Рішення № 10670568, 29.07.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.07.2010                                                             Справа № 2/43

За позовом дочірнього підприємства „Голден Фудс”, с. Сторожниця Ужгородського району

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Дисконт-плюс”, м. Ужгород

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Скарлет КР”, м. Черкаси Черкаської області

ПРО стягнення 8247,53грн., в тому числі 5787,54грн. основного боргу по видатковій накладній №ГФУ-000935 від 26.05.2008р., 1461,64грн. інфляційних втрат, 303,85грн. трьох відсотків річних, 694,50грн. неустойки та 850грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –не з’явився

від відповідача 1 - не з’явився

від відповідача 2 - не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. На виконання вимог суду подав додаткове пояснення та вказує на те, що вибір суду у відповідності до вимог ст. 15 ГПК України є правом позивача, яким він відповідно і скористався. Заперечує можливість передачі справи до іншого суду в межах порушеного провадження з посиланням на ч.3 ст. 17 ГПК України. Також надав суду відомості про сплату позивачем адвокату коштів за надання адвокатських послуг, вартість яких просить відшкодувати у встановленому ГПК порядку.

Відповідачі у судове засідання, яке відбулося 01.06.2010р., повноважних представників не направили не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду позовної заяви належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 21.05.2010 року, що відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Крім того, про належне повідомлення відповідачів у справі про порушення провадження у справі свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення № 03455829 та №03455810, з якого вбачається про своєчасне

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/43

отримання представниками відповідачів ухвали суду від 21.05.2010 року.

Ухвалою суду від 01.06.2010р. розгляд справи було відкладено на 13.07.2010р. та 29.07.2010р., однак, відповідачі повторно в судове засідання не з’явились, вимог ухвали суду від 01.06.2010р., 13.07.2010р. та 29.07.2010р. не виконали, витребуваних судом матеріалів не подали, своїх уповноважених представників в засідання суду не направили.

Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення сторони про час та місце проведення судового засідання по розгляду позовної заяви, неявка представників відповідачів не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим суд вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними матеріалами та без участі представників відповідачів.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2007 року між ДП "Голден Фудс" (далі - позивач) та TOB "Скарлет КР" (далі відповідач 2) укладено договір дистрибуції №2/к (далі - Основний договір), за яким позивач зобов'язався поставити продукти харчування, а відповідач 2 прийняти і оплатити її вартість.

04.12.2009 року між ДП „Голден Фудс” (Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю „Дисконт плюс” (Поручитель) укладено договір поруки. Згідно з п.1.1 цього договору поручитель поручається перед Кредитором за виконання грошових зобов'язань, прийнятих на себе ТОВ „Скарлет КР” в обсягах, визначених умовами Основного договору.

Статтями 180 ГК України та 628 ЦК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом, чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою стороною у відповідності зі ст.512 ЦК України, зокрема у разі виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Заміна кредитора у зобов'язанні можлива, якщо це встановлено договором або законом.

Аналогічні вимоги передбачені ч.І ст.516 ЦК України.

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу за правилами ч.І ст.528 ЦК України, якщо з умов цього договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або по суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Пунктом 9.7 Основного договору передбачено, що сторони не мають права використовувати інформацію, пов’язану з виконанням даного договору, для будь-яких цілей, не передбачених цим договором, а також передавати цю інформацію тертім особам протягом дії договору, а також впродовж трьох років після припинення даного договору.

В даному випадку інформація щодо виконання відповідачем 2 своїх зобов’язань за договором дистрибуції не може бути передана позивачем третім особам, а відтак, слугувати підставою для можливості її передачі поручителю.

У матеріалах справи відсутні докази надання згоди ТОВ „Скарлет КР” на передачу інформації про виконання договору дистрибуції третій особі за договором поруки, а відтак, у позивача були відсутні підстави укладання договору поруки з

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/43

третьою особою.

Пунктом 1 статті 83 ГПК України передбачено право суду визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне, з метою захисту прав відповідача 2, вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати недійсним в повному обсязі договір поруки від 04.12.2009р., укладений між ДП „Голден Фудс” та товариством з обмеженою відповідальністю „Дисконт плюс”, а в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості солідарно з поручителя та відповідача 2 відмовити.

У зв’язку з неналежним виконанням договору дистрибуції позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 суми 8247,53грн., в тому числі 5787,54грн. основного боргу по видатковій накладній №ГФУ-000935 від 26.05.2008р., 1461,64грн. інфляційних втрат, 303,85грн. трьох відсотків річних, 694,50грн. неустойки та 850грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката.

В обгрунтування своїх доводів позивач вказує на те, що відповідачем з порушенням термінів, визначених п.5.5 основного договору як не пізніше 28 днів з моменту отримання товару, не здійснено повної оплати вартості отриманого по видатковій накладній №ГФУ-000935 від 26.05.2008р. товару –продуктів харчування, у зв’язку з чим виникла дана заборгованість.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 175 господарського кодексу України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а також ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, законом.

Аналізуючи доводи позивача стосовно наявності у відповідача 2 обов’язку по оплаті вартості отриманої продукції за видатковою накладною №000935 від

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/43

26.05.2008р., суд констатує наступне.

Відповідно до преамбули Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за № 293/1318) /далі –Інструкція/, дана Інструкція поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Згідно з вказаною Інструкцією, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються. Забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

При цьому, суд враховує, що довіреність на одержання цінностей, яка відповідно до п. 8 Інструкції, видається на строк не більше 10 днів, є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ –товарно-транспортну накладну на відпуск цінностей, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку. Оформлення накладної здійснюється після подання довіреності.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статей 32, 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт відпуску продукції за видатковою накладною №000935 від 26.05.2008р., а відтак, не доведено наявності відповідних підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 48, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/43

СУД ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним договір поруки, укладений 04.12.2009 року між ДП „Голден Фудс”, с. Сторожниця Ужгородського району (код ЄДРПОУ 31972380) та товариством з обмеженою відповідальністю „Дисконт плюс”, м. Ужгород (код ЄДРПОУ 36357811).

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі

В.о. помічника судді В.В. Мазюта