Рішення № 106693404, 10.10.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2022 року м. Київ № 640/32094/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення основної винагороди від 23.07.2021 року №66188664.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди є протиправною і підлягає скасуванню з тих підстав, що Позивач добровільно, за відсутності будь-якого впливу з боку Відповідача, у вигляді вчинення заходів примусового виконання рішення, шляхом виконання всіх умов програми лояльності від AT «Укрсиббанк», сплатив на рахунок Банку погоджені суми грошових коштів, після чого Банк анулював залишок боргу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що судове рішення, за наслідками якого відкрито виконавчі провадження в межах спірних правовідносин, набрало законної сили 02.12.2020 року, проте факт виконання його боржником (позивачем) відбувся лише після винесення відповідачем постанов про відкриття виконавчих проваджень, арешту майна та коштів боржника. Таким чином, приватний виконавець приймаючи спірну постанову про стягнення з боржника основної винагороди № 66188664, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а тому оскаржувані постанови є правомірними та скасуванню не підлягають.

З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним іноваційним банком «Укрсиббанк» найменування якого в послідуючому було змінено на AT «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11399164000, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику грошові кошти в іноземній валюті в сумі 170 000,00 USD, а Позичальник зобов`язань повернути кредит у повному обсязі не пізніше 15.07.2026 року зі сплатою відсотків 13,80 % річних. 20.02.2018 року Голосіївським районним судом м. Києва було винесено рішення по справі №752/15929/14-ц « В задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту відмовити».

18 липня 2019 року Апеляційним судом м. Києва було винесено постанову по справі №752/15929/14-ц «Апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2018 року скасувати і ухвалити нове, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити частково . Стягнути із ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 175 доларів США , що відповідає 622 286, 26 грн. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ПА Т « УкрСиббанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 413, 47 грн. . У задоволенні решти позовних вимог ПАТ « УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту, відмовити» .

02.12.2020 року Касаційним цивільним судом у складі Верховного суду України винесено постанову по справі № 752/15929/14-ц «Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 18.07.2019 року скасувати і ухвалити нове рішення. Позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 168 625, 01 доларів США .У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір у сумі 8 040,63 грн.»

На виконання постанови Касаційного цивільного суду у складі ВСУ, Голосіївським районним судом міста Києва 18.01.2021 року по справі № 752/15929/14-ц видано виконавчі листи.

23 липня 2021 року приватним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25. 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66188664 з примусового виконання вимог вказаного виконавчого документу.

23 липня 2021 року приватним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66188709 з примусового виконання вимог вказаного виконавчого документу.

23 липня 2021 року приватним виконавцем КМВО Бережним Я.В., винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди № 66188664 у сумі 457 395,40 грн.

23 липня 2021 року приватним виконавцем, керуючись статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт майна боржника. На виконання вимог вказаної постанови приватним виконавцем внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження: 43126173 та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером обтяження: 29116515.

23 липня 2021 року приватним виконавцем, керуючись статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про об`єднання виконавчих № 66188664, №66188709 у зведене виконавче провадження №66261022.

17 вересня 2019 року у ВП № 66188664, приватним виконавцем КМВО Бережним Ярославом Вікторовичем, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

17 вересня 2019 року у ВП № 66188664, приватним виконавцем КМВО Бережним Ярославом Вікторовичем, винесено постанову про зняття арешту з коштів.

17 вересня 2019 року у ВП № 66188709, приватним виконавцем КМВО Бережним Ярославом Вікторовичем, винесено постанову про зняття арешту з коштів

17 вересня 2019 року у ВП № 66188709, приватним виконавцем КМВО Бережним Ярославом Вікторовичем, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

20 вересня 202 року приватним виконавцем виконавчого органу м.Києва Кошарним Олександром Вікторовичем винесено постанову по відкриття виконавчого провадження №66881547 з примусового виконання постанови про стягнення основної винагороди № 66188664 від 23.07.2021, щодо стягнення з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 ) на користь виконавця КМВО Бережного Я.В. основної винагороди приватного виконавця за вчинення примусового стягнення по ВП 66188664 згідно постанови від 23.07.2021 року.

Вважаючи постанову про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, згідно з ч. 1 ст. 26 вказаного Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом ч. 3 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження", основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

В силу ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 №1403 (далі Закон №1403).

Даний Закон є спеціальним Законом, що підлягає застосуванню щодо діяльності приватного виконавця та має першочергове значення при наданні правової оцінки діям та рішенням приватного виконавця.

За вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода /частина перша статті 31 Закону № 1403/.

У відповідності до ч. 4 та 5 ст. 31 Закону № 1403, основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч. 7 ст. 31 Закону № 1403, приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону № 1403, основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016р. № 643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця" (далі Постанова № 643).

Відповідно до п. 19 Постанови № 643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Отже, з викладеного слідує, що державний виконавець повинен у постанові про стягнення основної винагороди приватного виконавця встановити розмір основної винагороди в розмірі 10 відсотків від стягнутою ним суми, а не фіксовану суму винагороди; винести постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця в день відкриття виконавчого провадження; стягнути основну винагороду в процесі виконання виконавчого документу шляхом відрахування 10 відсотків від стягнутої суми; після надходження відповідної заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження, винести постанову про закінчення виконавчого провадження, що є наслідком закінчення виконавчих дій, і відповідно, виконавчих дій по стягненню основної винагороди.

Відтак, з огляду на положення зазначених норм можна зробити висновок, що постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Однак, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, або відбулось не повністю, є неможливим в силу положень ст. 31 Закону №1403 та п. 19 Порядку, оскільки приватний виконавець зобов`язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми.

Таким чином, з огляду на положення вищезазначених норм суд дійшов висновку, що постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Однак, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Тобто, розмір основної винагороди стягується пропорційно від фактично стягнутої суми за виконавчим документом.

При цьому, за своїм призначенням основана винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Таким чином, постанова про стягнення основної винагороди має визначати суму основної винагороди у розмірі 10 відсотків саме від стягнутої суми.

Аналогічна позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року по справі № 260/801/19.

Вирішуючи спір судом враховано також правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 04.08.2020 у справі № 200/13920/19-а, предметом оскарження в якій була постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця, де Суд зазначив, що початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню. Крім цього, законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням виконавцем певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження, яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постанову про стягнення основної винагороди від 23.07.2021 року №66188664 винесено одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи безпідставність та протиправність постанови про стягнення основної винагороди позивачка у позовній заяві вказувала на те, що будь-які дії по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум приватним виконавцем не вчинялися.

Зокрема зазначено, що червні 2021 році Банком затверджена індивідуальна програма лояльності по кредитному договору № 11364636000 від 30 вересня 2008 року та направлена на врегулювання питання щодо погашення заборгованості, а саме: погашення позичальником ОСОБА_1 не менше 34 524,00 дол. США та відшкодування судових витрат у розмірі 26 970,00 грн. з подальшим анулюванням залишку заборгованості за кредитним договором № 11364636000 від ЗО вересня 2008 року (копію гарантійного листа від AT «Укрсиббанк» за вих. № 25-1-03/64299 від 31.08.2021року).

01 вересня 2021 року Позивачем виконано умови AT «Укрсиббанк», сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № № 11364636000 від 30 вересня 2008 року погоджена Банком сума 34524,00 дол. США та відшкодовано судові витрати 26 970,00 грн.

07 вересня 2021 року AT «Укрсиббанк» видано довідку за договором про надання споживчого кредиту № 11364636000 від 30 вересня 2008 року, що свідчить про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед AT «Укрсиббанк» за вказаним договором, відповідно і за

вищевказаним рішенням суду.

Таким чином, Позивач наголошує, що заборгованість ОСОБА_1 перед AT «УКРСИББАНК» за кредитними договорами № 11364636000 від 30 вересня 2008 року, погашена поза межами виконавчого провадження, а відтак відсутні підстави для стягнення з останньої основної винагороди.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач добровільно не виконав рішення суду і виконання вказаного рішення відбувалось у примусовому порядку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що саме за заявою стягувача - Акціонерного товариства «Укрсиббанк», Приватним виконавцем виконавчого органу м. Києва Бережним Ярославом Вікторовичем відкрито виконавче провадження №66188664 від 23.07.2021 року з виконання виконавчого листа №752/15929/14-ц виданого 18.01.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 168 625,01 доларів США.

При цьому, матеріали справи не містять доказів виконання до червня 2021 року ні Договору про надання споживчого кредиту №11399164000, ні постанови Касаційного цивільного суду у складі ВСУ.

Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року в справі №420/970/19 звернув увагу, що оцінка правомірності спірної постанови про стягнення з боржника основної винагороди надається лише на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на момент її винесення. Будь-які обставини, що можуть вплинути на розмір такої винагороди або на можливість її виконання у майбутньому, не можуть бути враховані судом, оскільки виконавче провадження це сукупність дій, визначених у Законі Україні «Про виконавче провадження», які вчиняються в процесі виконання відповідного рішення та мають різні юридичні наслідки щодо стягнення з боржника основної винагороди.

Таким чином, стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Вищезазначений висновок узгоджується з паровою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 08.07.2021 у справі № 360/2855/20, від 27.04.2021 у справі №580/3444/20.

Таким чином, зазначаючи про стягнення основної винагороди приватного виконавця в окремій постанові про стягнення основної винагороди приватного виконавця, відповідач діяв у відповідності до вимог Закону № 1404-VIII та № 1403-VIII.

Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у приватного виконавця були відсутні, тому приватним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження визначено суму основної винагороди приватного виконавця, яка підлягає стягненню за умови примусового виконання виконавчого документу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про стягнення основної винагороди від 23.07.2021 року №66188664 прийнята у відповідності до норм Закону №1404-VIII, а тому є законною та не підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин 1, 3 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування спірної постанови, а отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, та відсутні витрати відповідача щодо призначення експертизи та залучення свідків, всі судові витрати залишаються за позивачем.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257, 262, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення основної винагороди від 23.07.2021 року №66188664 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа