Рішення № 10669358, 02.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

02.08.2010Справа №2-28/3189-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакозай» (юридична адреса: 67500, Одеська обл., Комінтернівський р-н, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, 56; поштова адреса: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4 «Д» бізнес-центр «Шевченківський» оф. 101, 10 пов.).

До відповідача – Приватного підприємства «Чайний острів» (95034, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, буд. 18, кв. 62).

Про стягнення 320745,82 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – Морозовський В.А. - представник, довіреність № б/н від 01.07.2010р.

Від відповідача – Мамонтова К.О. – представник, довіреність від 25.06.2010р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алакозай» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Чайний острів» про стягнення 320745,82 грн., з яких 280846,41 грн. – сума заборгованості, 82,50 грн. – сума інфляційних витрат, 1497,73 грн. - сума 3% річних, 10234,53 грн. - сума пені, 28084,65 грн. – сума штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 09/18/08-Ч, позивач здійснив поставку товару відповідачу, але останній не виконав свої договірні зобов’язання по оплаті товару.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому визнав суму основного боргу, але заперечує проти стягнення інфляційних витрат, 3% річних, пені та штрафу.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

18.08.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алакозай» та Приватним підприємством «Чайний острів» укладено Договір поставки № 09/18/08-Ч.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник (позивач) приймає на себе зобов'язання поставляти за замовленням покупця (відповідача) чай марки АІоkozay Теа (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.2. договору визначено, що асортимент, найменування, кількість, ціна за одиницю, вартість партії товару, що поставляється, визначаються у накладних на товар. Накладні на товар, відвантажений у період дії договору, є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 3.7. та 3.8. договору встановлено, що датою здійснення поставки (доставки) партії, передачі, прийомки товару є дата передачі (вивантаження) товару покупцю. При цьому, сторони погодили, що достатнім підтвердженням передачі товару покупцю та прийняття товару покупцем за відповідним асортиментом, найменуванням, кількістю, ціною за одиницю, вартістю партії товару є накладна на товар, завірена з боку покупця його печаткою (штампом), або з наданням довіреності на отримання ТМЦ.

Відповідно до пункту 4.1. та 4.3. договору, ціни на товар встановлюються постачальником, зазначаються ним у накладних на товар та можуть бути змінені ним в будь-який час на незавершені поставки. Оплата вартості кожної поставленої партії товару здійснюється Покупцем на умовах відстрочки платежу - 21 календарних днів з дати поставки партії товару.

У відповідності до пункту 8.7. договору, вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Так, на виконання умов Договору ТОВ «Алакозай» поставлено ПП «Чайний острів» товар на загальну суму 656555,37грн., що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи (а. с. 13- 39). Дані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті поставленої продукції своєчасно і у повному обсязі не виконав, лише частково оплатив вартість отриманого товару у розмірі 375708,96 грн., що свідчать виписки з банківського рахунку позивача (а. с. 40-92), у зв’язку з чим за відповідачем склалася заборгованість у сумі 280846,41 грн.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Крім того відповідач надав відзив, в якому визнає суму заборгованості. За викладених обставин, позов щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 280846,41грн. підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 82,50 грн. інфляційних витрат, 1497,73 грн. 3% річних, 10234,53 грн. пені, 28084,65 грн. штрафу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за отриманий товар, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції обґрунтованими.

За такими обставинами матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача індекс інфляції у розмірі 82,50 грн. та 3% річних у розмірі 1497,73 грн.

У своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10234,53 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але не оплаченого товару за кожний день прострочення, нарахування якої не обмежено часом.

Суд дослідив розрахунок пені, наданий позивачем та вважає його вірним та обґрунтованим, у зв’язку з чим, сума пені у розмірі 10234,53 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача штраф у сумі 28084,65 грн.

Поняття штрафу передбачено у ст. 549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що при простроченні оплати товару понад 20 календарних днів від наданого договором відстрочення, покупець додатково виплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від простроченої суми платежу.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідачем було порушено строк виконання своїх зобов’язань більше ніж на 20 календарних, у зв’язку з чим з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 28084,65 грн.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості або контррозрахунку суми позову, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсягу.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 02.08.2010р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 05.08.2010р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Чайний острів» (95034, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, буд. 18, кв. 62, код ЄДРПОУ 35593119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алакозай» (юридична адреса: 67500, Одеська обл., Комінтернівський р-н, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, 56, код ЄДРПОУ 31432553) заборгованість у розмірі 280846,41 грн., інфляційні витрати у розмірі 82,50 грн., 3% річних у розмірі 1497,73 грн., пеню у розмірі 10234,53 грн., штраф у розмірі 28084,65 грн. державне мито у розмірі 3207,46 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лукачов С.О.