Рішення № 106703250, 06.10.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1673/22

Справа №754/16826/21

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Сенюти В.О.

при секретарі: Сінєльніковій С.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Єфіменко Денис Олегович, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідачів ТОВ «ФК «Онлайн фінанси», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Єфіменко Д.О. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення неправомірно стягнутої грошової суми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.03.2021 року на адресу місця роботи позивача від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Д.О. надійшла постанова ВП №64612722 про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 у рахунок погашення його боргу розмірі 18272,00 грн. перед ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Вище вказана постанова винесена на підставі виконавчого напису № 95549 від 20.11.2020 року вчиненого приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О.С. Постанову про відкриття виконавчого провадження №64612722 позивач не отримував. Позивач зазначає, що ніколи не звертався до будь-якої фінансової установи з питання отримання грошей у борг. Отже, виконавчий напис № 95549 від 20.11.2020 року повинний бути визнаним судом таким, що не підлягає виконанню. Приватний нотаріус в порушення вимог закону не перевірив безспірність заборгованості за кредитом, а відповідачем не було надано нотаріусу належний пакет документів, який давав підстави для вчинення нотаріусом вказаного виконавчого напису. Заборгованість є спірною. З огляду на викладене, та зважаючи на те, що заборгованість не є безспірною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню зазначений виконавчий напис та стягнути з відповідача ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» на користь позивача неправомірно стягнуту грошову суму в розмірі 18272,00 грн. - у якості боргу, 494 грн. - за вчинення виконавчих дій, 1827,00 грн. - винагорода приватного виконавця, що разом становить - 20593,20 грн. Стягнути з ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. Стягнути з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. Стягнути з ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» на користь позивача судові витрати за надання адвокатських послуг в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.11.2021 року вище вказану позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.12.2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 16.12.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Єфіменко Д.О. надано до суду належним чином посвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 64612722.

Письмові матеріали справи містять відзив на позовну заяву представника відповідача ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідно до якого, останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Оскільки, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Позивачем укладено договір № 197692605 від 12.01.2020. У зв`язку з не виконанням умов договору, право вимоги Позивача було відступлено на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанси». Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не має жодних майнових претензій до Позивача. ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» звернулося до приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горай О.С. задля вчинення виконавчого напису та подальшого стягнення заборгованості за кредитним договором. ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» є стягувачем за оспорюваним виконавчим написом. Позовна заява містить вимогу лише в частині визнання виконавчого напису не дійсним, вимоги щодо оскарження факту укладення договору - відсутні. Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є неналежним відповідачем по даній справі. Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» моральної шкоди ґрунтується на нібито неукладені договору, проте саме укладення у позові не оскаржується, а тому підстави для стягнення моральної шкоди - відсутні.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22.06.2022 року яка занесена до протоколу судового засідання заяву про збільшення позовних вимог повернуто на підставі ч. 5 ст. 49 ЦПК України, п.2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України.

Позивач та його представник в судовому засіданні просили позовні вимоги задовільнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином.

Вислухавши вступне слово сторони позивача, дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 ст. 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, 12.05.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір № 197692605. Відповідно до умов договору позивачу надано кредитні кошти в сумі 5500,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом 3,66% річних. На строк 30 календарних днів.

20.11.2021 року приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 95549, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» заборгованість за Кредитним договором № 197692605 від 12.01.2020 року в розмірі 18272,00 грн.

У виконавчому написі № 95549 від 12.11.2020 року є посилання на те, що на підставі Договору відступлення прав вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018 року правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є ТОВ «Талон плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитним договором №05/0820-01 від 05.08.2020 року є ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» в тому числі і за Кредитним договором № 197692605 від 12.01.2020 року.

23.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Єфіменко Д.О. відкрито виконавче провадження № 64612722 з примусового виконання виконавчого напису № 95549 від 20.11.2020 року.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Відповідно до пунктів 1, 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку).

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

У постанові Верховного суду України від 05 липня 2017 року № 754/9711/14-ц зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Під час розгляду справи відповідач не спростував доводів про те що, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчого напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та не надав достатніх та належних доказів відповідно до пункту 3.2 передбаченого Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а відтак суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса, не підлягає виконанню.

З позову вбачається, що ОСОБА_1 із заборгованістю перед ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» не погоджується.

За таких обставин, між сторонами існував та існує не вирішений судом спір щодо наявної заборгованості. Зазначене спростовує безспірність заборгованості боржника (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 20.11.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до п. 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позивачем Договір № 197692605 від 12.01.2020 року, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18.

Вбачається, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом був вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса № 95549 таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» на користь позивача неправомірно стягнуту грошову суму в розмірі 18272,00 грн. - у якості боргу, 494 грн. - за вчинення виконавчих дій, 1827,00 грн. - винагорода приватного виконавця, що разом становить - 20593,20 грн. суд приходить до наступного висновку.

Позивач на підтвердження стягнення з нього на користь відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» суми у розмірі 20593,20 грн. надав виписку по картці за період з 01.01.2020 року по 07.04.2021 року (а.с.145-157). Проте, суд вказаний доказ до уваги не приймає, оскільки надана виписка не містить даних щодо списання з позивача коштів на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у розмірі 20593,20 грн.

Надані стороною позивача копія протоколу введення виконавчого листа про існуючи відрахування Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з датою заповнення 25.05.2021 року, копії звітів про здійснення відрахувань та виплат, а також копії виписки по картковому рахунку за період з 01.05.2021 року по 24.05.2021 року носять суперечливий характер, а відтак не можуть бути належними, достовірними та достатніми доказами списання з позивача коштів у розмірі 20593,20 грн. на користь відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з урахуванням наступного.

Звіти про здійснення відрахувань та виплат за березень та квітень 2021 року містять дані щодо відрахування у сумі 5890,02 грн. (2521,46+3368,56) (а.с.159, 160), в той час як згідно до протоколу введення виконавчого листа про існуючи відрахування Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з датою заповнення 25.05.2021 року вказано залишок боргу 20593,20 грн. Надана виписка по картковому рахунку (а.с.162) містить дані щодо списання коштів на підставі виконавчого провадження від 07.12.2018 року, в той час як спірний виконавчий напис було вчинено 20.11.2020 року.

Наданий представником позивача в судовому засіданні лист АТ КБ «ПриватБанк» від 31.08.2022 року суд приймає критично, оскільки - зазначено, що грошові кошти у розмірі 20593,20 грн. були списані 17.05.2021 року на підставі платіжної вимоги приватного виконавця Єфіменко Д.О., проте ідентифікувати платіжну вимогу із виконавчим провадженням щодо примусового виконання виконавчого напису № 95549 суд позбавлений можливості. Крім того, наведена інформація у листі не відповідає протоколу введення виконавчого листа про існуючи відрахування Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з датою заповнення 25.05.2021 року (а.с.158), в якому вказано про наявний залишок боргу 20593,20 грн.

Враховуючи те, що сторона позивача всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надала докази стягнення з позивача на користь відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» коштів у сумі 20593,20 грн., суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Щодо стягнення з відповідачів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» моральної шкоди необхідно зазначити наступне.

Положенням статей 23, 1167 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може проявлятися, зокрема: в моральних переживаннях в зв`язку з порушенням права власності.

Як зазначено у п. 9 вказаної Постанови, Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Між тим, до істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Між тим, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем на виконання вказаних вимог законодавства не було надано суду належних доказів того, що йому було заподіяну моральну шкоду, яку позивач оцінив у розмірі 20000,00 грн., не доведено причинно-наслідковий зв`язок між завданою позивачу шкодою та діями з боку відповідачів, що унеможливлює задоволення позову у цій частині.

Крім того, спір між сторонами виник через невиконання договірних зобов`язань, якими не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Щодо стягнення із відповідача ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд приходить до наступного висновку.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З ч. 3 ст.141 ЦПК України вбачається, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. (справа №640/4013/17-ц) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу позивача надано договір про надання правової допомоги та юридичних послуг від 17.03.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «ВОРОНОВ та ПАРТНЕРИ» у особі його керуючого партнера Воронова Є.Є., ордер серії КВ № 450738 на надання правової допомоги від 26.03.2021 року, акт виконаних робіт від 06.04.2021 року за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 17.03.2021 року, квитанція до прибуткового касового ордера № 52/22 від 06.04.2022 року на суму 10000,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу на те, що стороною позивача не було надано суду Детального опису наданих послуг із зазначенням витраченого часу, що унеможливлює перевірку обґрунтованості витрат та їхню пропорційність до предмету спору.

Враховуючи складність справи та об`єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), беручи до уваги те, що позов задоволено частково, суд приходить до висновку, що відсутні підстав для задоволення витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 12, 13, 81, 141, 158, 258- 265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Єфіменко Денис Олегович, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 20 листопада 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 95549, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість у розмірі 18272,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», ЄДРПОУ 42254696, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», ЄДРПОУ 38569246, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, літ. Б, пов. 1.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 172, оф. 65.

Повний текст рішення виготовлений 11 жовтня 2022 року.

Суддя: В.О. Сенюта