Рішення № 106706602, 06.10.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2022 Справа № 914/1372/22

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П. розглянувши по суті справу

за позовом: Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів,до відповідача 1:Сихівського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), м. Львів,до відповідача 2:Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області, м. Львів,про: стягнення 619'847,28 грн.Представники сторін не викликались (не повідомлялись).

Вступ.

1. Підставою позову Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» (далі - ДП «Львівський бронетанковий завод») зазначає безпідставні дії Сихівського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Відділ ДВС) щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 619'847,28 грн при виконанні виконавчого провадження ВП № 64297002.

2. Відтак, ДП «Львівський бронетанковий завод» звернулося до суду із позовом про стягнення виконавчого збору у розмірі 619'847,28 грн з органу, дії якого призвели до безспірного стягнення коштів - Сихівського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та органу, який відповідно до законодавства є органом, що здійснює повернення коштів з державного бюджету - Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області (далі - Казначейська служба).

3. Основне питання у даному спорі полягає у з`ясуванні того, чи є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідачів заявленої заборгованості.

Аргументи сторін.

4. Позивач - ДП «Львівський бронетанковий завод» вказує про безпідставне стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 619'847,28 грн згідно з постановою Сихівського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 27.01.2021 (ВП № 64297002), оскільки за наслідками касаційного перегляду рішення Господарського суду м. Києва, на підставі якого відкрито дане виконавче провадження, було скасовано.

Так, позивач просить повернути з Державного бюджету України стягнуті безпідставно сплачені кошти на оплату виконавчого збору.

5. Відповідач 1 - Сихівський відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у відзиві на позовну заяву вказує, що постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. Правомірність постанови про стягнення виконавчого збору від 27.01.2021 ВП № 64297002 не є предметом розгляду даної справи і ґрунтується на положеннях частини 2 та 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Така постанова не оскаржувалась, є чинною та не скасована у судовому порядку.

Крім того, посилання позивача на статтю 1212 Цивільного кодексу України є хибне, оскільки дана стаття регламентує порядок повернення майна, яке було набуте або збережене за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави та/або коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Однак, чинна постанова про стягнення виконавчого збору від 27.01.2021 ВП № 64297002 є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Також, помилковим є і посилання позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, оскільки у зазначеному судовому рішенні постанова про стягнення виконавчого збору була скасована, а тому були підстави для застосування у цих правовідносинах норми статті 1212 ЦК України. В даному ж випадку, постанова про стягнення виконавчого збору від 27.01.2021 ВП № 64297002 є чинна та відсутні будь - які судові рішення про її скасування.

6. Відповідач 2 - Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області відзив на позов не подало.

Обставини справи.

7. 27 січня 2021 року заступником начальника відділу Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Рудницькою М. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64297002 на виконання наказу Господарського суду м. Києва від 14.12.2020 у справі № 910/2874/18 та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 619'847,28 грн.

8. Згідно з постановою Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 28.01.2021 у межах виконавчого провадження № 64297002, накладено арешт на грошові кошти ДП «Львівський бронетанковий завод» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, а саме на 6'818'589,04 грн.

9. 04 лютого 2021 року Сихівським відділом державної виконавчої служби міста Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64297002 у зв`язку з виконанням рішення суду та припинено чинність арешту майна боржника.

10. За наслідками касаційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 910/2874/18, на виконання яких було відкрито виконавче провадження № 64297002, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.05.2021 скасував вищезазначені рішення першої та апеляційної інстанцій.

11. Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.06.2021 у справі № 910/2874/18 задовольнив заяву ДП «Львівський бронетанковий завод» про поворот виконання рішення суду від 25.05.2020 у даній справі та стягнув з Міністерства оборони України на користь заявника 3130192,80 грн пені та 3068279,96 грн штрафу; з Військової прокуратури Центрального регіону України на користь заявника 92977,09 грн судового збору.

12. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі № 910/2874/18 визнано наказ Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 про стягнення з ДП Львівський бронетанковий завод» на користь Міністерства оборони України 3130192,80 грн пені та 3068279,96 грн штрафу таким, що не підлягає виконанню.

13. У зв`язку із неповерненням відповідачами 619'847,28 грн виконавчого збору, сплаченого позивачем у виконавчому провадженні № 64297002, останній звернувся до суду для стягнення вказаних коштів у примусовому порядку.

14. Ухвалою суду від 04.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

15. На електронну адресу суду 07.07.2022 надійшло клопотання (вх. № 2117/22) в. о. начальника Управління державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області Валентини Руденко про заміну неналежного відповідача 2 у даній справі на Головне управління Державної Казначейської служби України у Львівській області. Ухвалою суду від 15.07.2022 подане клопотання повернуто заявнику з підстав викладених в зазначеній ухвалі.

16. 18 липня 2022 року суду від відповідача 1 надійшов відзив (вх. № 15313/22), а 27 липня 2022 року від позивача - відповідь на відзив.

17. Суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

18. Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

19. Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

20. Враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, взявши до уваги заяви по суті спору подані сторонами та достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.

Позиція суду.

21. Відповідно до частини 1 статті Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

22. Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

23. Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

24. Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

25. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

27. Як з`ясовано з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 910/2874/18, на виконання яких було відкрито виконавче провадження № 64297002, скасовано постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.05.2021.

28. Також, судом встановлено, що на підставі постанови відповідача 1 від 27.01.2021 № 64297002 з позивача стягнено кошти у розмірі 619'847,28 грн на казначейський рахунок до Державного бюджету України.

29. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

30. Окрім того, як з`ясовано судом, ототожнюється із доводами учасників процесу та підтверджено наданими висновками Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 за результатами перегляду справи № 910/23967/16, касаційною інстанціє зроблені такі висновки:

Щодо питання про те, за рахунок яких коштів має відшкодовуватись спірна сума.

31. Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час вчинення спірних виконавчих дій) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

32. Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції) встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

33. Оскільки відповідно до наведених вище норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

Щодо суб`єктивного складу учасників такого спору.

34. Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

35. Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року N 181; далі - Порядок).

36. Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі). Дія Порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.

37. Відповідно до пункту 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

38. Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

39. Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає Державна виконавча служба України.

40. Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.

41. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

42. Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

43. При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

44. Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Відділ примусового виконання (дії якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).

45. Таким чином, господарський суд розглядаючи заявлені позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача грошових коштів у розмірі 619'847,28 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, встановши безпідставнісь наданих відповідачами заперечень, дійшов висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

46. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

47. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати.

48. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

49. У даному випадку, враховуючи, що відповідачем у справі є держава. Яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади, то судовий збір теж підлягає стягненню з Державного бюджету України. Вказаної позиції дотримується і ВП ВС у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.

50. Відтак, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає до стягнення 9'297,71 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 73; ідентифікаційний код 07985602) грошові кошти у розмірі 619'847,28 грн та 9'297,71 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Трускавецький В.П.