Вирок № 106685600, 06.10.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5832/22

Провадження № 1-кп/466/696/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження №12022141380000573 від 13.06.2022 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бауска Литовської республіки, литовця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України

в с т а н о в и в:

обвинувачений ОСОБА_4 , 13.06.2022, близько 10:15год., перебуваючи на території подвір`я будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, що є небезпечне для життя чи здоров`я особи, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, діючи в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», підійшов до потерпілого ОСОБА_6 , наніс йому один удар кулаком в обличчя, внаслідок чого потерпілий впав на землю, після чого із задньої кишені його штанів, відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 1030 грн. та наніс йому ще декілька ударів руками по тулубу, спричинивши останньому згідно висновку судово-медичної експертизи №450 від 14.05.2022 тілесні ушкодження, а саме: 2 рани на чолі, 1 синець в очній ділянці з ліва, 2 синці на правій половині обличчя, 11 синців на правому плечі, 4 синці на лівому плечі, 1 синець на спині з права, 3 синці на правому стегні. Рани відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, а синці - до легкого ступеню тяжкості. Після скоєного, ОСОБА_4 залишив місце вчинення злочину, завдавши потерпілому майнової шкоди на суму 1030 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України визнав повністю та пояснив, що він дійсно 13.06.2022, близько 10:15год., перебуваючи на території подвір`я будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, підійшов до потерпілого ОСОБА_6 , наніс йому один удар кулаком в обличчя, внаслідок чого потерпілий впав на землю, після чого із задньої кишені його штанів, відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 1030 грн. та наніс йому ще декілька ударів руками по тулубу, спричинивши останньому тілесні ушкодження, які відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я. У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати.

Від потерпілого ОСОБА_6 надійшла на адресу суду заява про розгляд справи без участі потерпілого, міру покарання призначити на розсуд суду.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого.

Оцінюючи покази обвинуваченого суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину повністю і об`єктивно доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід вірно кваліфікувати за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану.

При обранні виду та строку покарання обвинуваченому суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до статті 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи наслідки та обставини вчиненого ним злочину.

Відповідно до ст.65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші особливості справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості скоєного злочину.

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_4 , суд приймає до уваги ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, особу винного.

Як особа, ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, враховуючи його вік та стан здоров`я (вогнещеві tbc обох легень, фіброзні зміни), те, що ОСОБА_4 критично ставиться до вчинених ним діянь, що вказує на усвідомлення небезпеки скоєного кримінального правопорушення.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та встановленню істини по справі, а також добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлені.

Окрім того, суд, при призначенні ОСОБА_4 покарання керується принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує наслідки та обставини вчинення злочину, поведінку ОСОБА_4 під час та після скоєння, у ході досудового розслідування та судового розгляду, наявність постійного місця проживання та позитивної характеристики.

Разом з тим, за наявності вищевказаних декількох обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 та з урахуванням відсутності тяжких наслідків від скоєного, з огляду на бажання і прагнення ОСОБА_4 стати на шлях виправлення, що на переконання суду у сукупності також пом`якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд вважає за можливе при призначенні покарання за скоєння вказаного злочину застосувати до ОСОБА_4 норми ст.69 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.4 ст.187 КК України.

Беручи до уваги вищевикладене, індивідуальні особливості злочинного діяння, а також те, що призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України не виключає можливості звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку, який має бути максимальним у межах встановлених законом, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, що на думку суду, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Також, санкція ч.4 ст.187 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Однак, відповідно до положень ст.77 КК України у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування покарання є вичерпний і не містить в собі додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті є обов`язковим, то в разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, воно не застосовується.

Таким чином, суд, звільняючи ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, не вбачає підстав для застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Речові докази по справі, а саме: одну купюру номіналом 500 гривень серії ФЗ6151610, одну купюру номіналом 500 гривень серії ФД 2414261, одну купюру номіналом 20 гривень серії ЧА 3889917, одну купюру номіналом 10 гривень серії ЮЄ 0734261, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, слід повернути ОСОБА_6 .

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Застосувати до засудженого ОСОБА_4 ст.75 КК України, звільнивши останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий термін строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ч.1 п.п. 1, 2 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч.3 п. 2 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 13.06.2022 року, з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Речові докази по справі, а саме: одну купюру номіналом 500 гривень серії ФЗ6151610, одну купюру номіналом 500 гривень серії ФД 2414261, одну купюру номіналом 20 гривень серії ЧА 3889917, одну купюру номіналом 10 гривень серії ЮЄ 0734261, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_6 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_1