Ухвала суду № 106693458, 11.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/3060

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

11 жовтня 2022 року м. Київ № 640/16685/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1

до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - відповідач) адреса: 03020, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 41, в якій позивач просить суд:

- скасувати рішення відділу з питань реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 02 вересня 2022 року про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої дитини позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою матері;

- зобов`язати відділ з питань реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Предметом розгляду позовної заяви позивачем вказано непогодження останнього з рішенням уповноваженого органу щодо відмови у реєстрації місця проживання малолітньої дитини за адресою матері.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, та вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статті 55 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб.

Згідно з частиною 1 та 5 статті 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації, відповідно до якого з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до підпункту 1 та 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

З наведеного вище можна прийти до висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Що ж стосується приватноправових відносин, то останні вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 826/1934/17, від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі №815/6945/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до змісту позовної заяви, ОСОБА_3 та її малолітній син проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання за вищевказаною адресою. Однак, у проведенні реєстраційних дій ОСОБА_1 було відмовлено, в обґрунтування чого уповноваженою особою було вказано, що позивачем не були надані в повному обсязі необхідні документи або відомості, а саме, відсутня згода батька дитини щодо реєстрації.

В свою чергу, суд звертає увагу, що в силу вимог пункту 33 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 встановлено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Разом з тим, позивач аргументуючи подану до суду позовну заяву зазначає, що ОСОБА_4 (батько малолітньої дитини ОСОБА_2 ) участі у вихованні доньки не приймає, вказану згоду не надає.

Виходячи в сукупності з викладеного у позовній заяві можна встановити, що вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Таким чином, з викладеного вбачається, що фактично між батьками існує спір про місце проживання їх спільної дитини та можливість реалізації їх батьківських прав, гарантованих Сімейним кодексом України, тоді як вимоги позивача до відповідача в даному випадку на переконання суду є похідними від вирішення цього спору.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 640/109/19, у якій суд касаційної інстанції зазначив: «Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) може бути способом захисту цивільних прав та інтересів».

Так, статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною четвертою статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини 1 статті 242 Цивільного кодексу України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

За приписами частини першої статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з частиною 1 статті 161 Cімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені діями, рішеннями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання дій, рішень чи бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Отже, керуючись викладеним вище у сукупності та враховуючи, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту сімейних прав та інтересів позивача, то в даному випадку суд приходить до висновку, що існує спір про право, який має приватно-правовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно із приписами пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне роз`яснити, що для вирішення спору позивачу необхідно звернутись до місцевого загального суду за правилами підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Отже, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження в цій справі внаслідок непоширення юрисдикції адміністративного суду на вимоги викладені у заяві.

Керуючись статтями 170, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

2. Роз`яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з тих самих предмета і підстав, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова