Постанова № 10662261, 20.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2010 р. справа № 2а-14152/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно виробниче обєднання «Аріста», м. Донецьк

до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в м. Києві

третя особа - Головне управління державного казначейства України у Донецькій області

про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0820290 від 22 квітня 2010 року, а також рішення про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000006/2010/000324/1 від 22 квітня 2010 року; стягнення з Державного бюджету суми передплати ПДВ в сумі 28784 грн. 30 грн., яка виникла у звязку з вимушеним декларуванням позивачем свого товару по вартості, визначеній відповідачем

за участю представників сторін:

від позивача: Шишкіної Л.І. за дов. від 21 жовтня 2009 року

від відповідача: Кононенко В.К. за дов. від 11 травня 2010 року

від третьої особи: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно виробниче обєднання «Аріста» заявлено позов до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в м. Києві, третя особа - Головне управління державного казначейства України у Донецькій області про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0820290 від 22 квітня 2010 року, а також рішення про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000006/2010/000324/1 від 22 квітня 2010 року; стягнення з Державного бюджету суми передплати ПДВ в сумі 28784 грн. 30 грн., яка виникла у звязку з вимушеним декларуванням позивачем свого товару по вартості, визначеній відповідачем.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з умовами контракту № 06 від 25 березня 2010 року позивачем ввезено на територію України з Росії вугілля активне древесне дроблене марки БАУ-А ГОСТ 6217-74 для водоочистки в кількості 14 тон за ціною 91588 руб. за 1 тону на загальну суму 1 285 970 руб. Форма сплати постачальнику за ввезений товар, згідно умов контракту - сто відсотків передплати. Сплата була здійснена згідно рахунку-фактури № 0011 від 12 квітня 2010 року. Митна вартість була розрахована за ціною, яка вказана в рахунку-фактурі та товарній накладній № 11 від 12 квітня 2010 року. З зазначенням цієї вартості 20 квітня 2010 року позивачем була подана декларація митної вартості до ВМД № 700000010.2010.0041179, у якій була заявлена митна вартість в іноземній валюті (в рублях) 1322807,85 руб. та в гривні (за курсом на 20 квітня 2010 року 0,27146) 359089,42 грн.

Митним органом, з посиланням на те, що позивачем на вимогу відповідача, були надані не всі додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, 22 квітня 2010 року було прийнято рішення № 700000006/2010/000324/1 про визначення митної вартості за рівнем ідентичних і подібних товарів.

22 квітня 2010 року декларантом позивача була отримана картка відмови № 700000006/0/20290 в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, у звязку з не наданням додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, відповідно до вимог пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20 грудня 2006 року №1766. Карткою відмови визначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови корегування митної вартості товарів згідно митної оцінки. Ця митна оцінка товару визначена в рішенні про визначення митної вартості товару від 22 квітня 2010 року. Зазначеним рішенням збільшена вартість товару на 144731 грн. 69 коп., тобто, до 503821 грн. 11 коп. (при курсі рубля станом на 23 квітня 2010 року 0,27209), відповідно, в рублях - 1851670,80 руб.

Позивач вважає, що шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару, передбачений статтею 273 Митного кодексу України, в даному випадку неправомірно використаний першим відповідачем при визначенні митної вартості товару, оскільки (резервний) метод може використовуватись лише тоді, коли митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання перших пяти методів, передбачених статтями 267 271 Митного кодексу України та коли митний орган аргументовано вважає, що перші пять методів не можуть бути використані. Крім того позивач зазначає, що така підстава для коригування, як невідповідність ціни угоди ціновій інформації бази даних ЄАІС ДМСУ чинним законодавством не передбачений та першим відповідачем не доведено необґрунтованість відомостей про товар, поданих декларантом.

Додатковими документами, які були надані декларантом позивача і зазначені у Декларації митної вартості були: договір з третіми особами № 001 від 1 листопада 2008 року (договір постачальника-продавця за зовнішньоекономічним контрактом з виробником продукції), рахунок № 57 від 8 квітня 2010 року, рахунок-фактура № 00047 від 9 квітня 2010 року (рахунок виробника постачальнику покупцю), звіт (висновок) спеціаліста про ринкову вартість товару, що ввозиться № 184/2, планова калькуляція та листи виробника № 115 від 20 квітня 2010 року, бухгалтерська документація про оплату товару. Посилаючись на пункт 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які перетинаються через митний кордон України та надання відомостей для підтвердження вартості затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (далі - Порядок № 1766), позивач зазначає, що він може надавати на вимогу митного органу додаткові документи, але перелік цих документів не є вичерпним, ні таким, що визначає, що відсутність хоч би одного з них є обовязковою умовою неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору. Тому просив позов задовольнити.

Перший відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вважає, що рішення № 700000006/2010/000324/1 про визначення митної вартості за рівнем ідентичних і подібних товарів прийнято у відповідності до вимог статті 261 Митного кодексу України, якою передбачено використання для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) відомостей про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України. Так, для цілей визначення митної вартості, перший відповідач в своїй практичній роботі використовує відомості, наявні у митному органі, до яких відноситься цінова база даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ) та інші джерела.

Перший відповідач зазначає, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що митна вартість товару значно нижча у порівнянні з цінами на алогічні товари, згідно цінової бази даних ЄАІС ДМСУ. А саме, митна вартість заявленого позивачем до митного оформлення вантажу склала 3,24 дол. США за кг. на умовах поставки FСА м. Люблін (згідно правил Інкотермс 2000). В той час, як згідно цінової інформації ЄАІС ДМСУ (станом на день здійснення митного оформлення) мінімальний рівень митної вартості аналогічного товару, найближчого за датою до поточного митного оформлення, складав 4,53 дол.США/кг. Отже, враховуючи те, що заявлена позивачем митна вартість товару є значно нижчою в порівнянні з наявною у митного органу інформацією, з метою обґрунтування заявленої митної вартості товару, декларанту було запропоновано надати додаткові документи згідно вимог пункту 11 Порядку № 1766. Оскільки позивачем на вимогу митного органу були надані не всі документи, митним органом, відповідно до статті 265 Митного кодексу України, пункту 14 Порядку № 1766, з врахуванням того, що визначити митну вартість товару із застосуванням перших пяти методів визначення митної вартості товару, передбачених статтями 267, 268, 269, 271, 272 Митного кодексу України неможливо, визначено митну вартість товару на підставі наявних відомостей із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару, передбаченого статтею 273 Митного кодексу України.

Другий відповідач Головне управління державного казначейства України у м. Києві, в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи без участі його представника, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа - Головне управління державного казначейства України у Донецькій області, в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи без участі його представника, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, першого відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельно промислове обєднання “Аріста” є юридичною особою, код ЄДРПОУ 33221885.

Між позивачем та ТОВ «ТД Техносорб» (Росія) 25 травня 2010 року було укладено контракт № 06, відповідно до умов якого позивач придбав вугілля активне древесне дроблене марки БАУ-А згідно ДСТУ 6217-74 в кількості 14 тонн, вартістю 1285970,00 руб. Покупець повинен сплатити 100 відсотків передплати протягом десяти днів з дати предявлення постачальником рахунку на передплату (арк. справи 9 - 12).

Для здійснення митного оформлення товару, декларантом позивача 20 квітня 2010 року митному органу була подана вантажна митна декларація МД-2 № 700000010/2010/004179. Одночасно з ВМД декларантом позивача була подана декларація митної вартості (арк. справи 20, 21), у якій заявлена митна вартість в іноземній валюті російських рублях 1 322 807,85 руб., та у гривні 359 089,42 грн.

Митна вартість визначена позивачем за першим методом - ціною договору.

Як стверджує перший відповідач, позивачу з метою обґрунтування заявленої митної вартості товару, посадовою особою митного органу було запропоновано декларанту додатково надати документи, згідно вимог пункту 11 Порядку № 1766, про що 20 квітня 2010 року зроблено запис на декларації митної вартості.

В матеріалах справи міститься декларація митної вартості № 700000010/2010/004179 (арк. справи 20, 21), в якій зазначено перелік додаткових документів, які необхідно надати позивачу: калькуляцію фірми виробника товару (оригінал), каталоги, прейскуранти, прас-листи фірми виробника товару (оригінал), висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією (оригінал), договір з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, бухгалтерська документація про оплату товару, ліцензійний чи авторський договір (при наявності).

На зворотному боці декларації зазначені додаткові документи, надані митному органу: договір № 001 від 1 листопада 2008 року, рахунок № 57 від 8 квітня 2010 року, рахунок-фактура № 00047 від 9 квітня 2010 року, звіт фахівця про ринкову вартість товару № 184/2, планова калькуляція, лист виробника № 115 від 20 квітня 2010 року.

Оскільки, на думку першого відповідача, декларант надав лише частину документів, враховуючи необґрунтованість заявленої митної вартості за першим методом, а також відсутності можливості у митного органу застосування інших методів, Східною митницею самостійно була скоригована митна вартість товару до 4,53 дол.США/кг на підставі 6-го (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до статей 265, 273 Митного кодексу України та винесено Рішення про визначення митної вартості товарів від 22 квітня 2010 року № 700000006/2010/000324/1 (арк. справи 26).

Відповідно до наведеного рішення, митним органом використана цінова інформація подібних та аналогічних товарів у сумі 4,53 доларів США за кг, тоді як позивачем заявлено митну вартість товару на рівні 3,24 доларів США за кг товару. Визначення митної вартості здійснено за шостим методом і обґрунтовується митним органом тим, що у відповідності до статті 265 Митного кодексу України, йому надано право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Так, під час контролю правильності визначення митної вартості, з огляду на недостатність документів, за допомогою яких можливо встановити належність, точність та повноту інформації про товар та заниження вартості товару позивачем у порівнянні з цінами на аналогічні товари, митним органом визначена митна вартість товару за допомогою цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державно митної служби України (ЄАІС ДМСУ).

В матеріалах справи міститься роздруківка з ЄАІС ДМСУ за період з 20 січня 2010 року по 20 квітня 2010 року, згідно якої вартість вугілля активованого з деревини гранульоване без механічних домішок марки БАУ-А ГОСТ 6217-74-3т становить 4,53 дол.США за кг (арк. справи 86-89).

На підставі зазначеного рішення була складена картка відмови від 22 квітня 2010 року № 700000006/0/20290 (арк. справи 24, 25). Згідно з карткою відмови, митна декларація не може бути прийнята, товари не підлягають митному оформленню, товари й транспортні засоби не підлягають пропуску через митний кордон України з причин неподання на вимогу митного органу всіх додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, згідно статті 88 Митного кодексу України, пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, надані додаткові документи (калькуляція) не відповідають вимогам пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766.

З метою недопущення понесення збитків у звязку з простоєм транспорту, позивачем було здійснено митне оформлення товару декларацією № 20641 (арк. справи 22, 23) за митною вартістю в розмірі 503821 грн. 11 коп., визначеною митним органом та сплачено суму податку на додану вартість в розмірі 100764 грн. 22 коп.

Зазначена декларація містить відмітку Східної митниці про сплату митних платежів на день розгляду справи. Митне оформлення товару здійснено на підставі вищевказаної митної декларації.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із статтею 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів (перших пяти), митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання митного органу на здійснення коригування митної вартості товару на підставі цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ є необґрунтованим, оскільки така підстава для коригування митної вартості не передбачена наведеною нормою Митного кодексу України.

Далі, статтею 267 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Як встановлено судом та не спростовано митним органом, обмеження у застосуванні першого методу визначення ціни товару щодо позивача відсутні, та позивачем до Східної митниці були надані документи, щодо визначення ціни товару за ціною договору.

Відповідно до статті 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 -272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Першим відповідачем зазначено, що митна вартість товару задекларованого позивачем значно нижча у порівнянні з цінами на аналогічні товари, згідно цінової бази ЄАІС ДМСУ. Але, між тим, позивач зазначає, що у нього відсутні об'єктивні джерела інформації, а саме документів на аналогічні, ідентичні та подібні товари, які на час здійснення митного оформлення оцінюваних товарів імпортовані на митну територію України та час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів.

За таких обставин посилання митного органу на те, що мінімальний рівень митної вартості аналогічного товару, найближчого за датою поточного митного оформлення становить 4,53 дол.США/кг, не можуть розцінюватись як безспірний доказ відповідності дійсної вартості ввезеного товару інформації, яка міститься в базі даних митного органу.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем не надано суду переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей про вартість товару. Посилання митного органу в якості підстави витребування додаткових документів на заниження митної вартості у порівнянні з цінами на подібні товари є необґрунтованим, оскільки митним органом в ході судового засідання підтверджено те, що інформація про ціни на аналогічні товари (подібні) у нього відсутні, що обумовило неможливість застосування третього методу визначення митної вартості товарів.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Першим відповідачем зазначається про неподання позивачем повного переліку документів, передбачених саме пунктом 11 Порядку № 1766.

Щодо стосується визначення митної вартості товару, яка значно нижча у порівнянні з цінами на ідентичні та подібні товари згідно бази цінової інформації ЄАІС ДМСУ, суд зазначає, що за ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ(станом на день здійснення митного оформлення) мінімальний рівень митної вартості ідентичного товару складав 4,53 дол.США/кг. Доказів на підтвердження того, що ціна на “ вугілля активне древесне дроблений марки БАУ-А згідно ДСТУ 6217-74” на день розмитнення значно нижча ніж ціна на ідентичні товари відповідачем не надано, а лише зроблено посилання на цінову інформацію ЄАІС ДМСУ, що суперечить частини 2 вимогам статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач посилається не те, що декларантом додаткові документи для підтвердження митної вартості були надані, але не в повному обсязі, про що ним зроблено відповідні записи на декларації митної вартості. На зворотному боці декларації митної вартості № 700000010/2010/004179 (арк. справи 20, 21) зазначені додаткові документи, надані митному органу: договір № 001 від 1 листопада 2008 року, рахунок № 57 від 8 квітня 2010 року, за яким ціна товару складає 1454420, 80 руб. з ПДВ (арк. справи 34), рахунок-фактура № 00047 від 9 квітня 2010 року (арк. справи 34), звіт фахівця про ринкову вартість товару № 184/2, планова калькуляція, лист виробника № 115 від 20 квітня 2010 року.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1766, для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Перелік визначених цим пунктом документів не є ані вичерпним, ані таким, що визначає документи, відсутність хоча б одного з яких є обов'язковою передумовою для неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Крім того, відповідно до пункту 14 Порядку № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовляється від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до частини 2 статті 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Статтею 259 Митного кодексу України визначено що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною 1 статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також, у відповідних випадках, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до статті 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Частинами 2, 3 цієї статті визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині 1 цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Як встановлено статтею 262 Митного Кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до норм статті 265 Митного Кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

В даному випадку митний орган ніяким чином не визначив, з яких підстав у нього виникли сумніви в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації декларанта. Навпаки, митний орган в даному випадку не визначив ніяких сумнівів у достовірності поданих позивачем документів декларації.

Позивачем надані усі документи, які перелічені в пункті 7 Порядку № 1766, що свідчить про те, що рішення митним органом приймалось не в повній мірі обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням усіх обставин, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Крім того, суд зазначає, що згідно статті 266 Митного Кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Ці приписи законодавства свідчать про те, що при визначенні дійсної митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, митний орган повинен враховувати можливість та необхідність участі у вказаній процедурі декларанта товару, що в даному випадку не було зроблено відповідачем.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивачем не надані документи, що вимагались митним органом і це було підставою для відмови митного оформлення.

Суд приходить до висновку, що першим відповідачем безпідставно визначено митну вартість товарів, ввезених на підставі митної декларації із застосуванням резервного методу та протиправно надано відмову у прийнятті митної декларації, з огляду на те, що в діях відповідача встановлена неправомірність та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведена правомірність прийняття спірного рішення № 700000006/2010/000324/1 від 22 квітня 2010 року та видачі карки відмови від 22 квітня 2010 року № 700000006/0/20290.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року №25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за №64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Оскільки, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим (резервним) методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивачем сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством. Про сплату визначеної відповідачем митної вартості товару свідчить також відмітка митного органу на вантажномитній декларації від 20 квітня 2010 року №20641 (арк. справи 22).

Надміру сплачений податок на додану вартість складає 28784 грн. 30 коп. Зазначена сума підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин, вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно виробниче обєднання «Аріста» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в м. Києві, третя особа - Головне управління державного казначейства України у Донецькій області про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0820290 від 22 квітня 2010 року, а також рішення про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000006/2010/000324/1 від 22 квітня 2010 року; стягнення з Державного бюджету суми передплати ПДВ в сумі 28784 грн. 30 грн. задовольнити повністю.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0820290 від 22 квітня 2010 року.

Скасувати рішення про визначення митної вартості товарів до вантажної митної декларації № 700000006/2010/000324/1 від 22 квітня 2010 року

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно виробниче обєднання “Аріста” надмірно сплачений податок на додану вартість у загальній сумі 28784 грн. 30 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 липня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 23 липня 2010 року.

Суддя Абдукадирова К.Е.