Постанова № 10667144, 02.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-601/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі судового засідання Манічевій В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Петрук В. П. (діє на підставі довіреності №ГО-09/284 від 04.12.2009 р.)

від відповідача: не зявився

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 червня 2010 pоку проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі ДПІ у м. Рівне) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. З урахуванням поданих уточнень позовних вимог, позивач просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000672240/0 від 15.07.2009 р.; №0000672240/1/22-514 від 06.08.2009 р.; №0000672240/2/22-514 від 15.10.2009 р.; №0000672240/3/22-514 від 23.12.2009р. на суму 12250 грн.; №0000762240/1/22-514 від 06.08.2009 р.; №0000762240/2/22-514 від 26.08.2009 р.; №0000762240/2/22-514 від 15.10.2009 р.; №0000762240/3/22-514 від 23.12.2009 р. на суму 6,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за результатами виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Рівненською філією Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(далі Рівненська філія ПАТ «СГ «ТАС») вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2006 р. по 31.03.2009 р. складено Акт №92/22-519/25833184 від 07.07.2009 р. На підставі зазначеного Акту ДПІ у м. Рівне безпідставно встановлено порушення Рівненською філією ПАТ «СГ «ТАС»пп. 4.1.2 п.4.1 ст. 4; пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. та направлено податкове повідомлення-рішення №0000672240/0 від 15.07.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі12250 грн.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що сума коштів, яка отримується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування, що є компенсацією витрат на ведення справи, не є страховими платежами і підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова, в податковому періоді, на який припадає припинення договору, а на суму повернутих страхових платежів страховиком здійснюється коригування валових внесків. Також відповідач вказує на неправомірне зменшення, на його думку, Рівненською філією ПАТ «СГ «ТАС»на підставі розпоряджень Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»валового доходу від страхової діяльності на частку страхових платежів перерахованих Приватному акціонерному товариству «Страхова група «ТАС», які не можуть вважатися страховими платежами сплаченими (нарахованими) за договорами перестрахування.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у м. Рівне з 15.06.2009 р. по 06.07.2009 р. провела виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Рівненською філією ПАТ «СГ «ТАС»вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2006 р. по 31.03.2009 р.

За результатами виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Рівненською філією ПАТ «СГ «ТАС»вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2006 р. по 31.03.2009 р. складено Акт №92/22-519/25833184 від 07.07.2009 р. На підставі зазначеного Акту ДПІ у м. Рівне встановлено порушення Рівненською філією ПАТ «СГ «ТАС»пп. 4.1.2 п.4.1 ст. 4; пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. та направлено податкове повідомлення-рішення №0000672240/0 від 15.07.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12250 грн.

24.07.2009 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»(далі ПАТ «Страхова група «ТАС») було направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення №0000672240/0 від 15.07.2009 р.

10.08.2009 р. ПАТ «Страхова група «ТАС»було отримано Рішення про результати розгляду первинної скарги від 05.08.2009 р. №34132/25-09 та податкове повідомлення-рішення № 0000672240/1/22-514 від 06.08.2009 р. Зазначеним Рішенням залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000672240/0 від 15.07.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі12250 грн. та донараховано штрафних санкцій у розмірі 6,50 грн.

13.08.2009 р. ПАТ «Страхова група «ТАС», не погоджуючись з висновками ДПІ у місті Рівне, направило скаргу про перегляд та скасування Рішення про результати розгляду первинної скарги від 05.08.2009 р. №34132/25-09 та податкового повідомлення-рішення № 0000672240/1/22-514 від 06.08.2009 р.

26.08.2009 р. ПАТ «Страхова група «ТАС»було отримано Рішення про результати розгляду первинної скарги від 21.08.2009 р. №36303/25-09 та 31.08.2009 р. було отримано податкове повідомлення-рішення від 26.08.2009 р. № 0000762240/1/22-514. Зазначеним Рішенням залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000762240/0/22-514 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6,50 грн.

01.09.2009 р. не погоджуючись з висновками ДПІ у м. Рівне, ПАТ «Страхова група «ТАС» направило скаргу про перегляд та скасування Рішення про результати розгляду первинної скарги від 21.08.2009 р. №36303/25-09 та податкового повідомлення-рішення №0000762240/1/22-514 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6,50 грн.

16.10.2009 р. ПАТ «Страхова група «ТАС»було отримано Рішення про результати розгляду повторних скарг від 14.10.2009 р. №18908/25-16/239,276 та 20.10.2009 р. було отримано податкове повідомлення-рішення №0000762240/2/22-514 від 15.10.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000672240/2/22-514 від 15.10.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі12250 грн.

Не погоджуючись з отриманим від Державної податкової адміністрації у Рівненській області Рішенням, позивачем було подано скаргу до Державної податкової адміністрації України №Г.04.0.0/8210 від 22.10.2009 р., результатом розгляду якої було Рішення №13341/6/25-0115 від 23.12.2009 р., де зазначається, що Державна податкова адміністрація України залишає без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0000672240/0 від 15.07.2009 р. з урахуванням рішень ДПІ у м. Рівне від 05.08.2009 р. №34132/25-09, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги (податкові повідомлення-рішення №0000672240/1 і №0000762240/0 від 06.08.2009 р.) і Рішення Державної податкової адміністрації у Рівненській області від 14.10.2009 р. №18908/10/25-16/239,276, прийняте за розглядом повторної скарги (податкові повідомлення-рішення №0000672240/2 і №0000762240/2 від 15.10.2009 р.), а скаргу без задоволення.

11.01.2010 р. ПАТ «Страхова група «ТАС»отримало податкові повідомлення-рішення №0000672240/3/22-514 від 23.12.2009 р. на суму 12250 грн. та №0000762240/3/22-514 від 23.12.2009 р. на суму 6,50 грн.

Аналізуючи вказані вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 р. №85/96-ВР, страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя - також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 р. №85/96-ВР, страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, повинні міститись у Правилах страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Норматив витрат на ведення справ для кожного виду страхування включений в розрахунок страхового тарифу, який передбачає оцінку ризику страховика так і його компенсаційні витрати, тобто у розрахованому страховому тарифі норматив норматив витрат на ведення справ є його структурною складовою, відповідно без виділення цієї структурної складової у нарахованому страховому платежу за конкретним договором страхування.

Страховий платіж щодо певного обєкту, терміну та інших умов страхування визначається в конкретному договорі страхування згідно зі страховими тарифами, які передбачені Правилами страхування, що зареєстровані в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування та погоджуються страхувальником і страховиком.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 р. №85/96-ВР, у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Таким чином, норматив на ведення справ є складовою страхового тарифу, а його абсолютна величина є складовою загальної суми страхового платежу, за рахунок якої страховик покриває витрати на проведення страхової діяльності (виготовлення бланків договорів, обслуговування, консультування, проведення експертиз, виплату агентської винагороди тощо).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. Дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується:

- за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону;

- за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Страховиком від отриманого чи нарахованого страхового платежу одразу сплачується податок в розмірі 3% від загальної суми валового доходу, який був нарахований на підставі страхового тарифу, невідємною складовою частиною якого є витрати на ведення справ.

Величина отриманого чи нарахованого страхового платежу визначається з урахуванням норм статей 9, 17, 28 Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 р. №85/96-ВР згідно з тарифами, при розрахунку яких визначено норматив на ведення справи. При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р., якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування). Отже, витрати позивача на ведення справ відносяться до і є частиною страхового платежу і відповідно є доходом від страхової діяльності. При цьому припинення дії договору страхування та повернення страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, не змінює правової та економічної суті такої частини страхових платежів як відрахування нормативних витрат на ведення справи (з урахуванням їх визначення та отримання страховиком до припинення договору та цільового використання).

Таким чином, страховик при отриманні чи нарахуванні доходу у вигляді страхових платежів, у тому числі їх частини, у вигляді нормативу витрат на ведення справ, який був визначений та включений при розрахунку до страхового тарифу, повинен оподатковуватись за ставкою 3%.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 р. №85/96-ВР, страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно з розділом І Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого Наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12 березня 1994 року N 13 «Про затвердження Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків», страховики мають право створювати на території України та за її межами, з правами відокремлених підрозділів страховиків, представництва, а також філії, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України. Філія страховика - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, яка повинна використовуватися згідно Положення про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність по видах, на які страховик одержав ліцензії Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями. Страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та представництв, організує контроль за страховими операціями філій.

Тобто, згідно чинного законодавства України відокремлені підрозділи позивача (страховика) не мають статусу юридичної особи, тому вони не підпадають під термін «страховик» у розумінні чинного законодавства.

Юридичною особою є Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС», яке здійснює господарську (страхову) діяльність як самостійно, так і через свої відокремлені підрозділи, в тому числі через Рівненську філію, котра укладає договори від імені ПАТ «Страхова група «ТАС» в особі уповноваженого на підставі довіреності представника юридичної особи.

Відповідно до чинного законодавства України страховик, що має філії та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, є єдиним власником всього доходу, отриманого відокремленими підрозділами. Враховуючи положення статті 95 Цивільного кодексу України, для провадження страхової діяльності через свої відокремлені підрозділи страховик має право передавати підрозділам майно та кошти. Підрозділи, у визначеному порядку, перераховують частину отриманих від діяльності коштів (страхових премій) до головного офісу юридичної особи.

Позивач протягом перевіряємого періоду (01.07.2006 р. 31.03.2009 р.), як юридична особа - страховик укладав договори перестрахування, за якими було перераховано частину ризиків за договорами страхування, укладеними ПАТ «Страхова група «ТАС»в особі Рівненської філії.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 р. №959-ХІІ, до кола субєктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні не включено відокремлені підрозділи, а зазначається, що суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності в Україні є зокрема: юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності і відповідно до ст. 14 цього ж Закону, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право зокрема самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Виходячи з наведених норм Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 р. №959-ХІІ, Рівненська філія ПАТ «СГ «ТАС», як відокремлений підрозділ позивача не може бути субєктом зовнішньоекономічної діяльності та сплачувати перестрахувальні премії безпосередньо нерезидентам, тому у ПАТ «Страхова група «ТАС»обрано існуючий порядок перерахування коштів у перестрахування на адресу пере- страховиків-нерезидентів, коли оплату перестрахувальної премії здійснює Головний офіс ПАТ «Страхова група «ТАС», а відокремлений підрозділ перераховує йому ці кошти за окремим розпорядженням шляхом перерахування вказаної суми по бордеро чи ковернотам на рахунок Головного офісу в межах внутрішніх розрахунків.

Керуючись чинним законодавством, ПАТ «Страхова група «ТАС»уклало вище зазначені зовнішньоекономічні договори та самостійно визначило порядок сплати перестрахованих премій перестраховикам та здійснило інші дії.

Враховуючи вищевикладене, Рівненська філія ПАТ «СГ «ТАС»в період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року згідно розпоряджень перерахувала на рахунок Головного офісу ПАТ «Страхова група «ТАС»кошти в сумі 217134 грн. як компенсацію сум страхових премій, перерахованих ПАТ «Страхова група «ТАС»перестраховикам (для здійснення операцій перестрахування безпосередньо юридичною особою, у тому числі у звязку із відсутністю законодавчих підстав та встановленого Головним офісом ПАТ «Страхова група «ТАС»порядку для здійснення таких операцій відокремленим підрозділом страховика) за договорами страхування, укладеними ПАТ «Страхова група «ТАС»в особі Рівненської філії. Такий порядок перерахування коштів був встановлений в ПАТ «Страхова група «ТАС»згідно Порядку функціонування рахунків в системі позивача від 30.01.2006 р. №10/1/заг, затвердженого Головою Правління Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(ПАТ «Страхова група «ТАС»є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»).

Перерахування коштів Рівненською філією ПАТ «СГ «ТАС»на рахунок Головного офісу ПАТ «Страхова група «ТАС»не є операцією перестрахування, визначення якої міститься в ст. 12 Закону України «Про страхування»від 07.03.1996 р. №85/96-ВР: «перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований». Отже, для того, щоб здійснити операцію перестрахування потрібно, по-перше, мати статус страховика, по-друге, укласти договір перестрахування. Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство не може мати у своєму складі інших юридичних осіб. Рівненська філія ПАТ «СГ «ТАС»не є самостійною юридичною особою, а є відокремленим підрозділом ПАТ «Страхова група «ТАС», тому останнє не могло укласти договір перестрахування з Рівненською філією ПАТ «СГ «ТАС».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р., для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом. Відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 цього ж Закону, платниками податку є, зокрема філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

В податковому обліку Рівненська філія ПАТ «СГ «ТАС», як окремий платник податку на прибуток, лише після фактичної сплати Головним офісом ПАТ «Страхова група «ТАС»згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від Головного офісу підтверджуючої інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід на суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування. Таким чином, зменшення валового доходу Рівненської філії ПАТ «СГ «ТАС»відбувалось в результаті здійснення Головним офісом ПАТ «Страхова група «ТАС»операцій перестрахування у нерезидентів ризиків по договорах страхування, укладених Рівненською філією ПАТ «СГ «ТАС»від імені ПАТ «Страхова група «ТАС».

Головний офіс ПАТ «Страхова група «ТАС»за даними операціями перестрахування виступав умовним посередником, який мав право та законодавчі підстави здійснити за свої філії операції з перерахування перестраховикам коштів у вигляді страхових платежів, по ризиках за договорами страхування, які були укладені безпосередньо цими філіями. При цьому Головний офіс ПАТ «Страхова група «ТАС»не зменшував свій валовий дохід від страхової діяльності з огляду на те, що договори страхування були укладені не Головним офісом ПАТ «Страхова група «ТАС», а його відповідними філіями.

Суми часток страхових платежів, які надходили від філій, в податковому обліку Головного офісу ПАТ «Страхова група «ТАС»згідно з пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. не відображались. Одночасно Рівненська філія ПАТ «СГ «ТАС», перераховуючи Головному офісу ПАТ «Страхова група «ТАС»суми страхових премій, які раніше Головним офісом ПАТ «Страхова група «ТАС»були передані у перестрахування, зменшувала свій валовий дохід від страхової діяльності.

Враховуючи те, що Рівненською філією ПАТ «СГ «ТАС»були компенсовані Головному офісу ПАТ «Страхова група «ТАС»суми страхових премій, переданих у перестрахування, то Рівненська філія ПАТ «СГ «ТАС»для уникнення подвійного оподаткування мала право зменшувати свій валовий дохід від страхової діяльності на суми премій за зазначеними вище договорами перестрахування.

Таким чином, валові доходи Головного офісу ПАТ «Страхова група «ТАС»формувались з урахуванням коштів, які надійшли від Рівненської філії ПАТ «СГ «ТАС»як компенсація сум страхових премій, переданих у перестрахування, тобто включалися до валового доходу Головного офісу ПАТ «Страхова група «ТАС»і, відповідно, оподатковувалися.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне №0000672240/0 від 15.07.2009 р.; №0000672240/1/22-514 від 06.08.2009 р.; №0000672240/2/22-514 від 15.10.2009 р.; №0000672240/3/22-514 від 23.12.2009р. на суму 12250 грн.; №0000762240/1/22-514 від 06.08.2009 р.; №0000762240/2/22-514 від 26.08.2009 р.; №0000762240/2/22-514 від 15.10.2009 р.; №0000762240/3/22-514 від 23.12.2009 р. на суму 6,50 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0000672240/0 від 15.07.2009 р.; №0000672240/1/22-514 від 06.08.2009 р.; №0000672240/2/22-514 від 15.10.2009 р.; №0000672240/3/22-514 від 23.12.2009р. на суму 12250 грн.; №0000762240/1/22-514 від 06.08.2009 р.; №0000762240/2/22-514 від 26.08.2009 р.; №0000762240/2/22-514 від 15.10.2009 р.; №0000762240/3/22-514 від 23.12.2009 р. на суму 6,50 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяІ. П. Васильченко

Дата підписання та складення постанови в повному обсязі 03.06.2010 р.