Рішення № 106688125, 07.10.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10417/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова Львівської про зобов`язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить зобов`язати сформувати подання до Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області про повернення з державного бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 33649 грн. 00 коп. (тридцять три тисячі шістсот сорок дев`ять гривень 00 копійок).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач придбала житло вперше за договором купівлі-продажу, сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло в розмір 1 % від його вартості. Вказує, що зверталася до відповідача із заявою (повідомлення) про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, однак ним було відмовлено у формуванні подання на повернення коштів. Позивач вважає, що вона звільнена від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу на підставі п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою суду від 08.08.2022 року відкрито спрощене позовне провадження.

Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно з договором купівлі – продажу квартири від 16.06.2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач)придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що позивачем було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що підтверджується квитанцією №67 від 16.06.2022 року в розмірі 33 649 грн. 00 коп.

Згідно з наявного в матеріалах справи Витягу від 16.06.2022 року за №302873896 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за позивачем не зареєстровано будь-яких операцій з придбання об`єкта житлової нерухомості, окрім придбання квартири на підставі договору купівлі - продажу квартири від 16.06.2022 року.

Позивач звернулася до відповідача із заявою (повідомлення) від 21.06.2022 року, в якій просила повернути помилково сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 33 649 грн. 00 коп. при нотаріальному посвідченні купівлі-продажу квартири від 16.06.2022 року. Заява мотивована тим, що зазначена квартира є першим нерухомим майном, придбаним позивачем.

Листом №1300-5604-8/63743 від 21.07.2022 року відповідач повідомив позивача, що долучені до заяви документи не підтверджують факту придбавання нерухомого майна вперше (набуття права власності на житло), тому немає підстав для формування Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету. В своєму листі відповідач посилається на Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 року, Постанову КМ України від 23.09.2020 № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», зокрема на підп. «б», «в» і «г» п. 15-2 Порядку № 1740 від 03.11.1998 (у редакції від 23.09.2020) та Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (зі змінами).

Не погодившись із такою відповіддю позивач звернулася до суду із даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення позивачу з державного бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 33 649 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до положень п.9 ст.1 Закону № 400/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Як передбачено ч. 1 та ч. 3 ст.3 даного Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Платники збору, визначені пунктами 5 - 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Згідно з підп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року за №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює, зокрема, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року за №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету» контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна», покладений на Пенсійний фонд України.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій на виконання Закону України №400/97-ВР регулює Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740), зі змінами, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набрала чинності 26.09.2020 (далі - Постанова №866).

Згідно з пунктом 15-2 Порядку №1740 (у редакції Постанови №866) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:

б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно з пунктом 15-3 Порядку № 1740 (у редакції Постанови №866) нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Наведені норми, в межах спірних правовідносин, дозволяють прийти до таких висновків:

- особа, яка придбаває житло вперше, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування;

- реалізація такого права здійснюється у відповідності до норм Порядку № 1740;

- обов`язок підтвердження такого статусу (особа придбаває житло вперше), наявність відповідного права, покладається на особу, у спосіб подання визначених чинним законодавством документів;

- законодавством не встановлено перешкод для подання згаданих документів як підчас нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна так і після.

В результаті доповнення Порядку №1740 новими пунктами (15-2, 15-3) Держава деталізувала законодавство, котре регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила:

1) коло осіб, котрі в розумінні Закону №400/97-ВР вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

2) перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.

Таким чином, починаючи з 26.09.2020 в рамках Порядку №1740 Держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання котрого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона подати заяву до органу Пенсійного фонду України заяву про повернення коштів з бюджету на підставі Порядку №787. Разом з тим, звертаючись після 26.09.2020 про повернення з бюджету помилково сплачених коштів, саме фізична особа повинна надати докази на підтвердження того, що помилилася, коли сплачувала збір. Отже, заявник повинен надати органу Пенсійного фонду України передбачені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 документи на підтвердження того, що він придбав житло вперше.

Окрім того, у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 року у справі №280/9714/20, в якій зазначено наступне: «Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.».

Судом встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою (повідомленням) від 21.06.2022 року з проханням повернути помилково сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 33 649 грн. 00 коп., мотивуючи тим, що квартира згідно договору купівлі-продажу від 16.06.2022 року є першим її нерухомим житлом та до заяви долучила такі документи:

- належним чином завірену копію Договору купівлі – продажу квартири;

- належним чином завірену копію квитанції від 16 червня 2022 року;

- належним чином завірену копію витягу;

- Інформаційну довідку з реєстру речових прав;

- копію довідки від 22.06.2022 року вих. №1;

- копію паспорта та ідентифікаційного.

Крім того, згідно з наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки №304306628 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 06.07.2022, за позивачем не зареєстровано будь - яких операцій з придбання об`єкта житлової нерухомості, окрім придбання квартири на підставі договору купівлі – продажу квартири від 16.06.2022 року.

Також, як вбачається з довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 22.06.2022 вих. №1, виданої позивачу, у списках громадян для використання коштів приватизаційних депозитних рахунків за номінальною вартістю житлового чека, за адресою: АДРЕСА_2 – не числиться.

Відтак, суд критично оцінює посилання відповідача, що долучені позивачем до заяви документи не підтверджують факту придбавання нерухомого майна вперше (набуття права власності на житло), передбаченого підп. «б», «в» і «г» п. 15-2 Порядку № 1740 (у редакції від 23.09.2020).

За таких обставин, суд вважає, що позивач не повинен був сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, а тому сума сплаченого збору підлягає поверненню.

В свою чергу, відповідачем, як органом на якого законодавством безпосередньо покладено обов`язок контролювати справляння до бюджету збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна, не надано суду жодних доказів в підтвердження обставин того, що квартира придбавалася позивачем не вперше, як цього вимагає ч.2 ст.77 КАС України.

Таким чином, суд вважає відмову відповідача у формуванні подання про повернення позивачу безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна протиправною.

Як передбачено п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року за №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за №1650/24182, з наступними змінами та доповненнями, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

З огляду на викладене, суд, у відповідності до вимог ч.2 ст.9 та ч.2 ст.245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову відповідача у формуванні подання про повернення безпідставно сплачених коштів, та такою що не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 і п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Як наслідок обґрунтованою є вимога про спонукання до вчинення дій, а тому така підлягає до задоволення.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано договір № 171 від 21.06.2022 року про надання правової допомоги, акт про надання послуг № 888 від 23.06.2022 року та рахунок № 1/23/06/22-А від 23.06.2022 року.

Згідно п.4.1 Договору про надання правової допомоги № 171 від 21.06.2022 року послуги, що надаються Адвокатським об`єднанням у відповідності із умовами цього Договору, клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у фіксованому розмірі – 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

У відповідності до п.4.2 вищезазначеного Договору за результатами правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі Сторін. Гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого Виконавцем, а отже є визначеним та детальному розпису не підлягає.

Згідно з долученого акту про надання послуг № 888 від 23.06.2022 року відповідно до Договору про надання правової допомоги № 171 від 21.06.2022 року Виконавець надав Клієнту послуги, а саме: Товар – Юридичні послуги відповідно до Договору про надання правової № 171 від 21.06.2022 року; Кількість. шт. – 1; Ціна, грн. – 5000 грн.; Сума, грн. – 5000 грн. Послуги надані в повному обсязі.

Судом встановлено, що порядок оплати послуг передбачено п. 4 вищезазначеного Договору, що становить 5000 грн. 00 коп.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 1000 грн. 00 коп.

Як підсумок такого аналізу, суд дійшов висновку, що присудженню на користь позивача підлягають судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю і вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Львівській області щодо не формування подання на повернення ОСОБА_1 суми помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно квитанції №67 від 16.06.2022 року в розмірі 33 649 грн. 00 коп.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) сформувати подання до Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про повернення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з Державного бюджету України збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 33 649 (тридцять три тисячі шістсот сорок дев`ять) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), 922 (дев`ятсот двадцять дві) грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Мартинюк В.Я.