Ухвала суду № 106632372, 26.09.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №:461/3374/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.09.2022 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді - Мисько Х.М.,

при секретарі судового засідання - Кухар Р.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львовісправу заадміністративним позовом ОСОБА_1 (адресапроживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 )до провідногоспеціаліста інспектора зпаркування,сектору контролюмайданчиків дляплатного паркуваннявідділу інспекторівуправління безпекидепартаменту міськоїмобільності тавуличної інфраструктуриЛьвівської міськоїради ЕміралієваРустема Назіровича(адреса:79008,м.Львів,вул.Зелена,9,код ЄДРПОУ: 20819015) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до провідного спеціаліста інспектора з паркування, сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Еміралієва Рустема Назіровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії РАП №641380431 від 15.06.2022 року до повідомлення серії ЛВ №00049812 від 19.05.2022 року, з підстав викладених у фабулі позову.

В обґрунтування позову покликається на те, що постановою провідного спеціаліст інспектора з паркування, сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Еміралієва Р.Н. накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу 680, 00 гривень. Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та необґрунтованою. Позивач зазначив, що відповідачем не встановлено, які саме вимоги Правил Дорожнього руху порушив позивач, при здійсненні паркування 19.05.2022 року транспортного засобу марки «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_2 . Крім того, матеріали фото фіксації не містять доказів, які б підтверджували розташування транспортного засобу марки «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_2 ближче 10 м. від краю перехрещуваної проїзної частини. Позивач вказує, що на місці зупинки транспортного засобу, рух автомобілів не ускладнений, вони не скупчуються, затори відсутні. Позивач просить постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №641380431 до повідомлення серії ЛВ №№00049812 від 19.05.2022 року скасувати.

Ухвалою суду від 08.07.2022 року адміністративний позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

12.07.2022 року на виконання вимог ухвали суду від 08.07.2022 року, усунуто недоліки адміністративного позову.

Ухвалою суду від 15.07.2022 р. у відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено до розгляду.

02.08.2022 року від представника відповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури на адресу суду скеровано відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечив, та просив такий залишити без задоволення. Відзив вмотивованим тим, що у діях ОСОБА_1 наявні подія і склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, оскільки транспортний засіб марки «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу здійснив зупинку за адресою: м. Львів, на перехресті доріг вул. Ковжуна Вороного, що не відповідає вимогам п.14.9 (г) розділу ПДР та пп. г) п.2 ч.3 ст. 265- 4 КУпАП. Представник відповідача також вказує, що фотофіксація правопорушення була здійснена відповідно до вимог ст. 14-2 КУпАП з врахуванням місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів. Зважаючи на вказані обставини, представник відповідача, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з`явився, у адміністративному позові просить здійснювати розгляд справи за його відсутності, вимоги адміністративного позову підтримав повністю, просив такий задовольнити.

Представник відповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Суд постановив проводити розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

З матеріалів справи вбачається, що постановою провідного спеціаліста інспектора з паркування, сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Еміралієва Р.Н. серії РАП №641380431 до повідомлення серії ЛВ №00049812 від 19.05.2022 року, накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу 680, 00 гривень.

З оскаржуваної постанови серії LV205150815 від 15.05.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 19.05.2022 року о 16 год. 06 хв. на перехресті вул. Ковжуна Ворного у м. Львові здійснено зупинку на транспортному засобі марки«Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушено вимоги пп. г) п.15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.3 ст. 122 КУпАП.

Згідно з ч.1 ч.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч.1ст.5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з п.1.3,1.9. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ч. 3ст. 122 КУпАП,ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно рятувальних служб,швидкої медичної допомоги,пожежної охорони,поліції,що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями,ненадання переваги маршрутним транспортним засобам,у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів,а так само порушення правил зупинки,стоянки,що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.

У відповідності до п. 15.1 ПДР України, затверджених постановою КМУ України №1306 від 10.10.2001 р. зі змінами та доповненнями, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію», поліція, відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Щодо процедури розгляду справи про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Крім того, згідно ч. ч. 6, 7 ст. 279-1 КУпАП інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягувалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню. Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтями 14-2 та 279-1 КУпАП передбачено можливість винесення постанови без участі особи, яка вчинила правопорушення в розгляді справи, а положенням ч. 2 ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до п. 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а відповідно до п. 1.9. - особи, які порушують їх, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.3 (д) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Отже позивачем, окрім тверджень про його невинуватість, будь-яких належних та допустимих доказів щодо того, що здійснена ним зупинка автомобіля у порушення вимог пункту 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху, була вимушеною, через технічну несправність автомобіля, не надано .

Відповідно до п.15.9 (ґ), зупинка забороняється: на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Згідно п. ґ) ч.2 статті 265- 4 КУпАП, розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджаєдорожньому рухуабо створюєзагрозу безпеціруху,якщо транспортнийзасіб розташованоу забороненихПравилами дорожньогоруху місцях зупинкиабо стоянки,зокрема: розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

У судовому засіданні з`ясовано, що позивач здійснив зупинку свого автомобіля марки «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_2 на перехресті, оскільки розміщений після початку заокруглень країв проїзної частини. Також даний факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та обґрунтованості винесення постанови підтверджується доданими до матеріалів справи фотокопіями .

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до переконання, що постанова серії РАП №641380431 про накладення адміністративного стягнення від 15.06.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП, провідним інспектором з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Еміралієвим Р.Н., з повним дотриманням норм чинного законодавства України, а відтак є законною та правомірною.

Відповідно до ст.242КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Досліджуючи матеріали справи, судом було встановлено те, що доказів неправомірної поведінки відповідача не було надано, а приймаючи оскаржувану постанову, інспектор реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Проаналізувавши досліджені під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, стягнення витрат на правову допомогу та судового збору, слід залишити без задоволення, а постанову серії №641380431 про накладення адміністративного стягнення від 15.06.2022 про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) - без змін.

Частиною першоюстатті 132 КАС Українивизначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що позивачем при зверненні до суду додано документ, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 496, 20 грн., відповідно до квитанції №1066373263

Таким чином, оскільки судом у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю, в той час як відповідач не заявив про наявність у нього судових витрат. Отже, судові витрати, які підлягають розподілу у цій справі, відсутні.

На підставі ст. 55 Конституції України, ст. 9,14-2, 22, 122, 251, 258,279-1, 280 , 283-284, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до провідного спеціаліста інспектора з паркування, сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Еміралієва Рустема Назіровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26.09.2022 року.

Суддя Мисько Х.М.