Постанова № 10667236, 12.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 травня 2010 року 10:20 № 2а-14553/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірної компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.10.2009р. №0001514120/0 За участю представників:

позивача:Ганченко М.О. (довіреність від 23.12.2009р.), Болдін В.В. (довіреність від 23.12.2009р.)

відповідача:Муха С.І.(довіреність № 315/9/10-110 від 15.03.2010р. №236) На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.05.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Філії Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз»звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001514120/0 від 28.10.2009р.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю обовязку позивача зі сплати збору за використання символіки міста Києва. Позивач, посилаючись на рішення Київської міської ради від 15.02.94р. №7, зазначає, що слово «Київ»міститься у назві позивача лише як визначення місцезнаходження його філії. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Відповідач вважає правомірним нарахування позивачу суми податкового зобовязання зі збору за право використання місцевої символіки у розмірі 39 243,42 грн. за порушення вимог ст.ст.12, 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. №56-93 «Про місцеві податки та збори»та пункт 1.2 розділу І і пунктів 6.2, 6.3 розділу VІ Положення про збір за право на використання символіки м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради народних депутатів від 15.02.1994р. №7.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд м. Києва -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову документальну виїзну перевірку Філії Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз»Дочірнього підприємства «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р., за результатами якої було складено Акт перевірки № 460/41-20/23517243 від 16.10.2009 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено ст.ст. 12, 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. №56-93 «Про місцеві податки та збори», пункт 1.2 розділу І і пункти 6.2, 6.3 розділу VІ Положення про збір за право на використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради народних депутатів від 15.02.1994р. №7 «Про введення збору за право на використання символіки м. Києва»в результаті чого не подано розрахунки сплати збору за право на використання символіки міста Києва за І кв. 2008 року по ІІ кв. 2009 р. до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП. Всього за період, що перевірявся, не нараховано та не сплачено збору на суму 259 210,96 грн., в тому числі: І кв. 2008 р. 49 983,89 грн., ІІ кв. 2008 р. 32 234,04 грн., ІІІ кв. 2008 р. 14571,04 грн., ІV кв. 2008р.- 23 642,03 грн., І кв. 2009р. 105 869,84 грн., ІІ кв. 2009 р. 32 910,12 грн.

Відповідач зазначив, що в п. 2.1 Положення про збір за право на використання символіки міста Києва визначено, що обєктом оподаткування збором для юридичних і фізичних осіб є виготовлена продукція (виконані роботи, надані послуги) з використанням символіки міста Києва з комерційною метою.

Висновок відповідача мотивований тим, що «Київтрансгаз»використовує у власній назві символіку м. Києва, а саме назву «Київ» в господарських цілях, шляхом здійснення діяльності у сфері надання послуг з постачання природного газу населенню, бюджетним організаціям, промисловості, а тому підприємство є платником збору за право на використання символіки м. Києва.

Позивач не погодився з висновком відповідача та подав заперечення від 21.10.2009 року до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, зазначивши, що оскільки у нього відсутній обєкт оподаткування, він не є платником збору за право на використання символіки міста Києва, а отже висновки акту не відповідають чинному законодавству.

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків враховано заперечення позивача в частині визнання суми заниження збору за право на використання місцевої символіки, та викладено п. 5 висновку стосовно даного порушення в наступній редакції:

«Порушено статті 12, 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. №56-93 «Про місцеві податки та збори»та пункт 1.2 розділу І і пункти 6.2, 6.3 розділу VІ Положення про збір за право на використання символіки м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради народних депутатів від 15.02.1994р. №7 «Про введення збору за право на використання символіки м. Києва»в результаті чого не подано розрахунки сплати збору за право на використання символіки м. Києва за І кв. 2008 року по ІІ кв. 2009 р. до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, збір за період, що перевірявся, не нараховано та не сплачено всього на суму 25921,08 грн., в тому числі: І кв. 2008 р. 4998,39 грн., ІІ кв. 2008 р. 3223,40 грн., ІІІ кв. 2008 р. 1457,10 грн., ІV кв. 2008р.- 2364,20 грн., І кв. 2009р. 10586,98 грн., ІІ кв. 2009 р. 3291,01 грн.»

При цьому податковим органом враховано, що відповідно до Розділу ІV п. 4.1 рішення Київської міської ради від 09.03.2006р. №149/3240 збір заправо на використання місцевої символіки стягується з юридичних осіб у розмірі 0,1 відсотка вартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) з використанням символіки м. Києва. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) Філією УМГ «Київтрансгаз»ДК «Укртрансгаз»за перевірений період становить 25921 095,46

Так, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001514120/0 від 28.10.2009 року, яким Філії УМГ «Київтрансгаз»ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України» визначено суму податкового зобовязання зі збору за право використання місцевої символіки у розмірі 39 243,42 грн., в тому числі за основним платежем 25921,08 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 13322,34 грн.

Правомірність вказаного податкового повідомлення рішення є предметом даного спору.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Преамбулою Закону України «Про систему оподаткування»визначено, що цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до статті 4 зазначеного Закону платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Пунктом 9 частини 2 статті 15 Закону України «Про систему оподаткування»збір за право використання місцевої символіки визначено серед місцевих податків та зборів.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому, податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2-4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

Суд приходить до висновку, що вищезазначеними нормами органам місцевого самоврядування делеговано повноваження щодо встановлення ставок, механізму справляння та порядку сплати збору.

Відповідно до вимог абзаців 1 та 2 статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 «Про місцеві податки і збори»збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Отже, зазначеним Декретом визначено, що до місцевої символіки, яка є предметом справляння місцевого збору, відносяться герб міста або іншого населеного пункту, назва чи зображення архітектурних, історичних пам'яток. При цьому, назва міста або іншого населеного пункту, якщо таке місто або такий населений пункт не віднесено до архітектурних чи історичних пам'яток, до місцевої символіки відповідно до норм вказаного Декрету не відноситься.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»від 08.06.2000 N 1805-III до архітектурних та історичних пам'яток, що складають об'єкти культурної спадщини, відносяться історичні центри, вулиці, квартали, площі, архітектурні ансамблі, залишки давнього планування та забудови, окремі архітектурні споруди, а також пов'язані з ними твори монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, будинки, споруди їхні комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів, які є об'єктами культурної спадщини національного або місцевого значення та занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Відповідно до статті 4 вищезазначеного Закону занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

З огляду на викладене, судом не приймаються посилання відповідача на те, що рішенням №72 від 21.03.1995 р. «Про схвалення Переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки»виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів, було затверджено Перелік назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку; п.76 до згаданого переліку віднесено назву «Київ».

Зазначену позицію суд обґрунтовує тим, що право на внесення певного обєкту до архітектурної чи історичної памятки вищенаведеним Законом делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.

Отже, до компетенції органів місцевого самоврядування не віднесено визначення кола платників збору за використання місцевої символіки та визначення обєктів, які відносяться до архітектурної чи історичної памятки.

Тільки віднесення певного обєкту до архітектурної чи історичної памятки в порядку, встановленому Законом, може визначати використання даного обєкту як правову підставу для сплати збору за використання місцевої символіки.

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що назва філії підприємства - Філія Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» не відноситься до місцевої символіки, яка могла бути об'єктом справляння збору за право на використання такої символіки відповідно до статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», оскільки не є гербом міста або іншого населеного пункту, ні назвою чи зображення архітектурних, історичних пам'яток. Використання слова «Київ»в назві підприємства, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, лише вказує на місцезнаходження філії підприємства за територіальною ознакою, зокрема, на те, що місцем її розташування є місто Київ.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено обставину використання символіки з комерційною метою, що визначено в ст. статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»в якості передумови сплати збору за право на використання місцевої символіки.

Таких висновків суд доходить з урахуванням тієї обставини, що позивач не використовує у власній назві та товарних знаках слова «Київ»чи похідних від нього, місцем знаходження якого є інше місце, ніж м. Київ, в тому числі при виготовленні (виконанні, наданні) продукції.

Згідно Довідки №2610 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Філія Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз»(код 23517243) є відокремленим підрозділом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»без права юридичної особи, місцезнаходження: 03065, м. Київ, пр.-т. Комарова, буд. 44.

Відповідно до Положення про філію Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз»основним завданням підрозділу є надання від імені Дочірньої компанії «Укртрансгаз»послуг з транспортування споживачам України природного газу, здійснення транзиту природного газу територією України, зберігання газу в підземних сховищах, забезпечення надійного функціонування та розвитку газотранспортної системи України тощо. Постановою Кабінету міністрів України № 1173 від 24.07.1998 року «Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання природного газу»на позивача покладено функції з транспортування та зберігання природного газу.

З матеріалів, поданих позивачем, також вбачається, що місце розташування «Київтрансгаз»є історичним та було визначено ще у 1946 році відповідно до наказу дирекції газопроводу «Дашава - Київ»№ 31 від 10.06.1946 року про організацію Київського районного управління дирекції газопроводу, який будується, з місцем знаходження в місті Києві. Дочірня компанія «Укртрансгаз»в різних регіонах України має філії із співзвучним назвами «Львівтрансгаз»(з місцезнаходженням у м. Львів), «Харківтрансгаз»(з місцезнаходженням у м. Харків), «Черкаситрансгаз»(з місцезнаходженням у м. Черкаси) та інші.

Таким чином, суд вважає, що назва підрозділу підприємства Філія Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз», вказує лише на її місцезнаходження за територіальною ознакою і не використовується у комерційних цілях, а тому не може відноситись до елементів місцевої символіки, і не може би бути об'єктом оподаткування збором за право використання місцевої символіки.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 9 квітня 1996 р. № 514 було затверджено «Положення про збір за право на використання символіки міста Києва», пунктами 1.3 1.5 якого було визначено, що використання символіки м. Києва (в назвах підприємств, товарних знаках, при виготовленні продукції, наданні послуг, здійсненні робіт) з комерційною метою дозволяється тільки при наявності дозволу на використання символіки м. Києва з комерційною метою за формою згідно з додатком 1 до цього Положення. (п. 1.3), дозвіл на використання символіки м. Києва з комерційною метою (далі - дозвіл) видається управлінням по охороні пам'яток історії, культури та історичного середовища (п.1.4), юридичні особи та громадяни, які не отримали дозвіл у встановленому порядку, але використовують символіку м. Києва з комерційною метою, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. (п.1.5)

Таким чином вищенаведеними нормами розпорядження Київської міської державної адміністрації від 9 квітня 1996 р. № 514 передумовою комерційного використання символіки м. Києва визначено наявність дозволу, використання без дозволу тягне відповідальність в порядку, визначеному законодавством.

Отже, нормами Положення про збір за право на використання символіки міста Києва прямо передбачено застосування заходів впливу, проте не передбачено стягнення податку.

З огляду на викладене суд вважає. що позивач не є платником збору за право використання місцевої символіки, відтак донарахування останньому збору на використання місцевої символіки м. Києва є неправомірним.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважені, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач - суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Зокрема, відповідачем не доведено тієї обставини, що найменування «Київ»віднесено до архітектурної чи історичної памятки в порядку, встановленому Законом, та використання позивачем слова «Київ»у назві філії з комерційною метою (тобто отримання прибутку чи переваг за рахунок назви філії).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, а також те, що відповідачем не подано до суду належних доказів в обґрунтування поданого заперечення, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що визначення податкового зобовязання зі збору за право використання місцевої символіки у розмірі 39 243,42 грн., в тому числі за основним платежем 25921,08 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 13322,34 грн., є неправомірним, а податкове повідомлення рішення №0001514120/0 від 28.10.2009р підлягає скасуванню.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Філії Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення рішення від 28.10.2010 року №0001514120/0 Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.О. Григорович