Ухвала суду № 106706609, 12.10.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.10.2022 р. Справа№ 914/2416/22

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 1: Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В. Лазаряна, м. Дніпро,

до відповідача 2: Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж транспортної інфрастуктури Українського державного університету науки і технологій», м. Львів,

предмет позову: стягнення 34 251,17 грн, зобов`язання вивільнити нежитлові приміщення,

підстава позову: припинення договору оренди,

встановив:

03.10.2022 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку львівської міської ради до Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В. Лазаряна і до Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж транспортної інфрастуктури Українського державного університету науки і технологій» про стягнення 34 251,17 грн, зобов`язання вивільнити нежитлові приміщення.

Упродовж 10.10.2022 у Господарському суді Львівської області була відсутня електроенергія, що підтверджено актом Господарського суду Львівської області про відключення електроенергії від 11.10.2022.

Із викладених у позовній заяві обставин і прохальної частини позовної заяви вбачається, що позовна вимога про стягнення 34 251,17 грн заявлена до відповідача 1 - Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В. Лазаряна, а інша позовна вимога про зобов`язання вивільнити нежитлові приміщення стосується визначеного позивачем відповідача 2 Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж транспортної інфрастуктури Українського державного університету науки і технологій». Водночас обґрунтувань щодо об`єднання у одній позовній заяві таких позовних вимог до різних відповідачів позивачем не зазначено.

Так, згідно із ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього Кодексу).

За змістом ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України правила об`єднання позовних вимог не дотримано, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна. Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, проте на них поширюється дія заборон, прямо визначених у частинах 4, 5 цієї статті.

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на положення п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. У свою чергу ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Верховний Суду постанові від 23 грудня 2021 у cправі № 910/13/21 окремо відзначає, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у господарському (судовому) процесі»: сторонами в господарському (судовому) процесі є такі її учасники: позивач і відповідач, особи, які вказані у статті 4 ГПК України (ч.1 ст.45 ГПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (висновки ВП ВС, викладені у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27)). Визначення відповідачів як одного із видів суб`єктів господарського процесу є правом позивача.

Відповідно до матеріалів позовної заяви позивач визначив відповідачем 2 відокремлений структурний підрозділ «Львівський фаховий коледж транспортної інфрастуктури Українського державного університету науки і технологій» з кодом ЄДР 44427872, який відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій є не філією (іншим відокремленим підрозділом). Відповідно до ч. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами.

Таким чином, вказаний позивачем відповідач 2 не є юридичною особою та не може мати статусу відповідача у господарському спорі, а вимоги, заявлені до такого суб`єкта не можуть розглядатися господарським судом. Внаслідок такого позивачем порушено правило об`єднання позовних вимог, які суд не має підстав роз`єднувати. Суд також звертає увагу, що встановлення та усунення недоліків у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог Господарський процесуальний кодекс України не передбачає. Як наслідок, позовна заява підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 45, 173, 174 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В. Лазаряна і до Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж транспортної інфрастуктури Українського державного університету науки і технологій» про стягнення 34 251,17 грн та про зобов`язання вивільнити нежитлові приміщення у справі № 914/2416/22 (позовну заяву з додатками) повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і підлягає оскарження в апеляційному порядку.

Суддя Матвіїв Р.І.