Постанова № 10666987, 19.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2010 року           15:14           № 2а-1417/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Деко»

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

провизнання нечинним рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ЗАТ «Деко»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинним рішення.

В обґрунтування позову позивач вважає донарахування суми податку на землю на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким збільшено ставку розміру цього податку безпідставним, оскільки, вважає рішення органу місцевого самоврядування незаконним та протиправним з огляду на те, що це рішення прийняте з перевищенням останнім повноважень та суперечить Закону України «Про плату за землю».

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що за результатами камеральної перевірки позивача складено акт яким встановлено порушення Закону України «Про плату за землю»та п. 2 Рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», внаслідок чого винесено податкове повідомлення - рішення про визначення податкового зобов’язання по земельному податку, яке вважає правомірним та таким, що винесене у відповідності з вимогами чинного законодавства.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог в якій просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011581540 від 14.08.2009р.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

          У користуванні ЗАТ «Деко»знаходиться земельна ділянка площею 154,51 м2. за адресою: вул. Сулеймана Стальського, 32 у м. Києві на якій розташовано багатоповерховий житловий будинок (гуртожиток) в якому позивачу належить на праві власності 34/100 нежитлового приміщення, придбаного на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2007р. та рішення Третейського суду від 21.02.2008р.

          КП Київський інститут земельних відносин» розроблено внесення змін до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки у зв’язку зі зміною переліку землекористувачів.

          КП «Київський інститут земельних відносин»здійснено нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки.

          На підставі отриманих даних про грошову оцінку земельної ділянки та даних земельного кадастру позивачем самостійно здійснено обчислення розміру земельного податку та подано податковий розрахунок до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Згідно з частин 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

25.12.2008р. Київською міською Радою прийнято рішення №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»п. 2 якого встановлено, що з 01.04.2009р. плата за земельні (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об’єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб’єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі» (3%).

22.07.2009р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва звернулась до відповідача із листом №14837/10/15-211 в якому зазначила, що у зв’язку із прийняттям Київською міською Радою рішення №944/944 від 25.12.2008р. «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»п. 2 якого збільшено ставку податку на землю, керівнику підприємства необхідно надати уточнюючі розрахунки по сплаті земельного податку за 2009 рік.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкового розрахунку земельного податку ЗАТ «Деко»за період: квітень-травень 2009р., про що складено Акт про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) №4331-18/25195772 від 28.07.2009р.

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір зобов’язання з земельного податку, зазначений ЗАТ «Деко»у податковій декларації є меншим ніж визначено за результатами перевірки, оскільки платником податку занижено розмір земельного податку за квітень-травень 2009р., що призвело до заниження податкового зобов’язання на 1523,64 грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 , пп.17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкове повідомлення –рішення №0011581540/0 від 14.08.2009р. про визначення податкового зобов’язання по сплаті податку за землю у розмірі 1599,82 грн., в т.ч. 1523,64 грн. –основний платіж, 76,18 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Представник відповідача зазначив, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва керувалась рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

З аналізу п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»видно, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Київська міська рада - це орган місцевого самоврядування, який створений та діє на підставі Конституції України, Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", Закону України "Про місце самоврядування", інших нормативно-правових актів, в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", взаємовідносини органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади міста Києва з підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян регулюються цим Законом, законами України "Про місце самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації" та іншими законами України.

Повноваження Київської міської ради в галузі земельних відносин визначені Земельним кодексом України, ст. 9 якого передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить в тому числі розпорядження землями територіальної громади міста та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»видно, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про плату за землю" визначено, що "ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Порядок встановлення ставки земельного податку в населених пунктах визначається статтею 7 Закону України "Про плату за землю". Відповідно до частини першої зазначеної статті, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 Конституції України прийняття законодавчих актів відноситься до компетенції вищого законодавчого органу України - Верховної Ради.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», суд приходить до висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає частинам 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Як свідчать з матеріалів справи, позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», у повному обсязі, що представником відповідача у судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Деко»задовольнити.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва №0011581540/0 від 14.08.2009р.

          3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь ЗАТ «Деко» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Д.О. Баранов