Ухвала суду № 106694674, 07.10.2022, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3812/22

Провадження № 1-кп/0203/738/2022

УХВАЛА

07 жовтня 2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючої судді - ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора- ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022041030001401 від 12.08.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.186КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов вищезазначений обвинувальний акт.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважала за можливе призначити судовий розгляд.

Прокурор ОСОБА_3 також подала клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що останній раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 15.04.2022 року за ч.2 ст.186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75,76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення проти власності, яке є тяжким злочином вчиненим у період дії військового стану, що визначено законодавцем як кваліфікована форма вчинення грабежу з підсиленою відповідальністю та відповідно до санкції ч.4 ст.186 КК України карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років, що не виключає того, що останні може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, щоб уникнути покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_5 у разі доведеності вини останнього, може бути засуджений до покарання, пов`язаного з реальним позбавленням волі до 10 років. Крім того, в останнього відсутні міцні соціальні зв`язки, офіційно останній ніде не працює, та постійного місця мешкання не має, за версією слідства вчиняв корисливі злочини як до оголошення воєнного стану, так і не припинив їх вчинення після оголошення такого стану; незаконно впливати на свідків чи потерпілого, оскільки показання учасників кримінального провадження не отримані безпосередньо .судом на виконання загальних засад кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення, вчинення вказаного кримінального правопорушення під час воєнного стану, а також вчинення неодноразово аналогічних злочинів проти власності, вчинення злочину в той час як ОСОБА_5 має не зняту в установленому порядку судимість, також останній не має постійного місця роботи, постійного джерела доходу, що свідчить про його злочинну спрямованість та перетворення злочинної поведінки у спосіб заробітку та формування таким чином засобів для існуванні.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи перераховані ризики, передбачені ч. І ст. 177 КПК України, а також те, що у ОСОБА_5 відсутні міцні соціальні зв`язки, до останнього не може бути застосовано інший, менш суворий, за побіжний захід згідно п. 1-4 ч.1 ст. 176 КПК України, бо він не зможе забезпечити виконання процесуальних обов`язків передбачених чинним законодавством та забезпечити можливість виконання процесуальних рішень, у тому числі вироку суду.

Захисник ОСОБА_4 не заперечував проти призначення судового розгляду, однак заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на те, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого та законодавством не передбачено продовження запобіжного заходу на цій стадії процесу.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 подав суду клопотання - скаргу, реалізуючи свої права передбачені ст. 315 КПК України, в якій зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. 12.08.2022 року з 13 год 40 хв по 14 год 10 хв. відносно ОСОБА_5 було складено протокол затримання в якому зокрема зазначено, що ОСОБА_6 фактично затриманий в 23 год 50 хв. При цьому, того ж дня, але раніше, з 12 год 20 хв по 12 год 40 хв., було проведено впізнання ОСОБА_5 без участі адвоката, при відсутності в матеріалах справи відмови від адвоката та заяви про необхідність адвоката. Такими діями було грубо порушено право ОСОБА_6 на захист.

Крім того, відповідно до рапорту інспектора патрульної поліції ОСОБА_7 , який складено 11.08.2022 року, що випливає з дати реєстрації, потерпілий визнав ОСОБА_6 . Таким чином впізнання було проведено ще 11.08.2022 року без протоколу та також без забезпечення права на захист. ВСУ постанова від 31.08.2021 року справа 708/1245/19. Разом із тим, доказове значення (допустимість) результатів пред`явлена для впізнання та гарантії їх достовірності залежать від точного та неухильного виконання детально регламентованих кримінальним процесуальним законом умов і порядку проведення даної слідчої (розшукової) дії. Зокрема, однією із спеціальних умов пред`явлення особи для впізнання - є заборона попередньо показувати осіб, які повинні бути пред`явлені для впізнання. Так, згідно з ч. 1 ст. 228 КПК забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. І хоча, за змістом положень, закріплених у ч. 1 ст. 228 КПК, така заборона адресована особам, які проводять указану слідчу (розшукову) дію, - слідчому, прокурору, факт попереднього впізнання свідком особи, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, під час затримання останньої працівниками поліції істотно знижує встановлені законом гарантії достовірності результатів пред`явлення особи для впізнання та виключає проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. ВСУ постанова від 02.02.2021 року справа 366/1365/17.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 228 КПК забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Вказана вимога закону пояснюється врахуванням властивостей людської психіки, оскільки краще запам`ятовується і відтворюється той образ людини, що сприйнятий пізніше. Також, в ч. 6 ст. 228 КПК передбачено, що проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису, виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання. Крім того, є неприпустимим також проводити повторне пред`явлення особи для впізнання тому самому впізнаваючому та за тими самими ознаками. Згідно з ст.86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Враховуючи наведені вище вимоги закону, «колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції правильно визнав протоколи пред`явлення особи для впізнання від 19.12.2016 року та 23.12.2016 року недопустимими доказами, оскільки вони отримані з порушенням вимог кримінального процесуального закону, отже не можуть бути використані для прийняття процесуального рішення, а суд не може на них посилатись при ухваленні вироку. Кінець цитати.» Кореспондуючи вищевикладене, враховуючи положення ст. 307 КПК України щодо наслідків розгляду скарги на дії слідчого просить суд зобов`язати сторону обвинувачення не надавати до суду для дослідження протокол впізнання в кримінальному провадженні 12022041030001401.

Відповідно до ч. 7 ст. 99 КПК України сторона зобов`язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку. Сторона захисту під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку статті 290 КПК України з метою реалізації права на захист зокрема просила: Надати стороні захисту оригінал товарного чеку № 315 на придбання телефону а/с 36 (копія додається). Оригінал наданий не був, про що зазначено в протоколі ознайомлення. Надати для огляду єдиний у даній справі речовий доказ зазначений в постанові від 12.08.2022 року мобільний телефон Хуавей. Телефон наданий не був, про що зазначено в протоколі ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Звертає увагу суду, що на момент ознайомлення адвоката та підзахисного з матеріалами кримінального провадження - потерпілий ознайомлений не був, його чекали та нічого не заважало слідчому попросити потерпілого надати оригінал чеку та телефон. Кореспондуючи вищевикладене, враховуючи положення ст. 307 КПК України щодо наслідків розгляду скарги на дії слідчого просить суд зобов`язати сторону обвинувачення не надавати до суду для дослідження копію товарного чеку № 315 та єдиний речовий доказ телефон в кримінальному провадженні 12022041030001401 адже в силу положень ст. 290 КПК України вони не можуть бути використані як доказ в кримінальному провадженні. Крім того, в матеріалах кримінального провадження присутній протокол огляду телефону, яким потерпілий ніби - то впізнав свій телефон. При цьому імперативними вимогами ч.2 ст. 229 КПК України визначено Річ, що підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Така вимога відповідно до змісту протоколу виконана не була предмети для порівняння не надавалися. Кореспондуючи вищевикладене, враховуючи положення ст. 307 КПК України щодо наслідків розгляду скарги на дії слідчого просить суд зобов`язати сторону обвинувачення не надавати до суду для дослідження протокол огляду телефону, який очевидно не може бути доказом впізнання в розумінні КПК та є недопустимим доказом.

Крім того, використовуючи свої права про долучення до матеріалів кримінального провадження сторона захисту просила долучити сторінки з журналу обліку відвідувачів як доказ реєстрації всіх без виключення понятих в день та час проведення слідчих дій зазначених в матеріалах кримінального провадження. Таке прохання виконано не було, тому сторона захисту просить суд витребувати у органу досудового розслідування та долучити до матеріалів справи сторінки з журналу обліку відвідувачів як доказ реєстрації всіх без виключення понятих в день та час проведення слідчих дій зазначених в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України 2.4.10. Службові документи, отримані, як виняток, безпосередньо працівниками органу й адресовані цьому органу або конкретно комусь із його керівників, а також документи, одержані електронною поштою та факсимільним зв`язком, необхідно передавати до підрозділу документального забезпечення для реєстрації. В матеріалах кримінального провадження присутня постанова про визначення групи прокурорів від 12.08.2022 року, при цьому відсутні докази реєстрації даної постанови у вхідній кореспонденції, що унеможливлює встановлення моменту здійснення належного прокурорського нагляду в даному кримінальному провадженні. Враховуючи вищевикладене просить витребувати у органу досудового розслідування та долучити до матеріалів справи докази реєстрації постанови про визначення групи прокурорів в канцелярії органу досудового розслідування. Крім того, відповідно до ТИМЧАСОВОЇ ІНСТРУКЦІЇ з діловодства в органах прокуратури України 5.1.1. Реєстрація документів усіх видів полягає у створенні запису облікових даних про документ та оформлення реєстраційно-моніторингової картки в ІС «СЕД» із зазначенням обов`язкових реквізитів, за допомогою яких фіксується факт створення, відправлення або одержання, документа шляхом проставлення на ньому штампа (штрих- коду), реєстраційного номера з подальшим внесенням до реєстраційно-моніторингової картки необхідних відомостей. 5.1.2. Вхідні, внутрішні, вихідні, інші документи незалежно від форми їх створення, реєструються в ІС «СЕД». При цьому постанова про визначення групи прокурорів не містить доказів вищезазначеної реєстрації. Враховуючи вищевикладене просить витребувати у сторони обвинувачення та долучити до матеріалів справи докази реєстрації постанови про визначення групи прокурорів в ІС «СЕД».

Крім того, з метою забезпечення рівних прав з стороною обвинувачення, обмежений у правах ОСОБА_6 просив надати йому копію матеріалів досудового розслідування для можливості в будь-який час мати до них доступ як це має обвинувачення, в порушення прав Комарова, прохання виконане не було, про що зазначено в протоколі ознайомлення.

Також в матеріалах кримінального провадження присутній рапорт відповідно до якого на пульт 102 була прийнята заява від ОСОБА_8 , яка повідомила, що на ОСОБА_9 напали 4 чоловіка: 2 чоловіка та 2 жінки, порвали документи та забрали телефон, у одного в руках була монтировка, заявниця - свідок події, вона їх сполохала. Такі покази свідка явно відрізняються від змісту обвинувачення. Такий свідок не допитувався в зв`язку з чим, просить викликати ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 4 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_10 .

Окремо зазначає, що в матеріалах справи присутня пам`ятка про права підозрюваного з трьох аркушів, але підпис ОСОБА_6 лише на одному, а перші два він не отримував та не бачив. В зв`язку з чим просить зобов`язати прокурора ознайомити ОСОБА_6 зі всіма правами підозрюваного, пам`ятка про які знаходиться в матеріалах кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти призначення судового розгляду, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та підтримав скаргу та клопотання захисника.

Прокурор ОСОБА_3 просила задовольнити її клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою та заперечувала проти задоволення скарги захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 посилаючись на те, що письмові докази судом не досліджено, дана стадія не передбачає можливості дослідження письмових доказів та надання їм оцінки, скаргу заявлено передчасно.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи відносно обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду, оскільки дане кримінальне провадження підсудне Кіровському районному суду м.Дніпропетровська, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України та закриття кримінального провадження немає.

Відповідно ч.2 ст. 27 КПК України кримінальне провадження слід розглядати у відкритому судовому засіданні.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 31 КПК України справу слід розглядати суддею одноособово.

Дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заперечення захисника та обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Так, під час досудового розслідування на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13.08.2022 року до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.10.2022 року.

Закінчити судовий розгляд до спливу строку тримання під вартою обвинуваченого є неможливим, оскільки слід допитати потерпілого, свідків, дослідити документи, допитати обвинуваченого, провести судові дебати та постановити остаточне рішення у справі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Оцінюючи обґрунтування сторони обвинувачення на підтвердження продовження існування наведених ризиків, суд приходить до висновку, що враховані при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п.п.1,2,3 ч.1 ст.177КПК України ризики: можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків чи потерпілого; спроб останнього вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшився на час розгляду питання доцільності продовження тримання останнього під вартою, і продовжує існувати, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років.

Поряд із цим, судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненим у період дії військового стану, неодружений, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, без постійного місця мешкання та реєстрації, не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований і не має постійного джерела доходу, раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 15.04.2022 року за ч.2 ст.186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75,76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 3 роки, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у період іспитового строку.

А отже, наведені дані про особу обвинуваченого вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_5 переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків чи потерпілого; спроб останнього вчинити інше кримінальне правопорушення, ступень якого є досить високою.

Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.

В той же час, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не буде достатнім, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам, передбаченим п. 1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 09 жовтня 2022 року, вважає за доцільне за клопотання прокурора продовжити тримання останнього під вартою строком на 60 днів.

Оцінку дослідженим доказам та висновок щодо доведеності вини обвинуваченого буде судом наданий при постановленні остаточного рішення у справі.

Щодо посилання захисники на відсутність повноважень суду на продовження у підготовчому судовому засіданні дії запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_5 під вартою суд зазначає наступне.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.12.2016 №9-3167/0/4-16, щодо прийняття судом у підготовчому провадженні рішення про зміну або скасування обраного на стадії досудового розслідування заходу забезпечення кримінального провадження, строк застосування якого не сплинув, дія такого заходу має продовжуватися.

При направленні обвинувального акта до суду запобіжний захід щодо обвинуваченого є незмінним в межах строку, визначеного ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, і може бути продовженим, змінений лише у підготовчому провадженні. Це дозволить уникнути небезпек, пов`язаних із автоматичним скасуванням дії заходів забезпечення кримінального кримінального провадження.

За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів підлягає задоволенню, а доводи сторони захисту є необґрунтованими.

При цьомусуд керуєтьсяположеннями п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Вирішуючи скаргу та клопотання адвоката ОСОБА_4 суд виходить з наступного.

Положеннями статті 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

При цьому, частина друга ст. 303 КПК України визначає, право подання скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які не розглядаються під час досудового розслідування, які можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Разом з тим, підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 314 та ст. 315 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, пов`язані з призначенням кримінального провадження до судового розгляду.

Крім того, положеннями ч. 4 ст. 291 КПК України заборонено надання суду до початку судового розгляду інших документів ніж обвинувальний акт та додатки до нього.

Водночас, зі змісту поданої скарги вбачається, що викладені у ній доводи зводяться до необхідності надання судом оцінки низці взаємопов`язаних процесуальних дій та рішень у кримінальному провадженні та потребують всебічного і повного дослідження сукупності процесуальних документів та відповідних доказів, що може бути здійснено лише під час судового розгляду. А відтак, твердження захисника щодо допущених порушень під час досудового розслідування, заперечення з цього приводу сторони обвинувачення, підлягають дослідженню судом під час судового розгляду.

Під час підготовчого судового засідання, суд не надавати оцінку доказам, зібраним органом досудового розслідування, оскільки відповідно до ст. 314 - 316 КПК України з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого провадження, такі обставини можуть бути досліджені під час судового розгляду. Отже, викладені у вказаній скарзі факти та обставини не можуть бути предметом дослідження судом під час підготовчого судового засідання.

З огляду на те, що сторона захисту у скарзі та у наданих суду поясненнях просить зазначені нею порушення норм кримінального процесуального закону органом досудового розслідування розглянути саме під час вирішення питання про призначення кримінального провадження до судового розгляду, суд вважає за необхідне визнати таку скаргу та клопотання передчасними, у зв`язку з чим слід відмовити у їх задоволенні.

При цьому сторона захисту не позбавлена права під час судового розгляду заявляти клопотання про виклик свідків, проведення інших процесуальних дій в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 314-316, 331, 372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, у відкритому судовому засіданні на 17 жовтня 2022 року 11 год. 00 хв.

Розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово.

Про місце та час розгляду справи повідомити учасників судового провадження.

Клопотання прокурора ОСОБА_11 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі"Дніпровськаустанова виконанняпокарань (№4) на 60 днів, до 05 грудня 2022року включно.

Строк дії даної ухвали в частині продовження строку тримання обвинуваченого під вартою - до 05 грудня 2022 року включно.

У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення, а обвинуваченим - з дня вручення йому копії ухвали, в інший частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1