Рішення № 106642455, 06.10.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2022 року Справа № 360/1648/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Ракицької Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Ракицької Ірини Миколаївни (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач 2), в якому представник позивача просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 123250002412 від 03 червня 2022 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по втраті годувальника;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити пенсію ОСОБА_1 по втраті годувальника з 12.05.2022 року з виплатою донарахованих сум.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач є вдовою ОСОБА_2 , який був учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, через що набув інвалідність І групи. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача помер.

Відповідно до експертного висновку від 17 квітня 2019 року № 3226 захворювання, що привело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. ОСОБА_2 мав статус ветерана війни особи з інвалідністю внаслідок війни.

На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року по справі № 360/2943/21 ОСОБА_1 Управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначило пенсію.

12 травня 2022 року позивач звернулася до відповідача 1 з заявою для призначення їй пенсії у в`язку з втратою годувальника. Однак рішенням від 03 червня 2022 року відповідач 2 відмовив позивачу, мотивувавши це тим, що позивачка не досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме 60 років.

Однак, зауважує представник позивача, відповідно до статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років. Відповідно до абзацу шостого пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» тимчасово, до прийняття відповідного закону військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження вій

У цих випадках розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону і фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

У наведених нормах, резюмує представник позивача, в якості осіб, які мають право на призначення дострокової пенсії за віком, вказані дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, які померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих про виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Позивач повторно шлюб не брала, досягла 55 років, подала до Управлення Пенсійного фонду України всі необхідні документи. Статус позивача як особи, на яку розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також дія абзацу шостого пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підтверджено копією посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів першої категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до примітки до статті 10 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особо начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. Також відповідно до абзаців третього, четвертого частини дев`ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці - особи, які проходять військову службу, військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Таким чином, вважає, що законодавством України передбачено зменшення пенсійного віку для категорії пенсіонерів, до яких відноситься ОСОБА_1 , а тому відмова відповідача 2 в призначенні їй пенсії за втратою годувальника протиправна.

Ухвалою від 15 серпня 2022 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що за наданою позивачем заявою від 12.05.2022 щодо перерахунку пенсії, яку відпрацьовано за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.06.2022 №123250002412 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії - переведенні на пенсію по втраті годувальника за нормами статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону 1058. Крім того, до заяви від 12.05.2022 на перерахунок пенсії не надано документ про перебування заявниці на утриманні померлого годувальника.

Також вказав, що з урахуванням пункту 4.2. Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі Головне управління не було визначене в якості органу Пенсійного фонду України який розглядає заяву позивача про призначення пенсії від 12.05.2022, а отже не може бути належним відповідачем по справі, оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії, яке оскаржує позивач у своїй позовній заяві не виносило.

Просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області позов не визнало, про що 25 серпня 2022 року подало відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач 2 зазначив, що позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України с заявою від 12.05.2022 щодо переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат встановлені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, згідно з яким розмір пенсії залежить від страхового стажу, розміру заробітної плати та року виходу на пенсію.

Позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком згідно Закону №1058 у розмірі 2341,21 грн. Загальний страховий стаж складає 28 років 2 місяці 25 днів, середньомісячний заробіток 6045,77 грн.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Згідно частини 2 статті 36 Закону №1058 непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058, зокрема, жінки з 1962 року народження, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 по 31 грудня 2025 не менше 32 років.

На дату звернення за перерахунком позивач досягла віку 57 років.

Враховуючі вищевикладене, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, позивач не має права на переведення на пенсію по втраті годувальника, обчисленої за нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

На підставі вищезазначеного, вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 123250002412 є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.

З урахуванням викладеного, відповідач 2 просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області із заявою від 12 травня 2022 року, про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про щлюб серії НОМЕР_2 від 04 березня 2011 року.

У період з 26 серпня 1986 року по 20 жовтня 1986 року ОСОБА_2 у складі військової частини № НОМЕР_3 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30 кілометровій зоні (в межах відселення), отримав дозу опромінення 25 рентген, що підтверджено військовим квитком від 16 листопада 1974 року серії НОМЕР_4 та архівною довідкою Міжгалузевого державного архіву Міністерства оборони України від 06 серпня 2004 року № 11820.

Згідно з свідоцтвом про смерть від 29 грудня 2018 року серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 17 квітня 2019 року за № 3226 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

12 травня 2022 року позивач звернулася до відповідача 1 з заявою для призначення їй пенсії у в`язку з втратою годувальника. Вказану заяву за принципом екстериторіальності було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03 червня 2022 року за № 123250002412 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії згідно зі статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, позивач не має права на переведення на пенсію по втраті годувальника, обчисленої за нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

В Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, а статтею 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина перша статті 10 Закону № 1058-IV).

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону № 1058-IV.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування (абзац другий частини першої статті 36 Закону № 1058-IV).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (пункти 1, 2 частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV).

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 37 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно з частиною першою статті 38 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії (частина друга статті 38 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Як вбачається з обставин справи, встановлених судом під час розгляду справи, позивач, станом на дату звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не відноситься до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника, оскільки вона не досягла пенсійного віку - 60 років, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, а також не є особою з інвалідністю, у зв`язку з чим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03 червня 2022 року за № 123250002412 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо посилань представника позивача на абзац шостий пункту 3 «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, суд зазначає, що дійсно, до 01 жовтня 2011 року вказана норма передбачала, що тимчасово до прийняття відповідного закону військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

З 11 жовтня 2017 року питання пенсійного забезпечення окремих категорій громадян врегульовані статтею 115 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та

Таким чином, оскільки позивач - ОСОБА_1 звернулась до відповідача територіального органу Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою щодо переведення її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а не дострокової пенсії за віком, положення пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV не поширюються на спірні правовідносини.

Крім того, пенсія за віком та пенсія у зв`язку з втратою годувальника є різними видами пенсії, у зв`язку з чим застосування вікового цензу для жінок, встановленого пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV для призначення дострокової пенсії за віком, є неприпустимим при призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03 червня 2022 року за № 123250002412 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно зі статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги слід залишити без задоволення.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішуються, оскільки позивач як член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Ракицької Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов