Рішення № 106640541, 04.10.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2022 року Справа№200/18645/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Маріупольського міського відділу управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

20.12.2021 року позивач, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), звернувся до суду з позовом до Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:41419282, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, бул. Морський, буд. 74), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови №14029/10025624/10025623/1, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення одноразової допомоги на сім`ю, як члену сім померлого батька.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Димитровського міського управління юстиції у Донецькій області, 21 січня 2012 року, актовий запис №17.

Від шлюбу в них народилася донька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Димитровського міського управління юстиції у Донецькій області, 04 травня 2012 року, актовий запис №159.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької область від 10 квітня 2020 року шлюб між позивачем та ОСОБА_3 розірвано.

31 липня 2021 року у дільниці КТ-7 ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське», ПК 17 головного конвеєрного штреку блоку 10 ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське» стався нещасний випадок, внаслідок якого загинув колишній чоловік позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії із смертельним наслідком від 13.09.2021.

На момент смерті ОСОБА_3 на його утриманні перебувала його донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач, що діє в інтересах малолітньої дитини, звернулася до відповідача з заявою про нарахування та виплати одноразової допомоги особі, яка знаходилася на утримані потерпілого та щомісячнтх страхових виплат у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Листом №28.03.1/4148 від 01.11.2021 року Маріупольське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повідомило, що донці загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будуть призначені одноразова допомога у розмірі 47580,00 гривень, як особі, яка перебувала на його утриманні, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. А також щомісячна страхова виплата з 04.08.2021 року по 07.04.2035 року за умови навчання за денною формою навчання в розмірі 2721,34 гривень.

Постановою №14029/0025624/10025623/1 від 05.11.2021 року Маріупольське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відмовив ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (законний представник ОСОБА_1 , мати) у призначенні одноразової допомоги на сім`ю у зв`язку з неможливістю визначення складу сім`ї ОСОБА_3 . Вказано, що склад сім`ї не можливо визначити у зв`язку із зверненням за призначенням одноразової допомоги на сім`ю ОСОБА_4 . Вважає, що постанова №14029/0025624/10025623/1 від 05.11.2021 року прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 28.12.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

28.01.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить залучити до розгляду судової справи №200/18645/21 в якості третьої особи ОСОБА_4 . Разом з тим, у вказаному клопотанні не зазначено її адреси.

Ухвалою суду від 04.02.2022 року зобов`язано Маріупольське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надати у строк до 16.02.2022 року докази звернення ОСОБА_4 за призначенням одноразової допомоги на сім`ю з усіма додатками, вказавши адресу її проживання.

Ухвалою суду від 30.06.2022 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 4132521, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5).

Ухвалою суду від 25.08.2022 року зобов`язано Маріупольське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надати суду у 10-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали: докази звернення ОСОБА_4 за призначенням одноразової допомоги на сім`ю з усіма додатками, вказавши адресу її проживання.

На виконання зазначеної ухвали відповідач повідомив, що у зв`язку з широкомасштабною військовою агресією російської федерації, окупацією міста Маріуполь, Маріупольське міське відділення управління перемістилось з окупованої території, проте усі документи, що стосуються страхових справ залишились на окупованій території та є втраченими.

Ухвалою суду від 04.10.2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 04.10.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення ОСОБА_4 у якості третьої особи.

З 07.02.2022 року по 27.02.2022 року суддя перебувала у відпустці. Після її завершення у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 року, наказом голови Донецького окружного адміністративного суду №14/1-г від 26.02.2022 року про запровадження особливого режиму роботи суду, у встановлений КАС України строк рішення по справі з об`єктивних причин не було прийнято.

Також, з 24.03.2022 року по 25.03.2022 року, з 31.03.2022 року по 22.06.2022 року, 20.07.2022 року по 19.08.2022 року, з 26.08.2022 року по 24.09.2022 року суддя перебувала у відпустці. Зважаючи на вихід судді з відпустки 26.09.2022 року, справу розглянуто у розумний строк після виникнення можливості для цього.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надало суду відзив, відповідно до якого вважає позов ОСОБА_1 безпідставним та необґрунтованим, виходячи з наступних підстав.

31 липня 2021 року у дільниці КТ -7 ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське», ПК 17 головного конвеєрного штреку блоку 10 ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське» стався нещасний випадок, внаслідок якого загинув колишній чоловік позивачки - ОСОБА_3 , що підтверджується актом розслідування нещасного випадку, гостро професійного захворювання (отруєння), аварії із смертельним наслідком від 13.09.2021. Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 . На момент смерті ОСОБА_3 на його утриманні перебувала його донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом №28.03.1/4148 від 01.11.2021 року Маріупольське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повідомило, що доньці загиблого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначена виплата одноразової допомоги у розмірі 47580,00 грн , як особі, яка перебувала на його утриманні, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. А також щомісячна страхова виплата з 04.08.2021 року по 07.04.2035 року за умови навчання за денною формою навчання в розмірі 2721,34 грн.

Постановою від 05.11.2021 року №14029/10025624/10025623/1 Маріупольське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області було відмовлено у призначені одноразової допомоги на сім`ю ОСОБА_2 (законний представник ОСОБА_1 ) у зв`язку з неможливістю визначити склад сім`ї. Управління фонду в Донецькій області є органом, що здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням здійснює контроль за використанням страхових коштів, є усі передумови припустити про наявність у померлого потерпілого іншої сім`ї.

Маріупольське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відзив суду не надав.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу має доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Димитровського міського суду Донецької область від 10 квітня 2020 року шлюб розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві батько дитини ОСОБА_3 помер.

Листом №28.03.1/4148 від 01.11.2021 року Маріупольське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повідомило, що доньці загиблого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначена виплата одноразової допомоги у розмірі 47580,00 грн , як особі, яка перебувала на його утриманні, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. А також щомісячна страхова виплата з 04.08.2021 року по 07.04.2035 року за умови навчання за денною формою навчання в розмірі 2721,34 грн.

Постановою Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 05.11.2021 року № 14029/10025624/10025623/1 відмовлено гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (законний представник ОСОБА_1 ) у призначенні одноразової допомоги на сім`ю у зв`язку з неможливістю визначення складу сім`ї ОСОБА_3 . Вказано, що реєстрація місяця проживання доньки ОСОБА_4 співпадає з реєстрацією проживання померлого потерпілого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Але склад сім`ї неможливо визначити у зв`язку із зверненням за призначенням одноразової допомоги на сім`ю ОСОБА_4 .

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV (далі - Закон № 1105-ХIV).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1105-ХIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Нарахування та проведення страхових виплат урегульовано у декількох нормативних актах:

1) статті 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення;

2) статті 173 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до якої шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку;

3) Законі України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII та має назву "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", визначає відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105-ХІV загальнообов`язкове державне соціальне страхування - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Згідно зі ст. 41 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;

3) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону № 1105-ХІV фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання передбачених у цій частині ст. 43 Закону документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника.

Статтею 42 Закону № 1105-ХІV встановлені щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Постановами Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області доньці позивача та загиблого - ОСОБА_2 призначена одноразова допомога особі, яка перебувала на його утриманні, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату та щомісячні страхові виплати.

Згідно з частиною 2 статті 43 Закону №1105-ХІV Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника: 1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; 2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду; 3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім`ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку; 4) довідки навчального закладу про те, що член сім`ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання; 5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім`ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 44 Закону №1105-ХІV Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Статтею 45 Закону №1105-ХІV передбачені випадки, у яких Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг, Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного кримінального правопорушення, що призвів до настання страхового випадку. Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

З метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, керуючись статтями 7, 36, 37, 39, 41-48 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», правління Фонду соціального страхування України постановило затвердити Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Наведений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок №11).

Пунктом 1.2. Порядку №11 встановлено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Зі змісту пунктів 1.3, 1.4 Порядку № 11 випливає, що Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Відповідно до пункту 5.1. Розділу V Порядку №11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються:

заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою;

копії паспорта;

копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;

копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого);

довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

Аналіз вказаних норм законодавства в контексті спірних правовідносин, дає підстави суду дійти висновку, що для підтвердження факту проживання однією сім`єю з потерпілим заявнику необхідно подати довідку житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідку виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду. Тобто, довідка про склад сім`ї померлого, видана житлово-експлуатаційною організацією чи виконавчим органом ради є самостійними та достатніми доказами проживання з померлим однією сім`єю, як і рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю. Тому, за наявності довідки виконавчого органу ради про склад сім`ї померлого, рішення суду не є обов`язковим.

Відмова у призначені та виплаті одноразової допомоги його сім`ї (у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб), вмотивована тим, що неможливо визначити склад сім`ї, у зв`язку із зверненням за призначенням одноразової допомоги на сім`ю ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Частиною 4 ст. 3 вказаного Кодексу визначено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 05.08.2021 №237, яка видана уповноваженому власнику (співвласнику, наймачу) житлового приміщення (будинку), членові житлово-будівельного кооперативу ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , що до складу сім`ї/ зареєстрованих входять: ОСОБА_2 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з відомостями довідки від 21.09.2021 №314, яка видана ОСОБА_1 , зареєстрованій та яка мешкає за адресою: ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 в тому, що вона проживала спільно з ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (запис №593 серія НОМЕР_4 ). На день смерті ОСОБА_3 , 27.08.2021 за адресою АДРЕСА_2 зареєстравана та мешкала донька ОСОБА_2 2012 р.н., інших зареєстрованих та проживаючих не має.

Відтак, ОСОБА_2 , належить до сім`ї свого померлого батька не тільки як його дитина, а і як особа, як зареєстрована з ним за однією адресою як член його сім`ї, що нівелює позицію відповідача щодо неможливості встановити склад сім`ї померлого.

Крім того, суд враховує, що відповідачем не надано доказів звернення за призначенням одноразової допомоги на сім`ю ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, суд вважає відмову у призначенні одноразової допомоги дитині померлого як члену сім`ї померлого є незаконною, та вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав про задоволення позову.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Частинами 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копії:

Договору про надання правничої (правової) допомоги №16/11/21 від 30 листопада 2021 року укладеного між Адвокатським бюро «Молчанової Наталії» та ОСОБА_1 ;

розрахунку витрат на правову допомогу до договору правової допомоги №16/11/21 від 30 листопада 2021 року у розмірі 6000,00 грн. (ознайомлення з документами та надання консультації - 500 грн., вивчення та аналіз судової практики та нормативно правових-документів - 500 грн., складання позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - 3000 грн., формування, засвідчення копій документів та подання позову до суду - 500 грн., представництво інтересів позивача в суді - 1500 грн.):

акт наданих послуг до договору правової допомоги №16/11/21 від 30 листопада 2021 року;

виписка за 30.11.2021 на суму 6000 грн.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Аналізуючи документи, надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), враховуючи також інші критерії оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч. 5 ст. 134 КАС України, суд вважає, що витрат на правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 4000,00 грн.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд звертає увагу, що позивач просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн. Проте, беручи до уваги, що справа є незначної складності, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін суд вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу частково у розмірі 4000 грн.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області №14029/10025624/10025623/1 від 05.11.2021 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги на сім`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (законний представник ОСОБА_1 , мати).

Зобов`язати Маріупольське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:41419282, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, бул. Морський, буд. 74) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення одноразової допомоги на сім`ю, як члену сім`ї померлого батька ОСОБА_3 , що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського міського відділу управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ:41419282, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, бул. Морський, буд. 74) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. та суму судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Повний текст судового рішення складено та підписано 04.10.2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н.А. Мозговая