Рішення № 106694671, 05.10.2022, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2733/22

Провадження № 2-о/0203/73/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Єдаменко С.В.,

при секретарі – Медведєвій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, –

встановив:

01 серпня 2022 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 із заявою окремого провадження, в якій просить суд встановити факт належності правовстановлюючого документу. В обґрунтування своїх вимог заявниця посилалась на те, що 13 червня 2022 року вона звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з метою призначення їй пенсії за віком. Проте Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило їй у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. Свою відмову аргументували тим, що на титульній сторінці трудової книжки, виданої 01 жовтня 1981 року на ім`я заявниці відсутній рік народження власника трудової книжки. Через таку помилку в документах на даний момент заявниці не нараховують трудовий стаж і через цю обставину вона змушена звернутися до суду. У зв`язку з вищевикладеним заявниця просить суд встановити факт належності трудової книжки виданої 01 жовтня 1981 року на її ім`я. (а.с.1-4)

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2022 року справу окремого провадження було призначено до розгляду в судовому засіданні. (а.с.30)

В судові засідання заявниця не з`явилася, надала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, заявлені вимоги повністю підтримує та просить їх задовольнити. (а.с.50)

Представник заінтересованої особи в судові засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.

Згідно п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Судом встановлено, що згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 26 травня 2005 року Красноармійським МРВ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У трудовій книжці, заповненої 01 жовтня 1981 року на ім`я ОСОБА_2 , прізвище якої було змінено на « ОСОБА_3 », а в подальшому на « ОСОБА_4 », графа «год рождения» повністю не заповнена, а саме відсутня дата народження.

Вивчаючи даний документ судом встановлено, що трудова книжка заповнена російською мовою у 1981 році. На той час порядок ведення документації, зокрема трудових книжок, був встановлений постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року № 656 та інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162. З якої причини трудова книжка не була заповнена повністю наразі встановити неможливо.

Згідно цих постанов першого разу трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її володільця: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис володільця книжки, ставиться мокра печатка установи, що видала вперше трудову книжку.

Відповідно до п.22 зазначеної вище Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім`я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.

На сьогоднішній день підприємство, яким заповнювалась трудова книжка, не існує, тому внести будь - які зміни неможливо.

Як зазначалося вище з наданої заявником копії трудової книжки вбачається, що вона заповнена російською мовою і у зв`язку з неправильним заповненням вона не відповідає даним її паспорта.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 Порядку). Згідно п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Крім того, згідно листа ВСУ 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 (ст.315 ЦПК України), громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Таким чином , факт належності заявниці документа , а саме трудової книжки підтверджується наявністю у неї оригіналів вказаних документів, та також підтверджується паспортом громадянина України на прізвище заявниці.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 76, 81, 247, 258, 263, 293, 315-319 ЦПК України, суд -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , трудової книжки, заповненої 01 жовтня 1981 року на ім`я ОСОБА_2 , прізвище якої було змінено на « ОСОБА_3 », а в подальшому на « ОСОБА_4 ».

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 07.10 2022 р.

Суддя С.В. Єдаменко