Постанова № 10667947, 06.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-404/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П. при секретарі Манічевій В.В., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомУправління у справах захисту прав споживачів у місті Києві

до

проадвоката ОСОБА_1

стягнення 2720,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сахно Ю.А.

від відповідача: ОСОБА_3

Встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до адвоката ОСОБА_1 про стягнення 2720,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами вивчення матеріалів справи відносно відповідача за ознаками порушення вимог Закону України «Про рекламу», позивачем винесені рішення № 023 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 16.01.2009 року, яким за недотримання порядку розповсюдження та розміщення реклами на відповідача накладений штраф в розмірі 1020,00 грн. та рішення № 022 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 16.01.2009 року, яким за ненадання витребуваної інформації щодо вартості розповсюдження реклами розміщеної з порушенням Закону «Про рекламу»на відповідача накладений штраф в розмірі 1700,00 грн. У звязку з тим, що відповідачем не сплачені зазначені штрафи у встановлені строки, позивач просить суд стягнути з відповідача 2720,00 грн.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив, в судовому засіданні 06.07.2010 року представник послався на те, що у позивача відсутні повноваження звертатись з такими позовними вимогами до адміністративного суду. Послався на те, що вважає суму, яка заявлена до стягнення адміністративним стягненням, що виключає розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем пропущені строки звернення до адміністративного суду, встановлені ст. 99 КАС України, а тому відповідач просить суд застосувати наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, встановлені ст. 100 КАС України та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Листом Головного управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.09.2008 року № 066-2034/ГУ останнє повідомило Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів, що на порушення вимог Закону України «Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, положень Порядку розміщення обєктів зовнішньої реклами у м. Києві, відповідач, без отримання дозволу на право розміщення зовнішньої реклами, розмістила рекламну конструкцію за адресою: АДРЕСА_1.

16.09.2008 року головним спеціалістом сектору контролю реклами Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики складений протокол про порушення законодавства про рекламу, яким встановлено, що адвокат ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону «Про рекламу»розмістила для розповсюдження зовнішню рекламу за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. І.Мазепи, 3, без оформленої належним чином дозвільної документації, чим порушила порядок розповсюдження та розміщення реклами.

16.09.2008 року відповідачу направлений лист № 0311/09140, яким останнього зобовязано надати до сектору контролю реклами Головного управління на розгляд справи за ознаками порушення чинного законодавства про рекламу наступну інформацію у вигляді належним чином завірених копій: свідоцтво про державну реєстрацію, документально підтверджену вартість розповсюдження реклами, пояснення по факту порушення законодавства про рекламу. Одночасно відповідачу запропоновано направити свого представника на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу.

Зазначена кореспонденція направлена на адресу відповідача та отримана уповноваженою особою відповідача 22.09.2008 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач вказаних вимог не виконав, витребуваних документів не надіслав, свого представника не направив.

16.10.2008 року Головним Київським міським управлінням у справах захисту прав споживачів прийняте рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно адвоката ОСОБА_1

09.12.2008 року головним спеціалістом сектору контролю реклами Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів складений протокол про порушення законодавства про рекламу, в якому зазначив: адвокатом ОСОБА_1 порушено вимоги ч. 2 ст. 26 Закону «Про рекламу», а саме не надано на вимогу Головного управління документально підтвердженої інформації щодо вартості розповсюдження реклами розміщеної в м. Києві, по вул. І.Мазепи,, 3, без оформленої належним чином дозвільної документації.

09.12.2008 року відповідачу направлений лист № 0311/12355, яким повторно зобовязано відповідача надати документально підтверджену інформацію щодо вартості реклами відповідно до вимог ч. 5 ст. 27 Закону «Про рекламу». Одночасно повідомлено відповідача, що в разу повторного ненадання інформації щодо вартості розповсюдження реклами, будуть застосовані санкції, передбачені ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу».

Вказана кореспонденція направлена відповідачу та отримана 123.12.2008 року уповноваженою особою відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Зазначені в листі № 0311/12355 вимоги відповідач не виконав.

15.12.2008 року Головним Київським міським управлінням у справах захисту прав споживачів прийняте рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, яким вирішено розпочати справу про порушення законодавства про рекламу відносно адвоката ОСОБА_1

Згідно Протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу (копія наявна в матеріалах справи), яке відбулось 15.01.2009 року, на засіданні вирішено: за результатами вивчення матеріалів справи відносно адвоката ОСОБА_1 за ознаками порушення вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», накласти на адвоката ОСОБА_1 штраф у відповідності до ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу»за неподання документально підтвердженої інформації про вартість розповсюдження реклами, розміщено в м. Києві по вул. І.Мазепи, 3, з порушенням вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», без оформленої належним чином дозвільної документації, у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 1700,00 грн. (17*100=1700).

У звязку з наведеним, Головним Київським міським управлінням у справах захисту прав споживачів прийнято Рішення № 022 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 15.01.2009 року, яким вирішено за ненадання витребуваної інформації щодо вартості розповсюдження реклами розміщеної з порушенням вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»накласти на адвоката ОСОБА_1 штраф відповідно до вимог ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу»у розмірі 1700,00 грн. Зобовязано адвоката ОСОБА_1 сплатити у встановленому порядку штраф у вказаному розмірі на рахунок, зазначений у п. 2 Рішення № 022 від 15.01.2009 року.

Станом на день розгляду даної адміністративної справи, зазначений штраф в розмірі 1700,00 грн. відповідачем не сплачений.

Згідно Протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу (копія наявна в матеріалах справи), яке відбулось 16.01.2009 року, на засіданні вирішено: за результатами вивчення матеріалів справи відносно адвоката ОСОБА_1 за ознаками порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»при розміщенні для розповсюдження зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_1, без оформленої належним чином дозвільної документації, накласти на адвоката ОСОБА_1 штраф за недотримання порядку розповсюдження та розміщення реклами, за умови неможливості встановлення вартості розповсюдження реклами, відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу»у розмірі 1020,00 грн. (17*60=1020).

У звязку з наведеним, Головним Київським міським управлінням у справах захисту прав споживачів прийнято Рішення № 023 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 16.01.2009 року, яким вирішено за недотримання встановленого ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»порядку розповсюдження та розміщення реклами накласти на адвоката ОСОБА_1 штраф відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу»в розмірі 1020,00 грн. Зобовязано відповідача сплатити в установленому порядку зазначену суму штрафу на вказаний у Рішення № 023 від 16.01.2009 року розрахунковий рахунок.

Станом на день розгляду даної адміністративної справи, зазначений штраф в розмірі 1020,00 грн. відповідачем не сплачений.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг (ст. 1 Закону України «Про рекламу»).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про рекламу»розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об'єктах поза населеними пунктами провадиться лише за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам: розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені; опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

Статтею 27 Закону України «Про рекламу»встановлено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами. З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного ринку органи державної влади, зазначені у статті 26 цього Закону, можуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та її публічне спростування. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами. Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі. Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Законом України "Про систему оподаткування". За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Одночасно пунктом 11 вказаної статті 27 Закону встановлено, що рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Судом встановлено, що станом на день розгляду даної адміністративної справи, накладені на відповідача штрафи останнім не сплачені, рішення № 022 та № 023 відповідачем до суду не оскаржені.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1700,00 грн. згідно рішення № 022 від 15.01.2009 року та штрафу в розмірі 1020,00 грн. згідно рішення № 023 від 16.01.2009 року є правомірними, обґрунтованими, доведеними, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач посилається на те, що позивач Управління у справах захисту прав споживачів в місті Києві не має права звертатись з даним позовом до адміністративного суду.

Такі посилання відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до Указу Президента України «Про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики»від 01.10.2002 року № 887/2002, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Відповідно до п. п. 4, 5 Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента від 18.03.2003 року № 225/2003 (далі Положення) Держспоживстандарт відповідно до покладених на нього завдань у сфері захисту прав споживачів здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства про рекламу. Держспоживстандарт має право: забороняти рекламу, яка порушує вимоги законодавства про рекламу, вимагати її публічного спростування та публікації відомостей, що коригують (уточнюють, доповнюють) рекламу, накладати на субєктів господарювання стягнення відповідно до законодавства, одержувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань. Крім того, рішення Держспоживстандарту та його територіальних органів, прийняті в межах його повноважень, є обовязковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

Держспоживстандарт здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені у встановленому порядку свої територіальні органи (п. 10 Положення).

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009 року № 229 «Про затвердження Положення про управління у справах захисту прав споживачів в автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі»визнано таким, що втратив чинність наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 12.09.2007 року № 217 «Про затвердження Положення про територіальні органи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики».

Наказом Держспоживстандарту України від 04.08.2009 року № 283 Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів (далі Головне управління) реорганізоване в Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві (далі Управління).

Відповідно до п. п. 1.1, 2.2 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі Положення про управління), Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві підпорядковується Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та є його територіальним органом, який здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів та про рекламу на території відповідного регіону.

Відповідно до п. 3 Положення про управління, управління мають право: контролювати дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу.

Відповідно до п. 4 Положення про управління начальник управління та його заступники накладають штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, на підставві ст. 27 Закону України «Про рекламу».

Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів діє на підставі повноважень, визначених ст. 26 Закону «Про рекламу».

Відповідач посилається на те, що заявлені до стягнення штрафи є адміністративними стягненнями, що виключає можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Такі посилання відповідача спростовуються наступним.

Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлені види адміністративно-господарських санкцій. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Застосовані до відповідача штрафи є адміністративно-господарською санкцією.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Як вже було встановлено вище, позивачу надані чинним законодавством повноваження на звернення до суду з подібними позовними вимогами.

Зазначене вище спростовує твердження відповідача про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач зазначив, що позивачем пропущені строки звернення до адміністративного суду, встановлені ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст. 103 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. Зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Рішення №022 та №023 прийняті 15.01.2009 року та 16.01.2009 року. Так, враховуючи приписи ст. 103 КАС України, перебіг процесуального строку починається відповідно з 16.01.2009 року (по Рішенню №022) та 17.01.2009 року (по Рішенню №023).

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 15.01.2010 року, а отже, враховуючи приписи ст. 103 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не пропущений річний строк звернення до адміністративного суду.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги заяву відповідача про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, встановлених ст. 100 КАС України, та , відповідно, відмову в задоволенні адміністративного позову, оскільки позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в межах строку, встановленого статтею 99 КАС України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з адвоката ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету (р/р 31110106700007, отримувач платежу УДК Печерського району м. Києва, банк ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21081100, ЗКПО 26077922) суму штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. згідно Рішення № 022 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 15.01.2009 року.

Стягнути з адвоката ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету (р/р 31110106700007, отримувач платежу УДК Печерського району м. Києва, банк ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21081100, ЗКПО 26077922) суму штрафу в розмірі 1020 (одна тисяча двадцять) грн. 00 коп. згідно Рішення № 023 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 16.01.2009 року.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Постанова складена в повному обсязі та підписана 09 липня 2010 року.