Рішення № 10670103, 02.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.08.10 р. Справа № 37/111пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Іванковій Н.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі (Позивач) Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 04052784

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості в сумі 6656,03грн., пені в сумі 2087,89грн., розірвання договору №227 від 18.06.2008р., зобовязання демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами

за участю уповноважених представників:

від Прокурора Пономарьов А.О. (за посвідченням 2644)

від Позивача Кравченко Т.О. (за довіреністю № 05-595-01 від 02.06.2009року)

від Відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю б/н від 07.05.2010року)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 01.06.2010р. на 30.06.2010р., судове засідання відкладалось з 30.06.2010р. на 13.07.2010р., судове засідання відкладалось з 13.07.2010р. на 27.07.2010р., з 27.07.2010р. на 02.08.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м. Маріуполя (далі Заявник позову) звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (далі Позивач) з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 6656,03грн., пені в сумі 2087,89грн., розірвання договору №227 від 18.06.2008р., зобовязання демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором № 227 від 18.06.2008р., внаслідок чого виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені і розірвання договору, а також демонтажу рекламних конструкцій.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає Рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради №227, договір № 227 від 18.06.2008року, додаток №1 та додаток №2 до договору № 227 від 18.06.2008р. (розрахунок оплати до міського бюджету за послуги рекламного місця), розрахунок суми заборгованості, претензію №7, лист Інспекції міської ради з благоустрою м. Маріуполя Маріупольської міської ради (а.с.а.с.18-30).

Нормативно свої вимоги Прокурор обґрунтовує ст.ст. 391, 526, 610, 611, 612, 622, 651, 653, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 13, 15, 29, 54, 55, 56, 57, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав письмові пояснення №1066 від 24.06.2010р. (а.с.а.с.67-70), у яких зазначив, що Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради було прийнято рішення №227 від 18.06.2008 «Про надання дозволу на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 0.0.», на підставі якого з Відповідачем 18.06.2008р. був укладений договір №227, неналежне виконання грошових зобовязань за яким призвело до виникнення розглядуваного спору.

Позивач вказав про наявність підстав для стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 10520,03грн., що включає в себе проміжок часу після подання розглядуваного позову, пені в сумі 298,31грн., розірвання спірного договору та зобовязання Відповідача демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.72-80, 103-165), у тому числі пояснення від 28.07.2010р. №1281, в яких зазначено, що дозволи на розміщення спеціальних рекламних конструкцій були видані Відповідачу на її дівоче прізвище на підставі розпорядження міського голови від 24.05.2004р. №627р, і в подальшому переоформлялися (дозволи) на поточне прізвище Відповідача; в перебігу розгляду справи Відповідачем була демонтована спеціальна рекламна конструкція, розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Варганова, 4, з огляду на що Позивачем було прийнято рішення №229 від 16.06.2010р. про внесення змін до попереднього рішення №227 від 18.06.2008р.

Відповідач надав відзив від 19.07.2010р. (а.с.а.с.90-93), яким проти позову заперечив, посилаючись на: невиконання вимог законодавства щодо надання Позивачем дозволів на розміщення спірних конструкцій; недоведеність факту передачі та приймання місць для розміщення спеціальних конструкцій за договором № 227 від 18.06.2008р. в період з 24.05.2007року по 01.01.2010р.; фактичне виконання грошових зобовязань відносно спірного періоду з урахуванням здійснених платежів за проміжок часу, який передував укладанню договору №227 від 18.06.2008р., вказуючи на незаконність останнього та Технічного регламенту видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами в м. Маріуполі.

На підтвердження своєї позиції Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.94-97, 172-173) та клопотання про витребування доказів (а.с.а.с.174-176) від 30.07.2010р.

У судовому засіданні 02.08.2010р. присутні учасники справи підтримали свою позицію, викладену письмово, а Відповідач звернувся до суду із клопотанням про відкладання розгляду справи (а.с.166) у звязку із перебуванням у відрядженні, направивши, при цьому, свого представника у засідання.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2004р. на підставі розпорядження міського голови від 24.05.2004р. приватному підприємцю ОСОБА_4 (ідентифікаційний код якої співпадає із поточним ідентифікаційним кодом Відповідача НОМЕР_1), були видані дозволи (а.с.а.с.101-158) на розміщення зовнішньої реклами у кількості 11 конструкції, перереєстровані у подальшому на ОСОБА_1 (у звязку із зміною прізвища згідно свідоцтва про шлюб серї І-НО №037285 від 18.02.2006р.) зі строком дії до 24.05.2007р.

Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 18.06.2008р. було прийнято рішення №227 (а.с.23) про продовження терміну розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, яке передбачало підготування проекту договору про продовження терміну розміщення спеціальних конструкцій за визначеними адресами на 5-ти річний термін з 24.05.2007р., укладення означеного договору з Відповідачем із здійснення останнім платежу у визначеній сумі до міського бюджету та надання робочим органом дозволів на розміщення конструкцій.

На підставі вказаного рішення виконкому міськради фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 18.06.2008р. був укладений договір №227 (а.с.24).

Відповідно до п.1.1. договору Виконавчий комітет Маріупольської міської ради (Адміністрація) надав, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Розповсюджувач зовнішньої реклами) прийняла в тимчасове користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами - розміщення сітілайтів, розміром 1,2x1,8м, у кількості 11 одиниць, за адресами: пр. Леніна, 9/22; пр. Леніна,18/20; пр. Леніна, 19; пр. Леніна, 42; пр. Леніна, 74; вул. Університетська/ пр. Металургів («Кегельбан»); вул. Варганова, 4; вул. Казанцева, 22; вул. Казанцева, 72; вул. Казанцева (навпроти будинку №72); пр. Нахімова, 106.

Положеннями п. 2.1. договору його термін визначений сторонами тривалістю 5 років з 24.05.2007р. по 24.05.2012р. та встановлено, що Розповсюджувач зовнішньої реклами повинен протягом 5 діб після закінчення терміну демонтувати спеціальні конструкції та привести місця розміщення в належний вигляд.

Відповідно до п. 3.1.1. серед обовязків Відповідача встановлено необхідність внести протягом 10 робочих днів з дня підписання договору до міського бюджету встановлену договором плату в повному обсязі, або при наданні розстрочки платежу, перший платіж.

Згідно з п.4.1. договору №227 за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, Відповідач здійснює перший грошо вий внесок на рахунок міського бюджету м. Маріуполя за термін з 24.05.2007р. до 24.05.2008р. в розмірі 15 456,00 грн., за термін з 24.05.2008 до 24.08.2008 в розмірі 3 864,00 грн., наступні внески здійснює щоквартально до 24 числа першого місяця поточного кварталу протягом всього строку дії договору згідно з п.2.1., у розмірі З 864,00 грн. (згідно розрахунків, що є додатками №№1 і 2 до договору а.с.25). Загальна сума договору ста новить 77 280,00 грн.

За несвоєчасну оплату в міський бюджет встановлена відповідальність Розповсюджувача зовнішньої реклами у вигляді пені в розмірі 120% річних від облікової ставки НБУ від суми недоплати, яка розрахована за кожен день прострочення платежу.

В перебігу дії договору Відповідачем були здійснені наступні платежі (а.с.а.с.53-55):

- платіжне доручення № 352 від 01.10.2008р. - на суму 15456,00грн. (за період з 24.05.2007р. по 24.05.2008р.);

- платіжне доручення №455 від 05.05.2009р. на суму 3000,00грн. (за період з 24.05.2008р. по 24.08.2008р.);

- платіжне доручення №530 від 02.10.2009р. на суму 3264,00 грн. (за період з 24.08.2008р. по 24.11.2008р.);

- платіжне доручення № 538 від 05.10.2009р. на суму 3264,00грн. (за період з 24.11.2008р. по 24.02.2009р.);

- платіжне доручення №18 від 01.12.2009р. на суму 3863,97грн. (за період з 24.11.2008р. по 24.02.2009р.);

- платіжне доручення № 4 від 12.01.2010р. на суму 7000,00грн. (без визначення періоду),

усього на загальному розмірі 35847,97грн., розбіжностей щодо якого у сторін не має (а.с.а.с.73, 94).

Через порушення Розповсюджувачем зовнішньої реклами грошових зобовязань за укладеним договором Позивачем була складена претензія №7 від 22.12.2009р. (а.с.29).

У звязку із неповним здійсненням платежів за четвертий квартал 2009р. та 1 квартал 2010р., прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на стягнення заборгованості, нарахованої пені, розірванні договору та зобовязанні Відповідача демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами.

Відповідачем була самостійно демонтована рекламна конструкція, що знаходилася за адресою: м. Маріуполь, вул. Варганова, 4, що вбачається із змісту листів інспекції міської ради з благоустрою від 21.01.2010р. №03-9/54 (а.с.30), від 14.07.2010р. №06-01-17/1264-01 (а.с.106) та від 16.07.2010р. №03-9/811 (а.с.107), тоді як решта знаходяться за визначеними у договорі адресами. У звязку із демонтажем конструкції 16.06.2009р. Позивачем було прийнято рішення №229 (а.с.108) про внесення змін до рішення від 18.06.2008р. №227 шляхом виключення відповідної адреси місця розміщення конструкції.

Позивач свою позицію по суті позову виклав у поясненнях №1066 від 24.06.2010р. (а.с.а.с.67-70).

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 19.07.2010р. (а.с.а.с.90-93).

Суд, враховуючи положення ст. 58 Господарського процесуального кодексу України та зміст постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2010р. по цій справі, розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, викладених прокурором у заяві від 17.03.2010р. №816вих-10. При цьому, посилання Позивача про наявність підставі для стягнення з Відповідача більшої суми заборгованості та меншої суми пені порівняно із вимогами прокурора, судом до уваги не приймається, оскільки це не опосередковано заявою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення одних та зменшення інших позовних вимог.

Крім того, оскільки за змістом ст. 1 цього Кодексу порушення захищуваного права має передувати зверненню до суду, остільки питання про стягнення суми заборгованості, прострочення якої виникло вже після подання позову (24.03.2010р.), має вирішуватися в межах окремого позову.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобовязань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, розірвання договору та зобовязання здійснити демонтаж рекламних конструкцій.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про рекламу”, Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р. інших нормативних актів, та умовами укладеного між ним договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про рекламу” порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067, передбачає, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Наразі, згідно п. 10. розділу 5 „Технічний регламент видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами” Положення про Єдиний центр з оформлення дозвільних документів у сфері господарської діяльності в м. Маріуполі (а.с.а.с.38-52) передбачає укладання договору на розміщення рекламної конструкції і здійснення платежів за ним до міського бюджету.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір №227 від 18.06.2008р. близький до договору найму, адже опосередковую тимчасове платне користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на земельних ділянках комунальної власності.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи застосовуваних судом в порядку ст. 8 Цивільного кодексу України за аналогією ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, що передбачають обовязок наймача (орендаря) за користування майном на умовах оренди сплачувати орендну плату, суд зазначає, що укладений між Позивачем та Відповідачем договір №227 від 18.06.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Заперечення Відповідачем у відзиві від 19.07.2010р. законності укладеного договору з огляду на запровадження його умовами терміну дії з 24.05.2007р. по 18.06.2007р. (до дати укладання договору) жодною мірою не спростовує висновок суду щодо належності виникнення у Відповідача підстави для здійснення платежів щодо розглядуваного періоду стягнення, оскільки:

- по-перше, розглядуваний в межах цієї справи період формування стягуваної заборгованості - четвертий квартал 2009р. та 1 квартал 2010р. - у будь-якому разі знаходиться за межами оспорюваного Відповідачем проміжку часу до моменту укладання договору;

- по-друге, ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачає можливість сторін розповсюдити умови договору на відносини, що виникли між ними до його укладання. В свою чергу, наявність таких правовідносин та фактичне розміщення рекламних конструкцій у період з 24.05.2007р. по дату укладання договору підтверджується представленими Позивачем доказами, достовірність яких Відповідачем не спростована;

- по-третє, діюче законодавство не визначає нікчемність договору з наведених Відповідачем міркувань, що у сукупності із відсутністю чинного судового рішення про визнання його недійсним зумовлює застосування не спростованої у жодних належний спосіб презумпції правомірності договору, встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України.

Наразі, Відповідач у будь-якому разі не позбавлений можливості шляхом подання відповідного позову ініціювати питання про визнання договору №227 від 18.06.2008р. недійсним, і, в залежності від результатів, заявляти про перегляд рішення у справі №37/11пд за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із щоквартального здійснення платежів за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, до 24 першого місяця поточного кварталу, - тобто до 24.10.2009р. та 24.01.2010р. відповідно щодо розглядуваних 4 кварталу 2009р. та 1 кварталу 2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобовязання із сплати за користування місцями до розміщення зовнішньої реклами. Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач таким, що прострочив відповідне грошове зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Заперечення Відповідача відносно обставин отримання дозволів та невідповідності Технічного регламенту видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами вимогам діючого законодавства до уваги не приймається, оскільки умови укладеного договору №227 обовязок із здійснення платежів не покладає у залежність від наявності та видачі дозволів на розміщення рекламних конструкцій, а питання законності Технічного регламенту не є предметом судової оцінки в межах цієї справи і може бути ініційоване Позивачем окремим позовом за визначеною діючим законодавством підвідомчістю та підсудністю.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Наразі, як вбачається із матеріалів справи, оплата за 4 квартал 2009р. та 1 кварталу 2010р. з урахуванням попередніх платежів, здійснена Відповідачем не у повному обсягу, внаслідок чого заявлена до стягнення заборгованість в сумі 6656,03грн. підлягає стягненню у повному обсягу. Посилання Відповідача на оплату розглядуваних періодів у звязку із платежами за період, що передували даті укладання договору, відхиляються з причин відсутності за умов чинності означеного договору підстав для такого зарахування у розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України, доказів проведення якого (доречи) до матеріалів справи не надано.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 4.2. договору №227, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що встановлені судом обставини несвоєчасного здійснення Відповідачем платежів протягом періоду дії договору (і щодо попереднього по відношенню до формування стягуваної заборгованості проміжку часу), перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені (а.с.а.с.26-28), та встановивши недоліки у вигляді порушення визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України меж нарахування (протягом 6 місяців з першого дня прострочення кожного платежу окремо), суд, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку про можливість часткового задоволення вимог щодо пені в сумі 1576,53грн., відмовляючи у решті вимог щодо пені.

Відносно позовної вимоги про розірвання договору №227 від 18.06.2008р., позиція суду полягає в такому:

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, що кореспондується із визначенням розірвання договору у якості одного з наслідків порушення зобовязання за змістом ст. 611 цього Кодексу.

Виходячи з підстав з підстав цієї позовної вимог, у розумінні їх (підстав) визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Прокурор та Позивач наполягають на розірванні договору як на наслідку порушення Відповідачем його умов у вигляді невиконання обовязку щодо сплати грошових коштів за користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Означені посилання на необхідність розірвання спірного договору у звязку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані, оскільки умова щодо здійснення означених платежів слід віднести до істотних умов договору №227 у розумінні у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України. Дійсно, укладаючи спірний договір, Позивач розраховував на своєчасне отримання платежів від Відповідача, і факт порушення останнім відповідного обовязку встановлений судом за матеріалами справи.

За таких обставин, вимоги Позивача про дострокове розірвання спірного договору підлягають задоволенню у повному обсягу.

Положеннями ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобовязання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обовязків його учасників, припинення зобовязання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема для подальшого перебування рекламних конструкцій Відповідача на наданих згідно спірного договору місцях їх розташування.

Зауваження Відповідача про відсутність доказів надання йому відповідних місць судом відхиляється, адже факт надання підтверджується безпосередньо змістом п. 1.1. спірного договору, умови якого визначають не зобовязання сторін у майбутньому щодо місць розташування, а опосередковують їх отримання Відповідачем саме у звязку із укладанням такого договору. Більш того, із змісту рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.06.2008р., на підставі якого і був укладений договір, вбачається, що місця фактично вже надані Відповідачеві і мова йде виключно про продовження строку користування останніми, що повністю узгоджується із наданими дозволами від 07.06.2004р.

Отже, враховуючи викладену вище позицію суду щодо можливості застосування за аналогією до правовідносин сторін норм законодавства, які регламентують правовідносини з найму (оренди), у світлі ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України вимоги про зобовязання здійснити демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами також підлягають задоволенню, але в частині, що стосуються фактично наявних конструкцій, оскільки уособлюють повернення наданих місць для їх розміщення шляхом звільнення означених місць. Оскільки конструкція за адресою м. Маріуполь, вул. Варганова, 4 була демонтована до подання розглядуваного позову, остільки права Позивача в цій частині порушені не були, що унеможливлює задоволення вимог відносно цієї конструкції у світлі приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобовязання виконати певну дію (в розглядуваному випадку демонтувати конструкції) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що умовами п. 2.1. договору №227 для демонтажу конструкцій і приведення місць розміщення в належний стан сторони визначили достатнім 5-денного строку, суд визначає строк для демонтажу тривалістю у 5 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача від 30.07.2010р. про витребування доказів, оскільки останні спрямовані на зясування обставин процедури продовження строку дії дозволів (видачу нових), тоді як вказані обставини за визначеним вище висновком суду не мають безпосереднього відношення до предмету судового дослідження у цій справі виконання грошових зобовязань за укладеним договором протягом певного періоду. Більш того, за змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України витребування певних доказів вимагає відкладання розгляду справи, яке в даному випадку є неможливим, оскільки 02.08.2010р. закінчується процесуальний строк розгляд справи і для його продовження (відновлення) не вбачається жодних підстав. З цих же міркувань суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача про відкладання розгляду справи, звертаючи увагу на те, що інтереси Відповідача згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України у засіданні представляє уповноважений представник, а доказів перебування у відрядженні (заявлена підстава відкладання) суду не представлено.

Судові витрати, пропорційні сумі задоволених майнових вимог і відповідні розглянутим немайновим вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 04052784) до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості в сумі 6656,03грн., пені в сумі 2087,89грн., розірвання договору №227 від 18.06.2008р., зобовязання демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради заборгованість з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності, яка виникла на підставі договору від 18.06.2008р. №227 в розмірі 6656,03грн. та пеню в сумі 1576,53грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволені решти вимог щодо пені відмовити.

Розірвати договір від 18.06.2008р. №227, укладений між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) протягом 5 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами сітілайти, розміром 1,2х1,8м, у кількості 10 одиниць, встановлені за адресами в м. Маріуполі: пр. Леніна, 9/22; пр. Леніна,18/20; пр. Леніна, 19; пр. Леніна, 42; пр. Леніна, 74; вул. Університетська/ пр. Металургів («Кегельбан»); вул. Казанцева, 22; вул. Казанцева, 72; вул. Казанцева (навпроти будинку №72); пр. Нахімова, 106, на місцях, наданих в користування фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 на підставі договору від 18.06.2008р. №227.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні вимог в частині зобовязання фізичної особу підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами сітілайт, розміром 1,2х1,8м, у кількості 1 одиниця, встановлену за адресою М. Маріуполь, вул. Варганова, 4;

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 187 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 02.08.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2010р.

Суддя