Постанова № 10667783, 02.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-13457/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Нижному А.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва №0001002310/2 від 20.08.2009.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.07.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 07.07.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.04.2009 за результатами планової виїзної перевірки ДП «Український центр механізаційних робіт»ДПІ у Святошинському районі міста Києва було складено Акт №81/23-50/31349738 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток на 707737,00 грн.

На підставі Акту перевірки позивачу було надіслано податкове повідомлення-рішення №0001002310/0 від 13.05.2009, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1374429,50 грн., в тому числі штрафні санкції у розмірі 666 692,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження та на підставі рішення про результати розгляду повторної скарги №7129/7/25-114 від 20.08.2009 ДПІ у Святошинському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0001002310/2, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1002063,00 грн., у тому числі штрафні санкції у розмірі 307 851,00 грн.

Як видно з матеріалів справи, позивач як на підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001002310/2 від 20.08.2009 посилається на правомірність віднесення ним до складу валових витрат плати за надання гарантій за кредитними угодами з Європейським банком реконструкції та розвитку в 2007 році в сумі 939076,17 грн. та в 2008 році у сумі 1620125грн., а також на безпідставність висновку ДПІ у Святошинському районі міста Києва про перевищення ДП «Український центр механізаційних робіт»по сплаті відсотків по кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку на суму 214924,00грн.

Як встановлено судом, 06.12.1999 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця" (далі Укрзалізниця) та Європейським банком реконструкції та розвитку було укладено кредитну угоду №783 на суму 51 880 000 дол. США, а між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку гарантійну угоду по проекту розвитку залізничних шляхів України, за якою Україна дала безумовну гарантію щодо належної та пунктуальної сплати всіх та будь-яких сум, які мають бути сплачені згідно з кредитною угодою №783 від 06.12.1999, на момент чи до визначеного моменту сплати, а також належного виконання всіх інших зобовязань Укрзалізниці, визначених у кредитній угоді.

25.10.1999 між Міністерством фінансів України та Укрзалізницею була укладена угода №22-04/20 про порядок відшкодування витрат Державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Україною гарантійних зобов'язань за Гарантійною угодою між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку по проекту "Розвиток залізничних шляхів України", п. 4.3 якої передбачено, що Укрзалізниця зобовязана виплачувати на користь держави Україна одночасно з платежами по поверненню кредиту у порядку, визначеному пунктом 4.2 Угоди, плату за надання гарантії в розмірі 0,5 % річних, яка нараховується на непогашену суму кредиту.

Крім того, 12.07.2004 між ДП «Український центр механізації колійних робіт»та Європейським банком реконструкції та розвитку було укладено кредитну угоду №14849 на суму 120 000000 дол. США, а між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку гарантійну угоду по проекту впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України, за якою Україна дала безумовну гарантію щодо своєчасної і точної виплати будь-якої та всіх сум, належних до сплати за кредитною угодою №14849 від 12.07.2004 в зазначений строк, достроково або іншим чином, та пунктуальне виконання всіх інших зобовязань позичальника, все це як визначено за кредитною угодою.

Відповідно до Угоди №13000-04/86 про порядок відшкодування витрат Державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Україною гарантійних зобов'язань за Гарантійною угодою між Україною та ЄБРР по проекту «Розвиток залізничних шляхів України»від 25.10.1999 ДП «Український центр механізації колійних робіт»зобовязалось сплачувати на користь Гаранта одночасно з платежами по поверненню Кредиту плату за надання Гарантії в розмірі 1% річних, яка нараховується на непогашену суму Кредиту.

Як видно з матеріалів справи та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, за період, що перевірявся ДПІ у Святошинському районі міста Києва, ДП«Український центр механізації колійних робіт»було сплачено на користь Гаранта плату за надання Гарантії на загальну суму 2 559201 грн. та віднесено її до валових витрат

Водночас, відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення). У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду. При цьому, для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

З системного аналізу п. 5.1 ст.5, пп. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»видно, що включення дебітором сум винагороди, сплачених поручителю за видачу поручительств (гарантій), не включається до валових витрат дебітора, оскільки вказані витрати не мають відношення до компенсації вартості придбаних товарів (робіт, послуг), придбаних для їх подальшого використання в господарській діяльності.

За таких умов, суд приходить до висновку про відсутність у позивача належних правових підстав для віднесення до складу валових витрат плати за надання гарантій по кредитним угодам з Європейським банком реконструкції та розвитку в 2007-2008 роках на загальну суму 2 559201 грн.

Крім того, на підставі кредитної угоди №14849 від 12.07.2004 ДП «Український центр механізації колійних робіт»перерахувало кредитору платіжним доручення № 18 від 07.12.2007 1591443,50 дол. США або 8 036 789,68 грн., з яких: % по кредиту 2 829 497грн.; комісійні 533618 грн.; перерахунок розподілу основної суми кредиту 1 411 980грн., що разом становить 4775095 грн.

Водночас, з матеріалів справи видно, що позивачем до складу валових витрат було віднесено 4 990019 грн., з огляду на що суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок ДПІ у Святошинському районі міста Києва про протиправне завищення позивачем валових витрат на 214924 грн.

Відповідно до пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

За ст.212 «Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»КК України під великим розміром коштів слід розуміти суми податку, збору чи іншого обов'язкового платежу, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»неоподаткований мінімум у розмірі 17 гривень застосовується у випадках, коли норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Згідно з пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень, з огляду на що на 2008 рік була встановлена податкова соціальна пільга 257,50 грн.

За таких умов, ДПІ у Святошинському районі міста Києва правомірно нарахувало позивачу штрафні санкції відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяК.С. Пащенко