Рішення № 10670185, 03.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.10 р.                     Справа № 8/218пд                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб України”, м.Свердловськ,

ЄДРПОУ 31247351

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркурий”, м.Донецьк,

ЄДРПОУ 20381369

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Про Агро”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 36560702

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тарзол”, м.Луганськ, ЄДРПОУ 33432686

про стягнення 9337378 грн. 72 коп. та спонукання виконати дії

Суддя Ємельянов А.С.

Представники:

від позивача: Слостін А.Г. – по дов.

від відповідача: Тернова В.О. – по дов.

від третьої особи 1: Ковалева Л.Ф. – по дов.

від третьої особи 2: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалася перерва з 15.07.2010р. по

27.07.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Хліб України”, м.Свердловськ звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркурий”, м.Донецьк про:

-          зобов’язання відповідача здійснити поставку пшениці 6 класу відповідно до умов договору купівлі – продажу №1305 від 13.05.2010р. в кількості 7000 тн.;

-          стягнення штрафних санкцій за порушення зобов’язань за договором купівлі – продажу №1305 від 13.05.2010р. в сумі 867378 грн. 72 коп.;

-          стягнення неотриманого позивачем прибутку в сумі 8470000 грн. 00 коп.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою б/н від 01.07.2010р. заявив вимоги про:

-          зобов’язання відповідача здійснити позивачу відгрузку пшениці 6 класу в кількості 6538,940 тн.;

-          стягнення штрафних санкцій за порушення зобов’язань в сумі 867378 грн. 72 коп.;

-          стягнення неотриманого позивачем прибутку в сумі 8470000 грн. 00 коп.

Заявою б/н від 03.08.2010р. позивач змінив предмет позову та заявив вимоги про:

-          визнання договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №050809 від 06.08.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Меркурий”, чинним;

-          визнання договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №121009 від 12.10.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Про Агро”, неукладеним.

З урахуванням приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивачем заявлені та судом розглянуті вимоги, викладені у заяві б/н від 03.08.2010р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №050809 від 06.08.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Меркурий”.

Одночасно, позивач посилається на той факт, що за змістом укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Про Агро” договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №121009 від 12.10.2009р., останній був підписаний із протоколом розбіжностей. Проте, як вказує позивач, вказаний протокол сторонами не підписувався.

Відповідач у відзиві б/н від 30.06.2010р. проти позовних вимог заперечує з огляду на підписання між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Про Агро” договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №121009 від 12.10.2009р. та погашення складських квитанцій на зерно №98 від 06.08.2009р., №46 від 14.08.2009р., №68 від 19.08.2009р., №89 від 17.09.2009р., у зв’язку із чим правовідносини між позивачем та відповідачем припинилися.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.06.2010р. до участі у справі в якості третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Про Агро”, м.Донецьк.

Третя особа 1 у поясненнях б/н від 01.07.2010р. повідомила суд про ті обставини, що згідно із складською квитанцією №129 від 20.05.2010р. пшениця 6-го класу у кількості 6537,490 тн., що належить позивачу, з урахуванням виданого вантажу із зберігання, знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю „Про Агро”.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.06.2010р. до участі у справі в якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Тарзол”, м.Луганськ.

У поясненнях б/н від 01.07.2010р. третя особа 2 проти задоволення позовних вимог не заперечила, враховуючи відсутність підписаного між відповідачем та третьою особою 1 акту приймання – передачі пшениці, яка належить позивачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не зазначено договором.

За змістом ст.24 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно.

Як встановлено судом, 06.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Меркурий” був підписаний договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №050809.

12.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Меркурий” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Про Агро” було укладено договір оренди будівель, споруд та обладнання.

У зв’язку із укладанням між Товариством з обмеженою відповідальністю „Меркурий” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Про Агро” договору оренди будівель, споруд та обладнання від 12.10.2009р., відповідач звернувся до позивача з листом (арк. спр. 11) про необхідність укладання з Товариством з обмеженою відповідальністю „Про Агро” договору зберігання зерна.

12.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Про Агро” був підписаний договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №121009.

Як вказувалося вище, позивачем заявлені вимоги про визнання договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №050809 від 06.08.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Меркурий”, чинним та визнання договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №121009 від 12.10.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Про Агро”, неукладеним.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписами ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2ст.16Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, вказаною статтею встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, договорами №050809 від 06.08.2010р. та №121009 від 12.10.2010р. не передбачено таких способів захисту прав та інтересів сторін, як визнання відповідно договору чинним та неукладеним.

Таким чином, судом повинні бути застосовані способи захисту прав та законних інтересів учасників господарських відносин, які передбачені діючим законодавством.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що вимоги про визнання договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №050809 від 06.08.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Меркурий”, чинним та визнання договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №121009 від 12.10.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Про Агро”, неукладеним не визначені в нормах права, як способи захисту порушеного права позивача.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3 Інформаційного листа №01-8/482 від 13.08.2008р. „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”, неналежність обраного способу захисту зумовлює відмову у задоволені позову.

Крім того, вимоги позивача в частині визнання договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №121009 від 12.10.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Про Агро”, неукладеним, є неправомірними, враховуючи предмет спору та особу відповідача.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги той факт, що позивачем вибрано неправомірний спосіб захисту своїх прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб України”, є такими, що не підлягають задоволенню.

15.07.2010р. позивач звернувся до господарського суду із клопотанням про накладення арешту на все рухоме та не рухоме майно позивача. Вказане клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке:

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно, що належить відповідачеві.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при заявлені клопотання про вжити заходів до забезпечення позову заявником повинно бути доведено, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Проте, всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України вказані припущення позивачем не доведені.

Заява б/н від 26.07.2010р. позивача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню, враховуючи, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості вчинення судом такої процесуальної дії на підставі клопотання сторони. Крім того, судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб України”, м.Свердловськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркурий”, м.Донецьк про визнання договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №050809 від 06.08.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб України”, м.Свердловськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Меркурий”, м.Донецьк, чинним та визнання договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №121009 від 12.10.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хліб України”, м.Свердловськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Про Агро”, м.Донецьк, неукладеним.

У судовому засіданні 03.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення підписано 06.08.2010р.

Суддя