Рішення № 10669788, 03.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.10 р. Справа № 34/138

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м. Горлівка

до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Горлівка

про стягнення 5111,61грн.

За участю представників сторін:

від позивача Требік Т.Ю. (за довіреністю)

від відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Закритим акціонерним товариством „Горлівськтепломережа”, м. Горлівка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка про стягнення основного боргу в сумі 2504,50грн., пені в сумі 2504,50грн., 3% річних в сумі 31,49грн. та інфляційні нарахування в сумі 71,12грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобовязання щодо оплати послуг за постачання теплової енергії, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 2504,50грн.

Заявою від 08.07.2010р. (вхід. №02-41/29504) позивач відповідно до ст. 22 ГПК України, у зв'язку із сплатою відповідачем суми боргу просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2504,50грн., 3% річних в сумі 31,49грн., інфляційні нарахування в сумі 71,12грн. Зазначена заява судом не приймається до розгляду, оскільки позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України не дотримані вимоги щодо направлення копії заяви відповідачу по справі. Відтак судом розглядаються первинно заявлені позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 07.07.2010р. (вхід. №02-41/29145) проти позову заперечує та зазначає, що сума богу в розмірі 2504,50грн. сплачена ним у повному обсязі. Як доказ сплати заборгованості відповідачем додані до матеріалів справи платіжні доручення та виписки з банку.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) та Закритим акціонерним товариством „Горлівськтепломережа” (Постачальник) 20 квітня 2006року укладено договір №1141, за умовами якого Постачальник бере на себе зобовязання постачати Споживачу теплову енергію для теплопостачання нежитлового приміщення за адресою вул. Комсомольська, б. 15, загальною площею 48,8кв.м., а Споживач зобовязується оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 1.6. договору виконання Постачальником зобовязань по даному договору підтверджується актами включення опалення житлових будинків, в які вбудовані нежитлові приміщення Споживача, підписані Постачальником та комунальним підприємством, на утриманні якого знаходяться зазначені житлові будинки, розпорядженням Горлівської міської ради про закінчення опалювального сезону.

Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що Споживач зобовязаний оплачувати поставлену теплову енергію та здійснювати інші платежі, відповідно до умов даного договору.

Згідно із п. 3.2.6. договору Споживач зобовязаний щомісячно до 15-го числа розрахункового місяця прибути до Постачальника для проведення звірки сум заборгованості за відпущену теплову енергію.

Пунктом 5.1. договору встановлена, що сума оплата за теплову енергію в місяць складає 269,38грн.

Розрахунковим періодом відповідно до п. 5.3. договору є календарний місяць. Оплату за теплову енергію Споживач здійснює до початку розрахункового місяця відповідно платіжної вимоги-доручення, виставленої Постачальником (п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 5.6. платіжна вимога-доручення Постачальника вважається предявленою Споживачу, керівнику, відповідному представнику, бухгалтеру, відповідальному за діловодство Споживача. У випадку неможливості вручення особисто з моменту відправлення поштою рекомендованою поштою за юридичною адресою, зазначеному в договорі, з урахуванням строку поштового перебігу.

За весь час несвоєчасної оплати теплової енергії Споживачу нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу. У звязку із простроченням оплати теплової енергії споживач на вимогу Постачальника зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. (п.8.2-8.3 Договору).

Відповідно до п. 10.1 строк дії даного договору встановлено з 07.02.2006р. по 30.09.2009р.

Припинення дії договору не звільняє Споживача від зобовязання повної сплати спожитої теплової енергії. (п. 10.2 договору).

Після закінчення строку дії договору, договір автоматично продовжується на кожний наступний такий же період. (п. 10.3 договору).

Договір підписано обома сторонами. Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у звязку з чим, за висновками суду вказаний договір є продовженим.

Між тими ж сторонами була підписана додаткова угода від 31.08.2009р. відповідно до якої сторони внесли зміни до п. 1.1 Договору та до п. 5.1. відповідно до якого сума оплати в місяць склала 970,27грн.

Факт включення центрального опалення в будівлю споживача по вул. Комсомольській, б. 30 підтверджується актом включення від 27.10.2009р. та актом відключення опалення від 15.04.2010р. Зазначені акти підписані з боку відповідача без зауважень

За надані послуги централізованого опалення позивачем були виставлені до оплати відповідні платіжні вимоги-доручення, зокрема, платіжна вимога-доручення №1141 від 24.11.2009р. на суму 1531,29грн., №1141 від 26.11.2009р. на суму 1172,38грн., №1141 від 24.12.2009р. на суму 1172,38грн., №1141 від 20.04.2010р. на суму 2504,50грн. Зазначені платіжні вимоги-доручення були отримані працівником відповідача, що підтверджується реєстром сум, предявлених в платіжних вимогах (а.с.18).

За розрахунком позивача виставлені платіжні доручення відповідачем були оплачені частково, у зв'язку із чим за останнім на момент подання позову обліковується заборгованість в сумі 2504,50грн.

Протягом розгляду справи відповідачем борг в сумі 2504,50грн. було сплачено у повному обсязі, що підтверджується наданими ним платіжними дорученнями, а також підтверджується наданим позивачем реєстром платіжних документів за 17 червня 2010р. (а.с 51), у зв'язку із чим позивач заявою від 08.07.2010р. просить сягнути з відповідача лише штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Протягом розгляду справи відповідачем борг за послуги теплопостачання по договору №1141 в сумі 2504,50грн. було оплачено в повному обсязі, що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями, а також підтверджується позивачем, у зв'язку із чим суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основного боргу в розмірі 2504,50грн. відповідно до п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відсутністю предмету спору.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 31,49грн. та інфляційних нарахувань в сумі 71,12грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 71,12грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобовязань в сумі 31,49грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2504,50грн. на підставі п. 7.2. договору.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені заявлену позивачем до стягнення до 10%, що складає 250,45грн., виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст. 611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом встановлено що, згідно з п. 7.2 Договору за весь час несвоєчасної оплати теплової енергії Споживачу нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

За висновком суду позивач надав обґрунтований розрахунок пені.

Однак згідно з положеннями Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян України за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи, що відповідач є одночасно фізичною особою та субєктом підприємницької діяльності господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку щодо можливості зменшити розмір пені до 10% що складає 250,45грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України повністю, оскільки сума боргу була ним сплачена після подання позову до господарського суду.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м. Горлівка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка про стягнення основного боргу в сумі 2504,50грн., пені в сумі 2504,50грн., 3% річних в сумі 31,49грн. та інфляційні нарахування в сумі 71,12грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 2504,50грн., у звязку із відсутністю предмету спору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 Ід. номер НОМЕР_1, п/р №НОМЕР_2 у КБ „Приватбанк”, м. Горлівка, МФО 335515) на користь Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” (84601, м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 13, п/р №26005414020000 в ПАТ „ПроФінБанк” м. Донецьк, МФО 334594, код ЄДРПОУ 03337007) пеню в сумі 250,45грн., інфляційні нарахування в сумі 71,12грн., 3% річних в сумі 31,49грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 Ід. номер НОМЕР_1, п/р №НОМЕР_2 у КБ „Приватбанк”, м. Горлівка, МФО 335515) на користь Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” (84601, м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 13, п/р №26005414020000 в ПАТ „ПроФінБанк” м. Донецьк, МФО 334594, код ЄДРПОУ 03337007) витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя