Рішення № 10669790, 04.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.08.10 р.                     Справа № 2/172                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорськтеплоенерго” м. Краматорськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „КАНО” м. Дружківка

про стягнення заборгованості в сумі 27699,85 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Литвиненко В.І. – за довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Краматорськтеплоенерго” м. Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „КАНО” м. Дружківка про стягнення заборгованості в сумі 27699,85грн. з яких 13789,58грн. – заборгованість за теплову енергію, 13789,58грн. - пеня, 120,69грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 193 від 01.10.2008р., акти на включення опалення, рахунки.

Відповідач явку, свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимогам не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

          Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія „КАНО” на підставі рішення Постійно діючого третейського суду по справі № 186/08.00 від 06.08.2007р. на праві приватної власності належить приміщення офісів, розташованих на п’ятому поверсі нежитлової будівлі розташованої в м. Краматорськ, б-р. Машиностроителей, 20, загальною площею 353,6м2.

01.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Краматорськтеплоенерго” (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю „КАНО” (Споживач) був укладений договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 193.

За цим договором Теплопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію Споживачу до точки продажу (або до точки розподілу – у разі відсутності вузла обліку) теплової енергії згідно Додатку № 1 „Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності Сторін”, що є невід’ємною частиною Договору, а Споживач зобов’язується приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що теплова енергія постачається на об’єкти Споживача в обсягах згідно Додатку № 2 „Перелік об’єктів та обсяги постачання теплової енергії”, що є невід’ємною частиною договору, на такі потреби: опалення – в опалювальний період, гаряче водопостачання – протягом календарного року, за умовами цього договору.

Згідно до вказаного додатку об’єктом теплопостачання є офіс розташований за адресою: м. Краматорськ, б0-р. Машинобудівників, 20, загальною площею 356,1м2.

Відповідно до п. 2.3. договору початок та закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами та встановлюється Теплопостачальною організацією згідно рішення місцевих органів влади. За наявності окремої рамки вводу або окремо розташованого приміщення на об’єкті (об’єктах) Споживача терміни початку та закінчення опалювального періоду за письмовим зверненням Споживача може встановлюватися інші, про що між Сторонами укладається письмова угода.

Пунктом 3.2.5. договору встановлений обов’язок Споживача теплової енергії вчасно проводити розрахунки за теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов цього договору.

Згідно до п. 4.2.1. договору теплопостачальна організація зобов’язується забезпечувати Споживачу постачання теплової енергії в обсягах та на умовах договору.

Розділом 5 „Облік теплової енергії” встановлено, що облік обсягу споживання поставленої теплової енергії здійснюється за приладами комерційного обліку, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та пройшли державну метрологічну атестацію і опломбовані Теплопостачальною організацією. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку або їх не відповідності встановленим вимогам, та/або пошкодження (зриву) пломб на таких приладах, обсяг споживання теплової енергії здійснюється розрахунковим способом відповідно до теплових навантажень Споживача, виконаних за вимогами пункту 3.2.13 договору. У разі відсутності у Теплопостачальної організації даних про фактичне споживання теплової енергії відповідно до показників приладів обліку за умовами Договору, або ненадання Споживачем теплових навантажень за вимогами пунктів 3.2.13, 5.3. договору, обсяг споживання теплової енергії обраховується виходячи з опалювальної площі Споживача.

Відповідно до п. 6.1. договору Споживач здійснює розрахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання Споживачем акту-рахунку за умовами договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Теплопостачальної організації.

Пунктом 6.2. договору визначено, що у випадку встановлення інших тарифів (цін) на теплову енергію уповноваженими на це органами Сторони застосовують нові тарифи (ціни) з моменту їх затвердження (погодження) уповноваженими на це органами без додаткового узгодження їх Сторонами.

Згідно до п. 6.4. розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 8.2.4. договору визначено, що Споживач несе відповідальність за порушення строків оплати спожитої теплової енергії за умовами цього договору. Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожний день прострочення у відповідності з Законом країни „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибуденкових територій” № 686-ХІV від 20.05.1999р.

Розділом 11 „Термін дії договору” встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом одного календарного року з дня набрання чинності. Якщо жодна із Сторін за 30 календарних днів до дня закінчення строку дії Договору не заявила про його припинення, договір вважається продовженим сторонами на наступний рік.

Сторонами до матеріалів справи доказі відмови від договору не надано, у зв’язку з чим за висновками суду договір є продовженим.

Як видно з матеріалів справи позивачем у період з лютого по березень 2010р. надавалися послуги з теплопостачання та виставлялися рахунки на оплату, зокрема від 28.02.2010р. на суму 8130,34грн. та від 31.03.2010р. на суму 5659,24грн., а всього на загальну суму 13789,58грн.

Факт направлення вказаних рахунків відповідача підтверджується поштовою квитанцією від 25.03.2010р. та від 13.04.2010р.

Проте, як видно з матеріалів справи відповідач умови договору не виконав в повному обсязі та за отримані послуги з теплопостачання у період з лютого по березень 2010р. не розрахувався.

Факт наявності заборгованості в розмірі 13789,58грн. підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України),

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Аналогічні положення щодо виконання зобов’язань містить Господарський кодекс України. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 13789,58грн. суду не представив, заявлені вимоги не спростував.

Крім того, позивач на підставі п. 8.2. договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 13789,58 грн. за період з 03.05.2009р. по 14.12.2009р.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того необхідно зазначити що ч. 1 ст. 231 ГК України встановлено що законодавством щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що нарахування пені на рахунок від 28.02.2010р. позивачем здійснено за період з 19.03.2010р. по 13.07.2010р., однак як видно з матеріалів справи такий рахунок було направлено відповідачу лише 25.03.2010р.

Таким чином при нарахуванні пені на рахунок від 28.02.2010р. позивачем невірно визначений період нарахування пені, у зв’язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 8130,00грн. за період з 05.04.2010р. по 13.07.2010р.

Також позивачем невірно визначено період нарахування пені й на рахунок від 31.03.2010р., оскільки такий рахунок було направлено на адресу відповідача лише 13.04.2010р. За таких обставин позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за період з 13.04.2010р. по 13.07.2010р., яка нарахована на рахунок від 31.03.2010р. підлягають частковому задоволенню в розмірі 4583,79грн. за період з 24.04.2010р. по 13.07.2010р.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 13789,58грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 12713,79грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 120,69грн. за період з 19.03.2010р. по 13.07.2010р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних, у зв’язку з чим вимоги позивача підлягають частковому задоволенню за період з 05.04.2010р. по 13.07.2010р. в розмірі 66,82грн. та за період з 24.04.2010р. по 13.07.2010р. в розмірі 37,67, а всього на загальну суму 104,49грн.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорськтеплоенерго” м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „КАНО” м. Дружковка про стягнення заборгованості в розмірі 27699,85грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „КАНО” (84205, м. Дружковка, вул.. Шевченко, 111 – юридична адреса; 84301, м. Краматорськ, бул. Машиностроителей, 20 – об’єкт теплопостачання, р/р 26000980100641 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 33071026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорськтеплоенерго” (84320, м. Краматорськ, вул.. Бєляєва, 113, п/р 26009060110331 в Краматорській філії КБ Приватбанк, МФО 335548, ЄДРПОУ 34657789) заборгованість за теплову енергію в сумі 13789,58грн., пеню в розмірі 12713,79грн., 3% річних в розмірі 104,49грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 266,07грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 226,70грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дні набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя