Постанова № 10666573, 09.07.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-1740/10/1970

"09" липня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Сенчак О.Є.

за участю:

представника позивача - Світлика О.М.

представника відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі

до відкритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»

про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. «б»-«з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в сумі 11056,12 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі звернулося до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в сумі 11056,12 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, що викладені в адміністративному позові та просить стягнути з відповідача 11056,12 грн. заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника, за наявними матеріалами справи.

Отже, суд вважає, що можливо розглянути справу без участі представника відповідача.

Відповідачем також надано письмове заперечення на адміністративний позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 розділу 15 «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»- «є»та «ж»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Крім пояснень представника позивача судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, а саме:

-копія витягу з ЄДРПОУ;

-копія розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за листопад грудень 2009 р., січень квітень 2010 р.;

- розрахунок суми позову;

Заслухавши пояснення представника позивача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних міркувань.

Судом встановлено, що відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»№400/97-ВР від 26.06.1997 р. платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є, зокрема субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, обєднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно абз.4. п.1.ст. 2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»для платників збору, визначених п.1 та п.2 ст. 1 Закону, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом 1 ст.4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»встановлюється ставка збору в таких розмірах, зокрема для платників збору, визначених п.1 та п.2 ст.1 Закону 100 відсотків від обєкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим п.1 ст. 2 цього Закону.

Відповідно до ч.2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до абз.5 п.2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто порядок відшкодування передбачений Законом України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування».

Згідно ч.1 п.п.6.1. п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1 (далі Інструкція) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону ( 1058-15 ) застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.п. 6.8. п.6 Інструкції підприємства зобовязані, щомісяця до 25-го числа вносити до пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як вбачається з матеріалів справи на ВАТ «Агробудмеханізація»працювало троє громадян, яким пільгова пенсія була призначена на підставі п. «б»ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, відповідач зобовязаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати по виплаті і доставці пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Про те, в супереч наведеним нормам, відповідач не відшкодовує фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з»ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у звязку з чим у Відповідача виникла заборгованість в сумі 11056,12 грн. за період з 25.11.2009 р. по 25.04.2010 р.

Сума заборгованості підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме, копія розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за листопад грудень 2009 р., січень квітень 2010 р. та розрахунком суми позову.

Судом не беруться до уваги заперечення відповідача, оскільки як вбачається з довідки виданої Управлінням Пенсійного фонду України в місті Тернополі на ВАТ «Агробудмеханізація»працювало троє громадян, яким пільгова пенсія була призначена на підставі п. «б»ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому норма визначена абзацом 5 підпункту 1 пункту 2 розділу 15 «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»в даному випадку не підлягає до застосування.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст.1, 4 Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування”, п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, п.п. 6.1,6.8 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663, ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»(47707, Тернопільський район, с. Біла, вул. Сагайдачного,2 , і.к. 01353723) в користь управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі (м. Тернопіль, майдан Перемоги,1) ) заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в сумі 11056,12 грн., які перерахувати на р/р 2560030200442 у філії ОПРВ Тернопільського обласного управління ВАТ, «Ощадбанк»,МФО 338545.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 липня 2010 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.