Рішення № 10670567, 29.07.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.07.2010                                                             Справа № 2/41

За позовом дочірнього підприємства „Голден Фудс”, с. Сторожниця Ужгородського району

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Дисконт-плюс”, м. Ужгород

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Снек-фуд”, м. Вінниця Вінницької області

ПРО стягнення 14397,27грн., в тому числі 11269,44грн. основного боргу по видатковій накладній №ГФУ-000918 від 23.05.2008р., 2846,09грн. інфляційних втрат, 281,74грн. трьох відсотків річних та 1440грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –не з’явився

від відповідача 1 - не з’явився

від відповідача 2 - не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. На виконання вимог суду подав додаткове пояснення та вказує на те, що вибір суду у відповідності до вимог ст. 15 ГПК України є правом позивача, яким він відповідно і скористався. Заперечує можливість передачі справи до іншого суду в межах порушеного провадження з посиланням на ч.3 ст. 17 ГПК України. Також надав суду відомості про сплату позивачем адвокату коштів за надання адвокатських послуг, вартість яких просить відшкодувати у встановленому ГПК порядку.

Відповідачі у судове засідання, яке відбулося 01.06.2010р., повноважних представників не направили не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду позовної заяви належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 21.05.2010 року, що відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Ухвалою суду від 01.06.2010р. розгляд справи було відкладено на 13.07.2010р. та 29.07.2010р., однак, відповідачі повторно в судове засідання не з’явились, вимог ухвали суду від 01.06.2010р., 13.07.2010р. та 29.07.2010р. не

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/41

виконали, витребуваних судом матеріалів не подали, своїх уповноважених представників в засідання суду не направили.

Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення сторони про час та місце проведення судового засідання по розгляду позовної заяви (за адресами, які наведені у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 01.12.2009р.), неявка представників відповідачів не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим суд вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними матеріалами та без участі представників відповідачів.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2008 року ДП "Голден Фудс" (далі - позивач) за відповідною видатковою накладною №ГФУ-000918 та довіреністю серії НБІ №122159 від 23.05.2008р. відпустив ТОВ „Снек-фуд” (далі –відповідача 2) продукти харчування на суму 11269,44грн., а відповідач 2 прийняв їх та взяв на себе обов’язок оплатити їх вартість.

04.12.2009 року між ДП „Голден Фудс” (Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю „Дисконт плюс” (Поручитель) укладено договір поруки. Згідно з п.1.1 цього договору поручитель поручається перед Кредитором за виконання грошових зобов'язань, прийнятих на себе ТОВ „Снек-фуд” в обсягах, визначених умовами видаткової накладної №ГФУ-000918 від 23.05.2008р..

Статтями 180 ГК України та 628 ЦК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом, чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою стороною у відповідності зі ст.512 ЦК України, зокрема у разі виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Заміна кредитора у зобов'язанні можлива, якщо це встановлено договором або законом.

Аналогічні вимоги передбачені ч.І ст.516 ЦК України.

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу за правилами ч.І ст.528 ЦК України, якщо з умов цього договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або по суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Разом з тим, пунктом 1 статті 548 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Правовий аналіз даного положення свідчить про те, що способи забезпечення виконання зобов’язань не застосовуються автоматично для забезпечення всіх зобов’язань. Можливість їх застосування повинна бути закріплена в договорі чи законі.

Натомість, як вбачається з матеріалі справи та не заперечується позивачем, між позивачем та відповідачем 2 відсутній договір, на підставі якого здійснюється відпуск продуктів харчування за відповідною видатковою накладною, а відтак, відсутні умови, за яких можливе здійснення забезпечення виконання зобов'язання шляхом укладення між кредитором та поручителем відповідного договору поруки.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/41

Пунктом 1 статті 83 ГПК України передбачено право суду визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне, з метою захисту прав відповідача 2, вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати недійсним в повному обсязі договір поруки №3 від 04.12.2009р., укладений між ДП „Голден Фудс” та товариством з обмеженою відповідальністю „Дисконт плюс”, а в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості солідарно з поручителя та відповідача 2 відмовити.

У зв’язку з неналежним виконанням своїх зобов’язань по оплаті придбаної продукції відповідачем 2, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 суми 14397,27грн., в тому числі 11269,44грн. основного боргу по видатковій накладній №ГФУ-000918 від 23.05.2008р., 2846,09грн. інфляційних втрат, 281,74грн. трьох відсотків річних та 1440грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 175 господарського кодексу України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а також ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/41

строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем подано суду докази про те, що у зв’язку з невиконанням

відповідачем 2 обов’язку по оплаті придбаної продукції надіслано відповідну письмову вимогу (претензія від 18.05.2009р. –арк.. справи 11-12) здійснити оплату у термін до 25.05.2009р. Однак, відповідачем 2 такого обов’язку не виконано, оплату не проведено.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідач не виконав свої зобов'язання по своєчасному перерахуванню коштів за надані послуги, а тому зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки це є одним із самостійних способів захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних обов'язків.

Відтак, з відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню сума 14397,27грн., в тому числі 11269,44грн. основного боргу по видатковій накладній №ГФУ-000918 від 23.05.2008р., 2846,09грн. інфляційних втрат та 281,74грн. трьох відсотків річних.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 суми 1440грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, яка також задоволенню не підлягає з огляду на те, що позивач не надав належних доказів щодо віднесення грошових коштів у сумі 1440грн. до витрат на послуги адвоката.

Обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення з відповідача 2 грошових коштів у сумі 1440грн., позивач посилається на Договір №6-сне про надання адвокатських послуг, укладений 21.04.2010 року з Лошаком О.В. Посилаючись на ст. ст. 44, 48 та 49 ГПК України, позивач просить визнати вказану вище суму судовими витратами та відшкодувати їх за рахунок відповідачів.

У відповідності до вимог ст. 44 ГПК України витрати на оплату послуг адвоката відносяться до судових витрат.

Втім норма вищенаведеної статті передбачає оплату лише послуг адвоката. Як зазначається в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 1 жовтня 2002 року у справі за позовом фабрики котлів до ВАТ «Донецькобленерго»про стягнення суми, ст. 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката в розгляді справи підлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат сум, сплачених стороною за отримання послуг лише адвокатам, а не будь-яким представникам. Стягнення ж суми в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

В свою чергу, у п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/41

загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді

та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України у своєму Роз'ясненні від 21.03.2008 року, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 21 березня 2008 року №У/3-71, зазначила, що реєстрація фізичних осіб, які здійснюють адвокатську діяльність, як підприємців, чинним законодавством не передбачена. Адвокатська діяльність не є господарською і зокрема підприємницькою у сенсі ст. З Господарського кодексу України, а адвокат не є суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.

Натомість, з поданих позивачем суду документів вбачається, що між Позивачем (замовником) та фізичною особою-підприємцем Лошаком О.В., який є адвокатом, 21.04.2010 року укладено договір про надання адвокатських послуг, перелік яких наведений у п. 2.1 договору. Згідно зі ст. 3 договору та Актом прийому-передачі виконаних робіт від 14.04.2010 року сторонами визначена вартість робіт, тоді як ст. 33 «Правил адвокатської етики», схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року №6/УІ) передбачає, що єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Враховуючи те, що вищенаведений договір укладено Лошаком О.В., як фізичною особою-підприємцем, а не як адвокатом, а також те, що вказаний договір передбачає оплату виконаної роботи, а не внесення гонорару, про що свідчить зміст договору, слід вважати, що при наданні послуг Позивачеві Лошак О.В. діяв як фізична особа - підприємець, а не як адвокат.

Окрім того, з поданих позивачем документів про оплату вартості виконаних робіт за договором №6-сне про надання адвокатських послуг (платіжне доручення №2531 від 01.06.2010р.) вбачається, що отримувачем таких коштів є приватний підприємець Лошак О.М.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 48, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним договір поруки, укладений 04.12.2009 року між ДП „Голден Фудс”, с. Сторожниця Ужгородського району (код ЄДРПОУ 31972380) та товариством з обмеженою відповідальністю „Дисконт плюс”, м. Ужгород (код ЄДРПОУ 36357811).

2. В задоволенні позовних вимог до ТОВ „Дисконт плюс” (код ЄДРПОУ 36357811) відмовити.

3. Позовні вимоги до ТОВ „Снек-фуд”, м. Вінниця (код ЄДРПОУ 35446088) задовольнити частково.

3.1. Стягнути з ТОВ „Снек-фуд”, м. Вінниця, вул.. Хмельницьке шосе, буд. 112-а (код ЄДРПОУ 35446088) на користь ДП „Голден Фудс”, с. Сторожниця, вул.. Заводська, 12 Ужгородського району (код ЄДРПОУ 31972380) суму 14397,27грн., в тому числі 11269,44грн. основного боргу по видатковій накладній №ГФУ-000918 від 23.05.2008р., 2846,09грн. інфляційних втрат та 281,74грн. трьох відсотків річних.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/41

Видати наказ.

3.2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі

В.о. помічника судді В.В. Мазюта