Рішення № 106681111, 07.10.2022, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/905/22

Номер провадження 2/341/366/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2022 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю

секретаря судового засідання Матейко О. С.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну (збільшення) розміру аліментів.

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, в якому просить:

- змінити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_3 на її користь на утримання неповнолітньої дитини – дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 2500,0 грн на 4500,0 грн щомісячно;

- стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що перебувала у шлюбі з відповідачем. У цьому шлюбі народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею. На підставі рішення Галицького районного суду від 20 серпня 2020 року з відповідача стягуються аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі по 2500,0 грн щомісячно до досягнення донькою повноліття. Цих коштів не вистачає для забезпечення найнеобхідніших потреб дитини. Після ухвалення рішення про стягнення аліментів пройшов значний проміжок часу, на теперешній час розмір раніше стягнутих аліментів є недостатнім, оскільки в силу свого віку дитина значно виросла природньо, потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток та інше, що тягне і відповідну зміну матеріального становища матері, з якою проживає дитина. Стверджує, що відповідач може надавати значно більше коштів на утримання дочки, оскільки працює за кордоном у Республіці Польщі та отримує там за свою працю високу заробітну плату. Просить змінити (збільшити) розмір стягуваних аліментів та стягувати з відповідача на її користь на утримання дочки аліменти у розмірі по 4500,0 грн щомісячно.

Ухвалою суду від 04 серпня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали надіслано сторонам. У наданий в ухвалі термін від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Судове засідання призначено на 19 серпня 2022 року та відкладено за клопотанням представника відповідача на 07 жовтня 2022 року.

19 серпня 2022 року представник відповідача подав до суду відзив, у якому позовні вимоги визнає частково. Крім того, пояснив, що обставини, які викладені позивачкою у позові не відповідають дійсності, оскільки відповідач знаходиться у Республіці Польща, постійної роботи не має. Працює там на тимчасовій роботі за мізерні гроші. Погоджується та може сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі по 3500,0 грн щомісячно. Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу не визнає.

У судове засідання 07 жовтня 2022 року з`явився представник відповідача, позивачка не з`явилась, хоча повідомлена про розгляд справи належним чином під розпис, що підтверджується розпискою (а. с. 39). Заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавала.

Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності позивачки, оскільки така повідомлена належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавала.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.

Відповідно до змісту наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком є ОСОБА_3 , відповідач у справі, а позивачка - матірю (а. с. 11).

Згідно з копією свідоцтва про зміну імені від 14 грудня 2021 року, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 36, підтверджується, що позивачка 14 грудня 2021 року змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а. с. 10).

Відповідно до копії рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2021 року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з позивачкою (а. с. 13-14).

Згідно з рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2020 року з відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі по 2500,0 грн (а. с. 15-19).

Надаючи правову оцінку наявним у справі матеріалам, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2022 рік"установлено у 2022 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні.

При цьому з 01 липня 2022 року для дітей у віці до 6 років установлено прожитковий мінімум у розмірі 2201 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Отже, мінімальний рекомендований законодавством України розмір аліментів для дитини у віці до 6 років становить 2201 грн.

Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність фактів, які надають право збільшити розмір стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Зокрема, відсутні будь-які докази щодо покращення матеріального стану ОСОБА_3 в порівнянні з його матеріальним становищем на момент ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів чи погіршення стану здоров`я позивачки.

Крім того, позивачка не надала жодних доказів на підтвердження того, що матеріальне становище і рівень доходу дозволяє йому сплачувати аліменти щомісячно у розмірі саме по 4500,0 грн на дитину.

Також, суд бере до уваги те, що прожитковий мінімум для дитини відповідного віку з 1 липня 2022 року становить 2201,0 грн. У свою чергу відповідач погодився сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі по 3500,0 грн щомісячно, що значно перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Беручи до уваги установленні обставини у справі, а саме те, що у позивачки не достатньо коштів для належного забезпечення неповнолітньої дитини, яка проживає разом з нею, і так чи інакше, обов`язок щодо утримання та виховання дитини переважно лежить на позивачці, відповідач позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини визнав частково, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини аліментів у розмірі, який визнає відповідач, тобто 3500,0 грн щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 20 листопада 2008 року № 19, ордером про надання правничої (правової) допомоги від 30 липня 2022 року між позивачкою ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_8 та квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 30 липня 2022 року про оплату 2000,0 грн за надання професійної правничої допомоги та складання позовної заяви (а. с. 20-22).

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 2000,0 грн судових витрат за надання професійної правничої допомоги

Позивачка звільнена від сплати судового збору згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує судовий збір з відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 258, 263, 265, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну (збільшення) розміру аліментів задовольнити частково.

З часу набрання законної сили судовим рішенням у цій справі стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі розмірі по 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 0 копійок щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

З часу набрання законної сили судовим рішенням у цій справі припинити стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти за рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2020 року у справі № 341/668/20 у розмірі 2500,0 грн щомісячно.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 992,40 гривень судового збору, які перерахувати на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2000,0 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 жовтня 2022 року.

Учасники справи:

позивачка – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 вано-Франківська область.