Постанова № 10667543, 07.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2010 року 13:57 № 2а-16288/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мак Девід"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

провизнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії

За участю представників:

позивача :Андрієнко П.В. (довіреність від 01.03.2010р.)

відповідача :Радужний О.С. (довіреність №54 від 06.04.2009р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 07.06.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Мак Девід»з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Мак Девід»з дати його складання та зобовязання відновити в Реєстр платників податку на додану вартість.

З урахуванням поданих позивачем уточнень позовних вимог на розгляді в Окружному адміністративному суді м. Києва знаходиться справа за позовом ТОВ «Мак Девід»до ДПІ у Соломянському районі м. Києва про скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Мак Девід»від 17.11.2009р. з моменту його складання та зобовязання поновити свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Мак Девід»з 17.11.2009р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість у відповідності до п. 2.2 ст. 2, п.п. 9.4 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР про що було видане свідоцтво від 19.11.2002р. №36069214. Вважає, що відповідач незаконно анулював реєстрацію ТОВ «Мак Девід»як платника податку на додану вартість з 17.11.2009р. шляхом прийняття акту №871 від 17.11.2009р. Таким чином, позивач посилається на порушення податковим органом вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Наказу ДПА України від 10.08.2005р. №327 та Наказу ДПА України від 01.03.2000р. №79.

Відповідач проти позову заперечує, та вважає, що складений ДПІ у Соломянському районі м. Києва Акт №871 від 17.11.09р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість правомірним, оскільки за даними перевірки та згідно системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено заниження позивачем податкових зобовязань на загальну суму 977,80 тис. грн. В наданих суду запереченнях відповідач посилається порушення позивачем пункту 9.8. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” та абз. 1 п. 3 розпорядження кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №1120-р.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мак Девід»(код ЄДРПОУ 30673592) адреса реєстрації: м. Київ, вул. Механізаторів, буд. 2, згідно п.п. 2.2 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що ДПІ у Соломянському районі м. Києва видане свідоцтво №36069214, початок дії якого 19.11.2002 року та присвоєно індивідуальний податковий номер 306735926580.

ДПІ у Соломянському районі м. Києва проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Мак Девід»податкових декларацій з податку на додану вартість за період березень 2008 року вересень 2009 року та відповідно до системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено заниження податкових зобовязань на суму більше 300 тис. грн. За результатами перевірки складено Довідку №863/15-220 від 17.11.09р та зроблено висновок, що свідоцтво платника ПДВ №36069214 ТОВ «Мак Девід»підлягає скасуванню відповідно до підпункту «в»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до Розпорядження Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 17.07.2009р. №61-Р була створена комісія, якою встановлено, що ТОВ «Мак Девід», зареєстроване як платник податку на додану вартість, протягом з березня 2008 року по вересень 2009 року подає декларації з ПДВ, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкові зобовязання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджено Довідкою про результати документальної невиїзної перевірки №863/15-220 від 17.11.09р., про що був складений Акт від 17.11.2009 р. №871 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Мак Девід».

На підставі перелічених документів комісією встановлено, що є підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у разі подання декларацій з цього податку, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкової зобовязання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»за №168/97 від 03.04.97р. із змінами та доповненнями та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №1120-р «Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість».

У звязку з цим комісія вирішила анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість з 17.11.2009р. та зобовязала позивача повернути податковому органу Свідоцтво та всі його засвідчені копії разом із супровідним листом протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон №168/97-ВР).

Відповідно до 1.3 ст. 1 Закону, платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Як встановлює п. 2.1, 2.2 та п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, платником податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мак Девід»(код ЄДРПОУ 30673592), згідно п.п. 2.2 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що ДПІ у Соломянському районі м. Києва видане свідоцтво №36069214, початок дії якого 19.11.2002 року та присвоєно індивідуальний податковий номер 306735926580.

Відповідач в своїх запереченнях посилається на п.п. “в” п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” та абз. 1 п. 3 Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №1120-р «Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість»., як на підставу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Мак Девід», в звязку з виявленням факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобовязання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд не погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р від 01.07.2009 “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)”у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

Однак, підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначені в п.9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті "в" цього пункту.

Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "г" цього пункту.

Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.

Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво:

якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання;

якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Враховуючи, що у абз. 2 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р від 01.07.2009 “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)”встановлюється додаткова підстава для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яка не передбачена абз. 1 п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, суд приходить до висновку, що положення абз. 2 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009 “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)”про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", суперечить абз. 1 п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Жодних змін до п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” з приводу анулювання свідоцтва платника ПДВ в разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобовязання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” законодавець не вносив.

Таким чином, пункт 9.8 цього Закону не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, як встановлення органами державної податкової служби факту подання декларації з ПДВ, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкові зобовязання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином, зважаючи на невідповідність абз. 2 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009 “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)” положенням абз. 1 п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", а також враховуючи пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України, відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, суд приходить до висновку що абз. 2 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009 Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)”не підлягає застосуванню.

Крім того, судом враховується, що п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009 був скасований розпорядженням Кабінету Міністрів України №1120-від 09.09.2009, а лист Державної податкової адміністрації України “Про застосування окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" з урахуванням вимог розпорядження Уряду від 01.07.2009 р. № 757-р”№14927/7/16-1517 від 15.07.2009 був відкликаний листом Державної податкової адміністрації України № 20400/7/16-1517 від 21.09.2009.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного рішення про анулювання реєстрації ТОВ«Мак Девід»платником податку на додану вартість.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів правомірності анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Мак Девід»підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Скасувати Акт ДПІ у Соломянському районі м. Києва про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Девід»№871 від 17.11.2009р.

3.Поновити свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Мак Девід»з 17.11.2009р.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.О. Григорович