Постанова № 10664582, 02.08.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 серпня 2010 року Справа № 2а-5803/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Смішливої Т.В.

при секретарі судового засідання Попові М.Г.

за участю представників сторін

від позивача:Алексанян Ю.О., дов. № 51 від 06.04.2010

від відповідача:Матвейчук А.В., дов. від 11.01.2010

від третьої особи:ОСОБА_3, дов. від 18.05.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Антрацит" до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання протиправними дії, визнання протиправною та скасувати постанову від 07.07.2010 про арешт коштів, -

В С Т А Н О В И В:

28 липня 2010 року Державне підприємство «Антрацит» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, у якому зазначило, що 07.07.2010 відповідачем винесено постанову про арешт коштів на рахунках ДП «Антрацит» на загальну суму 3665336,62 грн. під час примусового виконання виконавчих написів нотаріуса про стягнення на користь ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 3332124,20 грн. При цьому постанова в частині арешту коштів на суму 333212,42 грн. мотивовано наявністю постанови про стягнення виконавчого збору.

Позивач вважав постанову про арешт коштів ДП «Антрацит» протиправною, так як постанова про стягнення виконавчого збору не виносилась, а тому відповідач не мав права накладати арешт на кошти підприємства у сумі 3665336,62 грн. Крім того, ухвалою Краснолуцького міського суду Луганської області від 01.10.2009 задоволено подання держвиконавця про стягнення коштів з ДП «Антрацит», у тому числі з рахунків підприємства лише у сумі 3332124,20 грн.

У звязку з цим позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови від 07.07.2010, визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 07.07.2010.

У подальшому позивач надав додаткові обґрунтування позовних вимог, у яких зазначив, що йому стало відомо про існування постанови про стягнення з ДП «Антрацит» виконавчого збору у сумі 333212,42 грн., однак, вказану постанову позивач вважає незаконною, так як відповідач повинен був виносити її не 19.11.2009, а після спливу строку на добровільне виконання виконавчих написів нотаріуса, тобто протягом 2000 2003 років. Вважав, що стосовно стягнення виконавчого збору судом не вирішувалось питання щодо скорочення дії строку зупинення зведеного виконавчого провадження, а так як позивача, відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711 "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємства паливно-енергетичного комплексу" (далі - Закон № 2711), включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу і які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, то на строк дії процедури погашення заборгованості поширюється заборона стягнень шляхом зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень. Тому відповідач не мав права стягувати з позивача виконавчий збір та накладати арешт на кошти позивача.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, який є стягувачем у даному виконавчому провадженні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позов не визнав, зазначив, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2008 залишено без змін постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 06 червня 2007 року про скорочення строку зупинення зведеного виконавчого провадження щодо боржника ДП "Антрацит" в частині, що стосується стягнення коштів на користь ОСОБА_4 за виконавчими написами нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року, № 1317, від 12 серпня 2002 року № 1318 та від 12 серпня 2002 року № 1319 до дня винесення рішення у цій по справі. У звязку з цим державний виконавець правомірно розпочав здійснення виконавчих дії що стосується стягнення коштів на користь ОСОБА_4 за виконавчими написами нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року, № 1317, від 12 серпня 2002 року № 1318 та від 12 серпня 2002 року № 1319, а також виніс постанову про стягнення виконавчого збору, яка на теперішній час не скасована. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - ОСОБА_4 підтримала позицію представника відповідача та просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Як вбачається з виписки з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу і які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711 "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємства паливно-енергетичного комплексу" (далі - Закон № 2711) ДП «Антрацит» з 28.11.2005 внесено до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу і які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно наказу Мінпаливенерго України від 10.11.2005 № 568. (а.с. 24)

Пунктом 3.7. статті 3 Закону № 2711 визначено, що на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2008 залишено без змін постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 06 червня 2007 року про скорочення строку зупинення зведеного виконавчого провадження щодо боржника ДП "Антрацит" в частині, що стосується стягнення коштів на користь ОСОБА_4 за виконавчими написами нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року, № 1317, від 12 серпня 2002 року № 1318 та від 12 серпня 2002 року № 1319 до дня винесення рішення у цій по справі. (а.с. 35-39)

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, незважаючи на включення ДП «Антрацит» до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону № 2711 виконавча служба мала право на проведення виконавчих дій в частині стягнення коштів на користь ОСОБА_4 за виконавчими написами нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року, № 1317, від 12 серпня 2002 року № 1318 та від 12 серпня 2002 року № 1319.

Ухвалою Краснолуцького міського суду Луганської області від 01.10.2009 задоволено подання заступника начальника відділу ДВС Краснолуцького міського управління юстиції та дозволено державному виконавцю при примусовому виконанні виконавчих написів нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року, № 1317, від 12 серпня 2002 року № 1318 та від 12 серпня 2002 року № 1319 про стягнення з ДП «Антрацит» на користь ОСОБА_4 звертати стягнення на грошові кошти ДП «Антрацит» на банківських рахунках у сумі 3332124,20 грн. (а.с. 21-23)

Сторонами визнано та не оскаржується те, що на даний час зведене виконавче провадження, боржником у якому є ДП «Антрацит», знаходиться на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби.

Постановою заступника Міністра директора Департаменту державної виконавчої служби № 1086/11 від 02.07.2010 утворено виконавчу групу щодо здійснення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню № 13/1 з виконання виконавчих написів нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року, № 1317, від 12 серпня 2002 року № 1318 та від 12 серпня 2002 року № 1319 (а.с. 32-33), а керівником виконавчої групи 02.07.2010 видано доручення членам виконавчої групи, до якої включено заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Ю.С., провести необхідні виконавчі дії, у тому числі накласти арешт на рахунки боржника - ДП «Антрацит» згідно ухвали Краснолуцького міського суду Луганської області від 01.10.2009. (а.с. 34)

При цьому, на виконання доручення передано копії матеріалів виконавчого провадження серед яких також передано постанову № 13/1 від 19.11.2009 про стягнення з ДП «Антрацит» виконавчого збору у розмірі 333212,42 грн. (а.с. 31)

На виконання доручення керівника виконавчої групи заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Ю.С. 07.07.2010 винесено постанову про арешт коштів у розмірі 3665336,62 грн.. що містяться на на р/р 26008501000266, МФО 304870 у ЛФ АКБ «Форум» м.Луганськ, які належать ДП «Антрацит», код 32226065, з яких 3332124,20 грн. кошти, що підлягають стягненню за виконавчими написами нотаріуса на користь ОСОБА_4, та 333212,42 грн. виконавчий збір, стягнутий на підставі постанови № 13/1 від 19 листопада 2009 року. (а.с. 5)

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі Закон) встановлено, що виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб Державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, а також рішеннями, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції .

Згідно ст. 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим законом, зокрема, підлягають до виконання виконавчі листи, що видаються судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.

Як вбачається з ч.1 ст.7 Закону державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 5 Закону державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

Враховуючи наявність судових рішень у справі за позовом ОСОБА_4 до відділу Державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області про визнання дій неправомірними та скорочення строку зупинення зведеного виконавчого провадження (ухвала ВАСУ від 04.07.2008) та ухвали Краснолуцького міського суду Луганської області від 01.10.2009 суд вважає правомірними дії відповідача щодо винесення постанови заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Ю.С. від 07.07.2010 в частині накладення арешту на кошти ДП «Антрацит» у розмірі 3332124,20 грн., які підлягають стягненню на користь ОСОБА_4 і в цій частині позовні вимоги ДП «Антрацит» є необґрунтованими.

Що стосується зазначеної постанови в частині накладення арешту на кошти у розмірі 333212,42 грн., стягнуті постановою № 13/1 від 19.11.2009 про стягнення виконавчого збору, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

У даній справі постанова про стягнення виконавчого збору № 13/1 від 19.11.2009 позивачем не оскаржується, докази її скасування сторонами не надано, тому посилання представника позивача на її незаконність суд до уваги не приймає.

Однак, суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на те, що за наявності судового рішення про скорочення строку зупинення зведеного виконавчого провадження щодо боржника ДП "Антрацит" в частині, що стосується стягнення коштів на користь ОСОБА_4 у сумі 3332124,20 грн., вказане автоматично дозволяє здійснювати стягнення виконавчого збору.

Як зазначено вище ДП «Антрацит» включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону № 2711 з 28.11.2005.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Таким чином, все зведене виконавче провадження щодо боржника ДП «Антрацит», за винятком стягнення коштів на користь ОСОБА_4 за виконавчими написами нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року, № 1317, від 12 серпня 2002 року № 1318 та від 12 серпня 2002 року № 1319, підлягає зупиненню, у тому числі і щодо стягнення виконавчого збору.

Крім того, ч. 7 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, навіть у випадку закінчення виконавчого провадження в частині стягнення коштів на користь ОСОБА_4 права виконавчої служби на отримання виконавчого збору не будуть порушені.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, та норми чинного законодавства України, суд, розглянувши справу в межах позовних вимог, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими лише частково.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 99, 100, 158-163, 167, 187 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010, опубліковано в Офіційному віснику України 30.07.2010) суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного підприємства "Антрацит" задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Ю.С. від 07.07.2010 в частині накладення арешту на кошти у розмірі 333212,42 грн. на р/р 26008501000266, МФО 304870 у ЛФ АКБ «Форум» м.Луганськ, які належать ДП «Антрацит», код 32226065.

В іншій частині позовних вимог Державного підприємства "Антрацит" відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Антрацит" судові витрати в сумі 1,70 грн. (одна грн.. 70 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі виготовлено та підписано 06 серпня 2010 року.

СуддяСмішлива Т.В.