Рішення № 106687827, 30.09.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Зейкан М.М.

за участю:

представник позивача: Сковородько І.Ф.,

представник відповідача: Скочиляс Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Мукачівського міськрайонного суду з позовом до Закарпатського обласного центру зайнятості (далі – відповідач, Закарпатський ОЦЗ) про скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач позов мотивує тим, що Наказом № 256-к від 05.11.2018 року її було звільнено з посади директора Мукачівського міського центру зайнятості у зв`язку з змінами в організації праці, реорганізацією Мукачівського міського центру зайнятості шляхом його злиття з Мукачівським районним центром зайнятості, що супроводжувалося скороченням чисельності та штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпПУ. Згідно наказу підставою звільнення, стали: протокол засідання профкому Мукачівського міського центру зайнятості від 02.11.2018 року №5; довідка про фонд робочого часу від 02.11.2018 року за № 221; персональне попередження про наступне вивільнення (звільнення на підставі) ст.49-2 КЗпПУ від 18.07.2018 року; погодження Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 05 листопада 2018 року за № 33/137/6194-18. На підставі наказу Державної служби зайнятості від 08.06.2018 року № 89 «Про припинення діяльності Мукачівського районного та Мукачівського міського центру зайнятості». У зв`язку з цим позивача було попереджено про наступне вивільнення 18 липня 2018 року та запропоновано вакантні посади за посадою та в іншій місцевості, від яких вона відмовилась. Наказ за №256-к від 05 листопада 2018 року, яким її звільнено з посади директора Мукачівського міського центру зайнятості з 05 листопада 2018 року вважає незаконним, і таким, що підлягає скасуванню. Так, вона працює у сфері соціального захисту населення з 1982 р., у Мукачівському центрі зайнятості з 17.07.2003 p., що підтверджується записом №13 у трудовій книжці, з 23.03.2006 року призначена на посаду директора цього ж центру (запис №15 у трудовій книжці), на цій посаді пропрацювала безперервно, до звільнення за оскарженим наказом. За час роботи: - щороку нагороджувалася грамотами за сумлінну працю, вагомий особистий внесок у забезпечення реалізації державної політики соціального захисту населення, багаторічну плідну працю, відповідальне ставлення своїх професійних обов`язків, вагомий особистий внесок у розвиток соціальної сфери, високий професіоналізм, старанність, організованість, майстерність, активну громадську діяльність, активну співпрацю із засобами масової інформації щодо забезпечення пропаганди діяльності державної служби зайнятості Прем`єр міністра України. Міністерства праці та соціальної політики України, Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської обласної ради профспілок, Закарпатського обласного центру зайнятості, виконкому Мукачівської міської ради; - щомісячно отримувала премії за високі показники у роботі, що підтверджується відомостями про нарахування та виплату заробітної плати; - має вищу освіту за посадою - у 2003 році закінчила Ужгородський національний університет за спеціальністю «соціальна робота» та здобула кваліфікацію спеціаліста соціальної роботи, практичного психолога. Під час її перебування на посаді директора Мукачівський міський центр зайнятості, за оцінюванням діяльності базових центрів зайнятості Закарпатської області за показниками роботи, виконання ряд завдань. Вважає, що її безперервний стаж роботи позивача у сфері соціального захисту населення 36 років (з 04.08.1982 року Мукачівський міський відділ соціального забезпечення, з 17.07.2003р. - Мукачівський міський центр зайнятості), кваліфікація, освіта, продуктивність, внаслідок якої Мукачівський центр зайнятості займав перші місця по результатам роботи – об`єктивно та безсумнівно надавали позивачу переваги при призначенні на посаду керівника Мукачівського міськрайонного центру зайнятості. Однак, досягнувши віку майже 55 років, за її сумлінну та якісну, кваліфіковану роботу незаконно та безпідставно викинули з роботи. ЇЇ попереджено 18.07.2018 року про зміну в організації праці, однак не запропонована посада директора Мукачівського міськрайонного центру зайнятості, яка на час попередження була вакантною та є рівноцінною посаді, яку та займала до реорганізації, звільнення. Запропоновані позивачу посади в Мукачівському міськрайонному центрі зайнятості та в межах області, України є нижчими за умовами оплати праці, повноваженнями, вимагають переїзду в іншу місцевість без забезпечення житлом. В той же час, на цю посаду з погодження Державної служби зайнятості, відповідач призначив іншу особу, кваліфікація, продуктивність та безперервний стаж роботи якої, на думку позивача, є значно нижчим від її. Також вважає, що звільнення, розірвання трудового договору відбулося з порушенням вимог ст. 43 КЗпПУ без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Так, ознайомившись з оспорюваних наказом їй стало відомо, що його підставою, у тому числі, є протокол засідання профкому Мукачівського міського центру зайнятості від 02.11.2018р. №5. При цьому на засідання профспілкового комітету вона не викликалася, присутня на ньому не була, так як з 20.08.2018 по 29.09.2018 знаходилася у щорічній оплачуваній відпустці, під час якої 14.09.2018 потрапила в ДТП, отримала черепно-мозкову травму, у зв`язку з перебуванням на лікуванні, відпустка продовжена до 02.11.2018 р. включно. За цей період неодноразово спілкувалася з посадовими особами відповідача з питань звільнення, при цьому про засідання профкому повідомлена не була.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2019 року цивільний позов ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості - задоволено. Скасовано наказ №256-к від 05.11.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Мукачівського міського центру зайнятості 05 листопада 2018 року у зв`язку зі змінами в організації праці, реорганізацією Мукачівського МЦЗ, що супроводжувалося скороченням чисельності та штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Стягнуто із Закарпатського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 листопада 2018 року до 15 квітня 2019 року в сумі 39687 (тридцять дев`ять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 98 копійок. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середньомісячного заробітку за один місяць. Стягнути із Закарпатського обласного центру зайнятості на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 08.10.2019 року апеляційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості залишено без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 квітня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Продовжено їй строк для подання відзиву на касаційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості. Касаційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості задоволено частково. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 квітня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості про скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.03.2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено, справу № 303/7556/18 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості про скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано для продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року провадження у справі було закрито.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2021 року у справі №303/7556/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року про закриття провадження у справі скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено головуючою суддею по справі – Калинич Я.М.

Ухвалою суду від 28 січня 2022 року справу №303/7556/18 прийнято до провадження суддею Калинич Я.М.

18 лютого 2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву який мотивований тим, що на виконання наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 08.06.2018 р. № 89 «Про припинення діяльності Мукачівського районного та Мукачівського міського центрів зайнятості» Закарпатським ОЦЗ був прийнятий наказ від 12.07.2018 р. № 96 «Про заходи у зв`язку з припиненням юридичної особи». З 12.07.2018 року розпочалась процедура припинення юридичних осіб Мукачівського РЦЗ та Мукачівського МЦЗ у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття та створення на їх базі Мукачівського міськрайонного центру зайнятості. У зв`язку з зазначеною реорганізацією штат та чисельність працівників Мукачівського РЦЗ та Мукачівського МЦЗ підлягали скороченню, в тому числі й посада директора Мукачівського МЦЗ на якій перебувала позивач. 18 липня 2018 року позивача було персонально повідомлено про те, що у зв`язку з реорганізацією Мукачівського РЦЗ та Мукачівського МЦЗ шляхом злиття, посада директора Мукачівського МЦЗ, на якій вона перебувала, підлягає скороченню. У порядку працевлаштування позивачу була запропонована вакантна посада начальника відділу організації працевлаштування населення Мукачівського міськрайонного центру зайнятості, проте остання відмовилася від запропонованої посади, що підтверджується її особистим підписом від 18.07.2018 р. Також, окрім вищевказаної посади, позивачу 18.07.2018 року були запропоновані інші вакантні посади в Закарпатській обласній службі зайнятості, від переведення на які вона відмовилася. Крім цього, в день звільнення позивачу пропонувалися вакантні посади, наявні у Закарпатській обласній службі зайнятості, однак, вона відмовився від ознайомлення із запропонованими вакантними посадами. Щодо посилання позивача у своїй позовній заяві на ті обставини, що, на її думку, при її звільненні не враховано її переважне право на залишення на роботі та порушення Закарпатським ОЦЗ вимог ст. 42 Кодексу законів про працю України, то на виконання ст.ст. 42, 49-2 Кодексу законів про працю України та з метою визначення конкретних працівників, які мають переважне право на залишення на роботі та вирішення інших питань організаційно-кадрового характеру, у відповідності до наказу Закарпатського ОЦЗ від 27.06.2018 № 91 було утворено комісію Закарпатського ОЦЗ щодо визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі. На засіданні Комісії, яке відбулося 06.07.2018 року, було прийняте колективне рішення рекомендувати директору Закарпатського ОЦЗ надати переважне право на залишення на роботі працівникам Мукачівського МЦЗ та Мукачівського РЦЗ, які перебувають на керівних посадах у цих установах (директор, заступник директора, начальник відділу, заступник начальника відділу), оскільки з врахуванням їх специфіки роботи та рівня відповідальності, вони володіють більшою кваліфікацією та продуктивністю праці ніж інші працівники вказаних центрів зайнятості, що підтверджується Протоколом № 1 засідання Комісії від 06.07.2018 року. Так, при визначенні кандидатури на посаду директора Мукачівського міськрайонного центру зайнятості, було здійснено порівняння професійних характеристик між ОСОБА_1 (директором Мукачівського МЦЗ) та ОСОБА_2 . Наявність чинного дисциплінарного стягнення у вигляді догани щодо позивача безпосередньо вплинуло на визначення рівня кваліфікації та продуктивності її праці та було враховано членами Комісії при наданні директору Закарпатського ОЦЗ відповідних рекомендацій. З огляду на вищенаведене, Комісія прийняла колегіальне рішення надати рекомендацію директору Закарпатського ОЦЗ відносно пропонування посади директора Мукачівського МРЦЗ саме ОСОБА_2 , який, в подальшому, надав свою згоду на зайняття цієї посади. В той же час, Закарпатський ОЦЗ, незважаючи на відсутність у відповідності до положень чинного трудового законодавства відповідного обов`язку, все ж таки звернувся до профкому Мукачівського МЦЗ з відповідним поданням стосовно надання згоди на звільнення позивача. Отже, з огляду на вищенаведене вважає, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, зокрема ст.ст. 40, 42, 43, 49-2 Кодексу законів про працю України, з дотриманням всіх прав та гарантій. Позовні вимоги позивача є такими, що не відповідають дійсності, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому відсутні достатні правові підстави для скасування наказу Закарпатського ОЦЗ від 05.11.2018 р. № 256-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві. Надав аналогічні пояснення, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог та просила суд відмовити в його задоволені з підстав, наведених у поданому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.03.2006 року працювала на посаді директора Мукачівського міського центру занятості.

08 червня 2018 року Державною службою зайнятості Міністерства соціальної політики України видано Наказ за № 74 «Про створення Мукачівського центру зайнятості», яким вирішено створити Мукачівський міськрайонний центр зайнятості, а Закарпатському обласному центру зайнятості необхідно забезпечити здійснення заходів, пов`язаних із створенням Мукачівського міськрайонного центру зайнятості.

08 червня 2018 року Державною службою зайнятості видано Наказ за №89 «Про припинення діяльності Мукачівського районного та Мукачівського центрів зайнятості», у зв`язку з оптимізацією центрів зайнятості у м. Мукачево і Мукачівському районі та подальшим створенням Мукачівського міськрайонного центру зайнятості у Закарпатській області.

На підставі наказу Державної служби зайнятості від 08.06.2018 року №89 «Про припинення діяльності Мукачівського районного та Мукачівського міського центру зайнятості» відбулася реорганізація, злиті Мукачівський міський та Мукачівський районний центри занятості, створено Мукачівський міськрайонний центр занятості.

27 червня 2018 року директором Закарпатського обласного центру зайнятості ОСОБА_3 видано Наказ №91 «Про утворення комісії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі», про що свідчить копія Додатку до Наказу №91 про склад комісії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, а також Протокол №1 засідання комісії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі від 06 липня 2018 року, в якому зазначено, що членам комісії запропоновано надати рекомендацію директору Закарпатського ОЦЗ ОСОБА_3 відносно пропонування посади директора Мукачівського МРЦЗ – ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання посадових обов`язків оголошено догану, відповідно до Наказу Закарпатського ОЦЗ від 02 лютого 2018 року за № 28-К.

12 липня 2018 року Закарпатським обласним центром зайнятості видано Наказ №96 «Про заходи у зв`язку з припиненням юридичної особи», яким вирішено призначити головою комісії з припинення юридичної особи Мукачівського районного центру зайнятості ОСОБА_4 , заступника директора районного центру зайнятості; голові комісії з припинення юридичної особи Мукачівського районного центру зайнятості: - затвердити персональний склад вказаної комісії з припинення; - вжити заходи, відповідно до чинного законодавства, щодо реорганізації Мукачівського районного центру зайнятості шляхом його злиття із Мукачівським міським центром зайнятості; - начальнику відділу по роботі з персоналом Закарпатського обласного центру зайнятості ОСОБА_5 здійснити заходи, передбачені ст.49-2 Кодексу законів про працю України.

Також, 12 липня 2018 року Закарпатським обласним центром зайнятості видано Наказ за №97 «Про заходи у зв`язку з припиненням юридичної особи», вирішено призначити головою комісії з припинення юридичної особи Мукачівського центру зайнятості ОСОБА_6 , заступника директора Мукачівського міського центру зайнятості. Голові комісії з припинення юридичної особи Мукачівського міського центру зайнятості: затвердити персональний склад комісії; - вжити заходи, відповідно до чинного законодавства щодо реорганізації Мукачівського міського центру зайнятості шляхом його злиття із Мукачівським районним центром зайнятості; - начальнику відділу по роботі з персоналом Закарпатського обласного центру зайнятості ОСОБА_5 здійснити заходи, передбачені ст. 49-2 Кодексу законів про працю України.

В результаті цього директором Закарпатського обласного центру зайнятості затверджено Штатний розпис на 2018 рік Мукачівського міськрайонного центру зайнятості в кількості 31 штатних одиниць.

18 липня 2018 року директору Мукачівського міського центру зайнятості ОСОБА_1 надано Персональне попередження про наступне вивільнення (звільнення) на підстав ст. 49-2 КЗпП України та ознайомлено з Інформацією про наявність вакансії по Закарпатській обласній службі зайнятості, які їй пропонуються.

В подальшому складено Акт про відмову позивача ознайомитись із запропонованими вакантними посадами в Закарпатській службі зайнятості станом на 05 листопада 2018 року.

Згідно копії Протоколу №5 засідання профкому Мукачівського міського центру зайнятості від 02 листопада 2018 року присутні члени профкому дали згоду на звільнення директора Мукачівського міського центру зайнятості ОСОБА_1 за скорочення штату відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України з наданням їй гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством.

Наказом № 256-к від 05.11.2018 року позивача звільнено з посади директора Мукачівського міського центру зайнятості у зв`язку з змінами в організації праці, реорганізацією Мукачівського міського центру зайнятості шляхом його злиття з Мукачівським районним центром зайнятості, що супроводжувалося скороченням чисельності та штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпПУ.

Згідно наказу підставою звільнення, є: протокол засідання профкому Мукачівського міського центру зайнятості від 02.11.2018 року №5; довідка про фонд робочого часу від 02.11.2018 року за № 221; персональне попередження про наступне вивільнення (звільнення на підставі) ст.49-2 КЗпПУ від 18.07.2018 року; погодження Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 05 листопада 2018 року за № 33/137/6194-18.

Вважаючи, що вказаний наказ прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що предметом цього спору є питання законності звільнення особи з займаної посади, а отже, з`ясування цих обставин та правомірності дій відповідачів і має бути перевірене в судовому засіданні в порядку, визначеному ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ), з метою прийняття законного і обґрунтованого судового рішення.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частиною другою статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Тобто, відповідно до ст.49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації лише у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, тобто позивачу в обов`язковому порядку повинна запропонуватися робота в новоствореній юридичній особі.

Як зазначено вище, згідно Наказу Державної службою зайнятості Міністерства соціальної політики України №74 від 08 червня 2018 року «Про створення Мукачівського центру зайнятості», Наказів Закарпатського обласного центру зайнятості № 96 «Про заходи у зв`язку з припиненням юридичної особи» та № 97 від 12 липня 2018 року «Про заходи у зв`язку з припиненням юридичної особи» вирішено створити Мукачівський міськрайонний центр зайнятості шляхом злиття Мукачівського міського центру зайнятості із Мукачівським районним центром зайнятості та затверджено штатний розпис новоствореної установи.

Отже, відбулися зміни в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників, зокрема і посади, на якій працювала позивач.

З огляду на вищенаведене, на виконання вищезазначених положень трудового законодавства, 18 липня 2018 року ОСОБА_1 було персонально повідомлено про те, що у зв`язку з реорганізацією Мукачівського РЦЗ та Мукачівського МЦЗ шляхом злиття, посада директора Мукачівського МЦЗ, на якій вона перебувала, підлягає скороченню.

У порядку працевлаштування позивачу була запропонована вакантна посада начальника відділу організації працевлаштування населення Мукачівського міськрайонного центру зайнятості, проте ОСОБА_1 відмовилася від запропонованої посади, що підтверджується її особистим підписом від 18.07.2018 року.

Також, окрім вищевказаної посади, позивачу 18.07.2018 року були запропоновані інші вакантні посади в Закарпатській обласній службі зайнятості, від переведення на які вона відмовилася, що підтверджується її особистими підписами від 18.07.2018 року навпроти кожної запропонованої вакантної посади, згідно Інформації про наявність вакансій по Закарпатській обласній службі зайнятості.

Крім цього, в день звільнення позивачу, а саме: 05.11.2018 р. також пропонувалися вакантні посади, наявні у Закарпатській обласній службі зайнятості, однак, вона відмовився від ознайомлення із запропонованими вакантними посадами, що підтверджується відповідним Актом від 05.11.2018 року, складеного працівниками Закарпатського ОЦЗ.

Щодо посилань позивача у своїй позовній заяві на ті обставини, що, на її думку, при її звільненні не враховано її переважне право на залишення на роботі та, мовляв, Закарпатським ОЦЗ порушено вимоги ст. 42 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Ч. 1 ст. 42 Кодексу законів про працю України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Ч. 2 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

На виконання ст.ст. 42, 49-2 Кодексу законів про працю України та з метою визначення конкретних працівників, які мають переважне право на залишення на роботі та вирішення інших питань організаційно-кадрового характеру, у відповідності до наказу Закарпатського ОЦЗ від 27.06.2018 № 91 було утворено комісію Закарпатського ОЦЗ щодо визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі (далі - Комісія). Пунктом 3 цього наказу Комісії було надано доручення провести засідання до 06.07.2018 року та надати директору Закарпатського ОЦЗ відповідні пропозиції.

На засіданні Комісії, яке відбулося 06.07.2018 року, було прийняте колективне рішення рекомендувати директору Закарпатського ОЦЗ надати переважне право на залишення на роботі працівникам Мукачівського МЦЗ та Мукачівського РЦЗ, які перебувають на керівних посадах у цих установах (директор, заступник директора, начальник відділу, заступник начальника відділу), оскільки з врахуванням їх специфіки роботи та рівня відповідальності, вони володіють більшою кваліфікацією та продуктивністю праці ніж інші працівники вказаних центрів зайнятості, що підтверджується Протоколом № 1 засідання Комісії від 06.07.2018 року.

Так, на момент засідання Комісії, на посаді директора Мукачівського МЦЗ перебувала ОСОБА_1 , якій й було надано переважне право на залишення на роботі та, відповідно, здійснено пропонування їй вакантної посади у Мукачівському міськрайонному центрі зайнятості.

Отже, враховуючи вищенаведене, посилання позивача у своїй позовній заяві на ті обставини, що, на її думку, при її звільненні не враховано її переважне право на залишення на роботі, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Щодо тверджень позивача, про протиправність оскаржуваного наказу, у зв`язку з тим, що їй не була запропонована вакантна, рівнозначна посада директора Мукачівського міськрайонного центру зайнятості, суд зазначає наступне.

На посаді директора Мукачівського МЦЗ перебувала ОСОБА_1 .

На посаді директора Мукачівського РЦЗ перебував ОСОБА_2 .

У зв`язку зі створенням Мукачівського міськрайонного центру зайнятості шляхом злиття Мукачівського міського центру зайнятості із Мукачівським районним центром зайнятості та затверджено штатний розпис новоствореної установи, виникло питання кому пропонувати вакантну рівнозначну посаду директора Мукачівського міськрайонного центру зайнятості, - ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 .

Як вже зазначалось вище наказом Закарпатського ОЦЗ від 27.06.2018 № 91 було утворено комісію Закарпатського ОЦЗ щодо визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі.

З протоку №1 засідання комісії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі від 06.07.2018 року вбачається, що комісія вирішила пропонувати посаду директора Мукачівського МРЦЗ ОСОБА_2 , кваліфікаційними характеристиками якого вказує: освіта вища, кваліфікація економіст, на посаді директора Мукачівського РЦЗ з 18.09.2012 року. Кваліфікаційними характеристиками ОСОБА_1 є: освіта повна вища, кваліфікація - спеціаліст соціальної роботи, практичний психолог, на посаді директора Мукачівського МЦЗ з 22.03.2006 року.

На засіданні комісії ОСОБА_5 – начальник відділу по роботі з персоналом – повідомив, що ОСОБА_1 , за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання посадових обов`язків, оголошено догану, відповідно до наказу Закарпатського ОЦЗ від 02.02.2018 року за №28-К.

Так, комісія підтримала пропозицію щодо пропонування посади директора Мукачівського МРЦЗ ОСОБА_2 .

Отже, посада директора Мукачівського міськрайонного центру зайнятості не пропонувалася ОСОБА_1 , так як Закарпатським ОЦЗ на підставі відповідних рекомендацій Комісії було вирішено запропонувати вказану посаду ОСОБА_2 й останній погодився на зазначену пропозицію.

Так, з копії Наказу за № 28-К виданого директором Закарпатського обласного центру зайнятості від «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності голови комісії з припинення юридичної особи, директора Мукачівського міського центру зайнятості» від 02 лютого 2018 року» вбачається, що за порушення трудової дисципліни та режиму роботи Мукачівського міського центру зайнятості, неналежне виконання посадових обов`язків, передбачених Положенням про Мукачівський міський центр зайнятості, затверджений наказом Закарпатського ОЦЗ від 16 грудня 2015 року №125 «а», ОСОБА_1 - голові комісії з припинення юридичної особи, директору Мукачівського міського центру зайнятості - оголосити догану.

02 травня 2018 року начальником відділу по роботі з персоналом ОСОБА_5 , начальником юридичного відділу Керецман І.В. складено Акт «Про відмову ознайомитись з Наказом ОЦЗ щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , директора Мукачівського міського центру зайнятості».

Твердження позивача про непорушення своїх трудових обов`язків та посадової інструкції, а також те, що, на її переконання, безпідставне притягнення її до дисциплінарної відповідальності вчинено задля подальшого незаконного звільнення, не заслуговує до уваги, оскільки Наказ за № 28-К Закарпатського обласного центру зайнятості від «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності голови комісії з припинення юридичної особи, директора Мукачівського міського центру зайнятості» від 02 лютого 2018 року позивачем не оскаржувався. Також цей наказ не є предметом даного позову, а тому суд не вправі надавати йому оцінку та встановлювати законність такого чи протилежне.

Суд констатує, що станом на день розгляду комісією Закарпатського обласного центру зайнятості щодо визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі від 06.07.2018 року, а саме: двох кандидатів на посаду директора Мукачівського МРЦЗ – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у позивача була дійсна, не скасована догана.

Суд також не погоджується із твердженнями позивача стосовно того, що її було звільнено в супереч вимогам статті 43 КЗпП.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства (ч. 1 статті 43 КЗпП).

Водночас, відповідно до ч. 3 статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Тобто, надати первинним профспілковим організаціям інформацію (повідомити) відповідно до статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і отримати згоду виборного органу (профспілкового представника) відповідно до ч. 1 статті 43 КЗпП України, це різні не пов`язані одна з одною дії.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, Закарпатський ОЦЗ звертався до профкому Мукачівського МЦЗ з відповідними поданнями стосовно надання згоди на звільнення позивача. Так, відповідно до протоколу №5 від 02.11.2018 року профкому Мукачівського МЦЗ було надано згоду на розірвання трудового договору з позивачем, згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Позивач на засіданні не була присутня, оскільки, як підтверджується матеріалами справи, перебувала у відпустці.

Отже, у зв`язку з неможливістю переведення позивача, за її згодою, на іншу роботу, у відповідності до наказу Закарпатського ОЦЗ від 05.11.2018 року № 256-К ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Мукачівського МЦЗ у зв`язку зі змінами в організації праці, а саме: реорганізацією Мукачівського МЦЗ шляхом його злиття з Мукачівським РЦЗ, що супроводжувалося скороченням штату та чисельності працівників, згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав, а також не спростував доводів суб`єкта владних повноважень.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до переконання, що Закарпатським ОЦЗ дотримані всі необхідні вимоги чинного трудового законодавства при винесені оскаржуваного наказу про звільнення позивача. А як наслідок, такий є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Так само, не підлягають задоволенню і похідні вимоги.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10 жовтня 2022 року.