Рішення № 106690961, 11.10.2022, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8024/21

Номер провадження2/711/439/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

представника відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - Ярош С.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Держави України в особі Головного Управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями та бездіяльністю органу державної влади, -

В С Т А Н О В И В :

До Придніпровського районного суду м. Черкаси звернулась з позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди завданої незаконними рішеннями та бездіяльність органу державної влади.

У позові зазначає, що на виконанні у приватного нотаріуса виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є.А. перебуває виконавче провадження № 58206287 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 коштів у сумі 280570 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.03.2019 частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та вирішено зупинити реалізацію арештованого майна позивача, а саме кв. АДРЕСА_1 . Дану ухвалу направлено у тому числі до приватного виконавця Бурмага Є.А. та зазначено, що ухвала підлягає до негайного виконання. Не зважаючи на це приватний виконавець та посадові особи ДП «Сетам» здійснили електронні торги квартири та не виконали ухвалу суду. В наслідок чого квартира позивача була незаконно продана учаснику торгів.

03.04.2019 позивач звернулась до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області та за її заявою було розпочато кримінальне провадження № 12019251010001653. Не зважаючи на складові злочину – ст. 382 КК України, слідчим було винесено 06.05.2019 постанову про закриття кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.07.2019 було скасовано винесену постанову про закриття кримінального провадження, при цьому було зазначено, що ухвала винесена передчасно, без всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин.

Проте кримінальне провадження в період з 06.05.2019 по 31.07.2019 не розслідувалось, адже було закрито постановою слідчого.

Крім того, 23.06.2020 до закінчення загального 12-ти місячного строку досудового розслідування старшим слідчим Полудненком В.І. допущено закриття кримінального провадження у зв`язку з вичерпанням строку. Про це позивачу стало відомо з листа ГУНП в Черкаській області від 08.09.2020.

Зазначає, що з часу винесення ухвали слідчим суддею 31.07.2012 у справі №712/9940/19, якою було скасовано першу постанову про закриття кримінального провадження, крім допиту ОСОБА_2 не було здійснено жодної дії.

ГУНП в Черкаській області залишено буз реагування вказівки прокурора Черкаської місцевої прокуратури Томашкової А. від 15.08.2019.

Звертає увагу, що у кримінальному провадженні з 31.07.2019 не вчинялось жодної процесуальної дії.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.11.2020 постанову про закриття кримінального провадження від 23.06.2020 було скасовано.

26.05.20.21 позивач знову отримала постанову від 21.12.2020 про закриття кримінального провадження на підставі абз.14 ст.284 КПК України, яка в подальшому була скасована ухвалою слідчого судді від 16.06.2021.

Зазначає, що слідчим не вчинялась такі дії – не досліджено виконавче провадження, не отримано тимчасовий доступ тощо.

Крім того, слідча ініціювала питання щодо повернення клопотання про продовження строку досудового розслідування поданого до слідчого судді.

Вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності органу досудового розслідування у кримінальному провадженні наявні підстави для покладення на державу обов`язку щодо відшкодування моральної та майнової шкоди.

Позивач сподівалася на те, що розслідування буде належним, встановлено винних осіб, проте ГУНП в Черкаській області проігнорувало розслідування, закривало слідства, а потім не відновлювало його місяцями. Позивач повинна була постійно перейматись станом справи. Шкода полягає у стражданнях та приниженнях, позивач вимушена була ходити до поліції, шукати слідчого, звертатись з заявами, шукати постанови про закриття, ходити у судові засідання, платити адвокатові тощо.

Оцінює моральну шкоду орієнтовно у 30000 грн.

Також зазначає, що їй завдано матеріальна шкоду у сумі 2160, 80 грн, що складається з оплати адвокату коштів на виконання Договору про надання правової допомоги від 24.02.2020.

Просить стягнути з Держави Україна шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду 30000 грн. та матеріальна шкоду у сумі 2160, 80 грн.

Відповідно до наданого відзиву Головного управління Національної поліції в Черкаській області вказується, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено в чому вона полягає, якими діями чи бездіяльністю її заподіяно та якими доказами це підтверджується. Позивачем не надано жодних доказів заподіяння їй душевних страждань протиправними діями безпосередньо відповідача у справі. Просить врахувати той факт, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди. Сам по собі факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки вона повинна бути підтверджена доказами. Щодо стягнення витрат за професійну правничу допомогу, то зазначає, що вони фактично є судовими витратами та не є збитками. Просить врахувати, що кошти були сплачені позивачу та понесені на оплату послуг на правничу допомогу у кримінальному провадженні № 1201921010001653.

У відзиві Державної казначейської служби зазначається, що вимога щодо стягнення шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку моральної та матеріальної шкоди завданої незаконними рішеннями та бездіяльністю органу державної влади суперечить постановам Верховного Суду. У разі задоволення позовних вимог вірним способом захисту порушеного права було б стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України відповідної суми коштів, адже боржником є Держава Україна. Серед іншого зазначають, що саме по собі скасування постанов про закриття кримінального провадження не може вважатися безумовним доказом заподіяння моральної шкоди. Суму в 30000 грн відповідач вважає надмірною. Крім того, вважає матеріальну шкоду у розмірі 2160,80 грн. – витратами на правничу допомогу у кримінальному провадженні № 12019251010001653. Отже, відшкодування даних сум можу здійснюватись у порядку визначеному Кримінально процесуальним кодексом України.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, у заяві від 31.01.2022 просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

Представники відповідачів почергово висловили свою думку щодо позовних вимог8 та просили відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзивах.

Вислухавши пояснення учасників справи, наведені сторонами доводи та заперечення щодо підстав позову, дослідивши матеріали справи та надавши правову оцінку наявним у справі доказам, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і оснвних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Виходячи з положень ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 Цивільного кодексу України.

За змістом положень п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.1 ч.1. ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Судом встановлено наступне та дане підтверджується наданими суду доказами до позовної заяви.

Листом від 05.03.2019 ДП «Сетам» було повідомлено ОСОБА_2 щодо проведення електронних торгів щодо реалізації предмета іпотеки кв. АДРЕСА_2 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.03.2019 частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та вирішено зупинити реалізацію арештованого майна позивача, а саме кв. АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу прилюдних торгів № 395993 реалізовано вказану вище квартиру.

Відповідно до витягу з ЄРДР розпочато кримінальне провадження № 12019251010001653 за завою ОСОБА_2 щодо умисного невиконання ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.03.2019 про забезпечення позову за ч. 1 ст. 382 КК України.

Старшим слідчим Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Тищенко І.В. було винесено 06.05.2019 постанову про закриття кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.07.2019 було скасовано винесену постанову про закриття кримінального провадження.

Позивачем було здійснено направлено пояснень та заяв на адресу органу досудового розслідування, що підтверджується наданими копіями.

23.06.2020 до старшим слідчим Полудненком В.І. винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, яка була скасована ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.11.2020.

Постановою від 21.12.2020 кримінальне провадження була закрито у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, яка у подальшому була скасована ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.06.2021.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 , суд виходить з того, що позивач не зазнав порушень прав, які йому гарантовані Конвенцією. Позивач не подав суду розумних і переконливих доказів того, що внаслідок дій органу досудового розслудвання, закриття кримінального провадження трапилось порушення, яке торкнеться його особисто.

Окрім того, суд не вважає, що розслідування було не ефективним, оскільки позивач мав широкі повноваження в межах цього кримінального провадження і у нього не було перешкод в реалізації таких його прав

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Згідно із частиною шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Тобто, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Вказаний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 та Верховного Суду від: 25 квітня 2018 року у справі № 346/4623/15-ц (провадження№ 61-4538св18), 19 вересня 2018 року у справі № 646/9109/15-ц (провадження № 61-6648св18), 15 травня 2019 року у справі № 639/3414/18 (провадження № 61-8279ск19), 03 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15 (провадження № 61-4165св18) та 04 грудня 2019 року у справі № 345/4225/18 (провадження № 61-15344св19).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. А підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у випадку, передбаченому статтями 1173, 1174 ЦК України є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними, які довести повинен позивач. Шкода відшкодовується незалежно від вини. При цьому, заподіяння такої шкоди та причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою органу державної влади має довести позивач. Вказана позиція узгоджується з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому саме по собі скасування (в т.ч. неодноразове) процесуальної постанови слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про безумовну неправомірність дій відповідача і завдання такими діями шкоди позивачу, оскільки таке повинно підтверджуватись обвинувальним вироком суду чи іншого рішення суду, в якому встановлено факт незаконності відповідних процесуальних дій.

Окрім цього, задоволення процесуальних звернень спрямоване на забезпечення повноти та об`єктивності здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, тому сама по собі ухвала слідчого судді про задоволення скарги не є правовою підставою для відшкодування учасникам кримінального провадження моральної шкоди.

Такий висновок узгоджується із висновками Європейського суду з прав людини, викладеними у рішеннях у справі «Перна проти Італії» (Perna v.Italy) від 25 липня 2001 року, заява N 48898/99, п. 54 та у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року, заява N 33949/02, п. 76, де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію (в т.ч. як відшкодування моральної шкоди) за шкоду, завдану особі.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 04 липня 2018 року в справі № 641/2328/17 (провадження № 61-7053зпв18), від 31 жовтня2018 року у справі № 646/5224/17 (провадження № 61-7478св18), від 23 січня 2019 року в справі № 308/1990/16-ц (провадження № 61-17901св18), від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17 (провадження № 61-42619св18), від 28 січня 2019 року в справі № 686/7576/18, від 12 квітня 2019 року в справі № 686/10651/18, від 16 травня 2019 року в справі № 686/20079/18, від 22 травня 2019 року в справі № 686/24243/18-ц, від 31 липня 2019 року в справі № 686/22133/18, 13 листопада 2019 року в справі № 382/814/17 (провадження № 61-28691св18), 25 листопада 2019 року в справі № 686/22462/18, від 03 грудня 2019 року в справі № 686/26653/18, від 18 грудня 2019 року в справі № 554/11821/14 (провадження № 61-28437св18), від 01 квітня 2020 року у справі№ 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 30 червня 2020 року у справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18), від 11 вересня 2020 року у справі № 638/11416/18 (провадження № 61-19755св19), від 16 листопада 2020 року у справі № 686/16839/19 (провадження № 61-9043св20), від 16 листопада 2020 року у справі № 686/1527/20 (провадження № 61-9064св20).

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_2 обґрунтовувала свої вимоги про відшкодування моральної шкоди незаконними діями слідчих Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції України щодо винесення постанов про закриття кримінального провадження, не здійснення слідчих-розшукових дій.

У відповідності до ч.1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлена певна процедура подання заяви про скоєння злочину, а також можливість оскарження бездіяльності, яка полягає у здійсненні бездіяльності або щодо прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження.

Позивач скористалась вище визначеною процедурою та неодноразово оскаржував дії та бездіяльність посадових осіб, в результаті чого його права були поновлені судом.

Отже, сам по собі факт зобов`язання ухвалами слідчих суддів скасування постанов про закриття кримінальних проваджень не свідчить про протиправність дій посадових осіб та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.

Твердження стосовного того, що неодноразове задоволення слідчими суддями її скарг щодо скасування постанов слідчих про закриття кримінального провадження та направлення матеріалів кримінального провадження для продовження досудового розслідування є підтвердженням протиправних дій та бездіяльності, що, у свою чергу, призвело до завдання моральної шкоди, є хибним, тому що сам факт скасування судом постанов про закриття кримінального провадження не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди на підставі норм Цивільного кодексу України, оскільки чинним законодавством, а саме нормами Кримінально-процесуального кодексу України, прямо передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження неправомірної постанови слідчого у встановленому порядку, який позивачем і було реалізовано.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18.

Крім того, безпідставними є посилання на тривалість досудового розслідування, не проведення слідчим усього обсягу необхідних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також безпідставне затягування досудового розслідування, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження даних обставин, не вказано, які саме дії, на його думку, мали б вчинятися правоохоронними органами, проте не були вчинені, а також належно не обґрунтовано з чого саме вбачається навмисне затягування досудового розслідування

Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

Керуючись ст. ст. 7-13, 60, 88, 141, 263-265, 273 ЦПК України, на підставі ст. 15, 16, 23, 1167, 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» №266/94-ВР від 01.12.1994 року, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_2 до Держави України в особі Головного Управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями та бездіяльністю органу державної влади – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.