Рішення № 10670529, 29.07.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.07.2010                                                             Справа № 2/42

За позовом дочірнього підприємства „Голден Фудс”, с. Сторожниця Ужгородського району

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Дисконт-плюс”, м. Ужгород

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Темп-СВ”, м. Суми Сумської області

ПРО стягнення 7050,44грн., в тому числі 4947,51грн. основного боргу по видатковій накладній №ГФУ-000888 від 21.05.2008р., 1249,49грн. інфляційних втрат, 259,74грн. трьох відсотків річних, 593,70грн. неустойки та 705грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –не з’явився

від відповідача 1 - не з’явився

від відповідача 2 - не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить позовні вимоги з урахуванням заяви про їх зменшення задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. На виконання вимог суду подав додаткове пояснення та вказує на те, що вибір суду у відповідності до вимог ст. 15 ГПК України є правом позивача, яким він відповідно і скористався. Заперечує можливість передачі справи до іншого суду в межах порушеного провадження з посиланням на ч.3 ст. 17 ГПК України. Також надав суду відомості про сплату позивачем адвокату коштів за надання адвокатських послуг, вартість яких просить відшкодувати у встановленому ГПК порядку.

Разом з тим, подав суду заяву, згідно якої у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України заявив про зменшення суми заявлених позовних вимог та припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2 суми основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені та в частині стосовно відповідача 1 у зв’язку із припиненням поруки та припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідач 1 вимоги ухвали суду від 21.05.2010р., 01.06.2010р. та від 13.07.2010р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника на засідання суду не направив.

Відповідач 2 заперечує з приводу обґрунтованості доводів позивача в повному обсязі з мотивів, наведених у поданому суду письмовому поясненні. Просить суд взяти до уваги те, що договір поруки на його думку складений позивачем та відповідачем 1 з метою штучної зміни територіальної підсудності

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/42

даного спору, а судом при порушенні провадження у справі не враховано таких обставин, що вважає порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України та прав сторони, яка територіально віддалена від суду, на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Заперечує також підставність поданих позивачем доказів в обгрунтування заявлених ним позовних вимог та вказує на відсутність заборгованості відповідача 2 перед позивачем. Також вважає необґрунтованою позицію позивача щодо наявності підстав для стягнення вартості адвокатських послуг з мотивів, викладених у поданому суду запереченні.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2007 року між ДП "Голден Фудс" (далі - позивач) та TOB "Темп-СВ" (далі відповідач 2) укладено договір дистрибуції №100/к (далі - Основний договір), за яким позивач зобов'язався поставити продукти харчування, а відповідач 2 прийняти і оплатити її вартість.

04.12.2009 року між ДП „Голден Фудс” (Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю „Дисконт плюс” (Поручитель) укладено договір поруки. Згідно з п.1.1 цього договору поручитель поручається перед Кредитором за виконання грошових зобов'язань, прийнятих на себе ТОВ „Темп-СВ” в обсягах, визначених умовами Основного договору.

Статтями 180 ГК України та 628 ЦК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом, чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою стороною у відповідності зі ст.512 ЦК України, зокрема у разі виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Заміна кредитора у зобов'язанні можлива, якщо це встановлено договором або законом.

Аналогічні вимоги передбачені ч.І ст.516 ЦК України.

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу за правилами ч.І ст.528 ЦК України, якщо з умов цього договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або по суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Пунктом 9.7 Основного договору передбачено, що сторони не мають права використовувати інформацію, пов’язану з виконанням даного договору, для будь-яких цілей, не передбачених цим договором, а також передавати цю інформацію тертім особам протягом дії договору, а також впродовж трьох років після припинення даного договору.

В даному випадку інформація щодо виконання відповідачем 2 своїх зобов’язань за договором дистрибуції не може бути передана позивачем третім особам, а відтак, слугувати підставою для можливості її передачі поручителю.

У матеріалах справи відсутні докази надання згоди ТОВ „Темп-СВ” на передачу інформації про виконання договору дистрибуції третій особі за

договором поруки, а відтак, у позивача були відсутні підстави укладання договору поруки з третьою особою.

Пунктом 1 статті 83 ГПК України передбачено право суду визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/42

З огляду на вищенаведене, враховуючи заперечення відповідача 2 щодо законності укладеного між кредитором та поручителем договору поруки, суд вважає за необхідне, з метою захисту прав відповідача 2, вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати недійсним в повному обсязі договір поруки від 04.12.2009р., укладений між ДП „Голден Фудс” та товариством з обмеженою відповідальністю „Дисконт плюс”, а в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості солідарно з поручителя та відповідача 2 відмовити.

У зв’язку з неналежним виконанням договору дистрибуції позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 суми 7050,44грн., в тому числі 4947,51грн. основного боргу по видатковій накладній №ГФУ-000888 від 21.05.2008р., 1249,49грн. інфляційних втрат, 259,74грн. трьох відсотків річних, 593,70грн. неустойки та 705грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката.

В обгрунтування своїх доводів позивач вказує на те, що відповідачем з порушенням термінів, визначених п.5.5 основного договору як не пізніше 28 днів з моменту отримання товару, не здійснено повної оплати вартості отриманого по видатковій накладній №ГФУ-000888 від 21.05.2008р. товару –продуктів харчування, у зв’язку з чим виникла дана заборгованість.

У поданих суду заявах від 13.07.2010р. та від 27.07.2010р. позивач у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України заявив про зменшення суми заявлених позовних вимог та просить стягнути з відповідача 2 суму 705грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, а також витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Статтею 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В даному випадку зменшення позивачем заявлених позовних вимог з врахуванням позиції відповідача 2 та поданих ним суду документів не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а відтак, приймається судом.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 суми 705грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, а також витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, є новою ціною позову і вирішуються у визначеному ГПК порядку.

Аналізуючи доводи позивача щодо наявності підстав для відшкодування відповідачем 2 витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, суд констатує наступне.

Так, обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення з відповідача 2 грошових коштів у сумі 705грн., позивач посилається на Договір №5-тем про надання адвокатських послуг, укладений 21.04.2010 року з Лошаком О.В.

          Посилаючись на ст. ст. 44, 48 та 49 ГПК України, позивач просить визнати вказану вище суму судовими витратами та відшкодувати їх за рахунок відповідача 2.

У відповідності до вимог ст. 44 ГПК України витрати на оплату послуг адвоката відносяться до судових витрат.

Втім норма вищенаведеної статті передбачає оплату лише послуг адвоката. Як зазначається в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 1 жовтня 2002 року у справі за позовом фабрики котлів до ВАТ

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/42

«Донецькобленерго»про стягнення суми, ст. 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката в розгляді справи підлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат сум, сплачених стороною за отримання послуг лише адвокатам, а не будь-яким представникам. Стягнення ж суми в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

В свою чергу, у п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України у своєму Роз'ясненні від 21.03.2008 року, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 21 березня 2008 року №У/3-71, зазначила, що реєстрація фізичних осіб, які здійснюють адвокатську діяльність, як підприємців, чинним законодавством не передбачена. Адвокатська діяльність не є господарською і зокрема підприємницькою у сенсі ст. З Господарського кодексу України, а адвокат не є суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.

Натомість, з поданих позивачем суду документів вбачається, що між Позивачем (замовником) та фізичною особою-підприємцем Лошаком О.В., який є адвокатом, 21.04.2010 року укладено договір про надання адвокатських послуг, перелік яких наведений у п. 1.1.2 договору. Згідно зі ст. 3 договору та Актом прийому-передачі виконаних робіт від 26.04.2010 року сторонами визначена вартість робіт, тоді як ст. 33 «Правил адвокатської етики», схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року №6/УІ) передбачає, що єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Враховуючи те, що вищенаведений договір укладено Лошаком О.В., як фізичною особою-підприємцем, а не як адвокатом, а також те, що вказаний договір передбачає оплату виконаної роботи, а не внесення гонорару, про що свідчить зміст договору, слід вважати, що при наданні послуг Позивачеві Лошак О.В. діяв як фізична особа - підприємець, а не як адвокат.

Окрім того, з поданих позивачем документів про оплату вартості виконаних робіт за договором №5-тем про надання адвокатських послуг (платіжне доручення №2531 від 01.06.2010р.) вбачається, що отримувачем таких коштів є фізична особа - підприємець Лошак О.М.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 36, 38, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2010 року по справі № 2/42

СУД ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним договір поруки, укладений 04.12.2009 року між ДП „Голден Фудс”, с. Сторожниця Ужгородського району (код ЄДРПОУ 31972380) та товариством з обмеженою відповідальністю „Дисконт плюс”, м. Ужгород (код ЄДРПОУ 36357811).

2. В задоволенні позовних вимог до ТОВ „Дисконт плюс” (код ЄДРПОУ 36357811) відмовити.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі

В.о. помічника судді В.В. Мазюта