Ухвала суду № 106692645, 06.10.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27588/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_11. за участю секретаря судових засідань ОСОБА_12., за участю прокурора ОСОБА_13., захисника ОСОБА_14., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_15 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

установив:

06.10.2022 р. старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_15. за погодженням із прокурором першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13. звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000798 від 05.10.2022 р. за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження № 40-ОС від 16.03.2018 р. ОСОБА_1 з 16.03.2018 р. до 15.03.2023 р. призначено на посаду директора Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» (далі - ДП «ЦОТІЗ»).

Згідно статуту ДП «ЦОТІЗ» (ЄДРПОУ 38770852) у редакціях, затверджених наказами Державного агентства України з управління зоною відчуження № 157 від 29.11.2017 р., № 125 від 19.06.2018 р., № 196 від 25.09.2018р., № 92-19 від 14.05.2019 р., а також контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, № 1 від 16.03.2018 р. ОСОБА_1 як директор ДП «ЦОТІЗ» зобов`язаний: здійснювати поточне управління підприємством, організовувати його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та контрактом; вживати заходів до збереження та ефективного використання державного майна підприємства; не допускати втрати та неефективного, нераціонального використання бюджетних коштів та коштів підприємства тощо. Разом з тим у травні 2019 р., більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, директор ДП «ЦОТІЗ» ОСОБА_1 , будучи колишнім працівником правоохоронних органів, прагнучі відновити кар`єру працівника правоохоронного органу та реалізувати себе на керівних посадах в органах безпеки, у тому числі на посадах, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом військовослужбовців, прийняв рішення влаштуватися на військову службу до Служби безпеки України. У свою чергу ОСОБА_1 було відомо, що згідно ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України» (далі - Закон) Служба безпеки України - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Згідно ст. 2 Закону на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом).

При цьому пунктом 4 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 р. № 1262/2007 (у редакції станом на 12.08.2015 р., далі - Положення) визначено, що комплектування Служби безпеки України військовослужбовцями здійснюється згідно з цим Положенням шляхом: прийняття громадян на військову службу за контрактом; призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період із запасу Служби безпеки України, у тому числі тих, які проходять службу у військовому резерві, з метою доукомплектування Служби безпеки України.

Згідно пункту 9 розділу ІІ Положення контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України - це письмова угода, що укладається між громадянином України і державою, від імені якої виступає Служба безпеки України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби. Контракт укладається за зразком, що додається, у двох примірниках, підписується особою, яка вступає на військову службу, і відповідною посадовою особою Служби безпеки України згідно з пунктами 11 і 14 цього Положення, скріплюється гербовою печаткою підрозділу (органу, закладу, установи) і зберігається кожною із сторін. Контракт є підставою для видання наказу про прийняття особи на військову службу за контрактом або для продовження військової служби за новим контрактом.

У свою чергу, усвідомлюючи, що грошове забезпечення, передбачене для військовослужбовців Служби безпеки України, є значно нижчим від того, яке він може отримувати у подальшому, обіймаючи посаду директора ДП «ЦОТІЗ», з урахуванням окладу, нарахованих йому премій та інших надбавок, визначених законодавством та контрактом № 1 від 16.03.2018 р., у ОСОБА_1 , який мав вищу юридичну освіту та значний досвід роботи за спеціальністю, у другій половині травня 2019 р., але не пізніше 28.05.2019 р., виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ДП «ЦОТІЗ» в особливо великих розмірах. Так, ОСОБА_1 було достовірно відомо, що згідно ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України (у редакції від 11.10.2018 р.) трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

При цьому пунктом 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (у редакції від 11.10.2018 р.) визначено, що однією з підстав для припинення трудового договору є: призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Статтею 119 КЗпП України (у редакції від 11.10.2018 р.) визначено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків. Зокрема, ч. 1 ст. 119 КЗпП України (у редакції від 11.10.2018 р.) передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Крім того відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України (у редакції від 11.10.2018 р.) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції від 01.01.2019 р.) громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Згідно розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

При цьому ОСОБА_1 було достовірно відомо, що у березні-квітні 2014 р. на території України розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької, Луганської областей та порушення територіальної цілісності України. Указом Президента України від 17.03.2014 р. «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р., у зв`язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням російської федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі постановлено: «Оголосити та провести часткову мобілізацію протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом». У подальшому Указом Президента України від 14.01.2015 р. «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15.01.2015 р., з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України постановлено: «Оголосити та провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом». Таким чином ОСОБА_1 усвідомлював, що станом на 11.06.2019 р. часткову мобілізацію було завершено, а призов на військову службу у встановленому порядку не оголошувався. У свою чергу, керуючись корисливими мотивами, ОСОБА_1 , діючи з метою особистого незаконного збагачення за рахунок бюджетних коштів, наявних у фонді оплати праці ДП «ЦОТІЗ», вирішив ввести в оману працівників відділу бухгалтерського обліку і звітності ДП «ЦОТІЗ», відповідальних за нарахування заробітної плати, з метою безпідставного отримання щомісячного середнього заробітку директора ДП «ЦОТІЗ», під час проходження військової служби за основним місцем роботи - у Службі безпеки України.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 28.05.2019 р., ОСОБА_1 , дізнавшись за невстановлених слідством обставин про наявність вакантної керівної посади у структурі Центрального управління Служби безпеки України, розпочав процедуру працевлаштування до Служби безпеки України, яка включала в себе: збір кандидатом і пред`явлення особистих документів; проходження медичного огляду та професійно-психологічного відбору; складання заліку з фізичної підготовки; проходження спеціальної підготовки (у разі потреби); вивчення кандидата зацікавленим підрозділом з метою визначення професійної придатності; проведення наступних перевірок: перевірки згідно із Законом України «Про очищення влади», спеціальної перевірки згідно із Законом України «Про запобігання корупції»; перевірку у зв`язку із допуском до державної таємниці тощо.

Установлено, що 28.05.2019 р. директор ДП «ЦОТІЗ» ОСОБА_1 звернувся до тимчасово виконуючого обов`язки Голови Служби безпеки України із письмовою заявою щодо розгляду питання про зарахування його на військову службу у Службу безпеки України за контрактом осіб офіцерського складу. У подальшому цього ж дня ОСОБА_1 звернувся до тимчасово виконуючого обов`язки Голови Служби безпеки України із письмовою заявою про проведення щодо нього перевірки згідно Закону України «Про очищення влади», а також надав свою письмову згоду на проведення спеціальної перевірки щодо нього як кандидата на зайняття посади, що підлягає заміщенню вищим офіцерським складом військовослужбовців, власноручно заповнену анкету згідно встановленої форми та автобіографію. При цьому на момент складання вказаної заяви ОСОБА_1 усвідомлював, що станом на 28.05.2019 р. він не призивався на військову службу до Служби безпеки України, не перебував у запасі чи резерві Служби безпеки України та міг продовжувати до 15.03.2023 р. виконання своїх службових обов`язків на посаді директора ДП «ЦОТІЗ». Крім того ОСОБА_1 усвідомлював, що складання ним заяви про прийняття на військову службу до Служби безпеки України пов`язано не із виникненням кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошенням рішення про проведення мобілізації чи введення воєнного стану, а є способом реалізації своєї подальшої професійної кар`єри на керівних посадах у структурі Центрального управління Служби безпеки України, користуючись при цьому гарантіями для військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, що протистоїть збройній агресії російської федерації. У свою чергу, ураховуючи відсутність факту призову на військову службу до Служби безпеки України станом на 11.06.2019 р., своє прагнення бути призначеним на керівну посаду до Служби безпеки України ОСОБА_1 міг реалізувати виключно шляхом укладення контракту, який у розумінні ст. 21 КЗпП України (у редакції від 11.10.2018 р.) є особливою формою трудового договору.

Відповідно до пункту 4 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 р. № 1262/2007 (далі - Положення) комплектування Служби безпеки України військовослужбовцями здійснюється згідно з цим Положенням шляхом: прийняття громадян на військову службу за контрактом; призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період із запасу Служби безпеки України, у тому числі тих, які проходять службу у військовому резерві, з метою доукомплектування Служби безпеки України.

Згідно пункту 9 вказаного Положення контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України - це письмова згода, що укладається між громадянином України і державою, від імені якої виступає Служба безпеки України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби. Контракт є підставою для видання наказу про прийняття особи на військову службу за контрактом або для продовження військової служби за новим контрактом.

За результатами вивчення кандидатури ОСОБА_1 та перевірки поданих ним документів про прийняття на військову службу 04.06.2019 р. між Службою безпеки України в особі тимчасово виконуючого обов`язки Голови Служби безпеки України, з одного боку, та громадянином України ОСОБА_1 , з іншого, укладено контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України.

Згідно пункту 1 контракту ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов`язання: проходити військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у Службі безпеки України протягом строку дії контракту на умовах і в порядку, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють проходження військової служби у Службі безпеки України; сумлінно виконувати вимоги військових статутів Збройних Сил України, нормативно-правових актів Служби безпеки України, інших актів законодавства, службові обов`язки, накази командирів і начальників.

Відповідно до пункту 3 контракту ОСОБА_1 зобов`язаний: неухильно виконувати рішення начальників (командирів) щодо переміщення по службі, в тому числі пов`язаного з переїздом в іншу місцевість; безумовно дотримуватися під час проходження військової служби обмежень та заборон, передбачених актами законодавства та відомчими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 5 контракту, цей контракт укладено на п`ять років з 11.06.2019 р. до 10.06.2024 р. При цьому ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що укладення контракту на проходження військової служби у Службі безпеки України є особливою формою укладення трудового договору за основним місцем роботи, де він має намір у подальшому на систематичній основі отримувати дохід у виді заробітної плати, а також реалізувати свою подальшу кар`єру в органах безпеки, у тому числі на посадах, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом військовослужбовців, усвідомлюючи наявність підстав для звільнення з посади директора ДП «ЦОТІЗ», згідно пункту 3 ст. 36 КЗпП України (у редакції від 11.10.2018 р.), будучи обізнаним про неможливість застосування у відношенні до себе положень ч. 3 ст. 119 КЗпП України (у редакції від 11.10.2018 р.) щодо збереження робочого місця та середнього заробітку за місцем роботи на час призову через відсутність факту його призову на військову службу, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману чужим майном - грошовими коштами ДП «ЦОТІЗ» в особливо великих розмірах, у невстановленому досудовим розслідуванням місці склав заяву від 10.06.2019 р. про увільнення його від виконання обов`язків директора ДП «ЦОТІЗ» згідно ч. 3 ст. 119 КЗпП України (у редакції від 11.10.2018 р.), яку не пізніше 11.06.2019 р. надав на розгляд Голові Державного агентства України з управління зоною відчуження за адресою: АДРЕСА_2. Згідно вказаної заяви ОСОБА_1 просив увільнити його від виконання обов`язків директора ДП «ЦОТІЗ» з 11.06.2019 р. на час проходження військової служби за контрактом у Службі безпеки України із збереженням посади та середньої заробітної плати відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України (у редакції від 11.10.2018 р.). При цьому на момент складання та подання вказаної заяви суб`єкту призначення ОСОБА_1 було достовірно відомо, що контракт на проходження військової служби у Службі безпеки України від 04.06.2019 р. він уклав добровільно за власної ініціативи та за відсутності факту його призову на військову службу. Крім того на адресу Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження за вх.№ 43/4592-19 від 11.06.2019 р. надійшов лист Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України за № 11/1/1-5466к від 11.06.2019 р. з проханням звільнити (увільнити) директора ДП «ЦОТІЗ» ОСОБА_1 із займаної посади відповідно до пункту 3 ст. 36 та ст. 119 КЗпП України (у редакції від 11.10.2018 р.). За результатами розгляду листа Служби безпеки України від 11.06.2019 р. за № 11/1/1-5466к та заяви ОСОБА_1 від 11.06.2019 р. Голова Державного агентства України з управління зоною відчуження, не вживши належних заходів з перевірки наявності документально підтверджених підстав для збереження за ОСОБА_1 посади директора ДП «ЦОТІЗ» та середнього заробітку згідно ч. 3 ст. 119 КЗпП України (у редакції від 11.10.2018 р.), видав наказ № 87-ОС від 11.06.2019 р., яким увільнив ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ДП «ЦОТІЗ» з 11.06.2019 р. на час проходження військової служби за контрактом у Службі безпеки України, із збереженням посади та середньої заробітної плати (ч. 3 ст. 119 КЗпП України у редакції від 11.10.2018 р.). У подальшому наказом Голови Служби безпеки України від 11.06.2019 р. № 741-ос ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у Службу безпеки України та призначено на посаду заступника начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. При цьому ОСОБА_1 , використовуючи свій авторитет як керівника ДП «ЦОТІЗ», з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння майном ДП «ЦОТІЗ» в особливо великих розмірах шляхом обману, знаходячись у невстановленому слідством місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11.06.2019 р., усвідомлюючи, що такий спосіб припинення контракту № 1 від 16.03.2018 р. як його «призупинення», не передбачено умовами цього контракту, а також усвідомлюючи, що він не має документального підтвердження факту його призову на військову службу до Служби безпеки України, а отже не має права на отримання середнього заробітку за місцем роботи на момент призову, як це передбачено ч. 3 ст. 119 КЗпП України (у редакції від 11.10.2018 р.), та підлягає звільненню з посади директора ДП «ЦОТІЗ» на підставі пункту 3 ст. 36 КЗпП України (у редакції від 11.10.2018 р.), діючи умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, і, бажаючи їх настання, видав наказ № 66-ОС від 11.06.2019 р. «Про призупинення контракту», згідно якого доручив відділу бухгалтерського обліку і звітності на період проходження військової служби за контрактом у Службі безпеки України зберегти собі середній заробіток до дати виходу на роботу у ДП «ЦОТІЗ». При цьому на момент видання наказу № 66-ОС від 11.06.2019 р. ОСОБА_1 було достовірно відомо, що станом на 11.06.2019 р. він перебував на військовому обліку у Деснянському районному у місті Києві територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки як офіцер запасу, мобілізованим у встановленому порядку не був, військову службу у Збройних Силах України та Службі безпеки України за призовом не проходив, у запасі або резерві Служби безпеки України не перебував. У подальшому на підставі вказаного наказу від 11.06.2019 р. за № 66-ОС введені ОСОБА_1 в оману працівники відділу бухгалтерського обліку і звітності ДП «ЦОТІЗ», яким не було відомо про відсутність документального підтвердження факту призову ОСОБА_1 на військову службу до Служби безпеки України, здійснили перерахування на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_1 у банківській установі - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (МФО 320478, ЄДРПОУ 23697280, юридична адреса: м. Київ, вул. Єреванська, 1), грошових коштів у виді середньомісячної заробітної плати, збереженої та нарахованої ОСОБА_1 , яку отримував щомісячно у період з 11.06.2019 р. по 02.03.2021 р. на загальну суму 3 295 313 грн, тобто у особливо великих розмірах, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, якими ОСОБА_1 розпорядився на свій розсуд. Таким чином своїми умисними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України.

05.10.2022 р. складено повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

05.10.2022 р. ОСОБА_1 оголошений в розшук.

У судовому засіданні прокурор внесене клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки зібрані на даному етапі досудового розслідування докази свідчать про обґрунтованість підозри у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зазначені у клопотанні.

Захисник проти задоволення клопотання заперечив, посилаючись на необґрунтованість клопотання.

Заслухавши обґрунтування клопотання сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Поряд із вказаним згідно ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ferrari Bravo проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Fox, Campbell and Harley проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання даних: статуті ДП «ЦОТІЗ», відповідно до якого ДП «ЦОТІЗ» засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження. Майно вказаного підприємства є державною власністю; наказі Державного агентства України з управління зоною відчуження від 16.03.2018 р. № 40-ос, виданим на підставі контракту від 16.03.2018 р. № 1, за яким ОСОБА_1 з 16.03.2018 р. до 15.03.2023 р. призначено на посаду директора ДП «ЦОТІЗ»; контракті від 16.03.2018 р. № 1, укладеним між Державним агентством України з управління зоною відчуження та ОСОБА_1 , за яким ОСОБА_1 наймано (призначено) на посаду директора ДП «ЦОТІЗ» на термін з 16.03.2018 р. до 15.03.2023 р.; заявах ОСОБА_1 від 28.05.2019 р., від 04.06.2019 р. на ім`я тимчасово виконуючого обов`язки Голови Служби безпеки України, згідно яких ОСОБА_1 просить розглянути питання щодо зарахування його на військову службу до Служби безпеки України; заяві ОСОБА_1 від 28.05.2019 р. на ім`я тимчасово виконуючого обов`язки Голови Служби безпеки України про проведення щодо нього перевірки згідно Закону України «Про очищення влади»; письмовій згоді ОСОБА_1 від 28.05.2019 р. про проведення щодо нього спеціальної перевірки, проведення якої є обов`язковим стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком; рапорті тимчасово виконуючого обов`язки начальника Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України ОСОБА_2 від 29.05.2019 р., адресованого тимчасово виконуючому обов`язки Голови Служби безпеки України від 29.05.2019 р., згідно якого ОСОБА_1 розглядається як кандидат на заміщення посади заступника начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України; листі начальника Управління Служби безпеки України ОСОБА_3 від 29.05.2019 р. № 11/1/1-4932к, адресованого Державному агентству України з управління зоною відчуження, з проханням надати документи, необхідні для проходження ОСОБА_1 спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком; контракті про проходження військової служби у Службі безпеки України від 04.06.2019 р., за яким ОСОБА_1 добровільно бере на себе зобов`язання проходити військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у Службі безпеки України у період з 11.06.2019 р. до 10.06.2024 р.; листі Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату Міністерства оборони України від 07.06.2019 р. № 3002, адресованого Службі безпеки України у відповідь на запит від 29.05.2019 р. № 11/1/1-4945к, за яким станом на 07.06.2019 р. ОСОБА_1 на військову службу не призивався і перебував у запасі Збройних Сил України; наказі Державного агентства України з управління зоною відчуження від 11.06.2019 р. № 87-ОС «Про увільнення ОСОБА_1 », за яким ОСОБА_1 увільнено від виконання обов`язків директора ДП «ЦОТІЗ» на час проходження військової служби за контрактом у Службі безпеки України із збереженням посади та середньої заробітної плати згідно ч. 3 ст. 119 КЗпП України; наказі директора ДП «ЦОТІЗ» ОСОБА_1 від 11.06.2019 р. № 66-ОС «Про призупинення контракту», за яким ОСОБА_1 доручив відділу бухгалтерського обліку і звітності ДП «ЦОТІЗ» зберегти ОСОБА_1 середній заробіток на період проходження військової служби у Службі безпеки України до дати виходу на роботу у ДП «ЦОТІЗ»; наказі Служби безпеки України від 11.06.2019 р. № 741-ос «По особовому складу», за яким ОСОБА_1 , який прибув із запасу Збройних Сил України, прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у Службу безпеки України та призначено на штатну посаду заступника начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, а також присвоєно військове звання полковника; витязі з наказу від 10.09.2019 р. № 1200-ОС, згідно якого ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України; наказі № 1446-ОС від 25.10.2019 р. «По особовому складу», згідно якого ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України; протоколі допиту свідка ОСОБА_4 , яка підтвердила, що у період з червня 2019 р. по березень 2021 р. вона, як бухгалтер ДП «ЦОТІЗ», здійснювала нарахування ОСОБА_1 середньої заробітної плати, як директору ДП «ЦОТІЗ». Вказані дії вчиняла на підставі наказу директора ДП «ЦОТІЗ» ОСОБА_1 від 11.06.2019 р. № 66-ОС, який доручив відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зберегти йому середній заробіток до моменту виходу на роботу у ДП «ЦОТІЗ», при цьому середній заробіток ОСОБА_1 у вказаний період часу був найвищим на підприємстві. Документів, які б містили підстави для збереження заробітної плати директору ДП «ЦОТІЗ» ОСОБА_1 , свідок ОСОБА_4 не отримувала, їх зміст не вивчала; протоколі допиту в якості свідка заступника головного бухгалтера ДП «ЦОТІЗ» ОСОБА_5 , яка підтвердила, що у період з червня 2019 р. по березень 2021 р. ОСОБА_1 нараховувалася і виплачувалася середня заробітна плата на посаді директора ДП «ЦОТІЗ» згідно ч. 3 ст. 119 КЗпП України; протоколі допиту в якості свідка директора ДП «ЦОТІЗ» ОСОБА_6 , який повідомив, що у червні 2019 р. ОСОБА_1 в ході розмови повідомив йому про прийняте рішення щодо працевлаштування до Служби безпеки України. ОСОБА_6 підтвердив, що у період з 16.07.2019 р. по 02.03.2021 р. на ДП «ЦОТІЗ» працювало одразу два директори, що не передбачено штатним розписом підприємства. ОСОБА_6 також повідомив, що, починаючи з 2020 р., на підприємстві був важкий фінансовий стан, у тому числі через збереження та виплату ОСОБА_1 найвищої на підприємстві заробітної плати. При цьому, як повідомив свідок ОСОБА_6 , він особисто звертався до керівництва Державного агентства України з управління зоною відчуження із пропозицією звільнити ОСОБА_1 з посади директора з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці підприємства; протоколі допиту в якості свідка начальника планово-економічного відділу ДП «ЦОТІЗ» ОСОБА_7 , який повідомив, що ОСОБА_1 у період з червня 2019 р. по березень 2021 р. нараховувалася та виплачувалася середня заробітна плата, підтвердив, що у зв`язку із збереженням за ОСОБА_1 посади директора ДП «ЦОТІЗ» у період з 16.07.2019 р. по 02.03.2021 р. на підприємстві працювало одразу два директори, що не передбачено штатним розписом; протоколі допиту в якості свідка ОСОБА_8 , який показав, що він, як завідувач сектору з управління персоналом Державного агентства України з управління зоною відчуження, візував проект наказу від 11.06.2019 р. № 87-ОС «Про увільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ДП «ЦОТІЗ» у зв`язку із укладенням контракту на проходження військової служби у Службі безпеки України». Як пояснив ОСОБА_8 , у нього були сумніви у законності такого наказу, оскільки ОСОБА_1 на підтвердження факту переходу на військову службу надав лише заяву про увільнення з посади директора ДП «ЦОТІЗ»; протоколі допиту у якості свідка завідувача сектору правового забезпечення Державного агентства України з управління зоною відчуження ОСОБА_9 , який пояснив, що візував наказ Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження № 87-ОС від 11.06.2019 р. «Про увільнення ОСОБА_1 », оскільки отримав усну інформацію від начальника сектору з управління персоналом Державного агентства України з управління зоною відчуження ОСОБА_8 про факт мобілізації директора ДП «ЦОТІЗ» ОСОБА_1 на військову службу до Служби безпеки України. Будь-яких документів з приводу мобілізації ОСОБА_1 свідок ОСОБА_9 не бачив, не вивчав, оскільки не є особою, що відповідальна за мобілізаційну підготовку підприємства; висновку спеціаліста - головного державного фінансового інспектора Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_10 від 14.09.2022 р., згідно якого документально не підтверджується наявність правових підстав для збереження та виплати заробітної плати директору ДП «ЦОТІЗ» ОСОБА_1 у період з 11.06.2019 р. по 02.03.2021 р., а також встановлено, що розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) внаслідок безпідставного збереження та виплати заробітної плати ОСОБА_1 у період з 11.06.2019 р. по 02.03.2021 р. складає 3 487 192,55 грн; висновку експертів від 21.09.2022 р. № 24843/24844/22-72 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 62019100000001044, яким підтверджено факт виплати ДП «ЦОТІЗ» заробітної плати ОСОБА_1 за період червень 2019 р.-травень 2021 р. у розмірі 3 295 313 грн, а також підтверджено розмір матеріальної шкоди (збитків), заподіяних ДП «ЦОТІЗ» внаслідок виплати ОСОБА_1 заробітної плати у вказаний період у сумі 3 295 313 грн; листі Деснянського районного у м. Києві Територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 3769 від 24.09.2022 р., за яким ОСОБА_1 з 27.11.2014 р. перебуває на військовому обліку в Деснянському районному у місті Києві територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Інформація щодо зняття з військового обліку у період з 27.11.2014 р. по 24.09.2022 р. у матеріалах особової справи ОСОБА_1 відсутня. Військову службу в Збройних Силах України ОСОБА_1 не проходив. Матеріали листування із Службою безпеки України з приводу прийняття на військову службу за контрактом ОСОБА_1 відсутні; листі Служби безпеки України від 28.09.2022 р., за яким у період з 29.05.2019 р. по 02.03.2021 р. заходів щодо оголошення чи здійснення призову на військову службу до Служби безпеки України не здійснювалося. У вказаний період часу ОСОБА_1 до Служби безпеки України не призивався. Крім того у вказаний період часу ОСОБА_1 у запасі або військовому резерві Служби безпеки України не перебував; інших матеріалах кримінального провадження.

Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 згідно зі ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, овинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу згідно зі ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Так, кримінальне правопорушення, що інкримінуються ОСОБА_1 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких, передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, що свідчить також, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування, а також, володіючи значними матеріальними статками, з метою переховування вживатиме заходів до відчуження належного йому майна на користь інших осіб. Разом з тим з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 має широкі знайомства, регулярно виїжджає за кордон, що свідчить про можливість залишення місця проживання із подальшим переховуванням від правосуддя. Наявність майнових ресурсів надає змогу підозрюваному протягом певного часу змінювати місце свого проживання/перебування. Підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на теперішній час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази. Підозрюваний ОСОБА_1 під час вчинення кримінального правопорушення з метою узгодження дій з реалізації злочинного плану вживав заходи конспірації та приховування своєї діяльності, зокрема, використовував мобільні термінали, інші електронні засоби, які за своїм функціоналом дозволяють спілкуватись шляхом направлення зображень і текстових повідомлень. Вказані засоби зв`язку, як знаряддя злочину, містять докази протиправної діяльності підозрюваного та інших співучасників, а тому, усвідомлюючи важливість доказового значення цих предметів для досудового розслідування, перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, підозрюваний матиме можливість вжити заходів до їх приховання, знищення чи спотворення наявної у них інформації. Поряд з цим на теперішній час не встановлені всі місця здійснення та підготовки вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 та іншими особами, що причетні до їх вчинення. Також може незаконно впливати на свідків, експерта, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, що обґрунтовується характером та обставинами вчинення кримінального правопорушення. Досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, матиме можливість обговорювати з іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, відомі органу досудового розслідування обставини щодо підготовки та вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, та, усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб. Крім цього, враховуючи важливість та силу доказового значення висновків експертів у цьому провадженні, підозрюваний особисто чи через підпорядкованих йому осіб може вдатися до впливу на цих учасників процесу у цьому ж кримінальному провадженні з метою дискредитації їх висновків. Може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, на даний час у кримінальному провадженні існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може узгоджувати свої дії з невстановленими на даний час особами та таким чином намагатися не допустити викриття себе, як виконавця розслідуваного кримінального правопорушення, а також встановлення обставин його підготовки та вчинення. Також підозрюваний, перебуваючи не під вартою, усвідомлюючи, що досудове розслідування перебуває в активній стадії та проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення персональних даних осіб, причетних до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, зможе сприяти переховуванню таких осіб від органу досудового розслідування, у тому числі керувати такою протиправною діяльністю та фінансувати її віддалено за допомогою засобів зв`язку. Також слід враховувати, що підозрюваний є колишнім високопосадовцем органів державної влади, у зв`язку з чим має сталі зв`язки із представниками судових та правоохоронних органів, які на його прохання можуть вплинути на подальший хід досудового розслідування. Також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, що підтверджується характером вчинюваного кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_1 . Вказане дає підстави стверджувати, що ОСОБА_1 вчиняв кримінальне правопорушення (злочин) умисно і цілеспрямовано, чітко усвідомлюючи при цьому протиправність власних дій.

Приймаючи рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.

Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У статті 5 рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду» зауважено, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі, характер і тяжкість інкримінованого злочину.

Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, і приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилаються слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, вважає недостатньою застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності підозрюваного за доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).

Відповідно до вимог Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 17.08.2020 р. № 613/380/93/228/414/510/2801/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2020 р. за № 849/35132 (далі - Інструкція), цілями міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу є: установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) (абзац 1 пункту 2 розділу ІІ Інструкції).

Згідно пункту 1 розділу 4 Інструкції уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну. Публікація Червоного оповіщення запитується за таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до КК України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України; для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 575 КПК України визначено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали суду про тримання особи під вартою.

З огляду на викладене слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого, оскільки матеріали клопотання обґрунтовано та прокурором в судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і те, що підозрюваний оголошений у розшук.

Питання доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання - задовольнити.

Обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Дніпропетровська, громадянину України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Роз`яснити, що у такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування запобіжного обраного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_11.