіб, які через непрацездатність або з інших незалежних від них причин не мають достатніх засобів для існування.

Положення ст.55 Конституції України визначають те, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природнього чи техногенного характеру.

Реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Статтею 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Як вбачається з паспорту громадянина України, місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Таким чином, зазначеною нормою визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких скасовується дія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

З наведеного вбачається, що з часу набрання чинності вказаним Законом, а саме з 13 січня 2016 року, проставляння територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відмітки про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, не передбачено законом, оскільки саме Міністерство соціальної політики визначено відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб. На структурні підрозділи з питань соціального захисту населення покладено завдання щодо вирішення питання стосовно видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, реєстрації та постановки її на облік в Єдиній інформаційній базі.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника, зокрема, відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Пунктом 7-1 Порядку № 509 визначено, що у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб. Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці. Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» 11 грудня 2003 року № 1382-IV документами, до яких вносяться відомості про місце проживання, є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

При цьому, суд зазначає, що положеннями ст. 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII встановлено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами.

Відповідно до частини першої Розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» в абзаці дев`ятому статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» слова «довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» виключено.

Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до приписів ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як вбачається зі змісту відзива відповідача, рішенням Управлінням від 14.12.2021 року №206/35-01/03 скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.10.2021 року №3008-5000402890 та внесені відомості до Єдиної інформаційної бази даних про взятих до обліку внутрішньо переміщених осіб на підставі п.5 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" з огляду на те, що за адресою, вказаною як фактичне місце проживання позивача зареєстроване нежитлове приміщення та те, що за результатами перевірки матеріально-побутових умов сім`ї від 10.12.2021 року позивач за зазначеною адресою не проживає.

Відповідно до пп. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" вбачається, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа подала завідомо недостовірні відомості.

Однак до суду не надано жодних доказів подання ОСОБА_1 завідомо недостовірних відомостей.

З наявного в матеріалах справи Звіту про проведення технічного обстеження нежитлового приміщення №110 в житловому будинку АДРЕСА_4 , складеного Будівельною лабораторією КП «Київжитлоспецексплуатація» Київської міської державної адміністрації від 03.02.2022 року №211/84, з пункту 2 Висновків та рекомендацій, вбачається, що в обстежуваних приміщеннях відсутні деформаційні пошкодження, наявні необхідні зручності та під`єднання приміщень до комунальних мереж, з чого експертом зроблено висновок, що обстежувані приміщення можуть використовуватися як житлова квартира.

Окрім того, інформація, яка зазначена в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 10.12.2021 року про те, що на момент перевірки особа ВПО була відсутня, не є беззаперечним доказом того, що позивач повернулась до покинутого місця постійного проживання.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача на показання сусідів з огляду на те, що останні не є уповноваженими на те органами, визначеними пунктом 7-1 Порядку № 509.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 14.12.2021 року №206/35-01/03 про скасування дії довідки позивача про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи підлягають задоволенню.

Відповідно до п.7-1 Порядку № 509 рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Оскільки відповідач прийняв протиправне рішення від 14.12.2021 року №206/35-01/03 про скасування довідки позивача від 06.10.2021 року №3008-5000402890 та відповідно до зазначеного пункту Порядку № 509 невідкладно вніс до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки, суд дійшов висновку про те, що відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача відновити дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 06.10.2021 року №3008-5000402890 стосовно ОСОБА_1 та внести інформацію щодо її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача відновити нарахування та виплату державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» з 01 жовтня 2021 року, суд зазначає наступне.

Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 № 2109-III відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму (далі Закон № 2109).

Так, згідно зі статтею 1 Закону № 2109 право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Статтею 4 вказаного Закону визначено, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи

У відповідності до приписів статті 6 Закону № 2109 виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку переогляду особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, а в разі визнання знову особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць.

Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за 3 роки, за умови, що за цей період її визнано особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю. При цьому, якщо при переогляді особи з інвалідністю з дитинства переведено до іншої групи інвалідності (вищої або нижчої), то державна соціальна допомога за зазначений період виплачується за попередньою групою.

У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок нез`явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною з інвалідністю.

У відповідності до статті 10 Закону № 2109 державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об`єднаннями зв`язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей зінвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання. Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки. Призначена державна соціальна допомога виплачується особі з інвалідністю з дитинства незалежно від одержуваного нею заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів. Державна соціальна допомога, яка призначена на дитину з інвалідністю віком до 18 років, виплачується незалежно від одержання на неї інших видів допомоги.

Підстави припинення і відновлення виплати державної соціальної допомоги визначені у статті 14 Закону № 2109.

Так, виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

У разі влаштування дитини з інвалідністю віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

При зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

Як встановлено судом, відповідачем відмовлено позивачу у продовженні виплати державної соціальної допомоги у зв`язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи.

Проте, Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» не містить такої підстави для припинення (призупинення) виплати допомоги, як відсутність особи за фактичним місцем проживання/перебування або скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти її права на отримання допомоги. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 1382-IV, реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримала таку допомогу в іншому органі соціального захисту населення на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат. При цьому Верховний суд відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17.

Оскільки відсутність довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи не може бути підставою для невиплати позивачу державної соціальної допомоги, скасування такої довідки не є підставою для відмови у продовженні таких виплат.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо не відновлення позивачу нарахування та виплати державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” підлягають задоволенню, а відновленням порушених прав позивача є зобов`язання відповідача відновити позивачу нарахування та виплату державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».

Разом з тим, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів припинення позивачу нарахування та виплати державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» саме з 1 жовтня 2021 року, а рішення суду не може ґрунтуватися на домислах та припущеннях, тому суд дійшов висновку, що відновлення нарахування та виплати означеної допомоги повинно бути здійснено з дати її припинення.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, як інваліду 2 групи з дитинства з 01 жовтня 2021 року, суд зазначає наступне.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає «Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі - Порядок № 505).

Пунктом 2 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Грошова допомога виплачується шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий відповідно до цього Порядку безоплатно в установі уповноваженого банку.

В силу положень пункту 3 Порядку № 505, грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, дітей, студентів денної форми навчання закладів вищої освіти та учнів закладів професійно-технічної освіти, які досягли 18-річного віку (до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) - 1000 гривень на одну особу (члена сім`ї);

для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;

для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку (абзац другий пункту 3 Порядку № 505).

Абзацом третім пункту 5 Порядку визначено, що у заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім`ї, які претендують на отримання грошової допомоги: прізвище, ім`я та по батькові; число, місяць, рік народження; серія, номер (у разі наявності) паспорта громадянина України, ким і коли виданий або серія, номер документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус; реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному територіальному органу ДФС і мають відмітку в паспорті); інформацію про: зареєстроване та фактичне місце проживання (перебування); наявність у будь-якого із членів сім`ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; наявність житлового приміщення, яке зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації; наявність у будь-якого з членів сім`ї на депозитному банківському рахунку (рахунках) коштів у розмірі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; місце роботи осіб працездатного віку та час, з якого особа там працює; наявність у будь-якого з членів сім`ї інвалідності із зазначенням групи інвалідності.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», грошова допомога не призначається у разі, коли:

будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення / частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;

будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Грошова допомога не призначається на члена сім`ї:

який перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення;

який перебуває на повному державному утриманні в школі-інтернаті, закладі спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю;

який відбуває покарання в місцях позбавлення волі;

будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Таким чином, вищенаведеною нормою на час звернення позивачки із заявою щодо призначення грошової допомоги, встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у її призначенні.

Суд вкотре звертає увагу, що такої підстави, як скасування довідки внутрішньо переміщеної особи та не підтвердження фактичного місця проживання вказаним Порядком не передбачено.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, враховуючи, що відповідачем по суті не розглядалась заява позивача про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нерозгляді заяви позивача про надання адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення щомісячної адресної грошової допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з урахуванням правової оцінки наданої судом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.12.2021 року №206/35-01/03 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (юридична адреса: 03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 14-Б, код ЄДРПОУ 37498541) відновити дію довідки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.10.2021 року №3008-5000402890 та внести інформацію щодо її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо не відновлення ОСОБА_1 нарахування та виплату державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (юридична адреса: 03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 14-Б, код ЄДРПОУ 37498541) відновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) нарахування та виплату державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», з дати її припинення.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (юридична адреса: 03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 14-Б, код ЄДРПОУ 37498541) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ) про призначення щомісячної адресної грошової допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з урахуванням правової оцінки наданої судом.

В іншій частині задоволення позовних вимог – відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 жовтня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Троянова