Рішення № 106668122, 01.03.2022, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2715/21

Провадження № 2/376/231/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2022 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі: Головуючого судді - Коваленка О.М.,

за участі секретаря - Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області, Сквирського закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу №6 "Ромашка"про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи,

Встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що вона з 04.09.2017 року перебуває в трудових відносинах із Сквирським закладом дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу №6 "Ромашка" діловодом, кастелянкою за сумісництвом.

05.11.2021 року директор ЗДО ОСОБА_2 ознайомила її з повідомленням №75 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19»від 04.11.2021 та надали строк до 05.11.2021 року подати підтверджуючий документ про наявність профілактичного щеплення або довідку з медичного закладу про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 №595. Також, в цьому повідомленні малося попередження, що у разі не надання вказаних вище документів, позивачку буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року, але із збереженням місця роботи до усунення причин відсторонення.

08.11.2021 року позивачку було ознайомлено з наказом №131-к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи Марини Архипенко» та недопущено до роботиз підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19. Копію наказу їй не вручили.

Підставою для винесення наказу стало повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 від 04.11.2021 року №75.

Позивачка вважає даний наказ незаконним та таким, який підлягає скасуванню судом, оскільки в ньому відсутні належні правові підстави, адже ст.46 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав для відсторонення та така підстава як в інших випадках, передбачених законодавством, не може бути застосована до спірних правовідносин, тому що наказ МОЗ №2153 не встановлює та не передбачає, що діяльність перелічених в ньому працівників може привести до зараження працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, тому підстави для відсторонення, що передбачені в передбачених ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» відсутні.

Враховуючи ту обставину, що трудовим законодавством не врегульовано порядок відновлення права працівника у зв`язку з незаконним відстороненням та компенсації у зв`язку з цим втраченої частини заробітної плати, суд може застосувати аналогію закону та вирішити питання поновлення порушеного права та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням без збереження заробітної плати, застосовуючипорядок визначений в статті 235 КЗпП України.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Крім цього, позивачка вважає, що неправомірним рішенням директора ЗДО № 6 «Ромашка» позивачці завдано моральну шкоду.

По-перше, це виражалося в зневажливому ставленні самого директора до позивачки, коли остання сказала, що не погоджується з наказом, що вважає його незаконним та таким, що порушує її права та законні інтереси та зазначила, що має право на висловлювання власної думки (стаття 34 Конституції України), після чого образливі вислови звучали в сторону позивачкив присутності колег. Наслідком такого наказу та зневажливої поведінки директора стало також те, що після цього колеги перестали спілкуватися з позивачкою, ставляться до неї без поваги, мотивують це тим, що вона не вакцинована, тобто позивачка відчуває на собі дискримінацію в силу того, що вона не вакцинована, хоча абзацом 1,2 статті 24 Конституції україни, передбачено, що громадяни мають рівні констит уційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеївчи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етничного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно, для відновлення своїх порушених прав, позивачка змушена була викликати працівників поліції і також пережила стрес, а також з їх сторони зневагу. Всі ці події спонукали до того, що позивачка пережила нервове потрясіння, зневагу

З урахуванням наведеного та уточненої позовної заяви від 14.01.2022 року позивачка ОСОБА_1 просить суд:

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Сквирського закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу № 6 "Ромашка" від 08.11.2021 року №131-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 ».

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Сквирському дошкільному навчальному закладі дошкільної освіти комбінованого типу № 6 «Ромашка» на посаді діловода, кастелянки за сумісництвом.

Стягнути з Відділу освіти Сквирської міської ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Відділу освіти Сквирської міської ради на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Відділу освіти Сквирської міської ради на користь ОСОБА_1 908 грн. судового збору.

Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, її представникадвокат ОСОБА_5 до суду заяву в якій просить справу розглянути в її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 80).

Представник відповідача Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області Олександр Заболотний в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просить суд справу слухать у відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документи, позовні вимоги не визнають (а. с. 78).

Представник відповідача Сквирського закладу дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу № 6 «Ромашка» Сквирської міської ради Київської області Ларисв Кульбабенко в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву в якій просить суд справу слухать у відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документи, позовні вимоги не визнають (а. с. 79).

Представник відповідача Начальник відділу освітиСквирської міськоїради Київськоїобласті ЗаболотнийОлександр подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю. Свій відзив мотивував тим, що позивачем не було виконано вимоги наказу МОЗ від 4 жовтня 2021 р. № 2153, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням підлягають зокрема працівники закладів дошкільної освіти. Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року. Стосовно доводів позивачки щодо завдання моральної шкоди, то представник відповідача зазначає, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`зку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав наданих споживачам, інших цивільних прав. Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» відповідно до ст. 237 1 КЗпП України за наявності порушенняправ працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільненняабо переведення, невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життевих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Проте відділом освіти не було здійснено тих чи інших рішень, дій щодо позивачки, що можуть являти собою завдання моральної шкоди(а.с.60-63).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За загальним правилом частини першоїстатті 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. ст.211, 223,247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.04.2017 року прийнята діловодом, кастелянкою за сумісництвомСквирського закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу №6 "Ромашка", згідно наказу від 30.03.2017 року №26-к, що підтверджуєть копією Трудової книжки Серія НОМЕР_1 (а.с. 9-12).

З копії повідомлення №75 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19» від 04.11.2021 вбачається, що 05.11.2021 року позивачку повідомили, що з 08.11.2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників закладу. Вказано, що на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 р. № 2153 та Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 просять до 05.11.2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19. Зазначено, що також позивач можете надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 р. № 595. Зазначено, що 08.11.2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ. Інформовано також, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за позивача страховий внесок. Період відсторонення без збереження зарплати не увійде й до стажу, що дає право на щорічну відпустку (ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР) (а.с. 21-22).

Позивач із повідомленням ознайомлена 05.11.2021 року, про що свідчить її особистий підпис та отримала другий примірник (а.с.22).

З копії наказу директора Сквирського закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу №6 "Ромашка"від 08 листопада 2021 року №131-к вбачається, що позивачку відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати, але із збереженням місця роботи на періодвідсутності підтверджувальних документів про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до проведення профілактичного щеплення. Підставою відсторонення вказано повідомлення від 04.11.2021 №75 (а. с. 25).

З довідки Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області про доходи ОСОБА_1 вбачається, що позивачка за період вересень-жовтень 2021 року отримала доходи на суму 9428,91 грн., а саме:у вересні - 4500,00 грн. та у жовтні - 4928,91 грн. (а.с.55).

Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Щодо позовної вимоги скасувати наказ директора Сквирського закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу №6 "Ромашка" від 08.11.2021 року №131-к «Про відсторонення від роботи Марини Архипенко» судом встановлено наступне.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ч.1-2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення`профілактичні щепленн з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Підпунктами 1,2 пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Оскаржуваний наказ винесений директором закладу, керуючись статтею 46 Кодексу законів про працю України, статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, що вбачається із самого наказу.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині 6 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», в якій вказано, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч.6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску позивача до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Натомість відповідач виніс оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Крім того, позивач була позбавлена розумних строків для виконання повідомлення від 04.11.2021 року №75, оскільки ознайомлена ОСОБА_1 з повідомленням 05.11.2021 року (у п`ятницю), відсторонена від роботи 08.11.2021 року (у понеділок), а наказ МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» №2153 від 04.10.2021 року набрав чинності 08.11.2021 року. Тобто порушена відповідачем процедура відсторонення.

Враховуючи викладене, винесення відповідачем оскаржуваного наказу лише на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 2 статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивачки на працю.

Суд, враховуючи, що оскаржуваний наказ винесено з порушенням вимог законодавства, позовну вимогу про визнаня незаконним та скасуваннянаказу директора Сквирського закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу №6 "Ромашка" від 08.11.2021 року №131-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 » слід задовольнити.

Щодо вимоги позивачки про поновлення її на роботі, суд вважає, що у задоволенні такої потрібно відмовити, оскільки допуск працівника до роботи є дискреційним повноваженням роботодавця, а позивач фактично звільнена з роботи не була, отже скасування визнаного судом незаконним наказу про відсторонення працівника від роботи, на переконання суду є достатнім способом поновлення її права на працю.

Щодо позовної вимоги стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час відсторонення до дня фактичного допуску до виконання посадових обов`язків судом встановлено наступне.

Враховуючи ту обставину, що трудовим законодавством не врегульовано порядок відновлення права працівника у зв`язку з незаконним відстороненням та компенсації у зв`язку з цим втраченої частини заробітної плати, суд приходить до висновку, що в даному випадку є всі підстави для застосування аналогії закону та вирішити питання поновлення порушеного права та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відсторонення без збереження заробітної плати, застосовуючи порядок визначений в ст.235 КЗпП України.

Відповідно до змісту ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином у відповідності до зазначеної норми матеріального права, порушені права працівника незаконними діями роботодавця (звільнення, переведення, відсторонення тощо) підлягають захисту шляхом їх поновлення та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно роз`яснень, викладених у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів`у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 зазначено, якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України работодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Згідно з п.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.1995, зі змінами, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 зазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до Довідки про доходи відділу освіти (а.с. 55) ОСОБА_1 вбачається, що позивачка за період вересень-жовтень 2021 року отримала доходи на суму 9428,91 грн., а саме:у вересні - 4500,00 грн. та у жовтні - 4928,91 грн., середня заробітна плата працівника складає 4714,46 грн. (9428,91:2).

У вересні було 22 р/д, у жовтні 20 р/д, середня кількість робочих днів складає 21 р/д ((22+20):2). Середньоденна заробітна плата позивача складає 224,50 грн (4714,46:21).

Час вимушеного прогулу з 08.11.2021р. по день ухвалення рішення суду 01.03.2022 р. складає 115 р/д, таким чином середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 25817,50 грн. (115х224,50).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з Відділу освіти Сквирської міської ради Київської областіморальної шкоди, суд дійшов наступних висновків.

Позивачка у своїй позовній заяві вказує, що в результаті порушення трудових прав була заподіяна моральна шкода, яка виразилася у стражданнях та переживаннях, постійних нервових стресах, яких остання зазнавала, та просила суд стягнути на свою користь моральну шкоду у розмірі 5 000,00 гривень.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом зазначених положень закону підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного відсторонення) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.

Таким чином, оскільки права позивача у сфері трудових відносин були порушені, то вона має право на відшкодування їй моральної шкоди.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалість, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, характер порушення її права, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя (зокрема, забезпечення потреб сім`ї, звернення до судів за захистом порушеного права), суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовийзбір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при зверненні до суду судовий збір сплачений у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією (а.с. 6), а відповідач Сквирський заклад дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу №6 "Ромашка"не є суб`єктом здійснення бюджетних платежів, судові витрати слід стягнути з Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області на користь позивачки у розмірі 908,00 грн.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про:присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 46,235,237 - 1 Кодексу законів про працю України,ст.ст. 2,4,5, 10-13, 76,81,141,211,223,247, 258, 259, 263 - 265, 268, 351,352,354, 4ЦПК України, ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»,ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, п.п. 5,8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.1995,п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» суд,

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області, Сквирського закладудошкільної освіти(ясла-садочок)комбінованого типу№6"Ромашка"провизнання незаконнимта скасуваннянаказу провідсторонення відроботи - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Сквирського закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) комбінованого типу №6 "Ромашка" від 08.11.2021 року №131-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 ».

Стягнути з Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 43934956) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,середній заробіток за час відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 рокупо день ухвалення рішення 01.03.2022 року включноу розмірі 25817,50 грн..

Стягнути з Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 43934956) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,судовий збір у розмірі 908,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача виплати позивачу середньомісячного заробітку,але не більше ніж за один місяць.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене доКиївського апеляційного суду через суд першої інстанціїпротягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко