Ухвала суду № 106663835, 06.10.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

06 жовтня 2022 року Справа №200/12117/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

17 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій), надісланий на адресу суду 15 вересня 2021 року, в якому позивач просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області, які полягають у безпідставному зменшенні ОСОБА_1 при перерахунку пенсії за вислугою років МВС з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» основного розміру пенсії до 70%;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області при здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років з 01 січня 2016 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосувати основний розмір пенсії 76% від грошового забезпечення, та стягнути різницю недоотриманої нею пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року.

22 вересня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.

24 листопада 2021 року суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; з ініціативи суду продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з дня закінчення шістдесятиденного строку, визначеного ч. 4 ст. 173 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС); запропонував позивачу надати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску; призначив підготовче засідання.

04 липня 2022 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У зв`язку з відсутністю можливості проводити судове засідання за участю сторін (їх представників) через існування загрози життю та здоров`ю учасників справи та працівників суду внаслідок триваючої широкомасштабної військової агресії Російської Федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану», суд запропонувати сторонам у разі відсутності заперечень подати заяви про розгляд заяви без їх участі (без участі їх представників) в письмовому провадженні.

Роз`яснив сторонам, що заяви, клопотання, докази тощо можуть бути подані засобами електронного зв`язку на електронну пошту суду або через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

До суду не надходили заяви сторін про можливість розгляду справи без їх участі (без участі їх представників) в письмовому провадженні.

Широкомасштабна військова агресія Російської Федерації проти України триває, а строк дії воєнного стану продовжений Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2022 року № 679-р «Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області» проводиться обов`язкова евакуація населення Донецької області.

Через існування загрози життю та здоров`ю учасників справи та працівників суду проводити судові засіданні в приміщенні суду за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Добровольського, буд. 2, наразі неможливо.

В період дії воєнного стану тимчасово Донецький окружний адміністративний суд відновив проведення судових засідань в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

У зв`язку з цим 06 вересня 2022 року суд постановив ухвалу, якою призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 14 вересня 2022 року на 13 годину 00 хвилин в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4.

Про дату, час і місце проведення судового засідання сторони повідомлені в порядку, визначеному КАС.

Сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили.

У зв`язку з цим на підставі ч. 9 ст. 205 КАС справа розглянута в письмовому провадженні за наявними в ній матеріалами.

ОСОБА_2 звернулася до суду за заявою про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначила, що дізналася про невідповідність розміру її пенсії вимогам Закону № 2262 лише з листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 09 вересня 2021 року.

Позивач стверджувала, що саме з листа ГУ ПФУ в Донецькій області їй стало відомо, що в квітні 2018 року відповідач безпідставно зменшив основний розмір пенсії з 76% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач наголошувала, що раніше дізнатися про порушення своїх прав не могла, оскільки в квітні 2018 року був проведених перерахунок пенсії, після чого її пенсія збільшилася, а в довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії розмір пенсії у відсотковому відношенні не вказаний.

Позивач зазначала, що не могла передбачити, що ГУ ПФУ в Донецькій області, який має захищати права та законні інтереси громадян у сфері пенсійного забезпечення, може ці права порушувати.

Вказувала на те, що не є фахівцем у галузі пенсійного законодавства, у зв`язку з чим не могла знати, що розмір пенсії не відповідає вимогам законодавства, і про це її ніхто не інформував.

З огляду на викладене позивач стверджувала, що пропустила строк звернення до суду з поважних причин, та, покликаючись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17, від 29 листопада 2019 року у справі № 554/5119/16-а, від 23 липня 2020 року у справі № 761/128365/16-а, від 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18, просила поновити цей строк.

Відповідач доводив, що ОСОБА_2 пропустила строк звернення до суду з цим позовом без поважних причин.

В обґрунтування своєї правової позиції пенсійний орган покликався на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, від 27 січня 2020 року у справі № 420/3001/19, від 25 лютого 2020 року № 360/1870/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 1.380.2019.000974, від 03 вересня 2021 року у справі № 460/1904/19.

Наявні у справі письмові докази свідчать про таке.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 26 березня 1982 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

У зв`язку з тимчасовою окупацією її населеного пункту позивач була вимушена переміститися на підконтрольну органам державної влади територію та набула статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено довідкою від 02 серпня 2016 року № 1442-34843.

Фактичне місце проживання/перебування позивача після переміщення: АДРЕСА_2 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010) зареєстроване як юридична особа 26 липня 2002 року, про що 09 червня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в області.

З 30 червня 1998 року позивачу призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262) в розмірі 76% грошового забезпечення (вислуга років 27 років), що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 , виданим Управлінням МВС України в Донецькій області 20 січня 2004 року, та матеріалами пенсійної справи № 10-0503016243 (МВС).

Щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача суд встановив такі обставини.

Як свідчить протокол від 01 грудня 2014 року, ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років з 01 липня 1998 року.

Розмір пенсії визначений, виходячи з таких показників:

грошове забезпечення для призначення пенсії:

- посадовий оклад 950,00 грн;

- оклад за військове звання 125,00 грн;

- процентна надбавка за вислугу років 40% - 430,00 грн;

- надбавка за особливо важливі завдання 43% - 647,15 грн;

- надбавка за оперативно-розшукову діяльність 7% 66,50 грн;

- премія 14% - 310,61 грн;

всього 2529,26 грн.

основний розмір пенсії (76% грошового забезпечення) 1922,24 грн;

сума доплати до попереднього основного розміру пенсії 333,62 грн;

основний розмір пенсії з урахуванням доплати 2255,86 грн.

вид підвищення або надбавки до пенсії:

соціальний захист непрацюючих (з 01 по 09)

соціальний захист непрацюючих (з 10 по 31)

підвищення за постановою Кабінету Міністрів України 2012 року № 355 (35% від 1922,24 грн = 672,78 грн, максимальний розмір = 507,37 грн (з 01 по 09) 147,30 грн;

підвищення за постановою Кабінету Міністрів України 2012 року № 355 (35% від 1922,24 грн = 672,78 грн, максимальний розмір = 507,37 грн (з 10 по 31) 360,07 грн;

всього призначено 2763,23 грн;

загальний розмір пенсії щомісячно в сумі 3096,99 грн з 01 липня 1998 року довічно.

Пенсійні органи неодноразово проводили перерахунок призначеної позивачу пенсії за вислугу років, про що свідчать протоколи від 26 серпня 2016 року, від 24 березня 2017 року, від 11 квітня 2018 року. При цьому основний розмір пенсії визначався, виходячи з 76% відповідних сум грошового забезпечення.

13 березня 2018 року Головне управління МВС України в Донецькій області видало ОСОБА_1 довідку № 4677лк про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції).

Згідно з цією довідкою відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону № 2262, постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988, розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01 січня 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського старший інспектор (управління, відділи (відділення) поліції) становив:

посадовий оклад 2 500,00 грн;

оклад за військовим (спеціальним) званням майор міліції 2000,00 грн;

надбавка за стаж служби (50,00%) 2250,00 грн;

премія (2,05%) 138,38 грн;

усього 6888,38 грн.

На підставі вказаної довідки ГУ ПФУ в Донецькій області провело перерахунок призначеної позивачу пенсії за вислугу років.

Так, згідно з протоколом про перерахунок пенсії від 15 червня 2019 року загальний розмір пенсії позивача становив 4821,87 грн.

Розмір пенсії визначений, виходячи з таких показників:

грошове забезпечення для призначення пенсії:

- посадовий оклад 2500,00 грн;

- оклад за військове звання 2000,00 грн;

- процентна надбавка за вислугу років 50% - 2250,00 грн;

- премія 2,05% - 138,38 грн;

в тому числі сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 6888,38 грн;

основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 27 років) 4821,87 грн;

вид підвищення або надбавка до пенсії:

соціальний захист непрацюючих (з 01 по 30)

всього призначено 4821,87 грн.

різниця між місячним розміром підвищення пенсії, розрахованої відповідно до абз. 1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року 37001,28 грн та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року:

з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 770,86 грн;

з 01 січня 2020 року до повної виплати розрахованої суми 1541,72 грн.

загальний розмір пенсії за пенсійною справою щомісячно в сумі 4821,87 грн з 01 липня 1998 року довічно;

загальний розмір пенсії щомісячно в суму 4821,87 грн з 01 липня 1998 року довічно.

Отже, внаслідок перерахунку, який провело ГУ ПФУ в Донецькій області, з 01 січня 2016 року основний розмір пенсії ОСОБА_2 був зменшений з 76% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, що визнається сторонами.

Докази, які б свідчили, що ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило позивача про перерахунок її пенсії з 01 січня 2016 року, в тому числі про зменшення основного розміру пенсії з 76% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, суду не надані.

04 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою, в якій просила здійснити перерахунок призначеної їй пенсії з врахуванням розміру 71% відповідної суми грошового забезпечення з моменту виникнення права на перерахунок, тобто з 01 січня 2016 року; провести виплату перерахованого з 01 січня 2016 року та подальшу виплату пенсії в розмірі 71% відповідного грошового забезпечення.

У відповідь на звернення позивача листом від 09 вересня 2021 року № 12437-11600/Н-15/8-0500/21 ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило про відсутність підстав для перерахунку основного розміру її пенсії.

Пенсійний орган вказував на те, що Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 щодо максимального розміру пенсії за вислугу років з 90 до 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

П. 23 Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи і створення передумов для економічного зростання в Україні» також внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262, згідно з якими максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70 відсотків сум грошового забезпечення, передбаченого ст. 43 Закону № 2262.

Таким чином, при здійсненні перерахунку пенсії граничний відсоток обчислення грошового забезпечення по пенсійним справам (окрім осіб, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії І 100 відсотків, до категорії 2 95 відсотків) обмежується 70 відсотками відповідних сум грошового забезпечення.

На цих підставах пенсійний орган стверджував, що підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 76% відповідних сум грошового забезпечення відсутні.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Розглядаючи по суті заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 5 КАС визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

В п. 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

В п. 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та в п. 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Суд враховує, що інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 44 Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Ст. 87 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788) передбачено, що нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що вони стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини органів Пенсійного фонду України.

Верховний Суд України в постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21-329а13, дійшов висновку, що положення ст. 87 Закону № 1788 не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, проте не виплачених з вини Пенсійного фонду України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а навела висновок, що норми ст. 46 Закону № 1058 (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 (постанова від 31 березня 2021 року).

У вказаному рішенні Верховний Суд дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого процесуальним законом у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.

Отже, вказаними нормами встановлений шестимісячний строк звернення до суду з позовом у вказаних правовідносинах.

Вирішуючи ж питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу Пенсійного фонду України на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.

При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).

В постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Верховний Суд в постанові у справі № 240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. За висновком Суду, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області, які полягли у зменшенні основного розміру її пенсії з 76% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Стверджує, що таке зменшення відбулось в квітні 2018 року.

Суд встановив, що з 01 липня 1998 року ОСОБА_1 , яка була звільнена зі служби в органах внутрішніх справ 30 червня 1998 року за ст. 65а 4 п. відставку за віком або за станом здоров`я, маючи вислугу років 27 років, була призначена пенсія за вислугу років в розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення.

13 березня 2018 року Головне управління МВС України в Донецькій області видало ОСОБА_1 довідку № 4677лк про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції).

Пенсійні органи неодноразово проводили перерахунок призначеної позивачу пенсії. При цьому в квітні 2018 року основний розмір пенсії ОСОБА_1 був визначений, виходячи з 76% відповідних сум грошового забезпечення, про що свідчить протокол від 11 квітня 2018 року.

Матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 свідчать, що 15 червня 2019 року ГУ ПФУ в Донецькій області провело перерахунок її пенсії на підставі довідки від 13 березня 2018 року, внаслідок щомісячний розмір пенсії склав 4821,87 грн. При цьому основний розмір пенсії зменшений з 76% до 70% відповідної суми грошового забезпечення.

До суду з цим позовом ОСОБА_1 звернулася 15 вересня 2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст. 123 КАС.

Ч. 1 ст. 123 КАС визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Ст. 44 КАС передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. п. 6, 7 ч. 5 цієї статті).

Наведеними положеннями КАС чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.

Згідно з ч. 5 ст. 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

Суд відхиляє аргументи позивача про те, що про порушення своїх прав вона дізналася з листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 09 вересня 2021 року.

Суд зауважує, що позивач не довела належними та допустимими доказами вчинення нею активних дій, спрямованих на отримання інформації про обчислення її пенсії після перерахунку, проведеного ГУ ПФУ в Донецькій області згідно з протоколом від 15 червня 2019 року.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 27 січня 2020 року у справі № 420/3001/19, від 25 лютого 2020 року у справі № 360/1870/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 1.380.2019.000974.

Позивач не вказала причини, які унеможливлювали чи об`єктивно ускладнювали її звернення до пенсійного органу з метою отримання інформації (рішення, протоколу) про перерахунок пенсії, в період з квітня 2019 року по серпень 2021 року.

Суд зауважує, що позивач об`єктивно мала можливість ознайомитись з протоколами про перерахунок пенсії та дізнатися, виходячи з якого відсотку відповідних сум грошового забезпечення, визначений її основний розмір, в своєму електронному кабінеті на вебпорталі Пенсійного фонду України.

До того ж зміст заяви ОСОБА_1 від 04 серпня 2021 року свідчить, що, звертаючись до пенсійного органу, позивач вже була обізнана про зменшення основного розміру її пенсії до 70% відповідних сум грошового забезпечення. При цьому позивач покликалася на дані автоматизованого розрахунку її пенсії.

Ні в позовній заяві, ні в заяві про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 не навела жодної причини пропуску строку звернення до суду, які могли б бути визнані судом поважними.

Позивач не навела, а суд не встановив жодної причини, яка об`єктивно унеможливлювала чи істотно ускладнювала своєчасне звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Як наслідок, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та про поновлення цього строку слід відмовити.

Ч. 3 ст. 123 КАС встановлений обов`язок суду застосувати процесуальні наслідки пропуску строку на звернення до суду у разі визнання причин такого пропуску неповажними, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч. ч. 3 і 4 ст. 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 3 ст. 123, п. 8 ч. 1, ч. ч. 3-4 ст. 240, ст. ст. 241, 248, 259 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та про поновлення цього строку відмовити.

2. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

3. Роз`яснити особі, яка подала позовну заяву, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Повне судове рішення складено 06 жовтня 2022 року.

Суддя Т.О. Кравченко