Рішення № 106700347, 05.10.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9215/21

Провадження № 2/466/572/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2022 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Донченко Ю.В.

секретаря судового засідання Пилипців О.-І.І., Назаркевич Ю.В.

Справа № 466/9215/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, -

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Яцишина О.В. , представника відповідача ОСОБА_3 ,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника- адвоката Яцишина О.В. звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у 2010 році у м. Львові ОСОБА_1 познайомилась ОСОБА_4 . З 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де і на даний час проживає позивач, та вели спільне господарство. У період спільного проживання як одна сім`я, ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_4 мали спільний бюджет, проводили спільно релігійні та державні свята (Різдво, Пасха, Новий рік тощо), спільно відмічали всі сімейні свята. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

Вказує, що оскільки вона проживала з померлим однією сім`єю без реєстрації шлюбу більше п`яти років, про існування інших спадкоємців їй невідоме, звернулася з вищевказаним позовом до суду. Разом з тим вказує, що із заявою про отримання спадщини ніхто, крім неї не звернувся.

На підставі наведеного просила встановити факт її постійного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини спільно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 01 січня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

04.10.2021 року, відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу номер 466/9215/21 передано до розгляду судді Донченко Ю.В.

Ухвалою судді від 26 жовтня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та розпочато підготовче провадження у справі.

05.04.2022 до суду від Львівської міської ради надійшли пояснення на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки вважає їх безпідставними та неаргументованими, а саме позивач стверджує, що проживала спільно з ОСОБА_4 як одна сім`я за адресою: АДРЕСА_1 , де і на даний час залишилась проживати. Проте зазначене не відповідає дійсності, оскільки згідно із інформації, наданої Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради та ЛКП «Варшавське-407», в кв. АДРЕСА_2 ніхто не зареєстрований і не проживає та є заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 2 937,71 грн. станом на 09.01.2022 року.

Крім того, відповідач посилається на відсутність належних доказів спільного проживання позивача із ОСОБА_4 однією сім`єю. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

У судовому засіданні позивач та її представник просили позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник Львівської міської ради у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь в розгляді справи, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Крім того встановлено, що до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сосновської О.Я. звернулася позивач ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини для подальшого спадкування майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №4-36-1365 від 07.02.2022 вбачається, що станом на 07.02.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 - ніхто не зареєстрований (а.с.49).

З повідомлення директора ЛКП «Варшавське-407» ОСОБА_7 №4-3602-1477 від 09.02.2022 вбачається, що згідно архівних даних ЛКП, основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 , згідно ордера №537 від 08.07.1983 р. був ОСОБА_5 , 1917 р.н. та члени сім`ї: ОСОБА_6 , 1925 р.н. - дружина, ОСОБА_4 , 1952 р.н.- син. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зняті з реєстрації. Дана квартира була приватизована згідно свідоцтва на право власності № НОМЕР_1 від 20.04.1995 р. Станом на 09.01.2022 р. заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 2 937,71 грн. (а.с.50).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя померлий ОСОБА_4 заповіту не складав.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою та п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Суд виходить з того, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати частину другу статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказала, що встановлення факту їй необхідне для прийняття спадкового майна.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Частиною 1 ст.36 СК України встановлено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 521/21655/19 (провадження № 61-5847св21).

Отже, показаннями самої позивача в судовому засіданні також не підтверджується, що між нею та ОСОБА_4 в зазначений період існували відносини, притаманні подружжю, наявність спільного бюджету, проведення спільних витрат тощо, оскільки навіть похоронами померлого ОСОБА_4 займалася не позивач, а постороння особа.

При цьому, спільні святкування свят самі по собі не можуть свідчити про те, що між особами склались та мали місце, протягом вказаного періоду, усталені відносини, які притаманні подружжю.

За встановлених судом обставин, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачка не довела, що у неї з ОСОБА_4 склалися усталені відносини, притаманні подружжю, а саме спільне проживання, введення спільного господарства, наявність спільних витрат, спільний відпочинок, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання майна, починаючи з 01.01.2015 до 05.07.2021 рік, а на припущеннях суд не може будувати свою позицію.

При вирішенні спорів суд не може порушувати принцип диспозитивності цивільного судочинства та виходити за межі позовних вимог.

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 13 ч.ч.1, 3 ЦПК України).

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої вона просить ухвалити судове рішення. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у позовних вимогах.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем слід залишити за нею.

Керуючись ч.1 ст. 76, ч.ч. 1,2 ст. 77, ч.ч. 1,5 ст. 81, ст.ст. 263 - 265, 273, ЦПК України,-

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Львівська міська рада, адреса: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896;

Повний текст судового рішення складено 05.10.2022 року.