Постанова № 10664338, 26.07.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2010 року Справа № 2а-2074/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагун А.В.;

при секретарі: Джебко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градієнт-2" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту Фонд) звернулося в Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градієнт-2" (далі ТОВ "Градієнт-2"), в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 10345,76 грн. та пеню в сумі 164,30 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач подав звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, однак самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у термін передбачений законодавством, тому станом на 07.06.2010 року за ним рахується заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій на вказану.

У судове засідання сторони повторно не зявились.

Представником позивача Поліщук О.М. надано до суду заяву, в якій останній просив розглянути справу без участі його представника. При цьому зазначив, що відповідачем адміністративно-господарські санкції в сумі 10345,76 грн. сплачені, в іншій частині адміністративний позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач двічі про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомлено, заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Дослідивши у судовому засіданні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з п.9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Відповідно до Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом директора від 01.03.07р. №16, Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом урядового державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів і має статус юридичної особи.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є, зокрема, контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” (далі - Закону). У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені.

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у звязку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.

З огляду на викладене, та відповідно до п.1 ч.1 ст.3, п.4 ч.1 ст.17 КАС України, спори за позовами субєктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону для підприємств (обєднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно з п.1.9 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005р. №286, показники кількості працівників у формах державних статистичних спостережень відображаються у цілих одиницях. Тому роботодавцям слід визначати середньооблікову чисельність працівників та чисельність працівників за встановленим Законом нормативом у цілих числах, округлюючи дробові числа відповідно до встановлених правил математики.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.19 Закону роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч.1 ст.18 Закону).

Згідно з ч.3 ст.18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону передбачено обовязок підприємств (обєднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в обєднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в цій статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки позовної давності.

Судом встановлено, що відповідно до звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, форма № 10-ПІ (а.с. 6), на підприємстві працював 1 інвалід, середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві в 2009 році складала суму у розмірі 10345,80 грн., адміністративно-господарські санкції відповідачем самостійно визначено у розмірі 10 345,80 грн. (а.с. 11).

Згідно даних, наданих відповідачем у звіті за 2009 рік вбачається, що при середньообліковій чисельності працюючих на підприємстві відповідача в 2009 році - 59 осіб та виходячи з нормативу, передбаченого ч.1 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, у відповідача мало бути створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

При цьому, відповідно до розділу 2 зазначеного звіту на підприємстві протягом 2009 року працював 1 інвалід. Відповідно не виконано норматив в кількості 1 робочого місця для інвалідів.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Механізм нарахування пені встановлено Порядком нарахування пені та її сплати.

Згідно Порядку нарахування пені та її сплати, порушення строку сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, розмір якої обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного Банку України, що діє на момент подання позовної заяви.

Облікова ставка Національного банку України станом на 7 травня 2010 р. складає 10,25%. Одноденний розмір пені складає 0,03%. Кількість днів прострочення, в період з 16.04.10 по 07.06.10, склало 53 дні. Таким чином, сума пені становить 164,30 грн. (а.с7).

Відповідачем в рахунок оплати адміністративно-господарських санкцій 1 та 7 липня 2010 року сплачено кошти в загальній сумі 10345,80 грн. (а.с 24-26) Таким чином, на дату постановляння рішення заборгованість відповідача по адміністративно-господарським санкціям за 2009 рік відсутня, а тому в цій частині адміністративного позову належить відмовити.

Суд не приймає відмову представника позивача Проліщук О.М. від адміністративного позову в частині стягнення адміністративно - господарських санкції в сумі 10345,76 грн., оскільки в матеріалах справи відсутня довіреність, відповідно до якої представник позивача уповноважений на вчинення такої дії.

З огляду на викладене, в задоволенні адміністративного позову в частині стягнення з відповідача адміністративно - господарських санкції в сумі 10345,76 грн. належить відмовити.

Платежів в рахунок погашення заборгованості по пені відповідачем не здійснювалось, а тому в цій частині адміністративний позов підлягає задоволення, а сума пені в розмірі 164,30 грн. стягненню

Згідно ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються. У відповідності до зазначеної норми, судові витрати належить покласти на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Градієнт -2”, код ЄДРПОУ 23695312 (юридична адреса: вул. Обсерваторна, 2, м. Світловодськ, Кіровоградської області) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, отримувач ГУДК у Кіровоградській області, р/р 3121630700012, МФО 823016, пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у сумі 164,30 гривень (сто шістдесят чотири гривні тридцять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови - з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 02.08.2010 року

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В.Сагун