Рішення № 106640311, 06.10.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389, 49000, м.Дніпро, вул.Петра Калнишевського, 55) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

Обставини справи: 02.09.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389) щодо відмови - ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) в припиненні поновленні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради здійснити нарахування та виплатити мені допомогу при народженні дитини починаючи з 01 листопада 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача 01.11.2019 року народилася донька, про що 25.03.2020 року зроблено відповідний актовий запис. У вересні 2020 року у порядку передбаченому Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, позивач надав заяву до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про призначення допомоги при народженні дитини за фактичним місцем проживання. Рішенням відповідача від 10.09.2020 року призначено допомогу при народженні дитини одноразово у розмірі 10320,00 грн. та з 01.12.2019 року по 30.11.2022 року у розмірі 860,00 грн. щомісяця. Виплату допомоги при народженні дитини з 01.11.2019 рок у по 31.10.2020 року в розмірі 19780 грн. було включено до відомостей І періоду жовтня 2020 року та зараховано в жовтні 2020 року на особистий рахунок доньки, відкритий в АТ «Ощадбанк». Оскільки, на особистий рахунок доньки біло зарахована велика сума, позивач очікував, що через рік, десь у жовтні 2021 року знову буде перерахована допомога за 12 місяців. У травні 2022 року позивач звернувся до відповідача, де йому запропонували написати заяву про поновлення виплат державної допомоги на доньку. Через свого адвоката позивач звернувся знову до відповідача для отримання всіх прийнятих розпоряджень. Позивач дізнався, що інспектор відповідача начебто приходив за місцем фактичного проживання та 01.10.2020 рок у склав акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. Позивач вказує, що ніхто до їх місця проживання не приходив, акт було складено не в його присутності. З відповіді на адвокатський запит слідує, що його було позбавлено державної допомоги у зв`язку з тим, що начебто він з дружиною та дитиною змінили адресу проживання і перебуваємо в Болгарії з вересня 2020 року. Позивач з такими діями відповідача не погоджується, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

21.09.2022 рок увід Лівобережного управління соціального захисту населення надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач з вимогами позивача не погоджується, вважає їх безпідставними з огляду на наступне. Частиною 1 статті 10 Закону передбачено, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків, який постійно проживає разом з дитино. Позивач звернувся до управління із заявою про призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , яку було призначено в сумі 41280,00 грн. (з 01.11.2019 по 30.11.2019 - 10320 грн. одноразово, з 01.12.2019 по 30.11.2022 по 860 грн. щомісячно). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , його дружина зареєстрована за адресою АР Крим м.Джанкой. Оскільки місце реєстрації батька різниться з місцем його фактичного мешкання яке було ним зазначено в заяву про призначення допомоги, державним інспектором для встановлення факту проживання дитини з батьком було здійснено вихід за адресою АДРЕСА_4 . Двері квартири ніхто не відчинив та інспектором залишено повідомлення про виклик до управління. В телефонному режимі матір позивача повідомила, що позивач разом з дружиною та дитиною перебувають в Болгарії по роботі з 22.09.2020 року. Розпорядженням 02.10.2020 виплати допомоги при народженні дитини позивачу призупинено до з`ясування обставин згідно акту обстеженні від 01.10.2020р. В травні 2022 року позивач звернувся із заявою про поновлення виплати державної допомоги при народженні дитини. Державним соціальним інспектором за заявою позивача від 23.05.2022 року здійснено вихід за адресою АДРЕСА_4 , де встановлено, що дитини ОСОБА_3 за даною адресою не проживає з батьками, зі слів позивача дитини перебуває з матір`ю в Болгарії. Із зазначеного слідує, що позивач з дитиною постійно не проживає, та догляд не здійснює, що суперечить п.10, 13 Порядку №1751. Розпорядженням управління від 02.06.2022 в поновленні державної допомоги при народженні дитини позивачу відмовлено на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 01.06.2022 року.

Згідно роздруківки з сайту "Укрпошти", направлений Лівобережним управління соціального захисту населення відзив позивачу (поштове відправлення №4905122699185) вручено позивачу особисто 23.09.2022 року.

Станом на 06.10.2022 року відповідь на відзив від позивача на адресу суду не надходила.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.11.2015 року.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 25.03.2020р., батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: ОСОБА_1 - батько, ОСОБА_4 - мати.

07.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до органу праці та соціального захисту населення із заявою №718 про призначення допомоги при народженні дитини.

01.10.2020 року соціальним інспектором Лівобережного управління соціального захисту населення складено Акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №209, проведеного за адресою проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1. В акті зазначено, що з телефонної розмови з жінкою, яка представилась матір`ю заявника було з`ясовано, що ОСОБА_1 разом з дружиною та дитиною в даний час перебувають в Болгарії по роботі (22.09.2020 перетнули кордон).

02.10.2020 року Лівобережним управлінням соціального захисту населення прийнято розпорядження №130, яким призупинено виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 до з`ясування обставин, згідно акту обстеження від 01.10.2020р.

23.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного управління соціального захисту населення із заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини.

01.06.2022 року соціальним інспектором Лівобережного управління соціального захисту населення складено Акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №368, проведеного за адресою проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1. В акті зазначено, що ОСОБА_1 мешкає в двох кімнатній квартирі матері заявника. В графі додаткова інформація вказано: при виході на обстеження за адресою АДРЕСА_4 було з`ясовано, що заявник ОСОБА_1 мешкає з родиною за вказаною адресою в 2х кімнатній квартирі своєї матері. На момент обстеження дружина з двома дітьми перебувають в Болгарії з 27.05.2022 по 31.06.2022 на період військового стану. Вказаний акт підписано також заявником.

02.06.2022 року Лівобережним управлінням соціального захисту населення прийнято розпорядження №49130, яким відмовлено у поновленні допомоги відповідно до п.10 постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 01.06.2022р.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров`я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч.3 ст.113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Частинами 1 та 2 ст.1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (далі - Закон - №2811-XII) визначено, що громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 3 вказаного Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: 1) допомога у зв`язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини; 2-1) допомога при усиновленні дитини; 4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 5) допомога на дітей одиноким матерям; 5-1) допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об`єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім`ям з дітьми.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» встановлено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 11 вказаного України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначено умови призначення допомоги при народженні дитини, згідно якої допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі - Порядок №1751), згідно з яким також допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Згідно з п.13 Порядку №1751 передбачено, що допомога при народженні дитини, яка народилася після 30 червня 2014 р., надається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами.

Як встановлено судом, рішенням управління від 10.09.2020 року позивачу призначено допомогу при народженні дитини одноразово у розмірі 10320,00 грн. та з 01.12.2019 по 30.11.2022 у розмірі 860,00 грн. щомісяця. В листі від 05.07.2022 року №7/7-264 Лівобережним управлінням соціального захисту населення зазначено, що виплату допомоги при народженні дитини з 01.11.2019 по 31.10.2020 у розмірі 19780,00 грн. було включено до відомостей І періоду жовтня 2020 року та зараховано в жовтні 2020 року на особовий рахунок ОСОБА_2 відкритий в АТ «Ощадбанк».

Статтею 11 Закону № 2811-XII визначено, що виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

З аналізу норм статті 11 Закону № 2811-XII видно, що визначені законодавством підстави припинення виплати допомоги при народженні дитини є вичерпними.

Пунктом 13 Порядку №1751 визначено, що виплата допомоги припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір`ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування або дитини, батьки якої дали згоду на її усиновлення; смерті дитини; смерті отримувача допомоги.

Згідно матеріалів справи, а саме розпорядження №130 Лівобережного управління соціального захисту населення від 02.10.2020, ОСОБА_1 призупинено виплату допомоги при народженні дитини до з`ясування обставин, згідно акту обстеження від 01.10.2020р. (в акті вказано, що ОСОБА_1 разом з дружиною та дитиною в даний час перебувають в Болгарії по роботі).

Окрім того, 02.06.2022 року Лівобережним управлінням соціального захисту населення прийнято розпорядження №49130, яким відмовлено у поновленні допомоги відповідно до п.10 постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 01.06.2022р. (в акті вказано, що при виході на обстеження за адресою АДРЕСА_4 було з`ясовано, що заявник ОСОБА_1 мешкає з родиною за вказаною адресою в 2х кімнатній квартирі своєї матері. На момент обстеження дружина з двома дітьми перебувають в Болгарії з 27.05.2022 по 31.06.2022 на період військового стану).

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Перебування ОСОБА_1 з родиною в Болгарії не є передбаченою законом підставою для припинення виплати допомоги при народженні дитини.

Відтак, права позивача на отримання допомоги при народженні дитини були порушені відповідачем з моменту прийняття розпорядження про призупинення виплату допомоги при народженні дитини згідно розпорядження №130 від 02.10.2020.

В подальшому його права порушено розпорядженням №49130 від 02.06.2022 року, яким відмовлено у поновленні допомоги відповідно до п.10 постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 01.06.2022р.

Згідно пункту 10 Порядку №1751, допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Факт постійно проживання з дитиною не є підставою для припинення виплати допомоги, які визначені законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Таким чином, суд вважає, що припиняючи виплату позивачу допомоги при народженні дитини за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання такої допомоги та таке припинення є протиправним, відповідно розпорядження №130 від 02.10.2020 року та №49130 від 02.06.2022 року є протиправними.

Суд наголошує, що позивач і його дитина є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування).

Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини, реалізація права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини. Згідно частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем заявлений позов в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В позові позивач просить визнати протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо відмови - ОСОБА_1 в припиненні поновленні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З приводу цього суд зазначає наступне.

За загальним правилом, діями суб`єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень. Отже, під протиправними діями суб`єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов`язану з виконанням дій, які такий суб`єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов`язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.

До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов`язку.

В даному випадку, права позивача порушуються не діями Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо призупинення виплати та відмови в поновленні виплати допомоги, а фактично розпорядженням №130 від 02.10.2020 року, яким призупинено виплату допомоги та №49130 від 02.06.2022 року, яким відмовлено в поновленні виплати, у зв`язку з чим суд вважає необхідним залишити вимоги про визнання протиправними дій без задоволення.

На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийте за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати розпорядження №130 від 02.10.2020 року та №49130 від 02.06.2022 року Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплатити мені допомогу при народженні дитини починаючи з 01 листопада 2020 року.

Пунктом 55 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року встановлено, що призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім`ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.

Оскільки, ОСОБА_1 виплата допомоги при народженні дитини була протиправно припинена Лівобережним управлінням соціального захисту населення, така допомога повинна бути виплачена протягом будь-якого часу без обмежень.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 призначено виплату допомоги при народженні дитини згідно рішення управління від 10.09.2020 року одноразово у розмірі 10320,00 грн. та з 01.12.2019 по 30.11.2022 у розмірі 860,00 грн. щомісяця. Виплату допомоги при народженні дитини з 01.11.2019 по 31.10.2020 у розмірі 19780,00 грн. було включено до відомостей І періоду жовтня 2020 року та зараховано в жовтні 2020 року на особовий рахунок ОСОБА_2 відкритий в АТ «Ощадбанк». Тобто, позивачеві не виплачено допомогу за період з 1 листопада 2020 року по 30 листопада 2022 року, щомісячна виплата складає 860,00 грн.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в загальному розмірі 992,40 грн.

Таким чином, судовий збір у сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження №130 від 02.10.2020 року Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389, 49051, м.Дніпро, просп.П.Калнишевського, 55).

Визнати протиправним та скасувати розпорядження №49130 від 02.06.2022 року Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389, 49051, м.Дніпро, просп.П.Калнишевського, 55).

Зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389, 49051, м.Дніпро, просп.П.Калнишевського, 55) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу при народженні дитини з 01 листопада 2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389, 49051, м.Дніпро, просп.П.Калнишевського, 55) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко