Рішення № 10670173, 03.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.10 р.                     Справа № 7/164                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія АЗОВ” м.Маріуполь

До відповідача: Комунального підприємства „Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” м. Маріуполь

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю „Софит-Люкс” м.Маріуполь

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Добриця Володимир Васильович м. Маріуполь

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Мельник Олександр Вікторович м. Маріуполь

Предмет спору: стягнення 3599,39 грн.

За участю представників:

від позивача: не з"явився.

від відповідача: не з"явився.

треті особи:

- ТОВ „Софит-Люкс” - не з"явився.

- Мельник О.В. - не з"явився.

- Добриця В.В. - не з"явився.

У судовому засіданні 30.07.2010р. в порядку ст..77 ГПК України оголошено перерву до 03.08.2010р.

СУТЬ СПОРУ:                     

Акціонерне товариство закритого типу „Страхова компанія АЗОВ” м.Маріуполь звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” м. Маріуполь про стягнення 3599,39 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на постанову Жовтневого районного суду м.Маріупроля №3-509 від 15.02.2010р.; договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №19846/А від 05.10.2009р.; страховий акт №ИС-10-40 від 28.04.2010р.; платіжні доручення №237 від 03.02.2010р. та №1092 від 21.05.2010р.; звіт про експертну оцінку транспортного засобу №702 від 31.01.2010р.; претензію №1098-10 від 31.05.2010р.

У письмових та усних поясненнях позивач вимоги підтримав.

У відзиві, письмових та усних поясненнях відповідач визнав позовні вимоги частково у розмірі 3199, 39 грн. (сума матеріальної шкоди), проти стягнення 400, 00 грн. (суми оплати послуг спеціалісту товарознавцю) заперечив.

За клопотаннями сторін у справу залучені додаткові документи по справі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.07.2010р. до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ „Софит-Люкс” м.Маріуполь та Мельник Олександра Вікторовича м.Маріуполь на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.07.2010р. до участі у справі було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Добрицю Володимира Васильовича м.Маріуполь.

Заявою від 20.07.2010р. третя особа – Мельник О.В. просить розглянути спір без його участі, письмових пояснень по суті спору не надав.

Представники третіх осіб – ТОВ „Софит-Люкс” м.Маріуполь та Добриця Володимир Васильович м. Маріуполь у судове засідання не з’явились, письмових пояснень щодо спірних правовідносин не надали.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-509/10 про притягнення до адміністративної відповідальності Мельник О.В. за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлені Жовтневим районним судом м.Маріуполя, відповідно до ухвали господарського суду від 07.07.2010р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

13.01.2010р. біля 17:30 год. в м. Маріуполі по пр. Нахімова в районі буд. №178 сталася дорожньо-транспортна пригода – зіткнення тролейбуса „Шкода 10” б/н 1462 (далі по тексту тролейбус), який належить відповідачу, під керуванням Мельник О.В. та автомобіля „Форд транзит” д/н АА 0275 НТ (далі по тексту Форд), який на час скоєння ДТП знаходився у користуванні третьої особи – Добриці В.В. на підставі договору оренди транспортного засобу від 26.05.2009р. зареєстрованим за №1869 укладеного з власником автомобіля третьою особою – ТОВ „Софит-Люкс”, під керуванням ДобриціВ.В.

Згідно протоколу серії АН №231772 від 14.01.2010р. про адміністративне правопорушення, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення МельникО.В. пункту 13.3 Правил дорожнього руху.

Відповідно до цього ж протоколу, матеріали передані до Жовтневого районного суду м.Маріуполя.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 15.02.2010р. про притягнення до адміністративної відповідальності Мельник Олександра Вікторовича (05.01.1987р. народження) за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлений факт здійснення правопорушення цією особою правопорушення та Мельник О.В. притягнено до адміністративної відповідальності.

Між позивачем та третьою особою ТОВ „Софит-Люкс”, який є власником автомобіля Форд, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №19846/А від 05.10.2009р. (далі по тексту – Договір). Розділом 4 Договору передбачено, що він діє до 04.10.2010р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Форд був застрахованим.

Відповідно до розділу 1 Договору, страхувальник (позивач) бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку передбаченого умовами цього Договору, здійснити виплату страховику (третій особі – ТОВ „Софит-Люкс”) або іншій особі, визначеній у Договорі страхування, на користь якої укладено цей Договір, а страховик зобов’язується оплачувати страхові платежі в установлені Договором строки та виконувати інші умови Договору. Предметом даного Договору є майнові інтереси страховика, які не суперечать закону та пов’язані із володінням, використанням та розпорядженням майна, транспортним засобом (далі ТЗ), вказаним у розділі 2 Договору.

Застрахованим ТЗ по Договору є постраждалий в ДТП автомобіль Форд (р.2 Договору).

Страховим випадком, у тому числі, є дорожньо-транспортна пригода. (п.3.1.1 Договору).

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком відповідно до умов цього Договору (розділ 3 Договору) на підставі заяви страхувальника або вигодонабувача, та страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, встановленої страховиком (п.п.7.1 Договору).

Відшкодування повинно бути здійснено лише після того, коли повністю будуть встановлені факти, обставини, причини настання такого страхового випадку (п.7.2 Договору).

Страхове відшкодування виплачується страхувальнику з урахуванням встановленої Договором франшизи у розмірі 600 грн. при настанні страхового випадку – ДТП (розділи 3 та 7 Договору).

Документами, які підтверджують розмір понесених внаслідок страхового випадку збитків є, у тому числі, документи складені спеціалізованими станціями технічного обслуговування, звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту або розміру матеріальної шкоди заподіяної власнику застрахованого ТЗ (п.7.4 Договору).

Дії страхувальника у разі настання страхового випадку та перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку узгоджені сторонами у розділах 6 та 7 Договору.

Згідно звіту про експертну оцінку транспортного засобу №702 від 31.01.2010р. сума матеріальної шкоди, завданої постраждалому у ДТП автомобілю Форд склала 3799, 39 грн.

З матеріалів справи, також вбачається, що вартість проведення вказаного вище експертного дослідження та надання звіту склала 400,00 грн.

Відповідно до страхового акта №ИС-10-40 від 28.04.2010р., сума страхового відшкодування, яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП (з урахуванням встановленої Договором франшизи у розмірі 600,00 грн.), склала 3199,39 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №19846/А від 05.10.2009р. позивач зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у розмірі 3199,39 грн. та із сплати вартості за проведення експертизи у розмірі 400, 00 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень №237 від 03.02.2010р. на суму 400, 00 грн., №1092 від 21.05.2010р. на суму 3199, 39 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Жовтневого районнього суду м.Маріуполя №3-509 від 15.02.2010р., вбачається, що ДТП сталося саме з вини водія відповідача – Мельник О.В.

Відповідно до матеріалів справи, Мельник О.В., керуючи тролейбусом під час об’їзду Форду, який зупинився, не вибрав безпечний інтервал та скоїв на нього наїзд, внаслідок чого були пошкоджені вказані вище транспортні засоби. Тобто, Мельник О.В. діяв в порушення приписів п.13.3 Правил дорожнього руху України, його дії знаходились у причинному зв’язку з виникненням зіткнення транспортних засобів – тролейбуса та Форду.

Відповідачем та матеріалами справи, у тому числі наказом №222 від 06.07.2010р., шляховим листом №004833 від 13.01.2010р.; довідкою №45 від 28.07.2010р., випискою з наказу №214/л від 01.07.2009р. підтверджений факт знаходження у момент скоєння ДТП Мельник О.В. у трудових відносинах з КП „Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” та виконання в цей час своїх трудових функцій та обов’язків.

Факт наявності вини робітника (водія) відповідача Мельник О.В. підтверджений матеріалами справи, у тому числі постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя №3-509 від 15.02.2010р., заявою Мельник О.В. від 15.02.2010р. про визнання вини, яка міститься в матеріалах справи про притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності (копія заяви також міститься у справі №7/164).

В свою чергу, факт правомірного користування третьою особою – Добриця В.В. на момент скоєння ДТП автомобілем Форд підтверджується наявним в матеріалах справи договором оренди транспортного засобу від 26.05.2009р. зареєстрованого за №1869, укладеного між ним та власником цього автомобіля третьою особою – ТОВ „Софит-Люкс”.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Пунктом 1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У зв’язку із вищевикладеним, у позивача виникло право вимагати відшкодування матеріальної шкоди у відповідача – КП „Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” як у особи, що є роботодавцем винної у скоєнні ДТП під час виконання своїх трудових обов’язків особи – Мельник О.В.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що сума суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 3599, 39 грн., в тому числі 3199,39 грн. страхове відшкодування та 400, 00 грн. за проведення експертного дослідження є доведеною позивачем, та підлягає стягненню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 21, 22, 25, 27, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія АЗОВ” м.Маріуполь задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства „Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” (87500, Донецька обл.., м.Маріуполь, вул.Миколаївська, б.92, ЗКПО 05393725) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Страхова компанія АЗОВ” (87510, Донецька обл.., м.Маіруполь, пр.Адмірала Луніна, 18/3, ЗКПО 24646706) 3599, 39 грн. суму страхового відшкодування в порядку регресу, 102, 00 грн. – державного мита, 236, 00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.          

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку відповідно до діючого законодавства.

Суддя