Постанова № 10668048, 30.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-1640/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі судового засідання Манічевій В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітград»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Чуніхін О.М.

від відповідача: не зявився

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 30.06.2010 p. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітград»(далі ТОВ «Елітград») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення рішення №0011681503/0 від 05.08.2009 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує безпідставністю визначення податкового зобовязання по земельному податку за період квітень, травень 2009 року пропорційно з 1% до 3% задекларованої суми за кожен місяць на підставі Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві». Земельна ділянка, що знаходиться у власності товариства відноситься до земель, грошову оцінку яких встановлено і не відноситься до земельних ділянок, зазначених у частинах пятій десятій статті 7 та частині другій статті 6 Закону України «Про плату за землю». Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення винесене з порушенням Конституції України, Законів України «Про систему оподаткування». «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про плату за землю», «Про державну податкову службу в Україні» та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що, за результатами камеральної перевірки позивача складено Акт №2853/15-306 від 29.07.2009 року, яким встановлено заниження податкового зобовязання з земельного податку на 6337,32 грн., внаслідок чого, ДПІ у Оболонському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення №0011681503/0 від 05.08.2009 року про визначення податкового зобовязання по земельному податку у розмірі 6654,19 грн. (за основним платежем 6337,32 грн.+за штрафними (фінансовими) санкціями 316,87 грн.), яке вважає правомірним та таким, що винесене у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку ТОВ «Елітград» (код ЄДРПОУ 32798804) поданого за 2009 рік, за результатами якої складено Акт від 29.07.2009 року №2853/15-306 «Про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) ТОВ «Елітград», код ЄДРПОУ 32798804 за період з 01.01.2009 року по 28.07.2009 року» (далі Акт перевірки).

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір зобовязання з земельного податку ТОВ «Елітград» за квітень, травень 2009 року, зазначений платником податку у розрахунку земельного податку на 2009 рік №691 від 23.01.2009 року є меншим ніж визначено за результатами перевірки, що призвело до заниження податкового зобовязання на 6337,32 грн.

Позивачем було подано до ДПІ у Оболонському районі м. Києва апеляційну скаргу на податкове повідомлення рішення №0011681503/0 від 05.08.2009 року. За наслідками адміністративного оскарження, податкове повідомлення рішення №0011681503/0 від 05.08.2009 року залишено без змін, скаргу без задоволення та винесено нове податкове повідомлення рішення №0011681503/1 від 02.09.2009 року.

ТОВ «Елітград»подало до Державної податкової адміністрації м. Києва апеляційну скаргу на податкове повідомлення рішення № 0011681503/0 від 05.08.2009 року та податкове повідомлення №0011681503/1 від 02.09.2009 року, до Державної податкової адміністрації України апеляційну скаргу на податкове повідомлення рішення № 0011681503/0 від 05.08.2009 року та податкове повідомлення №0011681503/1 від 02.09.2009 року, за результатами розгляду яких податкові повідомлення рішення № 0011681503/0 від 05.08.2009 року та №0011681503/1 від 02.09.2009 року залишено без змін, скаргу без задоволення.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Оболонському районі м. Києва зазначила, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення - рішення керувалась Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» яким встановлено, що з 01.04.2009р. плата за земельні (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, обєктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються субєктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).

За висновками Акту перевірки від 29.07.2009 року №2853/15-306 та на підставі п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 , пп.17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та абз. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю», ДПІ у Оболонському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення №0011681503/0 від 05.08.2009 року про визначення податкового зобовязання по земельному податку у розмірі 6654,19 грн. (за основним платежем 6337,32 грн .+ за штрафними (фінансовими) санкціями 316,87 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, додатку 1 до податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік, позивач відповідно до договору купівлі продажу №б/н від 13.06.2007 року є власником земельної ділянки площею 2892,64 кв. м, цільове призначення якої визначено як «землі промисловості», місцезнаходження земельної ділянки: м. Київ, вул. Кемерівська, 5 (кадастровий номер земельної ділянки 78:0346005).

Відповідно до витягу з технічної документації №Ю-13725/200, наданого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки була проведена і становить 1605389,51 грн.

Позивачем подано до ДПІ у Оболонському районі м. Києва податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, згідно якого загальна сума нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті за 2009 рік склала 19011,92 грн., і відповідно за базові податкові (звітні) місяці поточного року, з січня по листопад 2009 року щомісячна сума нарахованого земельного податку, яка підлягає сплаті становить 1584,33 грн. та за грудень 2009 року 1584,29 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

З аналізу п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»видно, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»видно, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», суд приходить до висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Позивач, за період, що перевірявся, розрахував земельний податок за ставкою, встановленою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва безпідставно зроблено висновок про заниження податкового зобовязання з земельного податку, зазначеного позивачем у податковому розрахунку на 2009 рік та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп.17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, внаслідок чого, податкове повідомлення-рішення № 0011681503/0 від 05.08.2009 року підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0011681503/0 від 05.08.2009 року прийняте Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0011681503/0 від 05.08.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітград»(код ЄДРПОУ 32798804) судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І. П. Васильченко Дата підписання та складення постанови в повному обсязі 19.07.2010 р.