Рішення № 106706599, 03.10.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2022 Справа № 914/1696/22

За позовом: Приватного малого підприємства "Експрес", м. Новояворівськ, Яворівського району Львівської області

до відповідача: Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Львів

про стягнення 226 137, 14 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники:

від позивача: Гуменюк С.Р. - адвокат,

від відповідача: не з`явився

Приватне мале підприємство "Експрес" звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 226 137, 14 грн.

Ухвалою суду від 01.08.2022 було відкрито провадження у справі № 914/1696/22 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 29.08.2022.

Ухвалою суду від 29.08.2022 розгляд справи відкладено на 19.09.2022 у зв`язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Ухвалою суду від 19.09.2022 розгляд справи відкладено на 03.10.2022 зважаючи на неявку представника відповідача та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання 03.10.2022 з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, які було подано через канцелярію суду 30.09.2022.

Представник відповідача в судове засідання 03.10.2022 не з`явився, ухвали про відкриття провадження у справі від 01.08.2022 та про відкладення розгляду справи від 29.08.2022 та 19.09.2022, зважаючи на відсутність у господарського суду коштів на відправку поштової кореспонденції, були надіслані на електронну адресу відповідача у відповідності до частини 6 статті 120 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних у матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 03.10.2022 справу розглянуто по суті та проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Зважаючи на терористичні ракетні атаки російської федерації по об`єктах енергетики України та, зокрема, міста Львова, що зумовило оголошення тривалих повітряних тривог та перерв в електропостачанні приміщення господарського суду, повний текст рішення виготовлено та підписано 12 жовтня 2022 року.

Позиція позивача.

Приватне мале підприємство "Експрес" (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі відповідач, покупець) про стягнення 226 137, 14 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 27 травня 2020 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) № 27/05/ (надалі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступний товар: Бітум дорожній БНД 70/100 або Бітум дорожній БНД 60/90.

Відповідно до п. 3.1 договору, ціна цього договору становить 2 940 000, 00 грн, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару.

Згідно з п. 4.3 договору, покупець зобов`язується розраховуватися з постачальником за отриманий товар протягом від 30 до 60 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених у п. 4.1, п. 4.2 цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі.

На виконання умов договору постачальником було поставлено товар та складено видаткову накладну від 17.07.2020 № 651 на загальну суму 265 188, 00 грн.

Станом на 21.07.2022 поставлений позивачем відповідачу товар був оплачений лише частково, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 165 188, 00 грн. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 0, 001 % від суми боргу у розмірі 82, 21 грн, штраф в розмірі 0 ,0001 % від суми боргу у розмірі 0, 26 грн, 3 % річних в розмірі 9 762,22 грн та інфляційні втрати в розмірі 51 104, 45 грн.

30.09.2022 позивачем через канцелярію суду було подано додаткові пояснення, відповідно до яких, позивачем під час підготовки документів та подачі позовної заяви було допущено технічну помилку та надано банківську виписку від 08.12.2020 щодо часткової оплати боргу відповідачем у розмірі 100 000, 00 грн щодо договору купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) від 19.03.2019 № 1903/19, що не є предметом даного спору. У той же час, часткову оплату згідно з договором купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) від 27.05.2020 № 27/05 та видаткової накладної від 17.07.2020 № 651 у розмірі 100 00,00 грн відповідачем було здійснено 07.08.2020, що підтверджується банківською випискою від 07.08.2020 року та бухгалтерською довідкою від 26.09.2022 року.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів повної сплати заборгованості не подав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 27 травня 2020 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) № 27/05.

Згідно з п. п. 1.1. договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступний товар: Бітум дорожній БНД 70/100 або Бітум дорожній БНД 60/90.

Згідно з п. 3.1 договору, ціна цього договору становить 2 940 000,00 грн, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

17 липня 2020 року позивачем було поставлено відповідачу бітум дорожній БНД 50/70 у загальній кількості 24,6 т на суму 265 188, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 17.07.2020 № 651.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.п. 4.1-4.2 договору, розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. договору.

Рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий-підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару. Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати).

Згідно із п. 4.3 договору, покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар на протязі від 30 до 60 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4. 1. п. 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов`язок оплати відстрочується па цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов`язань.

Судом встановлено, що відповідачем 07.08.2020 було здійснено часткову оплату у розмірі 100 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 435, банківською випискою від 07.08.2020 та бухгалтерською довідкою від 26.09.2022 року.

Відповідно до додаткової угоди від 22.09.2020 № 3 до договору, у зв`язку із неможливістю постачальником поставити бітум нафтовий дорожній 70/100 або аналог до нього по причині значного росту ціни на ринку за одиницю товару, сторони дійшли згоди щодо розірвання угоди від 27 травня 2020 року № 27/05.

Залишок боргу у розмірі 165 188, 00 грн відповідачем сплачений не був, тому з метою досудового урегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо сплати заборгованості від 13.04.2022, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основна заборгованість в розмірі 165 188, 00 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено також ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, так як згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Пунктом 7.3.7. договору визначено, що в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0, 001 % від сум боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0, 0001 % від суми боргу (сплачується одноразово).

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 82, 21 грн та штрафу в розмірі 0,26 грн, то перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд зауважує, що при їх розрахунку позивачем не враховано часткового погашення відповідачем 07.08.2020 заборгованості у розмірі 100 000, 00 грн, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в загальному розмірі 51, 21 грн та штраф у розмірі 0, 17 грн.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 9 762, 22 грн та інфляційні втрати в розмірі 51 104, 45 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає, що вказані нарахування позивачем проведені без урахування того, що відповідачем сплачено частину боргу у розмірі 100 000, 00 грн 07.08.2020, а не 08.12.2020, відтак в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9 068, 64 грн. 3 % річних та 48 284, 45 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору підлягають до відшкодування з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 54, код ЄДРПОУ 31978981) на користь Приватного малого підприємства "Експрес" (81053, м. Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Степана Бандери, 7) суму в розмірі 225 860, 31 грн, з яких:

- 165 118, 00 грн основного боргу;

- 48 284, 45 грн інфляційних втрат;

- 9 068,64 грн 3% річних;

- 51, 21 грн - пені;

- 0, 17 грн - штрафу;

- 3 337, 84 грн - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Манюк П.Т.