Ухвала суду № 106674212, 06.10.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9243/19

н\п 2/490/1423/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі –Романовій К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

22.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Миколаївської міської ради, в якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.11.2019 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Центрального суду м. Миколаєва від 08.11.2019 року клопотання ОСОБА_1 – задоволено, витребувано з Державного архіву Миколаївської області належно завірену копію правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_2 , а також матеріали, пов`язані з присвоєнням даному будинку іншої адреси (рішення, розпорядження органів виконавчої влади, тощо).

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.05.2020 року повторно витребувано з Державного архіву Миколаївської області належно завірену копію правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_2 , а також матеріали, пов`язані з присвоєнням даному будинку іншої адреси (рішення, розпорядження органів виконавчої влади, тощо).

18.06.2020 року на адресу суду від Державного архіву Миколаївської області надійшов лист, згідно якого ухвалу суду від 21.05.2020 року неможливо виконати у зв`язку із відсутністю пошукових даних, а саме: дати створення документа та назви установи (органу виконавчої влади), яка приймала рішення (розпорядження).

Ухвалою від 01.07.2020 року витребувано: від приватного нотаріуса ММНО Ласурія С.А. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; від Державного архіву Миколаївської області належно завірену копію свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_2 від 08.12.1967 року.

05.08.2020 року на адресу суду від Державного архіву Миколаївської області надійшов лист, згідно якого відомостей про надання ОСОБА_2 свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_2 та самого свідоцтва немає.

18.08.2020 року, на виконання вимог ухвали від 01.07.2020 року, від приватного нотаріуса ММНО Ласурія С.А. до суду надійшла копія спадкової справи №05/2014, що заведена після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 31.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача – адвокат Коваль В.І. до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Слухання справи неодноразово відкладалось.

У відповідності до приписів ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи, та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів та застосовує правові акти, Конвенцію про захист людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, практику Європейського Суду з прав людини як джерело права ( ст.10 ЦПК України).

За приписами ст. 263 ч.4 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Збирання доказів у цивільному процесі не є обов`язком суду.

У відповідності до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, а відповідно до ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 1299 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, але для цього необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із ст. 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а згідно статті 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, тим самим після смерті спадкодавця, до складу спадщини вийшло право власності на нерухоме майно на території відповідача.

Спадкоємцями, згідно із ст. 1222 ЦК України, за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, такими є позивачі по справі, що вказує на правомірність їх звернення.

Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти; не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до абз. 3 ч.2 ст.331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації, а згідно до ч.3 ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

На виконання постанови КМУ від 27 лютого 1995 року № 150 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" були прийняті Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056. Правила встановлювали порядок державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб. До об`єктів нерухомого майна, що підлягали державній реєстрації, відносяться: жилі будинки (домоволодіння), розташовані на земельній ділянці під окремим порядковим номером на вулиці, площі, провулку; нежилі будинки, дачі, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках; вбудовані в жилі будинки нежилі приміщення (як частини цього будинку); квартири в багатоквартирних будинках.

Відповідно до п. 4.1 зазначених Правил оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводилось із видачею свідоцтва про право власності: фізичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна; власникам спільних будівель, які на законних підставах здійснили перебудову, прибудову, внаслідок чого змінились належні їм частки; членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об`єднання, які повністю внесли свої пайові внески та в інших випадках. Державні органи приватизації видавали свідоцтва наймачам квартир у державному житловому фонді, які приватизували їх відповідно до Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду". Правила втратили чинність на підставі наказу Держархітектури від 9 червня 1998 року № 121.

На виконання постанови КМУ від 18 лютого 1998 року № 192 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно" прийнято Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена наказом Держбуду України від 9 червня 1998 року № 121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 1986 року за № 399/2839.

Інструкція втратила чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 15 лютого 2002 року № 36 у зв`язку з прийняттям Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.

Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно встановлює, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами БТІ, створеними до набрання чинності Законом України від 11 лютого 2010 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно (пункти 1.1, 1.3).

Позивач немає можливості оформити право власності на житловий будинок у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа та державної реєстрації нерухомого майна за спадкодавцем.

Право власності відповідно до ст. 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно із ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а згідно статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд сприяє учасникам процесу в реалізації ним прав, передбачених цим Кодексом, та роз`яснює наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

За такого, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу право на надання відповідних доказів ( як-то надання дублікату свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_2 , тощо), та роз`яснити, що в разі невчинення таких процесуальних дій, судом буде прийматись рішення на підставі наявних доказів.

Керуючись ст.2,4,5,10,12 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Слухання справи відкласти на 22 листопада 2022 року на 9:15 год. в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва.

Надати можливість позивачу надання доказів, та роз`яснити в порядку ст. 12 ЦПК України, що в разі невчинення даної процесуальної дії, позов буде розглянутий на підставі заявлених вимог та доданих доказів.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя : Черенкова Н.П.