Ухвала суду № 106619074, 04.10.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9421/22>

Провадження №: 2/755/5928/22>

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"04" жовтня 2022 р. м.Київ

Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним майном подружжя, припинення спільної сумісної власності, виділ в приватну власність, стягнення грошової компенсації, -

в с т а н о в и в :

26 вересня 2022 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним майном подружжя, припинення спільної сумісної власності, виділ в приватну власність, стягнення грошової компенсації, яка 27 вересня 2022 передана у провадження судді Коваленко І.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Як убачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд: ухвалити рішення, яким:

- визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель СС, д.н.з. НОМЕР_1 VIN, код ТЗ НОМЕР_2 тип ТЗ ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕКГОВИЙ СЕДАН, рік випуску 2011, об`єм (потужність) двигуна см3 1984, колір ЧОРНИЙ, тип пального БЕНЗИН, кількість сидячих місць з місцем водія 4, маса без навантаження, кг1568 повна маса, кг 1980 особливі відмітки, ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН, який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_1 ;

- припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель СС, д.н.з. НОМЕР_1 VIN, код ТЗ НОМЕР_2 та виділити його у приватну власність ОСОБА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за Ѕ частку ринкової вартості транспортного засобу марки VOLKSWAGEN модель СС, д.н.з. НОМЕР_1 VIN, код ТЗ НОМЕР_2 в сумі 199964,5 грн.;

- відстрочити сплату судового збору ОСОБА_1 за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення;

- судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільний справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 187 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175-177Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Згідно з вимогами ст.69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання майна, що є предметом даного спору під час перебування у зареєстрованому шлюбі за власні кошти.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

За аналізом наведених правових норм, суддя вказує на те, що зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна, а також дійсна вартість майна може підтверджуватись висновком суб`єкта оціночної діяльності.

Разом із тим, у матеріалах позовної заяви відсутні належні докази, що підтверджують реальну вартість спірного майна - транспортного засобу, на момент пред`явлення позову, що підлягає усуненню позивачем. Посилання позивача на відомості що містяться на інтернет сайтах, щодо вартості транспортного засобу не заслуговують на увагу, оскільки не визначають вартість саме спірного майна.

Як роз`яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Таким чином, позивачу необхідно визначити ціну позову, виходячи з дійсної (ринкової) вартості рухомого майна на момент звернення до суду, яка повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи, ін.) та сплатити судовий збір за ставками встановленими ЗУ «Про судовий збір».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», установлено у 2022 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2022 року - 2 481 грн.

Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальної вартості майна на момент пред`явлення позову, то суд позбавлений можливості зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.

У відповідності до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Таким чином, позивачу слід надати докази на підтвердження реальної вартості спірного майна на момент пред`явлення позову та виходячи з цього сплатити судовий збір згідно з вимогами наведеного законодавства України, а у випадку, якщо на момент пред`явлення позову встановити точну ціну позову неможливо, судовий збір попередньо визначається судом у сумі 12 405,00 грн, що відповідає 5 розмірам прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідні документи, що підтверджують сплату судового збору, або ж документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України,позивачу слід надати суду.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. (ч. 1ст. 136 Цивільного процесуального кодексу України)

Так, питання про відстрочення або розстрочення витрат постає у разі, коли майновий стан особи є таким, що утруднює виконання цього обов`язку у повному обсязі у встановлений законом строк. Тобто суд вправі постановити ухвалу про відстрочення або розстрочення, враховуючи незадовільний майновий (матеріальний) стан сторони.

Разом з тим, заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі, позивачем не наведено обставин, які свідчать про незадовільне (скрутне, важке) матеріальне становище, із наданням суду відповідних доказів у їх сукупності, якими можуть бути документи про рівень доходу заявника; документи про заборгованість перед іншими особами (за комунальні послуги; документи про стягнення заборгованості із заявника в межах виконавчого провадження тощо), що підлягають до оцінки судом при розгляді питання про відстрочення сплати судового збору.

Таким чином, суд не вбачає підстав для відстрочення сплати судового збору за подану позовну заяву, та за відсутності доказів сплати позивачем судового збору чи доказів звільнення позивача від сплати судового збору, суд зобов`язаний встановити позивачеві строк для усунення вищезазначених недоліків та недоліків щодо сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - №UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суддя дійшов висновку, про необхідність залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним майном подружжя, припинення спільної сумісної власності, виділ в приватну власність, стягнення грошової компенсації - залишити без руху.

Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж десять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.

Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.

Суддя: