Рішення № 10670531, 29.07.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.07.2010                                                             Справа № 2/40

За позовом дочірнього підприємства „Голден Фудс”, с. Сторожниця Ужгородського району

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Дисконт-плюс”, м. Ужгород

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Омега логістик”, м. Запоріжжя Запорізької області

ПРО стягнення 13124,73грн., в тому числі 9145,84грн. основного боргу по видатковій накладній №ГФУ-000879 від 19.05.2008р., 2309,78грн. інфляційних втрат, 480,16грн. трьох відсотків річних, 1097,50грн. неустойки та 1300грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –не з’явився

від відповідача 1 - не з’явився

від відповідача 2 - не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Разом з тим, на виконання вимог ухвали суду від 21.05.2010р. надав суду додаткове обгрунтування позовних вимог по пунктах 2 та 3 прохальної частини позовної заяви, а також відомості про настання обов’язку по сплаті заборгованості поручителем відповідно до умов договору поруки. Також у своїх поясненнях вказує на те, що вибір суду у відповідності до вимог ст. 15 ГПК України є правом позивача, яким він відповідно і скористався. Заперечує можливість передачі справи до іншого суду в межах порушеного провадження з посиланням на ч.3 ст. 17 ГПК України. Також надав суду відомості про сплату позивачем адвокату коштів за надання адвокатських послуг, вартість яких просить відшкодувати у встановленому ГПК порядку. Заперечує обґрунтованість позиції відповідача 2 з приводу інших позовних вимог та заперечує факт отримання продукції від відповідача 2, оскільки це не є обов’язком позивача та вважає договір, укладений між сторонами таким, що не містить ознак договору комісії.

Відповідач 1 вимоги ухвали суду від 21.05.2010р. 01.06.2010р. та від 13.07.2010р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника на засідання суду не направив.

Відповідач 2 заперечує з приводу обґрунтованості доводів позивача в повному обсязі з мотивів, наведених у поданому суду письмовому поясненні. Просить

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/40

суд взяти до уваги те, що договір поруки на його думку складений позивачем та відповідачем 1 з метою штучної зміни територіальної підсудності даного спору, а судом при порушенні провадження у справі не враховано таких обставин, що вважає порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України та прав сторони, яка територіально віддалена від суду, на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Заперечує також підставність поданих позивачем доказів в обгрунтування заявлених ним позовних вимог та вказує на невідповідність договору поруки вимогам ст.ст. 203, 215 та 228 ЦК України, а також вважає його нікчемним.

Зазначає, що дистриб’юторський договір, що укладений між позивачем та відповідачем 2, носить в собі елементи договорів поставки, купівлі-продажу, а також комісії, а відтак, поставка позивачем відповідачу 2 товару для його подальшого продажу та реалізації від свого імені та в інтересах позивача не свідчить про бажання відповідача 2 придбавати для себе таку продукцію. Вказує, що позивачем замовчуються факти направлення вимоги про повернення продукції, яка перебувала на реалізації у відповідача 2.

Вказує також на те, що подана позивачем претензія не містить жодного посилання на наслідки для поручителя за договором поруки, який на той час згідно доданих позивачем до суду документів був уже укладений. З огляду на вищенаведене, просить суд матеріали справи передати за територіальною підсудністю до господарського суду Запорізької області та винести окрему ухвалу з направленням до правоохоронних органів з метою надання діям позивача та відповідача 1 належної правової оцінки, які містять ознаки складу злочину.

Також просить суд розглянути справу за відсутності представника відповідача 2 з врахуванням доводів, викладених у поданому суду письмовому поясненні, а відповідні клопотання задовольнити.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2007 року між ДП "Голден Фудс" (далі - позивач) та TOB "Омега Логістик" (далі відповідач 2) укладено договір дистрибуції №164/к (далі - Основний договір), за яким позивач зобов'язався поставити продукти харчування, а відповідач 2 прийняти і оплатити її вартість.

04.12.2009 року між ДП „Голден Фудс” (Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю „Дисконт плюс” (Поручитель) укладено договір поруки. Згідно з п.1.1 цього договору поручитель поручається перед Кредитором за виконання грошових зобов'язань, прийнятих на себе ТОВ „Омега Логістик” в обсягах, визначених умовами Основного договору.

Статтями 180 ГК України та 628 ЦК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом, чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою стороною у відповідності зі ст.512 ЦК України, зокрема у разі виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Заміна кредитора у зобов'язанні можлива, якщо це встановлено договором або законом.

Аналогічні вимоги передбачені ч.І ст.516 ЦК України.

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу за правилами ч.І ст.528 ЦК України, якщо з умов цього договору, вимог цього Кодексу,

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/40

інших актів цивільного законодавства або по суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Пунктом 9.7 Основного договору передбачено, що сторони не мають права використовувати інформацію, пов’язану з виконанням даного договору, для будь-яких цілей, не передбачених цим договором, а також передавати цю інформацію тертім особам протягом дії договору, а також впродовж трьох років після припинення даного договору.

В даному випадку інформація щодо виконання відповідачем 2 своїх зобов’язань за договором дистрибуції не може бути передана позивачем третім особам, а відтак, слугувати підставою для можливості її передачі поручителю.

У матеріалах справи відсутні докази надання згоди ТОВ „Омега Логістик” на передачу інформації про виконання договору дистрибуції третій особі за договором поруки, а відтак, у позивача були відсутні підстави укладання договору поруки з третьою особою.

Пунктом 1 статті 83 ГПК України передбачено право суду визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на вищенаведене, враховуючи заперечення відповідача 2 щодо законності укладеного між кредитором та поручителем договору поруки, суд вважає за необхідне, з метою захисту прав відповідача 2, вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати недійсним в повному обсязі договір поруки від 04.12.2009р., укладений між ДП „Голден Фудс” та товариством з обмеженою відповідальністю „Дисконт плюс”, а в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості солідарно з поручителя та відповідача 2 відмовити.

У зв’язку з неналежним виконанням договору дистрибуції позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 суми 13124,73грн., в тому числі 9145,84грн. основного боргу по видатковій накладній №ГФУ-000879 від 19.05.2008р., 2309,78грн. інфляційних втрат, 480,16грн. трьох відсотків річних, 1097,50грн. неустойки та 1300грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката.

В обгрунтування своїх доводів позивач вказує на те, що відповідачем з порушенням термінів, визначених п5.5 основного договору як не пізніше 28 днів з моменту отримання товару, не здійснено повної оплати вартості отриманого по видатковій накладній №ГФУ-000879 від 19.05.2008р. товару –продуктів харчування, у зв’язку з чим виникла дана заборгованість. У поданому суду поясненні від 27.07.2010р. вказує, що основний борг відповідача 2 на день розгляду справи складає суму 4947,51грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 175 господарського кодексу України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей,

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/40

передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а також ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.5 договору №164/к від 15.08.2007р. сторонами було узгоджено, що оплата кожної партії товару, вказаної у відповідній накладній, здійснюється не пізніше 21 дня з моменту отримання товару. Видаткова накладна №ГФУ-000879 від 19.05.2008р. на отримання товару підписана сторонами, що підтверджується наявними у справі матеріалами, а відтак, строк оплати за такою сплив 18.06.2008р..

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань та наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 4947,51грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в цій частині стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, доводи відповідача 2 про повернення позивачу товару за накладними на повернення від 18.11.2008р. не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки такі накладні не містять відмітки позивача про приймання такого товару.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 суми 2309,78грн. інфляційних втрат, 480,16грн. трьох відсотків річних, 1097,50грн. неустойки та 1300грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, які задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Статтю 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання неналежне виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статей 32, 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/40

відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, позивачем не надано суду доказів, за який період та виходячи з якого розрахунку заявлено вимоги про стягнення сум 2309,78грн. інфляційних втрат, 480,16грн. трьох відсотків річних, оскільки розрахунок, що міститься в позовній заяві, здійснено виходячи із заборгованості 9145,84грн., однак, в ході судового розгляду позивачем наведено іншу суму боргу, а саме 4947,51грн.

Статтею 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом. В свою чергу, адміністративно-господарські санкції у відповідності до статті 250 ГК України можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Позивачем подано суду розрахунок пені за період з 11.06.2008р. по 11.12.2008р., тобто позивачем здійснено нарахування пені за межами строку позовної давності не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідачем 2 подано заяву про застосування до вимог позивача в цій частині строків позовної давності, визначених ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, яка з огляду на вищенаведене підлягає задоволенню, і в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 суми 1300грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, яка також задоволенню не підлягає з огляду на те, що позивач не надав належних доказів щодо віднесення грошових коштів у сумі 1300грн. до витрат на послуги адвоката.

Обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення з відповідача 2 грошових коштів у сумі 1300грн., позивач посилається на Договір №1-0м про надання адвокатських послуг, укладений 05.04.2010 року з Лошаком О.В. Посилаючись на ст. ст. 44, 48 та 49 ГПК України, позивач просить визнати вказану вище суму судовими витратами та відшкодувати їх за рахунок відповідачів.

У відповідності до вимог ст. 44 ГПК України витрати на оплату послуг адвоката відносяться до судових витрат.

Втім норма вищенаведеної статті передбачає оплату лише послуг адвоката. Як зазначається в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 1 жовтня 2002 року у справі за позовом фабрики котлів до ВАТ «Донецькобленерго»про стягнення суми, ст. 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката в розгляді справи підлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат сум, сплачених стороною за отримання послуг лише адвокатам, а не будь-яким представникам. Стягнення ж суми в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/40

В свою чергу, у п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України у своєму Роз'ясненні від 21.03.2008 року, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 21 березня 2008 року №У/3-71, зазначила, що реєстрація фізичних осіб, які здійснюють адвокатську діяльність, як підприємців, чинним законодавством не передбачена. Адвокатська діяльність не є господарською і зокрема підприємницькою у сенсі ст. З Господарського кодексу України, а адвокат не є суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.

Натомість, з поданих позивачем суду документів вбачається, що між Позивачем (замовником) та фізичною особою-підприємцем Лошаком О.В., який є адвокатом, 05.04.2010 року укладено договір про надання адвокатських послуг, перелік яких наведений у п. 2.1 договору. Згідно зі ст. 3 договору та Актом прийому-передачі виконаних робіт від 14.04.2010 року сторонами визначена вартість робіт, тоді як ст. 33 «Правил адвокатської етики», схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року №6/УІ) передбачає, що єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Враховуючи те, що вищенаведений договір укладено Лошаком О.В., як фізичною особою-підприємцем, а не як адвокатом, а також те, що вказаний договір передбачає оплату виконаної роботи, а не внесення гонорару, про що свідчить зміст договору, слід вважати, що при наданні послуг Позивачеві Лошак О.В. діяв як фізична особа - підприємець, а не як адвокат.

Окрім того, з поданих позивачем документів про оплату вартості виконаних робіт за договором №1-ом про надання адвокатських послуг (платіжне доручення №2033 від 26.04.2010р.) вбачається, що отримувачем таких коштів є приватний підприємець Лошак О.М. з призначенням платежу: „поповнення картки, яка належить ПП Лошак О.М. за адвокатські послуги”.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 38 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним договір поруки, укладений 04.12.2009 року між ДП „Голден Фудс”, с. Сторожниця Ужгородського району (код ЄДРПОУ 31972380) та товариством з обмеженою відповідальністю „Дисконт плюс”, м. Ужгород (код ЄДРПОУ 36357811).

2. В задоволенні позовних вимог до ТОВ „Дисконт плюс” (код ЄДРПОУ 36357811) відмовити.

3. Позовні вимоги до ТОВ „Омега логістик”, м. Запоріжжя задовольнити

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/40

частково.

3.1. Стягнути з ТОВ „Омега логістик”, м. Запоріжжя, вул.. Вороніна, 31/96 (код ЄДРПОУ 35147992) на користь ДП „Голден Фудс”, с. Сторожниця, вул.. Заводська, 12 Ужгородського району (код ЄДРПОУ 31972380) суму 4947,51грн. основного боргу.

Видати наказ.

3.2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі

В.о. помічника судді В.В. Мазюта