Постанова № 10667547, 01.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 червня 2010 року 08:52 № 2а-6860/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укобудпостач"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень №0000782305/0 від 26.02.2009р. та №0000782305/1 від 03.04.2009р.

За участю представників сторін:

позивача : Петренко О.В. (довіреність від 01.03.2009р. №77)

відповідача: Кириленко М.Є. (довіреність від 11.01.10р. №6),

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.06.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень №0000792305/0 від 26.02.2009р., №0000782305/1 від 03.04.2009р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2009р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, шляхом зупинення дії податкових повідомлень рішень №0000792305/0 від 26.02.2009р., №0000782305/1 від 03.04.2009р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що надані позивачем для перевірки документи (податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення) є належними та допустимими доказами понесених витрат, які відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.152.94р. №334-94-ВР «Про оподатковування прибутку підприємств»включаються до складу валових витрат. Крім того, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, оскільки ніякими правилами ведення податкового обліку не визначається, що витрати по перевезенню можуть бути підтверджені лише товарно-транспортними накладними. За наведених обставин, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав та вважає, що податкові повідомлення рішення, якими визначено податкові зобовязання та застосовані штрафні (фінансові) санкції винесені правомірно за порушення позивачем п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.. 48 Закону України від 05.04.2001р. №2344-111 «Про автомобільний транспорт».

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Укобудпостач" код за ЄДРПОУ 33993753 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2008 р. та складено акт перевірки №648/2305/33993753 від 07.02.2009р.

За результатами перевірки було встановлено порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема підприємством занижено оподатковуваний прибуток 109 212,61 грн., оскільки неправомірно віднесено до складу скоригованих валових витрат, сплату послуг по автоперевезенням всього у сумі 436'850,46 грн.,.у тому числі

2 квартал 2007 року в сумі - 62'903,08 грн.: - ТОВ «Прім'єр Проекта»(код 34616323 м. Київ)- до перевірки надано податкові накладні, акти виконаних робіт №10 від 30.04.2007, №15 від 31.05.2007, №19 від 30.06.2007, на підприємстві відсутні, до перевірки не надано ТТН, крім того, згідно бази АІС ОР ТОВ «Прім'єр Проекта»визнано банкрутом, з 2007 року звітність до ДПІ у Печерському районі м. Києва не надає

3 квартал 2007 року в сумі - 96'243,76 грн. - ТОВ «Прім'єр Проекта»(код 34616323 м. Київ)- до перевірки надано податкові накладні, акти виконаних робіт №26 від 31.07.2007, №б/н від 31.08.2007, №б/н від 31.08.2007, на підприємстві відсутні, до перевірки не надано ТТН, крім того, згідно бази АІС ОР ТОВ «Прім'єр Проекта»визнано банкрутом, з 2007 року звітність до ДПІ у Печерському районі м. Києва не надає

4 квартал 2007 року в сумі - 43'169,60 грн. . - ТОВ «Гранд В»(код 33722207 м. Одеса)- до перевірки надано податкові накладні, акти виконаних робіт від 28.09.2007,від 31.10.2007, від 30.11.2007, від 28.12.2007 на підприємстві відсутні, до перевірки не надано ТТН, 1 квартал 2008 року в сумі - 88'084,03 грн. - ТОВ «Гранд В»(код 33722207 м. Одеса)- до перевірки надано податкові накладні, акти виконаних робіт від 25.01.2008,від 31.01.2008, від 08.02.2008, від 29.02.2008, 31.03.2008 на підприємстві відсутні, до перевірки не надано ТТН, 2 квартал 2008 року в сумі - 51'950,00 грн. - ТОВ «Алекон»(код 34736969 м. Одеса)- до перевірки надано податкові накладні, акти виконаних робіт від 31.05.2008, від 30.06.2008, на підприємстві відсутні, до перевірки не надано ТТН, 3 квартал 2008 року в сумі - 94'499,99 грн. ТОВ «Алекон»(код 34736969 м. Одеса)- до перевірки надано податкові накладні, акти виконаних робіт від 31.07.2008, від 31.08.2008, 30.09.2008 на підприємстві відсутні, до перевірки не надано товарно-транспортну накладну.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 26.02.2009р. №0000792305/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 157483,06 грн., в т.ч. 109212,61 грн. основного платежу, 48270,45 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням, ТОВ «Укобудпостач»оскаржило його в адміністративному порядку, шляхом подання первинної скарги .

За результатом розгляду скарг, податкове повідомлення - рішення від 26.02.09р. №0000782305/0 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва залишено без змін, скарги - без задоволення та винесене нове податкове повідомлення рішення №0000782305/1 від 03.04.2009р.

Правомірність вказаних податкових повідомлень рішень є предметом даного спору.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 p. N 128/2568 зі змінами та доповненнями:

-Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. -Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. -Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія-з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. -Приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення.

-товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

-Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно п. 11 Правил оформлення документів на перевезення затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568 зі змінами та доповненнями «Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не попускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної „накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

У випадку перевантаження вантажу в процесі його перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому обов'язково зазначаються реквізити: повна назва власника транспорту та його адреса, прізвище, ім'я та по батькові водія, державний номер автомобіля Перевізника, який здав вантаж, і Перевізника, який його прийняв. Акт складається у двох екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох Перевізників (по одному для кожного). Це зазначається в товарно-транспортній накладній.»

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні переведення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. Таким чином, суд вважає, що товарно-транспортна накладна відноситься до транспортної документації, застосування якої для всіх субєктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно зі статтею 1, 9 Закону України від 16.07.99 p. № 996-XIV " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі по тексту - Закон України № 996-XIV) із змінами та доповненнями, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.4, 2.7 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України D5.06.95 р. за № 168Y704 із змінами та доповненнями, передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону «Про оприбуткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду y зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»включаються до складу валових витрат витрати на потреби не повязані з веденням господарської діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІП із змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон №2181), обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платників податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

З висновків акту перевірки вбачається, що на момент перевірки у підприємства відсутня первинна транспортна документація, що може підтвердити фактичність отриманих послуг, їх обєм, кількість та вид, така документація не була надана і суду на його вимогу.

Тому, суд вважає, що підтвердити фактичність наданих позивачу його контрагентами послуг, під час провадження у справі, є неможливим.

Окрім того, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що зі змісту розділу 1 Договорів про надання послуг, укладених позивачем з ТОВ «Премєр-Проект», ТОВ «Гранд-В»та ТОВ «Алекон»зазначено, що виконавець зобовязується надати замовнику автотранспортні та експедиторські послуги з перевезення будівельних матеріалів за відповідним маршрутом, який, в деяких випадках визначений, а в інших випадках визначатиметься сторонами додатково, в обсязі, на умовах та за плату, визначених цим договором, а замовник зобовязується прийняти та оплатити надані послуги.

Як вже було зазначено вище, однією із умов віднесення підприємством витрат до складу валових витрат, згідно пункту 5.1 підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону «Про оприбуткування прибутку підприємств», є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під час розгляду справи, судом неодноразово витребовувались у позивача документи щодо будівельних матеріалів, які, власне, мали переміщуватися на підставі договорів про надання послуг, укладених позивачем з ТОВ «Премєр-Проект», ТОВ «Гранд-В»та ТОВ «Алекон».

Жодні документи, які б підтвердили складський рух будівельних матеріалів, накладні на поставку таких матеріалів іншим особам, довіреності на отримання уповноваженою особою поставлених будівельних матеріалів, позивачем до справи не подано, про наявність таких доказів суд не повідомлено.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що податковий орган цілком правомірно визначив ТОВ «Укобудпостач»суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 109212,61 грн.

Порядок застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства визначено статтею 17 Закону №2181-111 та Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних санкцій органами державної податкової служби, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. №110 і зареєстрованої в Мінюсті України від 23.03.2001р. №268/5459 із змінами та доповненнями (далі по тексту - Інструкція №110).

Підпунктом 6.1.10 пункту 6 Інструкції №110 визначено, що штрафні санкції застосовуються незалежно від стану розрахунків платника податків з бюджетами, існування податкового боргу чи наявності переплати у платника податків.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 штрафні санкції, передбачені пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються платником податків. Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181, платник податків, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а)або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б)або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Тобто, згідно п. 17.2 статті 17 Закону №2181 умовою для застосування штрафу є факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Обов'язок щодо обчислення недоплати і штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати в обох наведених випадках покладено на платника податків. У зв'язку з цим форми уточнюючих податкових декларацій і розрахунків, які затверджені відповідними наказами ДПА України, передбачають рядки для декларування платниками податків сум недоплати і штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 і пункту 2.7 Інструкції №110, недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання.

Згідно підпункту 1.5 статті 1 Закону №2181, штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Оскільки статтею 1 цього Закону податковим зобов'язанням визначене зобовязання платника податків сплатити до бюджетів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, то недоплата і штраф є складовими податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 правомірно застосовано до ТОВ «Укобудпостач»штрафну санкцію у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено податкові повідомлення рішення №№0000792305/0 від 26.02.2009р., №0000782305/1 від 03.04.2009р.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень. Натомість позивач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.О. Григорович