Ухвала суду № 106677088, 07.10.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13794/22

2/760/9409/22

У Х В А Л А

про відмову відкритті провадження у справі

07 жовтня 2022 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі судді Зуєвич Л.Л., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177, 184-186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві /далі - Казначейська служба/ (код ЄДРПОУ: 44116011; адреса: 01024, м. Київ, вул. Терещенківська, 11а) про безспірне стягнення заборгованості нарахованої пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позов та його обґрунтування

03.10.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 30.09.2022, за підписом позивача, в якій він просить суд:

«Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 44116011, телефон 202-12-85) стягнути у безспірному порядку з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, (код ЄДРПОУ 42098368, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, телефон 486 77 94) або за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на мою, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .), користь суму заборгованості (різницю між нарахованою та виплаченою мені пенсією), у розмірі 869867,69 (вісімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят сім гривень шістдесят дев`ять копійок), яка виникла за період з 20.12.2016 року по 26.092. 2020р.- день призначення та виплати перерахованої пенсії. Кошти перерахувати на рахунок Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «ОЩАДБАНК» ТВБВ №Ю026\084.МФО банку: 322669. Код отримувача 2089321033. Картковий рахунок № ІІА 023226690000026201500304956. Отримувач: ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, вказано наступне:

«-Вважаю, що моя заява до Вашого суду правомірна за юрисдикційною належністю, оскільки спір щодо даного питання вирішено в порядку адміністративного судочинства, заборгованість Відповідача визначена адміністративним судом і Відповідачем офіційно визнана. Таким чином, спір з органом державної влади відсутній, предметом позову є не спір з органом державної влади, а відшкодування встановлених збитків, що входить до компетенції загального суду відповідно ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України;

-З метою захисту моїх прав щодо отримання повного розміру перерахованої пенсії я подав позовну заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва;

-Судовим Рішенням від 19 грудня 2019 року по справі № 640/13649/19 (копія додається) було вирішено зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести нарахування та виплату мені пенсії на підставі розрахунку пенсії від 02.10.2018 року в розмірі 36 241,86 грн, починаючи з 20.12.2016 року, без обмеження її максимальним розміром, та здійснити виплату заборгованості, з урахуванням виплачених сум;

-Виплату пенсії відповідно судового рішення в розмірі 36 241.86 грн. розпочато з 27.02.2020 - дня набрання судовим рішенням законної сили;

-Разом з тим, за рахунок невиплаченої різниці з 20.12.2016 року по 27.02.2020 р. за Головним управлінням утворився борг по виплаті моєї пенсії в сумі 869867.69 грн, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за підписом Заступника начальника Головного управління О.Прищепи (копія додається);

-Цим листом також повідомлялось, що доплату різниці пенсії в сумі 869867,69 грн. буде проведено відповідно Порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» (далі - Порядок 649). Тобто, мені було надано не конкретну відповідь чи пояснення із зазначеними заходами та строками вирішення, як того вимагають частина друга статті 3 і частина друга статті 19 Конституції України та Закон «Про звернення громадян». Закон вимагає вирішити питання, проконтролювати і повідомити про наслідки вирішення, а не про назву Постанови. Цього не було зроблено, тому я звернувся до Головне управління із заявою про роз`яснення - коли і у який спосіб мені буде виплачено заборгованість (копія додається).

-У відповідь отримав повідомлення ( копія листа додається), що моє судове рішення внесено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр) відповідно до Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, прийнятого на підставі пункту 3 попереднього Порядку 649 і затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 26 вересня 2018 року N 20-1. На цьому процедура зупинилася, ніяких коштів я не отримав, судове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року по справі № 640/13649/19 ЗАЛИШИЛОСЬ НЕВИКОНАНИМ, а я залишився без належних мені коштів з 20.12.2016, тобто більш, ніж за 5 років.

-Врешті, Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року № 640/5248/19 та Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Тим самим автоматично скасовано похідні від цієї Постанови Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду та Порядок ведення обліку рішень, суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 26 вересня 2018 року N 20-1.

-Протиправна бездіяльність Головного управління є фактичною відмовою у виплаті нарахованої заборгованості і порушує мої права, гарантовані Конституцією України, не дає змоги отримати відшкодування за витрачені нерви, сили та здоров`я, які я зазнав при відстоюванні прав на отримання належної пенсії, значна частина якої за рішенням суду не виплачена».

У зв`язку з викладеними обставинами ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично матеріали позову передано судді по реєстру 06.10.2022.

Щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду

Дослідивши матеріли справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту позову вбачається, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 640/13649/19, яке набрало законної сили.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 686/2636/17 (провадження № К/9901/207/18) викладено наступне:

«Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що процесуальним законодавством визначено декілька видів судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії.

Отже, у спірних правовідносинах мають місце обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

За вказаних обставин, якщо позивачка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.»

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17 наведено таку правову позицію:

«Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналіз вищезазначених законодавчих норм свідчить про те, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII».

Отже, враховуючи наведені правові висновки, підстави позову ОСОБА_1 та його суть, предмет спору у даній справі не може бути предметом окремого судового провадження, а поставлені позивачем питання можуть бути предметом розгляду в межах відповідної адміністративної справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Підсумки

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав невірну юрисдикційну підвідомчість для звернення з відповідним позовом, а також спосіб захисту порушених прав, у зв`язку з чим наразі суд позбавлений можливості в такий спосіб захистити чи відновити його право.

За змістом ч. 4 ст. 186, п. 7 ч. 1 ст. 353 ЦПК України ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 186, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про безспірне стягнення заборгованості нарахованої пенсії, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання /ч. 2 ст. 261 ЦПК України/.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич