Рішення № 106699103, 06.10.2022, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2924/22

2/214/3825/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сіденка С.І.,

за участю: секретаря судового засідання Чаплиги О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу №214/2924/22

за позовною заявою виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради в особі Органу опіки та піклування

до ОСОБА_1

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернулася до суду 23.06.2022 з позовом, в якому просить суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи, яка у подальшому буде виховувати та утримувати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивачка вказує, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина народилася у КНП «Херсонський міський перинатальний центр ІІ рівня ім. З.С. Клименко» ХМР. 01.11.2021 складено акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого медичного закладу охорони здоров`я. ОСОБА_1 01.11.2021 склала заяву про відмову забирати дитину з лікарні. Малолітню ОСОБА_3 04.11.2021 переведено до КНП «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня» ХОР у відділення виходжування недоношених дітей. Відповідно до рішення Суворівської районної у м. Херсоні ради від 10.12.2021 №203 малолітній ОСОБА_4 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та влаштовано до КНП «Херсонський обласний Будинок дитини» ХОР, в якому малолітня перебуває по теперішній час. Відповідачка, окрім ОСОБА_4 має ще двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебувають на обліку Служби у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради у зв`язку із невиконанням нею батьківських обов`язків. За цей час спеціалістами служби було неодноразово зафіксовано неналежне утримання дітей, перебування матері у стані наркотичного сп`яніння. У зв`язку із загрозою життю та здоров`ю, малолітніх дітей вилучено з родини. Виконавчим комітетом, як Органом опіки та піклування Суворовської районної у м. Херсоні ради до Херсонського міського суду Херсонської області подано позов про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. Отримавши заочне рішення суду, дітям надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та влаштовано під опіку. Для забезпечення малолітньої дитини належним рівнем життя, необхідного для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, у зв`язку з невиконанням відповідачкою батьківських прав, виконавчий комітет Суворовської районної у місті Херсоні ради, в особі Органу опіки та піклування, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 27.06.2022 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 26.07.2022 закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, до суду викликалася в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, важливість предмета розгляду, який стосується захисту інтересів малолітньої дитини, з метою дотримання строків розгляду справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідачки ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового засідання, її повторну неявку до суду, не подання відзиву, суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень з боку позивача проти заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , про що Суворівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зроблено відповідний актовий запис №584. Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками малолітньої ОСОБА_3 є: ОСОБА_1 - мати, ОСОБА_7 - батько (а.с. 8).

Згідно з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00033751656 від 18.11.2021, відомості про батька дитини ОСОБА_3 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров`я) (а.с. 9).

ОСОБА_1 01.11.2021 надано заяву батьків (матері або батька), інших родичів або законного представника про відмову забрати дитину з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я, в якому відмовилася забрати свою дитину, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , із КНП «Херсонський міський перинатальний центр ІІ рівня ім. З.С. Клименко» ХМР (а.с 6).

Працівниками КНП «Херсонський міський перинатальний центр ІІ рівня ім. З.С. Клименко» ХМР 01.11.2021 складено акт, що 01.11.2021 матір дівчинки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовилася забирати із закладу охорони здоров`я доньку через відсутність умов проживання дитини. Матір дитини ОСОБА_1 документів, що посвідчують її особу, не надала, відомостей про батька дитини та інших родичів не повідомила. Дитина залишена у закладі охорони здоров`я. Про дану подію медичною установою повідомлено голову Суворовської районної у м. Херсоні ради 01.11.2021 (а.с. 7, 12).

Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради від 10.12.2021 №203 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 11).

КНП «Херсонський обласний Будинок дитини» ХОР 04.05.2022 надано інформацію, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у даному закладі на повному державному утриманні з 30.12.2021 по теперішній час. За цей час мати дівчинки ОСОБА_1 жодного разу доньку не відвідувала, не телефонувала, не цікавилася станом здоров`я та долею дитини, ніякої допомоги на її утримання не надавала (а.с. 13).

Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради від 13.05.2022 №44, за поданням Служби у справах дітей, затверджено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14-15).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована Україною 27.02.1991), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 та рішенні у справі «Олссон проти Швеції» від 27.02.1992 зазначив, що «…між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як визначено ст. 143 СК України, мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов`язана забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров`я.

Частинами 1-3 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини , піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

У відповідності до ст.ст. 8,12 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 4ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 СК України, у випадку ухилення матері, батька дитини від виконання своїх обов'язків по її вихованню, відмови забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявлення щодо неї батьківського піклування, вони можуть бути позбавленні судом батьківських прав.

В розумінні п. 16Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3, який узгоджується з нормами ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування обов`язками.

Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей, про що зазначено в п. 15 вказаної постанови.

Таким чином, з аналізу зазначених вище положень закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України слідує, що позбавлення батьківських прав можливе лише у разі винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, при цьому докази, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання обов'язків щодо виховання дитини мають бути безспірними.

При вирішенні справи суд також приймає до уваги положення принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй від 20.11.1959, відповідно до якого малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своїми батьками.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні №39948/06 від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» зазначив, що «… розірвання сімейних зв`язків між батьками та дитиною означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, у зв`язку з чим рішення національних органів має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини. Вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання…».

Відповідно до ч. 5ст. 19 СК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, при розгляді спорів, що виникають із сімейних відносин та стосуються, зокрема, позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування надає письмовий висновок.

Так, висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Суворівської районної у м. Херсоні ради від 13.05.2022 №44, вирішено за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).

Таким чином, у ході судового розгляду знайшов підтвердження факт неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, яке виражається у її пасивній поведінці по відношенню до доньки, відсутності з її боку піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, не прийняття участі в житті та вихованні дитини. При цьому така поведінка ОСОБА_1 , на переконання суду, є винною та свідомою.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Як слідує з положень ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 191 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються від дня пред`явлення позову у частці від доходу її матері, батька і/або у твердій грошовій сумі, при цьому частка заробітку (доходу), яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % гарантованого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Оскільки відповідачка є фізично здоровою особою в працездатному віці, зобов`язана утримувати своїх дітей, не дивлячись на фактичну відмову від них, доказів протилежного суду не надано, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів їх заробітку (доходу), але не менше 50% гарантованого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 23.06.2022 і до досягнення дитиною повноліття - на користь особи, яка у подальшому буде виховувати та утримувати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Поміж іншим, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідачки на передбачене ст. 169 СК України її право на поновлення батьківських прав в судовому порядку після зміни її поведінки як особи, позбавленої батьківських прав, обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав з переосмисленням її ставлення до доньки.

Оскільки позивач на підставі п. 14 ч. 1 ст. 3 СК України звільнений від сплати судового збору за подання заяви про захист прав малолітньої дитини, виходячи з результату вирішення спору з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 984,80 грн.

В порядку п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 128, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовну заяву виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради в особі Органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_1 на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь особи, яка буде виховувати та утримувати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 23.06.2022 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду в частині стягнення аліментів звернути до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про сторін:

Позивач: виконавчий комітет Суворовської районної у м. Херсоні ради в особі Органу опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04060163, юридична адреса: пр. Ушакова, буд. 47, м. Херсон, Херсонська область.

Представник позивача: Тушенцева Ольга Анатоліївна, адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Сіденко С.І.