Рішення № 106706107, 12.09.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2022 р. Справа № 911/1789/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росер»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 1162058,24 грн

за участю представників

позивача:не з`явився;

відповідача: Астрюхін К.А. - адвокат, ордер серії КС № 816205 від 11.07.2022;

третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2017 року до Господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач, ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця») із позовною заявою від 20.04.2017 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росер» (далі - відповідач, ТОВ «Росер»), у якій просило суд:

- усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання ТОВ «Росер» негайно звільнити об`єкт оренди - нежитлові приміщення пакгауз № 4 та № 5, а також частину відкритої вантажної платформи, загальною площею 627,4 кв. м, що розташоване за адресою: 09100, вул. Товарна, 29, м. Біла Церква, Київська область, Україна, та передати його ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»;

- стягнути з ТОВ «Росер» на користь ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» за умовами договору від 17.07.2014 № 1593 борг по орендній платі в сумі 146323,42 грн, пеню в сумі 6866,97 грн, 3% річних в сумі 735,00 грн, інфляційні в сумі 2464,92 грн, штраф за несплату орендної плати більше ніж три місяці в сумі 33320,73 грн, неустойку за невиконання обов`язку щодо повернення майна протягом більше ніж 1 (одного) місяця у сумі 960000,00 грн;

- стягнути з ТОВ «Росер» на користь ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» за умовами договору від 17.07.2014 № 1593/ЕВ борг по компенсації експлуатаційних витрат балансоутримувача у розмірі 12347,20 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 01.12.2015 розпочало господарську діяльність ПАТ «Укрзалізниця», яке, відповідно до пункту 2 Статуту ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, є правонаступником усіх прав та обов`язків Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця».

За твердженнями позивача, 17.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, як орендодавцем, та ТОВ «Росер», як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 1593 та яке перебуває на балансі Відокремленого підрозділу Козятинське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 2 Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця».

Згідно з викладеними у позові обставинами, на підставі вказаного договору балансоутримувач державного майна - Відокремлений підрозділ Козятинське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 2 Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» передав орендарю в оренду державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: нежитлові приміщення пакгауз № 4 та № 5, а також частину відкритої вантажної платформи, загальною площею 627,4 кв. м, що розташоване за адресою: 09100, вул. Товарна, 29, м. Біла Церква, Київська область, Україна.

Крім того, як зазначено у позовній заяві, на підставі договору № 1593 між балансоутримувачем і орендарем також укладено договір про компенсацію експлуатаційних витрат від 17.07.2014 № 1593/ЕВ.

Позивач стверджує, що всупереч умовам договору № 1593 (з урахуванням додаткових угод), після закінчення строку дії цього договору, відповідач не оформив акт приймання-передавання про повернення майна на користь ПАТ «Укрзалізниця», як орендодавця, а також не сплачував орендну плату за договором та експлуатаційні витрати відповідно до умов договору № 1593/ЕВ.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.07.2017.

Через канцелярію суду 07.07.2017 ТОВ «Росер» подало відзив на позовну заяву, у якому просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обгрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач зазначає, що 28.03.2016 між ПАТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Росер», у зв`язку з утворенням ПАТ «Укрзалізниця», укладено додатковий договір до договору оренди від 17.07.2014 № 1593, пунктом 1 якого встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 17.07.2014 № 1593 є ПАТ «Укрзалізниця» на заміну Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Відповідач вважає, що всупереч вимогам чинного законодавства додатковий договір укладено без Фонду державного майна України, який був орендодавцем відповідно до договору № 1593. Крім того на час укладення вказаного додаткового договору позивач не зареєстрував належним чином право власності на об`єкт оренди.

Окремо відповідач зауважив на те, що на підставі листа Державної адміністрації залізничного транспорту № ЦЦР-6/970 від 06.11.2015 ТОВ «Росер» з 01.12.2015 всі платежі за договором оренди здійснювало на користь ПАТ «Укрзалізниця». У подальшому, як зазначив відповідач, від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області надійшла вимога про погашення заборгованості, яка виникла внаслідок того, що ТОВ «Росер» з 01.12.2015 всі платежі за договором оренди здійснювало на користь ПАТ «Укрзалізниця».

За твердженнями відповідача, у листі № 111/06/8 від 21.06.2016, адресованому ПАТ «Укрзалізниця» і Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області, ТОВ «Росер» повідомило, що з 18.06.2016 призупинено платежі на користь ПАТ «Укрзалізниця» за договором № 1593 до моменту вирішення питання з визначенням одержувача грошових коштів за договором оренди № 1593 від 17.07.2014.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - третя особа, РВ ФДМУ по Київській області); розгляд справи відкладено на 14.08.2017.

Через канцелярію суду 07.08.2017 РВ ФДМУ по Київській області подало пояснення щодо позову, у яких підтверджує обставини укладення договору оренди від 17.07.2014 № 1593 та передачу РВ ФДМУ по Київській області, як орендодавцем, ТОВ «Росер», як орендарю, у платне користування державного окремого індивідуально визначеного майна.

Третя особа зауважила, що за умовами пункту 3.6 вказаного договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За твердженнями РВ ФДМУ по Київській області, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору № 1593 орендар не виконав обов`язку щодо сплати орендних платежів, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед Державним бюджетом України.

Окремо РВ ФДМУ по Київській області зазначило, що частиною другою статті 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що права і обов`язки за договором оренди переходять до нового власника лише у разі зміни власника майна, переданого в оренду. Листом від 12.07.2016 № 14-07-3048 РВ ФДМУ по Київській області повідомляло ПАТ «Укрзалізниця» про готовність взяти участь в укладенні трьохсторонніх додаткових договорів до договорів оренди щодо передачі функцій орендодавця ПАТ «Укрзалізниця» у разі підтвердження останнім набуття права власності на зазначене майно в установленому порядку.

Через канцелярію суду 14.08.2017 ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» подало письмові пояснення від 14.08.2017 № 09-2/303, у яких, зокрема, зазначило, що 21.10.2015 зареєстровано ПАТ «Укрзалізниця», до статутного капіталу якого передано пакгаузи № 4 та № 5, а також відкриту вантажну платформу загальною площею 627,4 кв. м, що розташовані за адресою: 09100, вул. Товарна, 29, м. Біла Церква, Київська область, які є об`єктами оренди за договором оренди від 17.07.2014 № 1593, та в грудні 2015 року РВ ФДМУ по Київській області вже не мало статусу орендодавця за договором № 1593 від 17.07.2014, оскільки відповідні права та обов`язки перейшли до нового власника.

Також позивач зазначив, що додатковою угодою від 28.03.2016 до договору № 1593, якою встановлено, що орендодавцем майна є ПАТ «Укрзалізниця», передбачено перерахування 100% орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця, одержувач коштів - Виробничий підрозділ Козятинське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Позивач стверджує, що листом від 11.01.2016 № Ц-1/2-76-16 ПАТ «Укрзалізниця» повідомило РВ ФДМУ по Київській області про реорганізацію залізниць України і просило за договорами оренди майна, що увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця», здійснити заходи щодо зміни орендодавця з 01.12.2015 та надати відповідні накази, однак РВ ФДМУ по Київській області відповіді на вказане звернення не надало.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2017 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/10903/17 за позовом ТОВ «Росер» до ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про визнання недійсним додаткового договору від 28.03.2016 до договору оренди нерухомого майна від 17.07.2014 № 1593.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2022 поновлено провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 11.07.2022.

Після поновлення провадження у справі суд установив, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця» змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне і внесено відповідні зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Абзацом третім частини другої статті 5 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Тобто зміна найменування юридичної особи не має наслідком процесуальну дію, передбачену статтею 52 ГПК України, а лише є підставою для зазначення нового найменування учасника справи - позивача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Через канцелярію суду 11.07.20122 відповідач подав письмові пояснення, у яких зазначив, що постановою Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 910/10903/17 залишено в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018, якою визнано недійсним додатковий договір від 28.03.2016 до договору оренди нерухомого майна від 17.07.2014 № 1593.

За твердженнями відповідача у вказаній справі встановлено факт відсутності правонаступництва ПАТ «Укрзалізниця» за ДГТО «Південно-Західна залізниця», яке є окремою діючою юридичною особою. Отже, на думку відповідача, у цій справі з позовом звернулась особа, яка не мала на це повноважень.

Відповідач також зазначає про те, що перебування спірного майна на балансі АТ «Укрзалізниця» не свідчить про набуття права власності на це майно, а відтак відсутні підстави для вимог по сплаті орендної плати за період, що передував реєстрації права власності, оскільки статус балансоутримувача майна не наділяв ПАТ «Укрзалізниця» належним виключно орендодавцеві правом отримувати орендну плату та вимагати виселення.

Крім того, на думку відповідача, позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки виключно власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження.

Через канцелярію суду 11.07.2022 (вх. № 8241/22) ТОВ «Росер» подало клопотання про закриття провадження у справі (на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2022 замінено третю особу - РВ ФДМУ по Київській області - на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях), підготовче засідання відкладено на 25.07.2022.

У підготовчому засіданні 25.07.2022 суд розглядав клопотання ТОВ «Росер» (вх. № 8241/22 від 11.07.2022) про закриття провадження у справі, у якому відповідач просив суд закрити провадження у справі в частині вимог АТ «Укрзалізниця» до ТОВ «Росер» про зобов`язання звільнити об`єкт оренди за додатковим договором від 28.03.2016 до договору оренди нерухомого майна від 17.07.2014 № 1593 та стягнення 1149711,04 грн, з яких: 146323,42 грн заборгованості з орендної плати, 6866,97 грн пені, 735,00 грн 3% річних, 2464,92 грн інфляційних втрат, 33320,73 грн штрафу та 960000,00 грн неустойки.

Обгрунтовуючи вказане клопотання, відповідач зазначив, що постановою Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 910/10903/17 залишено в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018, якою визнано недійсним додатковий договір від 28.03.2016 до договору оренди нерухомого майна від 17.07.2014 № 1593. Тобто, як вказує відповідач, зміна сторони (орендодавця) у договорі № 1593 не відбулась, належним орендодавцем за цим договором залишилась третя особа, а отже до господарського суду звернулась особа, яка не є правонаступником орендодавця.

Зважаючи на ці обставини, на думку відповідача, підстави для нарахування та стягнення платежів і штрафних санкцій (а також вчинення дій) за неналежне виконання відповідачем умов договору відпали, предмет цього спору припинився, а отже провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розглянувши клопотання ТОВ «Росер» (вх. № 8241/22 від 11.07.2022) про закриття провадження у справі та заслухавши усні пояснення представника відповідача, суд відмовив у задоволенні клопотання, виходячи з такого.

Суд звертає увагу, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Клопотання ТОВ «Росер» (вх. № 8241/22 від 11.07.2022) ґрунтується на тому, що до суду із цим позовом звернулась особа, яка, на думку відповідача, не має права вимоги до відповідача у спірних правовідносинах у зв`язку з визнанням недійсним додаткового договору від 28.03.2016 до договору № 1593. Тобто відповідач вважає, що АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» є неналежним позивачем у цій справі.

Втім відповідач не довів суду наявність обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду цієї справи, зокрема не довів припинення існування в процесі розгляду справи предмета спору.

Суд зауважує, що перелік підстав закриття провадження у справі, визначений у статті 231 ГПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Водночас вимога відповідача про закриття провадження у справі, яка ґрунтується на відсутності у позивача права на позов, не може бути задоволена, оскільки така підстава не передбачена нормами чинного ГПК України.

Натомість звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги, є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи не порушено. Зазначені обставини можуть бути встановлені судом виключно під час розгляду справи по суті.

За таких обставин суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Росер» (вх. № 8241/22 від 11.07.2022) про закриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні 25.07.2022 представник ТОВ «Росер» подав два клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 9181/22 від 25.07.2022 та вх. № 9182/22 від 25.07.2022) на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2022 відкладено підготовче засідання на 08.08.2022.

Через канцелярію суду 25.07.2022 від представника філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшло клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу.

У підготовчому засіданні 08.08.2022 суд розглянув клопотання ТОВ «Росер» (вх. № 9181/22 від 25.07.2022 та вх. № 9182/22 від 25.07.2022) про закриття провадження у справі.

В обгрунтування клопотання за вх. № 9181/22 від 25.07.2022 відповідач посилався на те, що відповідно до змісту ухвали Господарського суду Київської області від 15.03.2021 у справі № 911/466/21 АТ «Укрзалізниця» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» до ТОВ «Росер» про стягнення 134990,51 грн основного боргу з витрат на утримання майна. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №1593/ЕВ від 17.07.2014 про компенсацію витрат по утриманню майна, переданого в оренду щодо здійснення оплати компенсації на утримання об`єкту оренди у встановлений строк.

Відповідач зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області від 14.05.2021 у справі № 911/466/21 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Росер» на користь АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» 122643,31 грн заборгованості з витрат по утриманню майна.

Вказане, за твердженнями відповідача, свідчить про те, що позивач подав такий самий позов до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав і за участю тієї ж самої третьої особи без самостійних вимог, що й у остаточному рішенні суду, у зв`язку з чим ТОВ «Росер» просить суд закрити провадження у справі № 911/1789/17 щодо вимог позивача про стягнення боргу по компенсації експлуатаційних витрат за договором № 1593/ЕВ від 17.07.2014 про компенсацію витрат по утриманню майна з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України.

Мотивуючи клопотання за вх. № 9182/22 від 25.07.2022, відповідач стверджував про те, що рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022, у справі № 911/465/21 за позовом АТ «Укрзалізниця» до ТОВ «Росер» про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 1593 від 17.07.2014 та штрафних санкцій у розмірі 854974,21 грн позов задоволено частково.

За твердженнями відповідача, провадження у справі № 911/465/21 відкрито за позовною заявою, аналогічною тій, за якою відкрито провадження у справі № 911/1789/17, - обидві за позовом АТ «Укрзалізниця» до ТОВ «Росер» про стягнення заборгованості з орендної плати за договором № 1593 від 17.07.2014.

Отже, на думку відповідача, провадження у справі № 911/1789/17 слід закрити з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої цієї статті є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - судове рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суд установив, що рішенням Господарського суду Київської області від 14.05.2021 у справі № 911/466/21 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Росер» на користь АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» 122643,31 грн заборгованості з витрат по утриманню майна та 2270,00 грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором; в частині стягнення 12347,20 грн витрат за період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року позов залишено без розгляду.

Як свідчить зміст вказаного рішення, позов у справі пред`явлено з підстав порушення відповідачем зобов`язань за договором № 1593/ЕВ від 17.07.2014 про компенсацію витрат по утриманню майна, переданого в оренду, в частині компенсації витрат на утримання об`єкту оренди у встановлений строк.

Водночас, установивши, що до предмета спору АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» включило вимоги про стягнення з ТОВ «Росер» 12347,20 грн витрат балансоутримувача на підставі договору № 1593/ЕВ від 17.07.2014 (за період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року), які є предметом розгляду у справі № 911/1789/17, суд, на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, залишив без розгляду позов у справі № 911/465/21 у частині стягнення з ТОВ «Росер» на користь АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» 12347,20 грн.

Долучена до матеріалів справи копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 про відкриття апеляційного провадження у справі № 911/466/21, а також відомості Єдиного державного реєстру судових рішень свідчать про те, що рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2021 у справі № 911/466/21 в апеляційному порядку не переглянуто, а отже є таким, що не набрало законної сили.

За таких обставин відсутні правові підстави для закриття провадження у справі № 911/1789/17 щодо вимог позивача про стягнення боргу по компенсації експлуатаційних витрат за договором № 1593/ЕВ від 17.07.2014 з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки наразі відсутнє таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Також суд установив, що рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022, у справі № 911/465/21 позовні вимоги АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» до ТОВ «Росер», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, про стягнення 810743,67 грн задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Росер» на користь АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» 479266,55 грн орендної плати та 7188,99 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» до ТОВ «Росер», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення 331477,12 грн відмовлено.

Зміст рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2021 у справі № 911/465/21 свідчить про те, що позивач просив стягнути з ТОВ «Росер» на його користь в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» заборгованість з орендної плати в розмірі 854974,21 грн за період з 01.12.2016 по 31.12.2020, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1593 від 17.07.2014.

Також, як вбачається зі змісту вказаного рішення, згідно із заявою про зменшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 810743,67 грн за період з березня 2017 року по заявлений у позові (31.12.2020). Тобто, як установив суд у справі № 911/465/21, позивач виключив з розрахунку позовних вимог заборгованість за період з грудня 2016 року по лютий 2017 року (включно), всього в сумі - 44230,54 грн.

За наслідками розгляду спору у справі № 911/465/21 суд установив факт прострочення ТОВ «Росер» сплати орендних платежів в розмірі 30% на користь балансоутримувача (позивача) державного майна за період з березня 2017 року по заявлений у позові грудень 2020 року.

Наведене свідчить про те, що у справі № 911/465/21, у зв`язку з прийняттям судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд не вирішував по суті вимоги АТ «Укрзалізниця» до ТОВ «Росер» про стягнення заборгованості з орендної плати за договором № 1593 від 17.07.2014 за період, який є спірним у справі № 911/1789/17.

Зважаючи на те, що предмет позову у справах № 911/465/21 та № 911/1789/17 не є тотожним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у цій справі.

З урахуванням наведеного суд у підготовчому засіданні 08.08.2022 відмовив у задоволенні клопотань ТОВ «Росер» (вх. № 9181/22 від 25.07.2022 та вх. № 9182/22 від 25.07.2022) про закриття провадження у справі, про що внесено відповідний запис до протоколу судового засідання.

На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 08.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.08.2022.

У судовому засіданні 29.08.2022 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово представника відповідача щодо змісту та підстав заперечень проти позову, після чого постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.09.2022.

У судовому засіданні 12.09.2022 суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представник відповідача виступив із заключним словом, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.

Представники позивача і третьої особи, які належним чином повідомлені про розгляд цієї справи, у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини першої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники справи не з`явились у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Зважаючи на те, що позивач і третя особа належним чином повідомлені про дату, час і місце цього судового засідання, враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи і їх явку суд обов`язковою не визнавав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача і третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до статті 240 ГПК України, 12.09.2022 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між РВ ФДМУ по Київській області (орендодавець) та ТОВ «Росер» (орендар) 17.07.2014 укладено договір оренди № 1593 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір № 1593), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення пакгауз № 4 та № 5, а також частину відкритої вантажної платформи, загальною площею 627,4 кв. м (далі - майно), що розташоване за адресою: 09100, вул. Товарна, 29, м. Біла Церква, Київська обл., Україна, та обліковується на балансі Будівельного монтажно-експлуатаційного управління № 2 в м. Козятин (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.01.2014 і становить за незалежною оцінкою 1163069,00 грн, без врахування ПДВ.

За умовами п. 2.1, 2.4 договору № 1593 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця.

Передача майна в суборенду, приватизація та перехід права власності на орендоване майно до третіх осіб забороняється (п. 2.5 договору № 1593).

Згідно з п. 3.1 договору № 1593 розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 253) і без врахування ПДВ становить за базовий місяць розрахунку - січень 2014 року без врахування ПДВ 14538,36 грн, згідно розрахунку орендної плати, який додається.

Пунктами 3.2, 3.3 договору № 1593 передбачено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на веб-сайті ФДМУ.

Відповідно до п. 3.6 договору № 1593 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж подвійна орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останні два місяці оренди (пункт 3.10 договору № 1593).

Згідно з пунктом 5.2 договору № 1593 орендар зобов`язується протягом місяця після підписання договору внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету у розмірі, визначеному у пункті 3.6 цього договору.

Пунктом 5.3 договору № 1593 обумовлено, що орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, у тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.11 договору № 1593 на орендаря покладено обов`язок здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, а також витрати зі сплати податку на землю.

Згідно з п. 10.1 договору № 1593 останній укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 17.07.2014 до 16.07.2015 включно.

У пунктах 10.3, 10.4 договору № 1593 сторони погодили, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін, за умови погодження з балансоутримувачем та при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти державним майном. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

За умовами п. 10.9-10.11 договору № 1593 у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, протягом 1 (одного) місяця з дня розірвання або припинення дії даного договору орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі 300 (трьохсот) мінімальних заробітних плат за користування майном за час прострочення.

Між орендодавцем та орендарем 17.07.2014 складено та підписано акт № 1 приймання-передачі державного майна - додаток № 2 до договору № 1593, який, відповідно до розділу 12 договору № 1593, є його невід`ємною і складовою частиною. Акт № 1 погодив балансоутримувач.

Між ДТГО «Південно-Західна залізниця» в особі відокремленого підрозділу Козятинського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 2 (балансоутримувач) та ТОВ «Росер» (орендар) 17.07.2014 укладено договір № 1593/ЕВ про компенсацію витрат по утриманню майна, переданого в оренду (далі - договір № 1593/ЕВ), відповідно до п. 1.1 якого орендар відшкодовує балансоутримувачу у грошовій формі витрати на утримання об`єкта оренди по договору № 1593.

За умовами розділу 5 договору № 1593/ЕВ сума витрат на утримання орендованого майна згідно розрахунку, що додається до цього договору становить: 3,28 х 627,4 = 2057,87 грн щомісяця без урахування ПДВ, з ПДВ 2469,44 грн.

У розділі 6 договору № 1593/ЕВ сторони обумовили порядок розрахунків. Розрахунки за послуги, що споживаються, проводяться виключно в грошовій формі. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Орендар протягом 5 діб після отримання рахунку балансоутримувача повинен оплатити його.

Відповідно до п. 10.1 договору № 1593/ЕВ останній набуває чинності з дня його підписання та діє до дати закінчення договору оренди, зазначеного у пункті 1 цього договору.

Між ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (сторона 1) та ТОВ «Росер» (сторона 2) 28.03.2016 укладено додатковий договір до договору № 1593 (далі - додатковий договір від 28.03.2016), у пункті 1 якого сторони встановили, що орендодавцем майна, визначеного договором № 1593 є ПАТ «Укрзалізниця».

Відповідно до п. 2 додаткового договору від 28.03.2016 у тексті договору повне найменування «Козятинське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 2» та скорочена назва «Козятинське БМЕУ-2» замінено відповідно на «Виробничий підрозділ Козятинське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та ВП Козятинське БМЕУ.

Також вказаним додатковим договором від 28.03.2016 погоджено розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року, в розмірі 25784,60 грн без ПДВ, та обов`язок ТОВ «Росер» перераховувати 100% орендної плати на розрахунковий рахунок Виробничого підрозділу Козятинське будівельно-монтажне експлуатаційне управління не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним (п. 3.1, 3.2 додаткового договору від 28.03.2016).

Пунктом 4 додаткового договору від 28.03.2016 сторони дійшли згоди викласти пункт 10.1 договору № 1593 у такій редакції: « 10.1. Цей Договір діє з 01.12.2015 по 31.05.2016 включно».

Між ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Росер» 28.03.2016 підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, який є додатком № 2 до додаткового договору від 28.03.2016.

Додатковим договором від 24.10.2016 до договору № 1593, укладеним між ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Росер», строк дії договору № 1593 визначено з 01.06.2016 по 31.10.2016 включно.

Звернувшись із позовом до суду, позивач стверджував про те, що ПАТ «Укрзалізниця» листом від 23.11.2016 № НЗ-1/2466 повідомило орендаря про те, що договір № 1593 продовжуватись після 31.10.2016 не буде, а листом від 09.12.2016 № НГ-НЗ-1-5/536 вимагав повернення майна. Проте, як зазначив позивач, орендар вимоги не виконав та продовжує без законних на те підстав користуватись майном.

За твердженнями позивача, з 11.10.2016 в орендаря почав утворюватись борг, який станом на 10.03.2017 загалом складає 158670,12 грн (146323,42 грн заборгованості з орендної плати за договором № 1593 та 12347,20 грн заборгованості по компенсації експлуатаційних витрат балансоутримувача згідно з договором № 1593/ЕВ).

У липні 2017 року ТОВ «Росер» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про визнання недійсним додаткового договору від 28.03.2016 до договору № 1593.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/10903/17 у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 23.10.2018, у справі № 910/10903/17 рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/10903/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсним додатковий договір оренди нерухомого майна від 28.03.2016 до договору оренди нерухомого майна від 17.07.2014 № 1593, укладений між ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця «ПАТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Росер».

Надаючи правову кваліфікацію спірним у цій справі правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 14 та статті 629 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди)

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина перша статті 785 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо, зокрема, нерухомого майна, яке є державною власністю.

Відповідно до частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII.

Стаття 5 зазначеного Закону визначає, що орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна.

Згідно із частиною першою статті 27 Законом України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається із наведених законодавчих положень, договір оренди державного майна укладається між Фондом державного майна України (його органом) як орендодавцем і орендарем.

Однією із вимог, які є предметом у цій справі, є вимога позивача про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання ТОВ «Росер» негайно звільнити об`єкт оренди - нежитлові приміщення пакгауз № 4 та № 5, а також частину відкритої вантажної платформи, загальною площею 627,4 кв. м, що розташоване за адресою: 09100, вул. Товарна, 29, м. Біла Церква, Київська область, Україна, та передати його ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Щодо відносин правонаступництва між АТ «Укрзалізниця» та Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» суд установив, що за умовами договору № 1593 балансоутримувачем нерухомого майна визначено Будівельне монтажно-експлуатаційне управління № 2 в м. Козятин Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця».

На підставі Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 утворено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», перейменоване у подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 в Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Пунктом 1 постанови від 25.06.2014 № 200 та частиною третьою статті 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» установлено, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» утворено на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття.

Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 затверджено Перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ «Укрзалізниця», та внесено до відповідного переліку Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-Західна залізниця».

Згідно із частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною другою статті 107 Цивільного кодексу України передбачено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Системний аналіз зазначених вище правових норм дозволяє дійти висновку стосовно виникнення у новоутвореної юридичної особи правонаступництва щодо прав та обов`язків підприємств, що припиняються шляхом реорганізації у формі злиття, на підставі передавального акту з моменту його підписання та державної реєстрації такої новоутвореної юридичної особи.

Наведений правовий висновок як стосовно відносин правонаступництва в результаті злиття юридичних осіб загалом, так і стосовно АТ «Укрзалізниця», неодноразово відображено у постановах Верховного Суду, включно із постановами Великої Палати та Об`єднаної палати у складі Верховного Суду: від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц, від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, від 21.02.2020 у справі № 918/792/18.

Під час розгляду цієї справи суд установив, що у провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/465/21 за позовом АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» до ТОВ «Росер», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, про стягнення 810743,67 грн заборгованості з орендної плати за договором № 1593.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2021, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2022, у справі № 911/465/21 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Росер» на користь АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» 479266,55 грн орендної плати.

Зокрема, суди у справі № 911/465/21 установили таке:

- на підставі Зведеного передавального акта від 06.08.2015 та Зведеного переліку майна ДТГО «Південно-Західна залізниця», що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», що є додатком до Зведеного передавального акта, до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» внесено об`єкти нерухомості, що виступають об`єктом оренди за Договором від 17.07.2014 № 1593.

- відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.11.2019 № 190636156 25.11.2019 здійснено державну реєстрацію за АТ «Укрзалізниця» права державної власності на орендовані відповідачем об`єкти нерухомості;

- АТ «Укрзалізниця» набуло прав балансоутримувача за договором від 17.07.2014 № 1593 на підставі Зведеного передавального акта від 06.08.2015 та Зведеного переліку майна ДТГО «Південно-Західна залізниця», що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця».

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, установлені у справі № 911/465/21 обставини набуття АТ «Укрзалізниця» прав балансоутримувача за договором № 1593 не підлягають доказуванню у цій справі в силу наведеної норми.

Як свідчать установлені у цій справі обставини, договір оренди № 1593 укладено між РВ ФДМУ (як орендодавцем) і ТОВ «Росер» (як орендарем). АТ «Укрзалізниця» чи будь-які з її органів, структурних підрозділів, підприємств тощо стороною у Договорі оренди (орендодавцем, наймодавцем) на час укладення цього договору не виступали, а статус балансоутримувача майна не наділяв АТ «Укрзалізниця» належним виключно орендодавцеві за договором оренди правом заявлення про усунення перешкод у користуванні таким майном шляхом його повернення на користь АТ «Укрзалізниця».

Суд звертає увагу на приписи частини першої статті 785 Цивільного кодексу України і частини першої статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якими передбачено повернення об`єкта найму (оренди) саме наймодавцеві (орендодавцеві), а не будь-якій іншій особі, у тому числі балансоутримувачу - організації (підприємству), на балансі якого обліковується майно.

Крім того постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 910/10903/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 23.10.2018, задоволено позовні вимоги ТОВ «Росер» та визнано недійсною додаткову угоду від 28.03.2016 до договору № 1593, якою АТ «Укрзалізниця» визначено орендодавцем нерухомого майна за договором № 1593 та обов`язок ТОВ «Росер» щодо сплати 100% орендної плати на користь АТ «Укрзалізниця».

Слід також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі № 910/10903/17 зазначив про те, що переглядаючи судове рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, апеляційним господарським судом врахований наказ ПАТ «Українська залізниця» № 071 від 10.02.2016 «Про деякі питання щодо майна ПАТ «Укрзалізниці», яким керівникам структурних підрозділів апарату відповідача, регіональних філій, філій заборонено вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду основних засобів та нематеріальних активів, внесених до статутного капіталу відповідача до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Отже, беручи до уваги викладене вище, вимога позивача про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання ТОВ «Росер» негайно звільнити об`єкт оренди - нежитлові приміщення пакгауз № 4 та № 5, а також частину відкритої вантажної платформи, загальною площею 627,4 кв. м, що розташоване за адресою: 09100, вул. Товарна, 29, м. Біла Церква, Київська область, Україна, та передати його ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» є такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на це не підлягають також і похідні вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення майна протягом більше ніж 1 (одного) місяця у сумі 960000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ «Росер» 146323,42 грн боргу по орендній платі, 6866,97 грн пені, 735,00 грн 3% річних, 2464,92 грн інфляційних втрат та 33320,73 грн штрафу за несплату орендної плати більше ніж три місяці суд зазначає таке.

Оскільки позивач є балансоутримувачем переданого в оренду державного майна і з урахуванням факту визнання недійсною додаткової угоди від 28.03.2016 до договору № 1593, відповідач мав сплачувати на користь позивача 30% від визначеної договором № 1593 орендної плати.

Як свідчать викладені у позові обставини, борг з орендної плати в орендаря почав утворюватись з 11.10.2016 та станом на 01.03.2017 становить 146323,45 грн без урахування суми завдатку в розмірі 10467,63 грн, сплаченої орендарем після укладення договору № 1593.

У зв`язку із простроченням виконання орендарем грошового зобов`язання по сплаті орендної плати позивач нарахував за період прострочення з 11.11.2016 по 10.03.2017 пеню в сумі 6866,97 грн, 735,00 грн 3% річних, 2464,92 грн інфляційних втрат, а також 33320,73 грн штрафу, що становить 21% від простроченої більше ніж три місяці заборгованості.

Суд установив, що розрахунок заборгованості та штрафних санкцій позивач здійснив виходячи з умов додаткового договору від 28.03.2016 до договору № 1593, який в судовому порядку визнано недійсним у справі № 910/10903/17.

Водночас позивач за умовами договору № 1593 залишається балансоутримувачем, на користь якого підлягає сплаті 30% орендних платежів.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частинами першою, п`ятою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.6 договору № 1593 обумовлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу.

З урахуванням умов п. 3.3 договору № 1593, визначеної цим договором базової ставки орендної плати та діючих індексів інфляції, суд установив, що з жовтня 2016 року по лютий 2017 року орендар був зобов`язаний сплатити на користь балансоутримувача 30% орендної плати з ПДВ з такої суми - загалом у розмірі 52480,36 грн, а саме: за жовтень 2016 року - 10225,17 грн з ПДВ; за листопад 2016 року - 10409,22 грн з ПДВ; за грудень 2016 року - 10502,91 грн з ПДВ; за січень 2017 року - 10618,44 грн з ПДВ; за лютий 2017 року - 10724,62 грн з ПДВ.

Оскільки доказів сплати відповідачем вказаної суми заборгованості з орендної плати у визначені строки та станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять, а факт відсутності розрахунків між сторонами у спірний період відповідач не заперечив, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за несплату орендної плати частково в сумі 52480,36 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 3.7, 3.8 договору № 1593 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

Беручи до уваги визначений позивачем період прострочення з 11.11.2016 по 10.03.2017 та умови пункту 3.6 договору № 1593 щодо обов`язку орендаря перераховувати орендну плату щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, суд дійшов висновку, що простроченими в оплаті є зобов`язання відповідача по сплаті орендних платежів за жовтень 2016 року по січень 2017 року. Правильним періодом прострочення і, відповідно, нарахування штрафних санкцій є загальний період з 16.11.2016 по 10.03.2017 - кінцева дата періоду прострочення, визначена у розрахунку позивача.

За перерахунком суду, належною до стягнення є сума пені у розмірі 2201,89 грн, розрахована від кожного простроченого платежу окремо - від дня коли зобов`язання мало бути виконано по 10.03.2017.

Також належною до стягнення є сума штрафу у розмірі 11020,88 грн, що становить 21% від простроченої понад три місяці в оплаті суми заборгованості в розмірі 52480,36 грн.

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 21% штрафу також підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків внесення орендних платежів за вказаний вище загальний період прострочення, суд установив, що належними до стягнення з відповідача є 235,91 грн 3% річних та 634,59 грн інфляційних втрат, з огляду на що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково.

Крім того позивач заявив про стягнення з відповідача 12347,20 грн заборгованості по компенсації експлуатаційних витрат балансоутримувача за договором від 17.07.2014 № 1593/ЕВ за період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, з огляду на умови розділу 5 та 6 договору № 1593/ЕВ орендар був зобов`язаний щомісячно сплачувати балансоутримувачу 2469,44 грн витрат на утримання орендованого майна.

Суд установив, що на момент звернення позивача із позовом до суду строк оплати експлуатаційних витрат є таким, що настав, проте орендар у період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року не сплачував кошти на відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Доказів на підтвердження оплати заборгованості за договором № 1593/ЕВ відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Відповідно до частин першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості по компенсації експлуатаційних витрат балансоутримувача за договором № 1593/ЕВ у сумі 12347,20 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини першої статі 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з ТОВ «Росер» 52480,36 грн заборгованості з орендної плати (30% орендної плати з ПДВ із такої суми), 2201,89 грн пені, 235,91 грн 3% річних, 634,59 грн інфляційних втрат, 11020,88 грн штрафу та 12347,20 грн заборгованості з компенсації експлуатаційних витрат балансоутримувача. В решті позову слід відмовити з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росер» (09111, Київська обл., м. Біла Церква(з), вул. Товарна, буд. 29; код ЄДРПОУ 35942281) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, м. Київ-30, вул. Лисенка, буд. 6; код ЄДРПОУ ВП: 40081221) 52480 (п`ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят) грн 36 коп. заборгованості з орендної плати, 2201 (дві тисячі двісті одну) грн 89 коп. пені, 235 (двісті тридцять п`ять) грн 91 коп. 3% річних, 634 (шістсот тридцять чотири) грн 59 коп. інфляційних втрат, 11020 (одинадцять тисяч двадцять) грн 88 коп. штрафу, 12347 (дванадцять тисяч триста сорок сім) грн 20 коп. заборгованості з компенсації експлуатаційних витрат балансоутримувача та 1183 (одну тисячу сто вісімдесят три) грн 81 коп. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.10.2022.

Суддя О.В. Щоткін