Рішення № 106655099, 28.09.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5181/21

Провадження № 2/202/466/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мачуського О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І., Ситника С.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ДМР Григоренко А.В.,

представника відповідача РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» - Берези В.В., Крайник О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права користування жилим приміщенням та вселення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 26.08.2021 р. звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Дніпровської міської ради, Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права користування жилим приміщенням та вселення.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з грудня 2007 року вона переїхала до квартири АДРЕСА_1 до ОСОБА_4 , де вони почали мешкати однією родиною. Вказана квартира була надана йому у 1992 року як службове житло. В квітні 2018 року позивач з ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, а в травні 2018 останній помер. Після смерті ОСОБА_4 до спірної квартири вселився його рідний брат, який був там зареєстрований з 2012 року, але ніколи не проживав. Позивач змушена була переїхати до місця своєї реєстрації.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що як член сім`ї наймача має права на користування спірною квартирою та на підставі ст.ст. 64,65 ЖК Української РСР просила визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 серпня 2021 року, для розгляду справи визначено суддю Мачуського О.М.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2021 року прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

21.10.2021 р. від представника Дніпровської міської ради Григоренко А.В. надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву, представник проси відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду його безпідставності, зокрема наявності у відповідача зареєстрованого місця проживання.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов в повному обсязі. Також зазначила, що позивач вселилась до спірної квартири на праві члена родини наймача. Протягом тривалого часу Позивач мешкала з ОСОБА_4 однією родиною, зі спільним бюджетом, а в 2018 році зареєстрували шлюб. Разом з тим, після смерті ОСОБА_4 його брат Відповідач по справі, вселився до спірної квартири. Позивач при цьому змушена мешкати за місцем своєї реєстрації разом з 20 своїми рідними.

Представник відповідача ДМР адвокат Каліна Ю.О. в судовому засіданні пояснила, що оскільки спірна квартира є службовим житлом, Позивач не зареєстрована в ній, то відсутні підстави для задоволення позову.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 пояснили, що Позивач мешкала з ОСОБА_4 в його квартирі до моменту його смерті, вона доглядала його під час хвороби, займалась похованням. Після смерті ОСОБА_4 квартиру зайняв ОСОБА_3 , а Позивач змушена була з`їхати до іншого житла за місцем своєї реєстрації.

Суд, заслухавши думку учасників, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , який на той час був працівником Придніпровської залізничної дороги, на підставі рішення виконавчого комітету Кіровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська №678 від 07.04.1992 року виконавчим комітетом Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська 30.06.1992 року був виданий ордер №194 на користування службовим жилим приміщенням, двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 . До складу сім`ї ОСОБА_4 входили: ОСОБА_8 - дружина, ОСОБА_9 - донька дружини.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 26.06.2001 року № 422-16/ХХ111 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 прийнятий до спільної власності територіальних громад області житлового фонду та об`єктів соціальної інфраструктури і переданий на баланс ОЖКП «Південне» та житлово-комунального об`єднання управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації.

Відповідно до Розпорядження Дніпропетровського міського голови від 26.11.2015 року №897-р проспект ім. Газети Правда перейменовано на проспект Слобожанський.

Згідно Постанови Верховної ради України від 19 травня 2016 року № 1375-VIII було перейменовано місто Дніпропетровськ Дніпропетровської області на місто Дніпро.

Сторонив судовому засіданні не заперечували, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 начас розглядусправине зареєстровано та вона продовжує мати статус службового.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.04.2010 року ОСОБА_8 та ОСОБА_10 визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Відділу обліку проживання фізичних осіб ДМР № 14/5-341 від 16.01.2019 р. ОСОБА_3 з 03.04.2012 року зареєстрований в спірній квартирі.

Згідно свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 виданого Індустріальним районним у м. Дніпро відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 уклали шлюб 28.04.2018 року.

Відповідно до даних паспорту громадянина України НОМЕР_2 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 з 23.03.1989 р.н..

Згідно довідки про склад родини № 074741 виданої 31.10.2018 р. Центром надання адміністративних послуг м. Дніпра, за адресою: АДРЕСА_4 мешкає основний наймач ОСОБА_11 та члени її родини загалом у кількості 20 осіб.

Відповідно до Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 виданого Індустріальним районним у м. Дніпро відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону або за рішенням суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Частиною першою статті 118 ЖК УРСР встановлено, що службові житлові приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до частини другої статті 121 цього Кодексу службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Статтею 122 ЖК УРСР визначено, що єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення є спеціальний ордер, який видає виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів на підставі рішення про надання службового жилого приміщення.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (чч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другоїстатті 64 ЖК Української РСР, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістомстатті 65 ЖК Української РСРза особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

В даному випадку позивач, уклавши шлюб з ОСОБА_4 , не зареєструвалась у спірній квартирі. Крім того, позивач на підставі ордеру є наймачем квартир АДРЕСА_5 , де зареєстрована та мешкає на теперішній час.

Вказані обставини у своїй сукупності з урахуванням положень закону не дають позивачу підстав для вселення у спірну службову квартиру, а отже позовні вимоги ОСОБА_12 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст.3,4,5, 11-13,78-81, 89,209,203-265 223, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права користування жилим приміщенням та вселення відмовити.

Повне рішення складено 07 жовтня 2022 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.М. Мачуський